Рішення № 20797872, 29.11.2011, Амвросіївський районний суд Донецької області

Справа № 2-706/11

РІШЕННЯ

ім'ям України

"29" листопада 2011 р. Амвросіївский районний суд Донецької області

           в складі: головуючого –судді Федченко В.М.

                     при секретарі           Демко В.О.

           за участю: позивача ОСОБА_1

                     її представника ОСОБА_2

                               відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Амвросіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто Просто” та ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною, -

В С Т А Н О В И В:

12.09.2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Авто Просто»та ОСОБА_3 про визнання недійсної угоди №344719, укладеної між відповідачами 28.03.2011 року, спрямованої на придбання автомобіля марки Cheri Tiggo. На обгрунтування своїх вимог посилається на те, що з 21.04.2011 року вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_3. Влітку 2011 року їй стало відомо, що чоловік без її згоди уклав договір з ТОВ «Авто Просто», сплатив вступний внесок в розмірі 4567,68 грн. та виплатив щомісячні внески на загальну суму 2422,94 грн., а всього разом 6990,62 грн. Укладений між відповідачами договір виходить за межі дрібного побутового. Посилаючись на вимоги ст.ст.203, 215 ЦК України вважає зазначену угоду такою, що не відповідає нормам сімейного та цивільного права, просить визнати угоду №344719 від 28.03.2011 року недійсною та зобов?язати ТОВ „Авто Просто” повернути кошти сімейного бюджету, сплачені ОСОБА_3 за даною угодою.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали заявлені позовні вимоги, уточнили їх і просили суд визнати угоду №344719 від 28.03.2011 року, укладену між ТОВ „Авто Просто” та ОСОБА_3 недійсною у період з 28.03.2011 року по 26.07.2011 року, покласти на ТОВ «Авто Просто»обов?язок повернути кошти в сумі 6990,62 грн., сплачені за оспорюваною угодою, а також стягнути з ТОВ „Авто Просто” судовий збір у сумі 69,90 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення справи в сумі 120,0 грн., сплачені при зверненні до суду.

Позивачка суду пояснила, що вони з чоловіком мали намір придбати новий автомобіль шляхом отримання банківського кредиту і будь-якої домовленості щодо придбання автомобіля за допомогою системи «Авто Просто»між ними не було. Згоду своєму чоловіку на укладання угоди з ТОВ «Авто Просто»щодо придбання нового авто за допомогою системи АвтоТак вона не давала і ніколи не надала б , оскільки вказана система надавала можливість отримати автомобіль через декілька років після повного внесення його повної вартості. Укладаючи угоду 28.03.2011 року про придбання автомобіля вартістю 126880 грн. з виплатою щомісячно 1200 грн. протягом дев'яти років її чоловік діяв на свій розсуд , без її згоди.

Представник позивача зауважила, що у даному випадку з боку ТОВ «Авто Просто» мала недостовірна інформація щодо сплати вступного внеску, умов, строків виконання та правових наслідків укладаємої угоди. Зокрема, в порушення вимог ст.5 Угоди №344719, представник ТОВ «Авто-Просто» схилив ОСОБА_3 сплатити вступний внесок у сумі 4567,8 грн. ще до підписання самої Угоди та додатків до неї, що вбачається з квитанцій. Крім того, у своїх письмових запереченнях проти позову представник відповідача-1 вказує на недоведеність сплати послуг по Угоді №344719 виключно з сімейного бюджету і посилається при цьому на ч.2 ст.61 СК України в редакції, що діяла до 16.01.2007 року. Натомість, Законом України №524-V від 22.12.2006 року із частини другої статті 61 СК України після слів: «одержані одним із подружжя»були виключені слова: «…і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу».

Відповідач ТОВ «Авто Просто»належним чином повідомлений про дату та місце розгляду справи в судове засідання не з?явився, просить розглянути заявлений позов за його відсутності, надав суду свої письмові заперечення, в яких просить залишити заявлений позов без задоволення. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що ТОВ «Авто Просто»надає учасникам послуги, що направлені на придбання автомобіля. Подібна система полягає у створенні групи покупців, які бажають придбати товар високої вартості, наприклад –автомобіль, і які стають учасниками системи. Система встановлює відповідні механізми, які забезпечують придбання кожним із учасників автомобіля шляхом сплати його ціни невеликими щомісячними внесками протягом декількох років. Ці послуги полягають в формуванні груп учасників, організації і проведенні в групах асигнаційних актів а також інших послуг, передбачених угодою. В правових системах інших країн, де існує система «придбання в групах», відносини між організатором системи і її учасниками регулюються положеннями спеціальних законів. В України на теперішній час спеціальне законодавче регулювання подібних відносин відсутнє, тому застосовуються загальні положення про зобов?язання, передбачені главами 54-83 ЦК України. На момент укладання Угоди №344719 ОСОБА_3 мав повний обсяг цивільної дієздатності, усвідомлював свої дії. Підписання ним угоди є фактом його волевиявлення і прийняття усіх умов Угоди. При укладенні Угоди ОСОБА_3 було сплачено вступний внесок у розмірі 4657,68 грн. та 2 щомісячних внески на суму 2422,94 грн. Крім того, позивач жодним чином не доводить, що кошти сплачені ОСОБА_3 за Угодою були спільною власністю позивачки та її чоловіка і взяті виключно з сімейного бюджету. Ні в позовній заяві, ні в доданих до неї доказах не доведено, що ОСОБА_3 діяв всупереч волі дружини, що вона не надавала йому повноважень укладати угоди щодо сімейного майна. Також позивач не є стороною Угоди №344719 від 28.03.2011 року і тому на погляд представника відповідача не може заявляти вимоги стосовно стягнення з відповідача ТОВ «Авто Просто»коштів, сплачених за угодою.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнав у повному обсязі і не заперечує проти їх задоволення. Суду пояснив, що вони з дружиною мали бажання придбати у кредит нове авто. З цього приводу він 28.03.2011 року був в одному з автосалонів міста Донецька, розташованого поблизу від «Мотелю», де приглядав нове авто. Коли він зацікавився авто «Шевролет Каптіва», до нього підійшов представник ТОВ «Авто Просто» на ім'я ОСОБА_4 і запропонував йому протягом місяця отримати автомобіль . При цьому переконливо пояснював, що придбання автомобіля за допомогою системи «АвтоПросто» значно вигідніше, ніж придбання його у кредит. Без згоди своєї дружини ОСОБА_1 він уклав угоду про придбання автомобіля через систему «Авто Просто», вніс первинний внесок в розмірі 4657,68 грн. і став сплачувати щомісячні платежі. Питання щодо наявності згоди його дружини при укладенні зазначеної Угоди не вирішувалась. Коли на вимогу дружини він намагався зустрітися з представником ТОВ «Авто Просто», останній став уникати зустрічей і після зв’язку з представництвом в м. Києві стало відомо, що автомобіль можна отримати через п’ять –дев’ять років після повної виплати його вартості.

Вислухавши пояснення позивачки, її представника, відповідача–2 ОСОБА_3, дослідивши заперечення ТОВ «Авто Просто»та матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 21.04.2010 року, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії І-НО №204538 (а.с.3, 8, 9). Вони спільно проживають однією сім'єю, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки і як основний осередок суспільства відповідно до ст.ст.3, 5 СК України їх сім’я перебуває під охороною держави.

Відповідно до ст.61 СК України, в редакції, яка діяла на час укладання договору, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Встановлено і не оспорюється сторонами, що 28.03.2011 року між та ТОВ «Авто Просто»і ОСОБА_3 була укладена Угода №344719 про надання останньому як учаснику системи «Авто Просто»послуг, спрямованих на придбання автомобіля марки «Cheri Tiggo», вартістю 126880,0 грн.

Угода укладена шляхом підписання сторонами тексту самої Угоди та додатків до неї за №1, №2, №3 та №4, які є невід'ємними частинами Угоди №344719 від 28.03.2011 року (а.с.25-31).

За даною угодою ТОВ «Авто-Просто»зобов’язується надати ОСОБА_3 як учаснику системи АвтоТак послуги з придбання автомобіля (ст.3 Угоди а.с.25), а останній зобов'язується сплатити плату за послуги, пов’язані зі вступом до Системи, щомісячно сплачувати повні внески тощо (ст.4 Угоди а.с.25, ст.2 Додатку №2 до Угоди а.с.27-оберт).

В пункті 10 Угоди, зазначено, що якщо учасник Системи одружений, цим він заявляє, що має згоду іншого з подружжя на укладення цієї Угоди (а.с.25).

Таким чином, в Угоді міститься запис, що дружина ОСОБА_3 –позивачка ОСОБА_5 згодна на укладення Угоди, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Такий запис в Угоді в розумінні вимог цивільного законодавства не можна вважати «згодою іншого з подружжя на укладення Угоди», оскільки це суперечить загальним засадам цивільного і сімейного права, зокрема ст.ст.61, 65 СК України, 203, 215 ЦК України.

Згода позивачки на укладання договору про придбання автомобілю через систему «Авто Просто» відсутня. Також відсутні будь-які інші докази, які свідчили б про згоду позивачки на укладання такого договору (особистий підпис на Угоді, заява про згоду, платіжна квитанція, заповнена особисто позивачкою тощо), відповідно до якого в майбутньому буде придбане майно вартістю 126880 грн. за умови сплати щомісячних внесків в межах 1200 грн.

Відповідно до ч.2 ст.65 СК України при укладанні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Укладений між відповідачами договір виходить за межі дрібного побутового, оскільки направлений на придбання цінного майна загальною вартістю 126880 грн. шляхом внесення щомісячних внесків в розмірі 1200 грн., який перевищує межу забезпеченості, що впливає на матеріальних стан подружжя та їх неповнолітніх дітей.

Заперечення ТОВ «Авто Просто»про те, що позивачкою не доведений факт внесення ОСОБА_3 коштів сімейного бюджету не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч.1 ст.177 ЦК України об’єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Таким чином грошові кошти у вигляді вступного внеску до системи від 28.03.2011 року в сумі 4567,68 грн. (а.с.10, 26) та два щомісячних повних внески за квітень 2011 року в сумі 1189,71 грн. та за травень 2011 року в сумі 1223,23 грн., внесені відповідачем ОСОБА_3 на рахунок ТОВ «Авто Просто», є спільною сумісною власністю подружжя - позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 , якими останній розпорядився без її згоди .

Укладання ОСОБА_3 договору, який виходить за межі дрібного побутового, без згоди дружини ОСОБА_1, оплата внесків за рахунок сімейного бюджету в сумі 6990 грн., призвело до порушення прав позивачки і підлягає захисту.

Стаття 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки відповідачем ОСОБА_3 укладено договір, який виходить за межі дрібного побутового без згоди своєї дружини, що призвело до порушення її прав, такий договір є недійсним з моменту його укладення.

Не можуть бути прийняті до уваги заперечення відповідача ТОВ «Авто Просто»в тій частині, що позивачка не була стороною по договору і не може порушувати питання про визнання договору недійсним, оскільки ч.3 ст.215 ЦК України передбачено, що не лише сторона за договором, але й інша особа , права якої порушено, може заперечувати дійсність правочину.

Таке положення міститься і в п 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: правочини оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом.

Право позивачки звертатися до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що укладений чоловіком ОСОБА_3 без її згоди, передбачено ч.2 ст. 65 СК України.

З огляду на викладене суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі, визнає недійсною у період з 28 березня 2011 року по 26 липня 2011 року Угоду №344719 від 28 березня 2011 року, укладену між ТОВ «Авто Просто»та ОСОБА_3 щодо надання послуг з придбання автомобіля в групах по системі АвтоТак, покладає на ТОВ «Авто Просто» (01601, м.Київ, вул.Воровського, 24, корпус 1, 3-й поверх, р/р 26001014667000 в АТ «Каліон банк Україна», МФО 3000379,код ЗКПО 35509011) зобов’язання повернути позивачці ОСОБА_1 (86783, АДРЕСА_1) грошові кошти в сумі 6990,62 грн., сплачені за Угодою №344719 від 28 березня 2011 року.

Також у відповідності із приписами ч.1 ст.88 ЦПК України суд стягує з ТОВ «Авто Просто»на користь позивачки ОСОБА_1 судовий збір у сумі 69,90 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120,0 грн., сплачені нею при зверненні до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 57, 60, 79, 81, 88, 208-210, 212, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст.203, 215, 216, 236 ЦК України, ст.ст.60, 61, 65 СК України, суд

В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

          Визнати недійсною у період з 28 березня 2011 року по 26 липня 2011 року Угоду №344719 від 28 березня 2011 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Просто»та ОСОБА_3 щодо надання послуг з придбання автомобіля в групах по системі АвтоТак.

          Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто»( 01601, м.Київ, вул.Воровського, 24, корпус 1, 3-й поверх, р/р 26001014667000 в АТ «Каліон банк Україна», МФО 3000379,код ЗКПО 35509011) повернути ОСОБА_1 (86783, АДРЕСА_1) грошові кошти в сумі 6990 (шість тисяч дев’ятсот дев’яносто) гривень 62 копійки, сплачені за Угодою №344719 від 28 березня 2011 року.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто»( 01601, м.Київ, вул.Воровського, 24, корпус 1, 3-й поверх, р/р 26001014667000 в АТ «Каліон банк Україна», МФО 3000379,код ЗКПО 35509011) на користь ОСОБА_1 (86783, АДРЕСА_1) судовий збір у сумі 69 (шістдесят дев’ять) гривень 90 копійок та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень, сплачені нею при зверненні до суду.

          Повний текст рішення виготовлено 05 грудня 2011 року.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Амвросіївський районний суд протягом десяти днів з дня отримання сторонами копії повного тексту рішення.

СуддяОСОБА_4