Рішення № 20795129, 22.12.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.11                                                                                 Справа № 4/244/2011

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Карпати-М”, м.Мукачево Закарпатської області

до відповідача-1 - Приватного підприємства “Агенція сучасних перевезень “Нова лінія”, м. Стаханов Луганської області

відповідача-2 - Закритого акціонерного товариства “РОСАВА”, м. Біла Церква Київської області

про стягнення 9 000 грн. 00 коп.

Суддя: Старкова Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Макаренка В.А.

у присутності представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача -1 –не прибув.

від відповідача -2 –не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів на свою користь 9000,00 грн. заборгованості за здійснення перевезення вантажу.

Представник позивача надав до суду лист від 02.12.2011 № 148, яким просить суд стягнути солідарно з відповідача-1 чи з відповідача-2 заборгованість за здійснення перевезення вантажу у сумі 9000,00 грн., посилаючись на ст. ст. 541, 543 ЦК України.

Вимога позивача, викладена в зазначеному листі, судом залишена без задоволення за необґрунтованістю та відсутністю документальних підтверджень щодо солідарної відповідальності відповідачів відповідно до вимог ст. ст. 541, 543 ЦК України.

Представник відповідача- відзивом на позовну заяву, зданим до суду від 18.11.2011 за №05-8080, позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що між Приватним акціонерним товариством «РОСАВА»та ТОВ “Транс-Карпати-М” жодних договорів на перевезення вантажу не укладались.

Відповідач-1 вказує на те, що 29 листопада 2010 року на адресу Закритого акціонерного товариства «РОСАВА»було поставлено вантаж каучуку марки СКІ-3, даний вантаж прибув у вантажному автомобілі марки Мерседес, державний номер АО 1502 АL,номерний знак причепа АО 4013XX, з позовної заяви вбачається, що даний автомобіль належить позивачу. Проте, на перевезення даного вантажу ЗАВТ «РОСАВА»було укладено договір № 576 від 26.11.2010 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аурум-Альянс»(вул.Гагаріна,30/61,м.Алчевськ Луганської області), маршрут перевезення Тольятті-Біла Церква, вантаж каучуку марки СКІ-3. За результатами виконаних робіт складений акт здачі прийняття виконаних робіт ( надання послуг) від 29..11.2010. на суму 10000,00 грн. з ПДВ. та проведена оплата згідно платіжних доручень №21183 від 21.12.2010 на суму 5000,00 грн. та № 21502 від 30.12.2010 на суму 5000,00 грн.

Також, відповідач-1 зазначив, що договір № 576 від 26.11.2010 не надає право ТОВ «Аурум-Альянс»укладати будь-які угоди з іншими особами від імені ЗАТ «РОСАВА».

Відповідач -2 відзив на позовну заяву не надав у судове засідання не прибув.

Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому направлення кореспонденції на адресу другого відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд –          

в с т а н о в и в :

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що Приватним підприємством «АСП «Нова лінія»(відповідачем -1) була надана Товариству з обмеженою відповідальністю “Транс-Карпати-М” (позивач) заявка № 512085 від 25 листопада 2010 року (далі- Заявка) про здійснення перевезення вантажу –каучук, нетто 19-20 тон за маршрутом Тольятті Росія - Біла Церква Україна, заявка позивачем була прийнята до виконання.

Згідно вказаної заявки вантажовідправником є ТОВ «Тольяттікаучук»м Тольятті Самарської області вул. Новозаводська, 8, Росія 445007; вантажоодержувачем -Україна ЗАТ «РОСАВА», м. Біла Церква, вул. Леваневського, 91. Вартість перевезення - 9000 тис. грн. за одну автомашину, дата завантаження - 26 листопада 2010 року, строк доставки вантажу - 4 дні, строк оплати 10 календарних днів по оригіналам.

Позивачем здійснено перевезення вантажу каучука синтетичного ізопренового марки СКІ -3, вагою нетто 19440 кг, автомобілем АО 1502 АL,номерний знак причепа АО 4013 XX, водієм підприємства позивача, від вантажовідправника ВАТ «Тольяттікаучук»Росія Самарська область м. Тольятті, ул. Новозаводська, 8, вантажоодержувачу ЗАТ «Росава»09108 Київська область м. Біла Церква, вул. Леваневського, 91, про що свідчить міжнародна товарно -транспортна накладна СМR №039079 від 26.11.2010 та митна декларація № 125000014.2010.737718.

Позивач у позовній заяві зазначив, що ним після здійснення перевезення відповідачу- 1 рекомендованим листом №155 від 08.12.2010 був направлений рахунок №291 від 02 грудня 2010 року на оплату вартості транспортного перевезення вантажу за маршрутом Тольятті-Біла Церква, а також пакет документів, а саме: податкова накладна, СМR №039079 від 26.11.2010, акт виконаних робіт, але відповідач-1 оплату за надані послуги не здійснив.

Позивачем на адресу відповідача-1 та відповідача-2 направлена претензія №102 від 06.07.2011 на суму 9000,00 грн., якою позивач просить відповідачів здійснити оплату за надані транспорті послуги з перевезення вантажу, але відповідачі відповідь на претензію не надали, оплату за надані транспортні послуги не провели.

Відповідачі не виконали умови Зявки щодо оплати вартості отриманих транспортних послуг з перевезення вантажу, тому позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідачів заборгованості за здійснення перевезення вантажу у сумі 9000,00 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на умови заявки №512085 від 25.11.2010 та положення ст. ст. 909,929 Цивільного кодексу України.

Відповідач-1 відзивом на позовну заяву позовні вимоги відхилив, з підстав, викладених вище.

Відповідач -2 відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання не прибув.

Оцінивши за матеріалами справи доводи представників сторін у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Згідно ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, згідно ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь- якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

Так, у відповідності до вимог ст.205, ч.1 ст.638 ч.1, ч.2 ст.639 ЦК України, позивач та відповідач обрали усну форму договору на вищевикладених умовах.

Також, відповідно до ч.1 ст.206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Враховуючи те, що зобов'язання сторін договору одна перед одною виконані в момент їх вчинення, договір вважається виконаний сторонами, а саме, відповідно до вимог ч.3 ст. 206 ЦК України, позивач надав відповідачу-1 послуги щодо перевезення вантажу відповідно до міжнародної товарно - транспортної накладної СМR № 039079 від 29.11.2010 (а.с.12).

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 2 п. 47 Статуту автомобільного транспорту УРСР (який діє на території України в частині, що не суперечить діючому законодавству України) товарно-транспортні накладні є основними транспортними документами, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями.

Товарно-транспортна накладна є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Облік транспортної роботи і розрахунки за перевезення провадяться виключно на підставі путьових листів та прикладених до них товарно-транспортних накладних або актів заміру (зважування) (ч. З п. 47 Статуту).

Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ними в товарно-транспортних документах. Автотранспортні підприємства і організації мають право перевіряти правильність цих відомостей (ч. 4 п. 47 Статуту).

Заявка на разове автотранспортне перевезення вантажу за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.

Відповідно до ч.1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із ч. 2 ст. 307 ГК України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Так, між позивачем та відповідачем було укладено Заявка на разове автотранспортне перевезення вантажу (далі - Заявка). Заявка, підписана відповідачем, надходила позивачу у вигляді факсимільних копії Заявки, і згідно із умовами такої Заявки, факсимільна копія має юридичну силу. Копія заявки № 512085 від 25.11.2010 на підтвердження вказаних обставин додається до позовної заяви (а.с.11).

На підставі підписаної та надісланої відповідачем-1 Заявки, після її погодження і підписання позивачем, останнім надавалися послуги перевезення.

Відповідно із ч.2 ст.307 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Так, укладення між позивачем та відповідачем-1 договору перевезення шляхом підписання Заявки, та виконання позивачем обов'язку щодо здійснення перевезення згідно із цією Заявкою, підтверджується також міжнародною товарно -транспортною накладною СМR №039079 від 26.11.2010 до вказаної заявки та митна декларація № 125000014.2010.737718 (а.с.12-13).

Як свідчать матеріали справи, позивач, згідно заявки № 512085 від 25.11.2010 відповідачу були надані послуги щодо перевезення вантажу за маршрутами вказаними у Заявці, що підтверджено міжнародною товарно -транспортною накладною СМR №039079 від 26.11.2010. Позивачем даний пакет документів за вказаною Заявкою було надано відповідачу-1, що підтверджено матеріалами справи. (а.с.14-17).

Як свідчать матеріали справи, позивачем надані транспортні послуги відповідачу -1 згідно заявки № 512085 від 25.11.2010. З боку відповідача-1 до позивача яких-небудь претензій щодо кількості та вартості наданих послуг не надходило.

Але, відповідач-1 своє зобов’язання за заявкою № 512085 від 25.11.2010 не виконав в повному обсязі, не провів оплату за надані послуги, тому заборгованість відповідача-1 перед позивачем за надані транспортні послуги складає 9000 грн. 00 коп.

Таким чином, позивач свої зобов’язання виконав у повному обсязі, але відповідач-1 за надані послуги оплату повністю не провів в порушення вимог ст. 903 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на адресу відповідачів, відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, направлена претензія №102 від 06.07.2011 на суму 9000,00 грн., якою позивач просить відповідачів здійснити оплату за надані транспорті послуги з перевезення вантажу, але відповідачі відповідь на претензію не надали, оплату за надані транспортні послуги не провели (а.с.18-20).

Факт невиконання відповідачем-1 умов зобов’язання щодо оплати позивачу за надані транспортні послуги з перевезення вантажу у повному обсязі, підтверджені матеріалами справи.

Суд вважає, вимоги позову про стягнення з відповідача-1 заборгованості за надані транспортні послуги з перевезення вантажу у сумі 9000 грн. 00 коп. такими, що підлягають задоволенню, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, відповідачем не оспорені та підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

За таких обставин, позов слід визнати обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення повністю відносно 1- відповідача.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача-1 не змінилась. Розмір суми боргу відповідачем-1 не оспорюється.

Оскільки позивачем заявлені позовні вимоги, що випливають з договірних відносин згідно заявки №512085 від 25.11.2010, стороною яких не є відповідач-2, тому відсутні підстави для стягнення спірної суми із вказаної особи на користь позивача, тому у задоволенні позову у цій частині відносно стягнення заборгованості за надані послуги з відповідача-2 слід відмовити. Також відповідач –2 підтвердив факт отримання товару за вказаною накладною.

У судовому засіданні 22.12.2011 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати зі сплати державного мита у сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп. покладаються на відповідача-1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49,75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити повністю відносно відповідача-1.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Агенція сучасних перевезень “Нова лінія”, вул. Молокова,14/1, м. Стаханов Луганської області, код ЄДРПОУ 36533380 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Карпати-М”, вул. Ужгородська,167а, м.Мукачево Закарпатської області, код ЄДРПОУ 25434716, заборгованість за надані послуги з перевезення вантажу у сумі 9 000 грн. 00 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 102 грн. 00 коп. та 236 грн. 00 коп. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні позовних вимог відносно відповідача-2 відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено і підписано – 27.12.2011.

Суддя                                                                       Г.М.Старкова