Рішення № 20794652, 21.12.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.11 Справа № 19/200/2011

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Державного підприємства „Вугілля України”, м.Київ

до Державного підприємства „Ровенькиантрацит”, м.Ровеньки Луганської області

про стягнення 10248 грн. 08 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1., представник за довіреністю №15-09/117-Д від 15.09.2011;

від відповідача представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 10248 грн. 08 коп.

Відповідач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 9470100851058.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, станом на час розгляду справи.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати заявленої до стягнення суми не надав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.

Між Державним підприємством „Вугілля України” (покупець, позивач) та Державним підприємством „Ровенькиантрацит” (постачальник, відповідач) 01.02.2010 був укладений договір постачання вугільної продукції №09-10/1-ЕН з додатками (далі договір), за умовами якого постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в договорі, а покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених договором (п.1.1, п.1.2 договору).

Орієнтовно загальна сума договору складе 1560000000 грн. 00 коп. з ПДВ (п.1.3 договору).

В розділі 2 сторони узгодили базові умови поставки, в розділі 3 визначили права та обов”язки сторін.

Згідно п.2.1 договору вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDР (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів „Інкотермс” в редакції 2000р. з урахуванням особливостей, передбачених цим договором та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору.

29.04.2010 між сторонами був підписаний додатком №05/10-3 до договору №09-10/1-ЕН від 01.02.2010, в якому сторони обумовили, що в період з 01.05.2010 по 31.05.2010 включно постачальник зобов”язується відвантажити вугільну продукцію в кількості 74000 тони загальною вартістю 48840000 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ, а покупець прийняти в травні-червні вугілля наступних вантажовідправників: ГЗФ „Вахрушевська”, ст.Лобовські Копі, ГЗФ „Ровеньковська”, ст.Ровеньки, ЦЗФ „Коменданська” ст.Фащевка.

Відповідно до умов договору відповідач в травні 2010 поставив на адресу Трипільської ТЕС ВАТ „ДЕК „Центренерго” вугільну продукцію у вагоні №66377854 за залізничною накладною №52278182.

При поставці зазначеної вугільної продукції відповідачем було допущено порушення умов договору, а саме, при зважуванні вагону №66377854 на залізничній станції „Нижньодніпровський вузол” було виявлено навантаження вугілля понад вантажопідйомність вагону.

Факт надлишку вантажу у вагоні було засвідчено актом загальної форми №565 від 24.05.2010 та комерційним актом АА №036675/128/257 від 19.05.2010.

Як зазначив позивач, в зв”язку з неналежним виконанням відповідачем зобов”язань по постачанню вугільної продукції ним було зайво сплачені додаткові витрати на суму 9910 грн. 08 коп., в т.ч. ПДВ: 4741 грн. 20 коп. з ПДВ плата залізничного тарифу, 1860 грн. 24 коп. з ПДВ плата за користування вагоном, 1404 грн. 48 коп. з ПДВ плата за маневрову роботу, 1728 грн. 00 коп. з ПДВ збір за зберігання вантажу у вагонах, 90 грн. 24 коп. з ПДВ зважування на вагах залізниці; 63 грн. 60 коп. з ПДВ повідомлення, 19 грн. 08 коп. з ПДВ заповнення документів, 3 грн. 24 коп. з ПДВ плата за бланки.

Позивач, підписавши вказаний договір з відповідачем (де вантажоотримувачем спірного вугілля є Трипільська ТЕС ВАТ „ДЕК „Центренерго”) уклав з Відкритим акціонерним товариством „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго” договір поставки вугілля №01-10/1-ЕН від 01.02.2010 з додатковими угодами та з аналогічними як і в договорі №09-10/1-ЕН від 01.02.2010 умовами.

Вказані обставини були предметом розгляду в господарському суді м.Києва по справі №41/475 за позовом Відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго” до Державного підприємства „Вугілля України”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного підприємства „Ровенькиантрацит” про стягнення збитків в сумі 9910 грн. 08 коп.

Вказаним рішенням від 19.11.2010 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго” були задоволені повністю.

Державне підприємство „Вугілля України”, виконавши рішення господарського суду міста Києва, що підтверджується Угодою про припинення зобовязань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 28.02.2011 (а.с.38), звернулось до господарського суду Луганської області з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а ч.2 цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та обовязків, в т.ч. відшкодування збитків.

Вказані положення кореспондуються з ст.20 Господарського кодексу України.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором.

Виходячи з цієї норми одним з основних способів захисту цивільних прав і інтересів є відшкодування збитків. Оскільки відшкодування збитків є мірою відповідальності, воно застосовується, за загальним правилом, за наявності вини несправного боржника.

У розумінні ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.1 ст.217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Частиною 2 вказаної статті передбачені види господарських санкцій, в т.ч. відшкодування збитків.

Згідно ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.

Згідно ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як було зазначено вище, обґрунтованість нарахування та розмір збитків, вже був предметом розгляду у справі №41/475, яка розглядалась господарським судом міста Києва, що приймається судом до уваги.

Враховуючи викладені приписи законодавства та обставини справи суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 9910 грн. 08 коп., а саме: 4741 грн. 20 коп. з ПДВ плата залізничного тарифу, 1860 грн. 24 коп. з ПДВ плата за користування вагоном, 1404 грн. 48 коп. з ПДВ плата за маневрову роботу, 1728 грн. 00 коп. з ПДВ збір за зберігання вантажу у вагонах, 90 грн. 24 коп. з ПДВ зважування на вагах залізниці; 63 грн. 60 коп. з ПДВ повідомлення, 19 грн. 08 коп. з ПДВ заповнення документів, 3 грн. 24 коп. з ПДВ плата за бланки, які позивач зазнав у звязку з виконанням рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2010 по справі №41/475 та порушенням відповідачем зобовязань за договором поставки №09-10/1-ЕН від 01.02.2010.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 338 грн. 00 коп., які складаються з судових витрат (102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), що сплачені позивачем Відкритому акціонерному товариству „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго” в порядку виконання рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2010 по справі №41/475, то у їх задоволенні слід відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 21.12.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги Державного підприємства „Вугілля України”, м.Київ, до Державного підприємства „Ровенькиантрацит”, м.Ровеньки Луганської області, задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства „Ровенькиантрацит”, Луганська область, м.Ровеньки, вул.Комуністична, б.6, код 32320704 на користь Державного підприємства „Вугілля України”, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, б.4, код 32709929 збитки в сумі 9910 грн. 08 коп., державне мито в сумі 99 грн. 10 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 228 грн. 22 коп., видати наказ позивачу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 26.12.2011.

Суддя Т.В. Косенко