Рішення № 20794594, 21.12.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.11 Справа № 19/203/2011

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Трейд Україна", м.Дніпропетровськ

до Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми "Агро", м.Луганськ

про стягнення 24899 грн. 05 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача представник не прибув;

від відповідача ОСОБА_1., представник за довіреністю № б/н від 05.01.2010 .

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів за поставлений товар у сумі 37057,70 грн., а саме: заборгованості за період з 04.10.2010 по 01.11.2011 у сумі 32349,44 грн., суму інфляційного збільшення заборгованості за період з 04.10.2010 по 25.10.2011 у розмірі 408,14 грн., суму пені за період з 04.10.2010 по 25.10.2011 у розмірі 3543,47 грн. та 3% річних за період з 04.10.2010 по 25.10.2011 у сумі 756,65 грн.

У судових засіданнях 30.11.2011 та 14.12.2011, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, були оголошені перерви.

В судовому засіданні 30.11.2011 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому повідомив, що станом на 28.11.2011 він перерахував на рахунок позивача на виконання умов договору 329237,76 грн., у зв"язку з чим борг складає 2509,44 грн. Також відповідач зазначив про неправильне нарахування позивачем пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, на підставі чого просить задовольнити позовні вимоги позивача в частинах сплати основного боргу у розмірі 2509,44 грн., сплати пені у розмірі 2208,10 грн., сплати 3% річних у розмірі 459,28 грн. та сплати інфляційних витрат у розмірі 408,14 грн., в решті позовних вимог провадження у справі припинити.

07.12.2011 відповідач надав доповнення до відзиву, де повідомив, що станом на 07.12.2011 відповідач перерахував на користь позивача на виконання умов договору 331747,20 грн., тобто заборгованість відсутня. В цьому ж доповненні відповідач наполягає на невірному нарахуванні пені , інфляційних нарахувань та 3% річних, у зв"язку з чим просить задовольнити позовні вимоги в частинах сплати пені у розмірі 2208,10 грн., сплати 3% річних у розмірі 459,28 грн. та сплати інфляційних втрат у розмірі 408,14 грн., в решті позовних вимог провадження у справі припинити.

14.12.2011 позивач подав заяву щодо виправлення помилок позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача грошові кошти за поставлений товар у сумі 24899,05 грн., а саме: заборгованість у сумі 18840,00 грн., суму інфляційного збільшення заборгованості у сумі 1516,41 грн., суму пені у розмірі 3690,25 грн. та 3% річних в сумі 852,39 грн. Тобто позивач фактично зменшив вимогу стосовно стягнення суми основного боргу та збільшив вимоги щодо пені, 3% річних та інфляційних втрат. Суд враховуючи, що збільшення не потребує додаткової сплати судового збору, та обізнаність відповідача з текстом даної заяви, приймає заяву позивача до розгляду.

21.12.2011 відповідач надав ще одне доповнення до відзиву, в якому повідомив, що станом на 21.11.2011 відповідач перерахував на користь позивача на виконання умов договору 322907,20 грн., у зв"язку з чим сума боргу складає 8840,00 грн. На підставі викладеного відповідач частково відхиляє позовні вимоги позивача та просить припинити провадження у справі в частині сплати основного боргу у розмірі 28217,70 грн., решту позовних вимог позивача в частині сплати основного боргу у розмірі 8840,00 грн. задовольнити.

Позивач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчить власноручний підпис його повноважного представника у бланку запису про оголошення перерви (а.с.140).

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Неприбуття у судове засідання позивача не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, який прибув у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Трейд Україна" (постачальник, відповідач) та Приватним підприємством сільськогосподарською виробничою фірмою "Агро" (покупець, позивач) 01.03.2011 був укладений договір поставки товару № 010305, за умовами якого постачальник передає у власність покупця автошини (далі-товар) в асортименті, кількості та за ціною в українській гривні згідно замовленню покупця, узгодженій сторонами засобом факсового зв"язку, електронної пошти або в усній формі, а покупець зобов"язується прийняти та оплатити його на умовах договору. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару за видатковою накладною, виданою постачальником, яка після її підписання сторонами має юридичну силу специфікації, у розумінні ст.266 Господарського кодексу України. Товар, прийнятий покупцем за видатковою накладною або узгоджений сторонами в рахунку, переданому по факсу або електронній пошті, не підлягає поверненню, крім випадків його невідповідності якості, або якщо кількість переданого товару перевищує кількість, заявлену покупцем.

Відповідно до п.4.3 договору оплата товару здійснюється покупцем на підставі рахунка на умовах 80% передплати та 20% оплати протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару шляхом переводу безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення готівкових коштів в касу постачальника.

На виконання умов договору позивач виставив рахунок-фактуру № 103/00005 від 01.03.2011 на суму 331747,20 грн. (а.с.20).

Відповідач, в свою чергу, здійснив передплату у розмірі 80% на загальну суму 265397,76 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 381 від 09.03.2011 на 100000,00 грн., № 433 від 10.03.2011 на 100000,00 грн. та № 477 від 11.03.2011 на 65397,76 грн., (а.с.107-109), а решту суми у розмірі 66349,44 грн. він повинен був сплатити до 05.04.2011 включно.

15.03.2011 згідно видаткової накладної № 1503/00001 позивач здійснив поставку товару на загальну суму 331747,20 грн. (а.с.19).

Відповідач, на підставі довіреності серії ААВ № НОМЕР_1 від 15.03.2011, виданої на ім"я ОСОБА_2 (а.с.21), отримав поставлений товар та за платіжним дорученням № 1695 від 25.03.2011 здійснив часткову оплату у розмірі 5000,00 грн. (а.с.111), що підтверджується позивачем.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з приписів ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, відповідач свої договірні зобов”язання належним чином не виконав, оплату товару у встановлені строки не здійснив.

Згідно платіжних доручень № 2159 від 22.04.2011 на 5000,00 грн., № 2274 від 26.04.2011 на 5000,00 грн., № 2538 від 06.05.2011 на 3000,00 грн., № 2234 від 11.05.2011 на 3000,00 грн., № 4484 від 26.10.2011 на 10000,00 грн., № 4553 від 27.10.2011 на 3000,00 грн., № 4741 від 10.11.2011 на 5000,00 грн., № 397 від 17.11.2011 на 3000,00 грн., № 5050 від 18.11.2011 на 3000,00 грн., № 444 від 24.11.2011 на 2509,44 грн. відповідач сплатив позивачу ще 42509,44 грн. (а.с.112-120, 132). Тобто станом на 14.12.2011 сума боргу відповідача перед позивачем складала 18840,00 грн.

Як вбачається з платіжних доручень № 5814 від 19.12.2011 на 5000,00 грн. та № 5820 від 20.12.2011 на 5000,00 грн. відповідач сплатив на виконання умов договору ще 10000,00 грн. (а.с.145-146), у зв"язку з чим провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі п.11 ст.80 Господарського процесуального кодексу України з віднесення судового збору в цій частині на відповідача. Тобто сума основного боргу, яка підлягає до стягнення з відповідача складає 8840,00 грн.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно з п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною3 вказаної статті визначено що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.5.1 договору сторони домовились, що у випадку порушення строків оплати товару покупець, оплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочки та 3% річних від простроченої суми.

Тобто позивач обгрунтовано нарахував відповідачу пеню за період з 06.04.2011 по 06.10.2011 у розмірі 3690,25 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

З урахуванням викладеного позивачем правомірно нараховані відповідачу 3% річних за період з 06.04.2011 по 19.11.2011 та інфляційні нарахування за період з квітня по листопад 2011 року, але при розрахунку позивач допустився помилок, у зв"язку з чим сума 3% річних буде складати:

3/365х16х61349,44/100=80,68 грн.

3/365х4х56349,44/100=18,53 грн.

3/365х10х51349,44/100=42,21 грн.

3/365х5х48349,44/100=19,87 грн.

3/365х168х45349,44/100=626,20 грн.

3/365х1х35349,44/100=2,91 грн.

3/365х14х32349,44/100=37,22 грн.

3/365х7х27349,44/100=15,74 грн.

3/365х1х24349,44/100=2,00 грн.

3/365х2х21349.44/100=3,51 грн., загальна сума складає 848,87 грн., в решті вимог стосовно стягнення 3% річних слід відмовити; сума інфляційних нарахувань буде складати:

61349,44х1,013-61349,44=797,54 грн.

45349,44х1,008х1,004х0,987х0,996х1,001х1-45349,44=-187,07=0

27349,44х1,001-27349,44=27,35, загальна сума складає 824,89 грн., в решті вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань слід відмовити за необгрунтованістю.

За вказаних обставин, вимоги позивача підлягають до задоволення частково.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

В заяві від 14.12.2011 позивач заявив до стягнення з відповідача судових витрат, а саме витрат по оплаті квитків у розмірі 415,38 грн.

Стосовно цього суд зазначає наступне: відповідно до ч.1 ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В абз.2 п.1 роз"яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу ІV Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що до інших витрат у розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (ст.30 Господарського процесуального кодексу України). Тобто ст.30 Господарського процесуального кодексу України передбачає участь у судовому процесі осіб, які повинні сприяти суду в установленні обставин справи. Посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів можуть бути викликані в судове засідання для дачі пояснень із питань, що виникають під час розгляду справи. Йдеться про посадових осіб і працівників згаданих суб"єктів, які не беруть участь у справі як сторони або треті особи. Посадові ж особи та працівники сторін і третіх осіб дають суду пояснення як представники, виходячи з процесуального статусу сторін та третіх осіб та їх зацікавленості у результаті розгляду справи.

На підставі вищевикладеного, у задоволенні вимоги щодо стягнення з відповідача судових витрат у вигляді витрат по оплаті квитків слід відмовити. Крім того позивач не надав жодного належного доказу на підтвердження зазначеної суми.

У зв"язку з набранням чинності з 01.11.2011 Закону України "Про судовий збір" відповідачу підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 948 грн. 39 коп. на підставі п.1 ч.1 ст.7 цього Закону, та 236 грн. 00 коп., сплачені за квитанцією № 27841.37.6 від 01.11.2011 з призначенням платежу: оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах, оскільки дана оплата зазначеним Законом не передбачена.

У судовому засіданні 21.12.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто-Трейд Україна”, м.Дніпропетровськ, до Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми "Агро", м.Луганськ задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми "Агро", м.Луганськ, кв.50 лєтія оборони Луганска, б.9, код 30877035 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Трейд Україна", м.Дніпропетровськ, вул.Березинська, б.80, офіс 217, код 36727056 заборгованість у розмірі 8840 грн. 00 коп., пеню у розмірі 3690 грн. 25 коп., 3% річних у сумі 848 грн. 87 коп., інфляційні нарахування у сумі 824 грн. 89 коп., судовий збір у розмірі 450 грн. 18 коп., видати наказ позивачу.

3. Стосовно стягнення 10000 грн. 00 коп. заборгованості провадження у справі припинити.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Трейд Україна", м.Дніпропетровськ, вул.Березинська, б.80, офіс 217, код 36727056 сплачені за квитанцією № 27841.37.2 від 01.11.2011 судовий збір у розмірі 948 грн. 39 коп. та за квитанцією № 27841.37.6 від 01.11.2011 витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в сумі 236 грн. 00 коп.

Повернення судового збору та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 26.12.2011

Суддя Т.В. Косенко