Рішення № 20794570, 20.12.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.11 Справа № 28/192/2011

Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Алмі", м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський гофротарний комбінат", м. Луганськ

про стягнення 2 750 грн. 67 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1., представник за довіреністю б/н від 30.11.2011;

від відповідача: представник не прибув.

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1840 грн. 45 коп., пені у сумі 581 грн. 13 коп., 3% річних у сумі 91 грн. 72 коп., індексу інфляції у сумі 327 грн. 37 коп.

Відповідач у запереченні на позовну заяву зазначив, що позов є необґрунтованим з тих підстав, що у відповідача внаслідок пожежі знищена уся бухгалтерська та фінансово-господарська документація, а отже у відповідача відсутні документи, які спростовують або підтверджують господарські операції, за якими виник спір. Видаткові накладні, надані позивачем, на думку відповідача, не дають можливості встановити місце складання документу і місце здійснення господарської операції, хто з посадових осіб дав дозвіл на здійснення господарської операції та відповідальних осіб за здійснення господарської операції і складання первинного документа, хто відпустив та хто отримав товар. Відповідач також зазначає, що його службові особи нікого не наділяли повноваженнями, нікому не давали довіреності на отримання та на оприбутковування отриманого товару від позивача. На думку відповідача, акт звірення розрахунків не може вважатися первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції. Як вказує відповідач розрахунок ціни позову не відповідає вимогам законодавства відносно наявних, доданих до позову, документів. У позивача виникло право на нарахування неустойки та інфляційних втрат тільки з 10.09.2011, оскільки претензію відповідач отримав 02.09.2011.

В судовому засіданні 01.12.2011 позивач заявою від 01.12.2011 уточнив позовні вимоги, в яких просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 1840 грн. 45 коп., 494 грн. 10 коп. пені, 97 грн. 46 коп. 3% річних, 206 грн. 09 коп. інфляційних втрат. Дане уточнення в частині зміни ціни позову приймається судом до розгляду.

В той же час, в даній заяві від 01.12.2011 позивач змінив підставу позову і зазначив, що правовідносини сторін виникли внаслідок укладання договору від 14.07.2009.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Позивач змінив підставу позову після початку розгляду справи по суті, тому дана заява в частині зміни підстави позову судом до розгляду не прийнята.

Заявою від 20.12.2011 позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат; просить стягнути суму боргу 1840 грн. 45 коп. та судові витрати у повному обсязі.

Позивачу наслідки відмови від позову відомі, про що він зазначив у заяві

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Заява від 20.12.2011 підписана директором позивача, повноваження якого підтверджені довідкою з ЄДРПОУ серії АА № 140648 (а.с. 60), статутом підприємства (а.с. 65, 66).

Судом в судовому засіданні розяснені позивачу наслідки відмови від позову, судом зясовано, що ці наслідки позивачу відомі та зрозумілі. Судом досліджено, що відмова позивача від позову не суперечить закону, не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, позивач обізнаний щодо наслідків відмови від позову.

За таких обставин, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення 494 грн. 10 коп. пені, 97 грн. 46 коп. 3% річних, 206 грн. 09 коп. інфляційних втрат (з урахуванням заяви від 01.12.2011).

Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 1840 грн. 45 коп.

Представник відповідача до судового засідання не прибув, про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Суд, враховуючи думку позивача, вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у неї матеріалами за відсутності представника відповідача, явка якого не визнавалась судом обовязковою.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

На підставі видаткової накладної № А-00000019 від 13.01.2010 та видаткової накладної № А-00000040 від 15.01.2010 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1840 грн. 45 коп. Дані накладні скріплені печатками обох підприємств та підписами представників відповідача та позивача.

На оплату отриманого товару позивач направив відповідачу вимогу № 15/08 від 15.08.2011 з проханням оплатити суму заборгованості за товар протягом пяти днів з отримання цієї вимоги.

Відповідач у відповіді на вимогу № 105 від 26.08.2011 зазначив, що претензія позивача не відповідає вимогами законодавства, також відповідач зазначив, що в результаті пожежі було знищено усю первинну виробничу, бухгалтерську та статистичну документацію та звітність.

Позивач вдруге направив претензію № 31/08 від 31.08.2011 з вимогою оплатити заборгованість у сумі 1840 грн. 40 коп.

Дана претензія залишилась без відповіді, а товар не сплаченим, що стало підставою для звернення з даним позовом.

Правовідносини сторін виникли внаслідок поставок за видатковими накладними № А-00000019 від 13.01.2010 та № А-00000040 від 15.01.2010, що за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи доведено наявність заборгованості відповідача за здійсненими поставками у сумі 1840 грн. 45 коп., що підтверджується також актом звірення розрахунків станом на 23.09.2010, підписаним сторонами та скріплений печатками обох підприємств (а.с. 15).

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Такою вимогою є вимога позивача № 15/08 від 15.08.2011 (а.с. 11), тому строком виконання зобовязання є 22.08.2011, отже саме з цієї дати почалося прострочення виконання відповідачем свого зобовязання по сплаті товару за видатковими накладними.

За таких обставин, сума основного боргу підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі у сумі 1840 грн. 45 коп.

Судом не приймаються доводи відповідача про те, що видаткові накладні, надані позивачем, не дають можливості встановити місце складання документу і місце здійснення господарської операції, хто з посадових осіб дав дозвіл на здійснення господарської операції та відповідальних осіб за здійснення господарської операції і складання первинного документа, хто відпустив та хто отримав товар, та про те, що службові особи відповідача нікого не наділяли повноваженнями, нікому не давали довіреності на отримання та на оприбутковування отриманого товару від позивача.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 09.07.2007 № 31-34000-20/23-4579/4800 первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Якщо законодавством не встановлені типові форми первинних документів, оформлення господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити, визначені зазначеними Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також даним Положення передбачено, що залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

З наведеного можна зробити висновок, що видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Надані позивачем видаткові накладні містять усі обовязкові перелічені вище реквізити, скріплені печатками обох підприємств, у тому числі печаткою відповідача, підписані представником відповідача, що свідчить про отримання товару саме відповідачем.

Вказані вище видаткові накладні відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, який фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на Відповідача обовязку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Разом з тим, норми Цивільного кодексу України не містять застережень, які б звільніли покупця від обов'язку оплатити отриманий товар у зв'язку з неналежним оформленням господарських операцій первинними документами.

Статтею 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на керівника і головного бухгалтера або особу, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, покладено відповідальність за організацію бухгалтерського обліку і забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, а за невиконання приписів цього Закону передбачена відповідальність посадових осіб господарюючого суб'єкта, зокрема, стаття 15 даного Закону передбачає, що контроль за дотриманням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в рамках їх повноважень, передбачених законами.

Така правова позиція також викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14.12.2010 у справі № 11/165/10.

Крім того, слід прийняти до уваги наступне.

На вимогу суду Ленінська МДПІ у м. Луганську надала лист № 64761/16 від 20.12.2011, з якого вбачається, що згідно наданої податкової декларації з ПДВ за січень 2010 року за № 831 від 17.02.2010 підприємством ТОВ «Луганський гофротарний комбінат»було включено до складу податкового кредиту обсяги придбання у розмірі 1533 грн. 71 грн. та ПДВ у сумі 306 грн. 74 коп. по контрагенту ТОВ «Торговий дім «Алмі». Тобто загальна сума придбання за січень 2010 року складає 1840 грн. 45 коп.

Викладене свідчить про те, що відповідач отримав від позивача продукцію на суму 1840 грн. 45 коп.

Щодо акту звірення розрахунків суд зазначає те, що в ньому зазначені видаткові накладні, у тому числі спірні, зазначені суми цих накладних, які співпадають з наданими до справи видатковими накладними, тому заборгованість за ними включена до акту звірення, який підписаний відповідачем та скріплений його печаткою (а.с. 15).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідач не спростував наявність у нього заборгованості або факт неотримання товару, втім позивач довів суду про наявність у нього заборгованості відповідача у сумі 1840 грн. 45 коп., яку слід задовольнити.

Провадження у справі щодо вимог частині вимог по стягненню 494 грн. 10 коп. пені, 97 грн. 46 коп. 3% річних, 206 грн. 09 коп. інфляційних втрат (з урахуванням заяви від 01.12.2011) слід припинити на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України у звязку з відмовою позивача від цих вимог.

Позивач у заяві про часткову відмову від позову просить стягнути з відповідача судові витрати у повному обсязі.

Звернення із позовом відбулося 04.10.2011, тому питання розподілу судових витрат повинно бути вирішено на підставі законодавства, яке було чинним на час звернення з позовом.

Відповідно до п. 4.2 Розяснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу шостого Господарського процесуального кодексу України»від 04.03.1998 № 02-5/78 якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається. Згідно абзацу 7 п. 8 даних Розяснень у випадках відмови позивача від заявленого позову до прийняття рішення зі справи або задоволення відповідачем позовних вимог після подання позову внесене з цієї справи державне мито не повертається.

За таких обставин, на користь позивача з відповідача слід стягнути судові витрати пропорційно від суми саме задоволених та обґрунтовано заявлених позовних вимог (щодо суми боргу у розмірі 1840 грн. 45 коп.). Тягар по сплаті судових витрат з решти вимог (від яких позивач відмовився) лежить саме на позивачеві.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 20.12.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, п. 4 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Алмі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський гофротарний комбінат" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський гофротарний комбінат", м. Луганськ, вул. Ровєньковская, 82а, ідентифікаційний код 30642763, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Алмі», м. Луганськ, вул. Переяславська, 1, ідентифікаційний код 33846811, боргу у сумі 1840 грн. 45 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 71 грн. 16 коп. та 164 грн. 64 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Алмі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський гофротарний комбінат" про стягнення 494 грн. 10 коп. пені, 97 грн. 46 коп. 3% річних, 206 грн. 09 коп. інфляційних втрат припинити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 26.12.2011.

СуддяІ.В. Семендяєва