Рішення № 20794533, 22.12.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.11 Справа № 14/187пн/2011

За позовом

Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота", м. Луганськ

про визнання права власності

Суддя Лісовицький Є.А.

Представники:

від позивача: представник - ОСОБА_1., довіреність № 193 від 16.05.11;

від відповідача: представник - ОСОБА_2., довіреність № б/н від 22.12.11.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у звязку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

У справі оголошена перерва до 22.12.11.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання за ним права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: місто Луганськ, вулиця 2-я Краснознамьонная, 16-б, яке складається з магазину (літ. А-1), загальною площею 6044,2 кв. м. ізамощення (літ. І).

Свої вимоги позивач обґрунтовує не виконанням відповідачем кредитного договору №38917-20/7-1 від 23.10.2007 року. За цим договором відповідачу був наданий кредит, який відповідач не повертає згідно графіку та не сплачує відсотки. У якості забезпечення виконання кредитного договору сторонами укладено іпотечний договір від 26.10.2007 р. Предметом іпотеки за вказаним Договором іпотеки є нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. 2-я Краснознамьонная, 16-б, яке складається з:

-магазин (літ. А1) площею 6044,2 кв. м.;

-замощення (літ. І).

Іпотечний договір містить застереження про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки у випадку не виконання забезпеченого нею зобовязання і, оскільки зобовязання порушено, позивач просить визнати за ним право власності на предмет іпотеки.

Відповідач заперечує проти позову з мотивів, викладених у відзиві.

Вважає, що позивачем невірно враховується борг відповідача як по кредиту так і по відсоткам, які нараховані за користування ним. Також ним піддається сумніву вартість предмету іпотеки він вважає її значно заниженою. Але жодних доказів своїх тверджень суду не надав. Тому у судовому засіданні була оголошена перерва до 22.12.11 для того, що б сторони реалізувати свої процесуальні права та надати суду усі докази своїх тверджень.

Після перерви позивач надав заперечення на відзив відповідача, а відповідач лише клопотання про відкладення розгляду справи на 28.12.11, оскільки в провадженні Донецького апеляційного господарського суду знаходиться справа № 6/161н/2011, яка, на думку відповідача, є взаємоповязаною зі справою № 14/187пн/2011, і розгляд справи призначено на 27.12.11.

Дане клопотання судом відхиляється, оскільки справи не взаємоповязані.

У межах справи № 6/161н/2011 розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова фірма “Сота” до 1-го відповідача Приватного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь” та до 2-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова фірма “Співдружність” про визнання виконавчого напису № 33841 від 05.12.08 таким, що не підлягає виконанню. І хоча і за виконавчим написом, і у межах справи № 14/187пн/2011 ПАТ “Банк “Київська Русь” намагається задовольнити свої збитки за рахунок одного і того ж предмета іпотеки, це жодним чином не унеможливлює розгляд обох справ одночасно. І навіть на стадії виконання рішень колізії фізично неможливі.

Після відхилення клопотання представник відповідача почав стверджувати, що частина боргу сплачена 22.12.11, але доказів своїх тверджень суду не надав, заявив клопотання про оголошення перерви до 23.12.11.

Представник позивача заперечив проти клопотання, за телефоном встановив, що жодних надходжень не було, про що надав суду письмову інформацію.

З урахуванням даної інформації, суд не вбачає підстав для оголошення перерви, тому клопотання відхиляється.

Представник відповідача заявив усне клопотання про оголошення перерви до кінця робочого дня, запевняючи, що платіж здійснено. Суд надав представнику можливість зателефонувати до бухгалтерії підприємства та повідомити номер платіжного доручення, але після розмови представник так і не зміг назвати ні номеру платіжного доручення, ні суми, на яку пройшов платіж.

Клопотання про оголошення перерви відхиляється.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін суд, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно Кредитного договору №38917-20/7-1 від 23.10.2007 року (Основне зобов'язання) укладеного між ПАТ «Банк «Київська Русь»(Банк) та ТОВ «ТФ «Сота»(Позичальник), Банк відкрив Позичальнику відкличну кредитну лінію в розмірі 26000000грн. 00 коп. строком з 23.10.2007 р. по 23.10.2012 р. із сплатою 15% річних.

Договором від 24.10.2007 р. про внесення змін до Кредитного договору встановлено графік зменшення ліміту кредитування.

Договором від 01.04.2008 р. про внесення змін до Кредитного договору було встановлено плату за користування кредитними коштами в розмірі 17,75 відсотків річних.

Відповідно до Договору від 09.06.2008 р. про внесення змін до Кредитного договору ліміт кредитної лінії було збільшено до 28000000,00 грн.

Договором від 16.07.2008 р. про внесення змін до Кредитного договору було встановлено плату за користування кредитними коштами в розмірі 21 відсотка річних.

Договором від 29.09.2008 р. про внесення змін до Кредитного договору ліміт кредитної лінії було збільшено до 30000000,00 грн.

Для надання кредиту та обліку нарахованих відсотків відкриті відповідні рахунки. Банк виконав зобов'язання за Кредитним договором та надав Позичальнику кредитні кошти у повному обсязі.

Пунктами 4.1. - 4.2. Кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, встановлених кредитним договором та зобов'язаний сплатити банку плату за користування кредитом та фіксовану плату за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені кредитним договором.

Відповідно до п. 7.1. - 7.3. Кредитного договору встановлено, що початком нарахування плати за користування кредитом є дата списання коштів, вказаних в п.п. 1.1. Кредитного договору, або їх частини з позичкового рахунку. Плата за користування кредитом нараховується щомісячно за період включно з «26»-го числа попереднього місяця по «25»число поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих коштів. При нарахуванні плати за користування кредитом враховується день списання коштів з позичкового рахунку і не враховується день повернення кредиту або його частини.

Згідно пунктів 8.1. - 8.5. Кредитного договору перерахування банку плати за користування кредитом здійснюється щомісячно в строк з «25»числа по останній робочий день поточного місяця за винятком останнього місяця, коли сума нарахованих процентів сплачується разом з основною сумою кредиту.

Пунктом 9.2. Кредитного договору передбачено, що у разі несвоєчасної (неналежної) сплати за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма»«Сота» (Іпотекодавець) був укладений Договір іпотеки від 26.10.2007 р., посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Абакумовою В.В. за реєстровим №2519.

За вказаним Договором іпотеки Іпотекодавець передав належне йому на праві власності майно в забезпечення виконання зобов'язань перед ПАТ «Банк «Київська Русь»(Кредитор) за Кредитним договором №38917-20/7-1 від 23.10.2007 року та додатковими угодами до нього (Основне зобов'язання), а саме:

-повернути кредит в розмірі 30000000,00 грн. до 23.10.2012 року;

-сплатити плату за користування кредитними ресурсами за відсотковою ставкою 21 % річних;

-сплатити пеню та штраф у випадках, передбачених вищевказаним кредитним договором.

Предметом іпотеки за вказаним Договором іпотеки є : нерухоме майно (далі - Предмет іпотеки), що розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. 2-я Краснознамьонная, 16- б, яке складається з:

-магазин (літ. А1) площею 6044,2 кв. м.;

-замощення (літ. І).

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна серія САВ № 895497, виданого Управлінням комунальним майном Луганської міської ради 11.04.2008 р. на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 09.04.2008 р. №107/14, право власності зареєстроване міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Луганськ 23.05.2008 р. до реєстрової книги №30, номер запису 3582, реєстраційний номер 20597277.

Вищевказане майно зареєстроване в Державному реєстрі іпотек 26.10.2007 р. за №5919129.

Відповідно до п. 3.1.9. Договору іпотеки в разі невиконання зобов'язань Іпотекодавця за Основним зобов'язанням, Іпотекодержатель має право достроково вимагати виконання зобов'язань в повному обсязі за Основним зобов'язанням та задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки.

За умовами п. 5.2. Договору іпотеки від 26.10.2007 р. Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на Предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання Основного зобов'язання у випадку порушення Іпотекодавцем обов'язків за Договором іпотеки та/або Кредитним договором та невиконання вимоги Іпотекодержателя про дострокове виконання Основного зобов'язання.

Пунктом 5.4. вищевказаного Договору іпотеки встановлено, що звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється за вибором Іпотекодержателя, а саме : за рішенням суду, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п. 5.4.3.1. Договору іпотеки задоволення вимог іпоткодержателя здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно п. п. 5.5., 5.6. Договору іпотеки право вибору способу задоволення вимог іпотеко держателя, встановлених п. 5.4. цього договору, та вибір способу задоволення таких вимог належить іпотекодавцю. Визначені в цьому розділі даного договору способи задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджають іпотекодержателю застосувати інші встановлені законодавством способи звернення на предмет іпотеки.

В зв'язку з невиконанням Позичальником графіку зменшення ліміту кредитної лінії, Банк 07.10.2008 р. направив йому повідомлення про відкликання кредиту з вимогою повернути кредит в повному обсязі з моменту отримання повідомлення.

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення Позичальник отримав повідомлення 14.10.2008 р.

Однак, повідомлення банку проігноровано, залишено без відповіді та до теперішнього часу кредитна заборгованість не сплачена.

Зобов'язання по Кредитному договору №38917-20/7-1 від «23»жовтня 2007 р. до теперішнього часу Позичальником виконані частково, сума кредитної заборгованості станом на «10»листопада 2011 року складає : 45683914,06 грн. в тому числі:'

- основна сума заборгованості за кредитом - 30000000, 00 грн.;

- нараховані відсотки за період з 01.07.2008 р. по 17.02.2011 р. - 15 559 941,67 грн.;

- пеня за несвоєчасну сплату відсотків за період з 01.12.2010 р. по 31.07.2011 р. - 123 972,39 грн.

Позивач звернувся з позовом про визнання за ним права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: місто Луганськ, вулиця 2-я Краснознамьонная, 16-б, яке складається з магазину (літ. А-1), загальною площею 6044,2 кв. м. ізамощення (літ. І).

Оцінивши обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) угода (договір) є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вказівок закону, умов договору та припиняються виконанням, проведеним належним чином, а одностороння відмова від їх виконання не допускається.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку»іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

В силу ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Виходячи із норм законодавства, насамперед ст. ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку», чинним законодавством не виключається можливість звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за рішенням суду.

Такої ж позиції дотримується і Верховний суд України, яка викладена в Узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки) від «07»жовтня 2010 р.

Згідно ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

В силу статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тому, в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 5.4.3.1. Договору іпотеки задоволення вимог іпоткодержателя здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Cума кредитної заборгованості станом на «10»листопада 2011 року складає : 45683914,06 грн. Ринкова вартість предмета іпотеки визначена сторонами на підставі оцінки у п.1.4 договору іпотеки від 26.10.07 і становить (з урахуванням внесених змін угодою від 03.09.08) - 35648692 грн.

Жодних доказів тверджень про невірне обрахування боргів, чи заниження вартості предмета іпотеки, чи визнання недійсним п.1.4 договору іпотеки від 26.10.07 відповідач суду не надав. А відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що з моменту отримання кредиту відповідач практично його не сплачував, а також те, що договір іпотеки містить відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, вартість предмета іпотеки менше боргів, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота" про визнання права власності задовольнити повністю.

2. Визнати за Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь»( м. Київ, вул. Хорива, 11 «А», код за ЄДРПОУ 24214088) право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: місто Луганськ, вулиця 2-я Краснознамьонная, 16- б (шістнадцять «б»), яке складається з : магазин (літ. А-1), загальною площею 6044,2 (шість тисяч сорок чотири цілих два десятих) кв. м.; замощення (літ. І).

3. Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота" ( м.Луганськ, вулиця 2-я Краснознамьонная, 16 б, код за ЄДРПОУ 30517007 ) на користь позивача - Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»( м. Київ, вул. Хорива, 11 «А», код за ЄДРПОУ 24214088) витрати на сплачений судовий збір в сумі 56460 грн. Наказ видати.

У судовому засіданні 22.12.11 було оголошено лише вступну і резолютивну частину рішення. Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Дата підписання рішення 26 грудня 2011 р.

Суддя Є.А.Лісовицький