Рішення № 20793795, 26.12.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

<УВАГА!!! ВСТУПНУ ТА РЕЗОЛЮТИВНУ ЧАСТИНИ В ЦЕЙ БЛАНК НЕ ВНОСИТИ!!! >

26 грудня 2011 р. 3660/11 Справа № 5010/2287/2011-20/112

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

Судді Кобецької С.М.

При секретарі Доцяк О.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-фінансова

компанія "Система ресурс", вул.Кіквідзе,18, м.Київ,01103;

до відповідача: Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор",

вул. Петрушевича, 1, м.Івано-Франківськ,76004;

про: стягнення заборгованості в сумі 190 882,41грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1- юрисконсульт, (довіреність б/н від 26.10.11р.);

Від відповідача: ОСОБА_2- начальник юридичного відділу, (довіреність №01/01-юр від 01.01.11р.).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-фінансова компанія "Система ресурс" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить суд, стягнути з Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" заборгованість в сумі 756 280,43грн, з яких: 190 882,41грн.- основний борг, 336 968,75грн.- пеня, 178 448,05грн.- інфляційні втрати, 49 981,22грн.- 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні, використовуючи своє право, надане йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, подав суду заяву № 11026/2011-с вх від 26.12.11р., в якій просить суд, стягнути з відповідача 190 882,41грн.- основного боргу.

Судом розцінюється така позиція позивача як зменшення позовних вимог, в частині стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних.

Враховуючи правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд розглянув спір відповідно до зменшених позовних вимог, враховуючи, що ця дія не суперечить нормам чинного законодавства та не порушує чиї- небудь права та охоронювані законом інтереси.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009р. щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України" від 29.06.10р. №01-08/369, зазначено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. При цьому, будь-які підстави припинення провадження у справі, в частині зменшення позовних вимог, у господарського суду відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги (зменшені), вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами Договору поставки № 6п/08 від 08.08.08р., згідно умов якого, постачальник/позивач передав у власність покупцю/відповідачу, товар, обумовлений Договором, на загальну суму 2 562 957,93грн., що підтверджують видаткові накладні;

- неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, в частині оплати коштів, за отриманий товар, внаслідок чого, утворилась заборгованість у розмірі 190 882,41грн. ( 2 372 075,52грн.- відповідачем сплачено);

- звернення до відповідача з вимогою №377 від 02.06.11р., про погашення заборгованості.

Представник відповідача в судовому засіданні, факт наявності заборгованості в сумі 190 882,41грн., за отриманий товар (металопрокат), визнав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору упродовж розумного строку, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив, наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-фінансова компанія "Система ресурс" (постачальник/позивач) та Дочірнім підприємством "Івано-Франківський облавтодор" (покупець/відповідач) укладено Договір поставки № 6п/08 від 08.08.08р.

Згідно п.1.1. Договору, постачальник зобов"язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вартість металопрокату в кількості 250тон, вартістю 2222000грн. з ПДВ у відповідності до умов даного Договору.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах відстрочки платежу на термін 120 банківських днів. Оплата товару проводиться покупцем, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

На виконання умов договірних відносин, позивач/постачальник поставив, а відповідач/покупець прийняв по видаткових накладних (а.с. 36-50) товар, обумовлений Договором на загальну суму на загальну суму 2 562 957,93грн.

Однак, відповідач неналежно виконав взяті на себе договірні зобов"язання, в частині оплати коштів, за отриманий товар, внаслідок чого, утворилась заборгованість у розмірі 190 882,41грн. ( 2 372 075,52грн.- відповідачем сплачено).

02.06.11р. позивач звертався до відповідача з вимогою№377, про погашення заборгованості. Проте, дана вимога залишилась без належного реагування з боку відповідача.

Позивачем доведено перед судом, а відповідачем визнано, факт існування заборгованості за отриманий товар в сумі 190 882,41грн.

Станом на 26.12.2011р., в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної заборгованості.

Договір поставки № 6п/08 від 08.08.08р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

В силу ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України).

Як вказує частина 1статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов"язаний виконати свій обов"язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов"язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач позов визнав.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 190 882,41грн. - правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 204, 509, 526, 527, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-фінансова компанія "Система ресурс", вул.Кіквідзе,18, м.Київ,01103, до відповідача Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор", вул. Петрушевича, 1, м.Івано-Франківськ,76004, про стягнення заборгованості в сумі 190 882,41грн.- задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор", вул. Петрушевича, 1, м.Івано-Франківськ,76004 (ідентифікаційний код 31790584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-фінансова компанія "Система ресурс", вул.Кіквідзе,18, м.Київ,01103 (ідентифікаційний код 34047209) - 190 882,41грн. (сто дев"яносто тисяч вісімсот вісімдесят дві грн. 41коп.) - заборгованості, 1 908, 82грн. (одну тисячу дев"ятсот вісім грн. 80коп.) - державного мита, 236,00грн. (двісті тридцять шість грн. 00коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Кобецька

Повне рішення складено 27.12.2011р.