Рішення № 20793408, 21.12.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.11 Справа № 7/5009/6750/11

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

за позовом Концерну “Міські теплові мережі”в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліна, ЛТД”, м.Запоріжжя

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1., довіреність № 20/27 від 04.01.2011р.

Від відповідача: Литвиненко О.О. директор, протокол № 9 від 17.02.2004р.

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Концерну “Міські теплові мережі” 5230,20 грн. боргу за спожиту теплову енергію.

Ухвалою суду від 27.10.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 17.11.2011 р., судове засідання відкладалось до 28.11.2011р., 21.12.2011р.

Ухвали суду були відправлені в установленому законом порядку на адреси, зазначені позивачем в позовній заяві.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи вищевикладене сторони належним чином сповіщені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги обставинами, викладеними в позовній заяві. Як на нормативне та документальне обґрунтування позовних вимог, посилається на ст.ст. 526, 530 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193 ГК України, договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 413 від 01.10.2003р., вказуючи на те, що, за період серпня 2010 року по серпень 2011 року, позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 5230,20 грн., яка не була сплачена відповідачем, внаслідок чого, на момент подачі позову до суду, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 5230,20 грн.

В судовому засіданні, пролдовженому 21.12.2011р., представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представником відповідача надано відзив, в якому відповідач зазначив, що з сумою розрахунку за спожиту теплову енергію він не згодний і вважає її завищеною, виходячи з наступного:

- на підприємстві відповідача у листопаді 2009 року була вмонтована автономна система опалення з наявністю теплового лічильника, яка по теперішній час залишається не задіяна, тому що в магазині знаходиться велика кількість холодильного та іншого електрообладнання, тепловступу від яких достатньо для нормального функціонування магазину навіть у суровий зимовий період. У наданих актах і рахунках за період з серпня 2010р. по серпень 2011 р. Позивач виставляє плату за приєднане теплове навантаження (абонентську плату), розраховану як тепловіддачу встановлених обігрівальних установок і трубопроводів, яка за даний період складає 3313,50 грн. Відповідач вважає, що сума 3313,50 грн. пред'явлена безпідставно, бо після ведення в експлуатацію лічильника згідно акту від 05 січня 2010р. підприємство взагалі не користувалося системою опалення.

На підставі вищевикладеного за зазначений період відповідачем був зроблений перерахунок заборгованості за поставку теплової енергії станом на 01.10.2011р., згідно якого сума заборгованості складає 1916,70 грн. Приводом для перерахунку відповідач також вважає ті обставини , що в листопаді 2011р. був зроблений розрахунок фактичних теплових навантажень й третього листопаду 2011р. з позивачем підписана додаткова угода б/н, у якій був виключений пункт про нарахування плати за приєднане теплове навантаження (абонентська плата) з жовтня місяця 2011р.

Представником відповідача також надано клопотання, в якому відповідач просить суд відстрочити стягнення заборгованості в сумі 1181,07 грн. основного боргу, з урахуванням зробленої проплати з розстрочкою платежу строком на пять місяців.

Клопотання відповідача залишено судом без задоволення як необґрунтоване та таке, що суперечить нормам ст. 121 ГПК України.

За ініціативою суду, судове засідання велося із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу.

Розгляд справи закінчено 21.12.2011р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2002р. року між Концерном «МТМ»в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району (далі позивач, енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліна, ЛТД»(далі відповідач, споживач), був укладений договір № 413 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі договір).

Згідно п. 1.1. договору, енергопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах згідно п. 1.3 , а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 6.1. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі в національній грошовій одиниці (гривні) відповідно до встановлених тарифів.

В п. 6.2. договору сторони погодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.3. договору, енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахункові споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов'язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його енергопостачальній організації.

Згідно з п. 6.4 договору, підставою для розрахунків споживача з енергопостачальною організацією є акт надання послуг, підписаний обома сторонами.

Відповідно до п. 6.6. договору, споживач зобов'язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахункові енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплату.

На виконання умов договору, за період серпня 2010 року по серпень 2011 року, позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 5230,20 грн., яка не була сплачена відповідачем, внаслідок чого, на момент подачі позову до суду, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 5230,20 грн., що підтверджується відповідними актами приймання - передачі теплової енергії за поставлену теплову енергію, копії яких долучено до матеріалів справи.

Акти приймання-передачі теплової енергії за серпень та вересень 2010 року погоджені обома сторонами, за період з жовтня 2010 року по грудень 2010 року, з січня 2011 року по травень 2011 року, за липень 2011 року, за серпень 2011 року позивач вручив відповідачу рахунки, акти приймання-передачі теплової енергії та податкові накладні під підпис, за період з червень 2011 року по серпень 2011 року, позивач надсилав зазначені документи на адресу відповідача поштовим відправленням, що підтверджується відповідними реєстрами (копії реєстру долучено до матеріалів справи).

Відповідач, в строки, передбачені умовами договору, не повернув позивачу належним чином оформлені акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період.

В актах приймання-передачі теплової енергії зазначено, що в разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим.

Крім того, позивачем на адресу відповідача була направлена вимога (вих. № 1675-10 від 08.09.2011р.) в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, про оплату існуючої заборгованості за спожиту теплову енергію в 7-денний термін. Разом з листом-вимогою відповідачу були повторно направлені акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період (копія листа, опису вкладення у конверт та квитанції додаються).

Позивач просить суд стягнути з відповідача 5230,20 грн. боргу за спожиту теплову енергію.

Механізм формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії підприємствами сфери теплопостачання та надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води визначався Порядком формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 р. № 955 в редакції зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 231 від 02.02.2010р. (далі - порядок)

Згідно з п. 9 Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 р. № 955 в редакції зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 231 від 02.02.2010р., Підприємства застосовують двоставкові тарифи на теплову

енергію, затверджені в установленому порядку.

Згідно з абзацом першим п. 2 Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 р. № 955 в редакції зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 231 від 02.02.2010р., двоставковий тариф - тариф на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, який складається з річної абонентської плати (вартості обслуговування одиниці теплового навантаження об'єкта теплоспоживання), яка компенсує умовно-постійну частину тарифу, та вартості одиниці реалізованої теплової енергії, послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, яка компенсує умовно-змінну частину тарифу.

Порядок втратив чинність на підставі Постанови КМУ від 01.06.2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги»(далі постанова).

Згідно з п. 39. Постанови КМУ від 01.06.2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», ліцензіатам, що одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, можуть в установленому порядку встановлюватися двоставкові тарифи на теплову енергію. При цьому окремо визначаються умовно-постійна та умовно-змінна частини такого тарифу.

Згідно з п. 40. Постанови КМУ від 01.06.2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», формування двоставкового тарифу на теплову енергію здійснюється шляхом визначення грошового виразу умовно-змінної (вартість 1 Гкал спожитої теплової енергії) та умовно-постійної (абонентська плата за 1 Гкал/год. теплового навантаження) частин тарифу, застосування яких забезпечує планований річний дохід, що дорівнює сумі планованої річної повної собівартості та відповідного планованого річного прибутку, які отримуються за умови застосування одноставкового тарифу, розрахованого відповідно до вимог цього Порядку.

Відповідно до п. 41. Постанови КМУ від 01.06.2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», умовно-змінна частина двоставкового тарифу визначається як вартість 1 Гкал теплової енергії, що реалізується споживачам, та грошовий вираз змінної частини планованих прямих витрат на її виробництво, що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу виробництва теплової енергії, з урахуванням відповідного планованого прибутку, розрахованих згідно з вимогами цього Порядку.

Відповідно до 42. Постанови КМУ від 01.06.2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», умовно-постійна частина двоставкового тарифу визначається, як абонентська плата за 1 Гкал/год. теплового навантаження об'єктів теплоспоживання та грошовий вираз решти планованих витрат повної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, що є постійними і не змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу виробництва теплової енергії, з урахуванням відповідного планованого прибутку, що розраховуються згідно з вимогами цього Порядку.

Згідно з 43. Постанови КМУ від 01.06.2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», під час формування двоставкових тарифів визначаються планована повна собівартість і планований прибуток від ліцензованої діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії відповідно до вимог цього Порядку, та здійснюється їх розподіл на умовно-змінну та умовно-постійну частини.

В п. 44. Постанови КМУ від 01.06.2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги»визначено, що до умовно-змінної частини тарифу включаються плановані прямі витрати на придбання технологічного палива і технологічної електроенергії для виробництва теплової енергії власними котельнями та придбання теплової енергії, встановлені НКРЕ витрати, що включаються до повної планованої собівартості виробництва теплової енергії власними теплоелектроцентралями, тепловими і атомними електростанціями, когенераційними установками, та відповідна частина планованого прибутку.

Згідно з п. 45.Постанови КМУ від 01.06.2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», до умовно-постійної частини тарифу включається решта витрат, що включаються до планованої повної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, крім зазначених у пункті 44 цього Порядку і віднесених до умовно-змінних витрат, та відповідна частина планованого прибутку.

Відповідно до п. 46. Постанови КМУ від 01.06.2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», розрахунок умовно-змінної частини двоставкових тарифів на теплову енергію проводиться шляхом ділення суми умовно-змінної частини витрат, що включаються до планованої повної собівартості, та відповідної частини планованого прибутку, зазначених у пункті 44 цього Порядку, на планований обсяг реалізації теплової енергії споживачам згідно з річними планами виробництва, транспортування та постачання теплової енергії.

Відповідно до п. 47. Постанови КМУ від 01.06.2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», розрахунок умовно-постійної частини двоставкових тарифів на теплову енергію проводиться шляхом ділення суми умовно-постійної частини витрат, що включаються до планованої повної собівартості, та відповідної частини планованого прибутку, зазначених у пункті 45 цього Порядку, на сумарне теплове навантаження об'єктів теплопостачання споживачів згідно з річними планами виробництва, транспортування та постачання теплової енергії.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань крім випадків, передбачених законом.

Аналогічну норму містить ст. 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним.

Платіжним дорученням № 889 від 13.12.2011р. відповідач здійснив часткову сплату заборгованості в сумі 735,63 грн.

Таким чином, провадження по справі в частині стягнення 735,63 грн. боргу слід припинити на підставі п. 1.1. ст. 80 ГПК України, в звязку з відсутністю предмету спору. Судові витрати в цій частині слід залишити за відповідачем так як часткова сплата здійснена ним після звернення позивача з позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене, часткову сплату боргу відповідачем в сумі 735,63 грн., те, що на момент розгляду спору по суті, відповідачем не надано доказів погашення заборгованості в повному обємі і заборгованість підтверджена матеріалами справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 5230,20 грн. боргу за поставлену теплову енергію є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню в сумі 4584,57 грн.

На підставі вищезазначеного, позов Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Ленінського району до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліна, ЛТД» підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, поскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Ленінського району м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліна, ЛТД»задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю (69015, м. Запоріжжя, вул. Кияшка, 32, р/р 26009801559001 у Запорізькому відділенні АПБ Україна, МФО 313300, код ЄДРПОУ 204725708282) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у Філії Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) 4584 грн. 57 коп. боргу, 102 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову провадження по справі припинити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Дата підписання: 23.12.2011р.

Суддя Н.С. Кутіщева-Арнет

23.12.2011