Ухвала суду № 20787974, 12.01.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи <Текст >

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

12.01.12 Справа № 6/5009/7573/11

Суддя Місюра Л.С.

За позовом Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк” (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б; поштова адреса: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 39)

До Публічного акціонерного товариства “Виробничо - торгівельну фірму

“Селена” (69063, м. Запоріжжя, вул. Артема, буд. 6, код ЄДРПОУ

05502479).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Український

промисловий банк” (01133, м. Київ, бул. Л.Українки, буд. 26).

Про стягнення 6415 514 грн. 32 коп.

СуддяМісюра Л.С.

За участю представників:

Від позивача:ОСОБА_1. дов. б/н від 17.11.2011р.

Від відповідача:ОСОБА_2. дов. № 749 від 29.08.2011р., ОСОБА_3. дов. №

851 від 13.12.2011р.

Від третьої особи:не зявився

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк” м. Києва до Публічного акціонерного товариства „Виробничо - торгівельної фірми „Селена” м. Запоріжжя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” м. Київ, про стягнення 6415514 грн. 32 коп., суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 6415 514 грн. 32 коп. за кредитним договором № 66/КВ-06 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) від 20.12.2006 року, яка складається з суми заборгованості за кредитом 390342,00 євро, що в еквіваленті становить 4371093 грн. 82 коп., пені за несвоєчасне повернення кредиту 30755,70 євро, що в еквіваленті становить 344405 грн. 77 коп., заборгованості по відсоткам 123730,25 євро, що в еквіваленті становить 1385545 грн. 52 коп., пені за несвоєчасне повернення відсотків 8430,05 євро, що в еквіваленті становить 94400 грн. 65 коп. та заборгованості за комісію в сумі 220068 грн. 75 коп.

Позивач надав письмові пояснення до позовної заяви, де вказав наступне: стосовно відзиву відповідача на пред'явлені банком позовні вимоги. Відповідач в своєму відзиві вказує, що його не було належним чином повідомлено про переуступку права вимоги за Кредитним договором на користь нашого банку, а це надає йому право не виконувати свої зобов'язання. Твердження відповідача не відповідає дійсним обставинам справи та є необґрунтованим. Відповідно до п. 5.1 Договору про передачу активів ТОВ «Укрпромбанк»в рахунок погашення заборгованості від 02 липня 2010 року, який в цей же день був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 2263 (надалі - «Договір про передачу активів»), передача прав вимог до позичальників Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»на користь нашого банку, в тому числі і до відповідача за Кредитним договором, відбулася наступного робочого дня після набрання чинності договору. За умовами п.7.2 Договору про передачу активів договір набув чинності в день його укладення, тобто 02 липня 2010 року. Оскільки цей день за календарем припав на п'ятницю, то власне передача прав вимоги за Кредитним договором до відповідача відбулася лише у понеділок - 05 липня 2010 року. За правилами, передбаченими ст. 516 Цивільного кодексу України та п. 4.8.1 Договору про передачу активів, наш банк та Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»взяли на себе зобов'язання письмово повідомити боржників про передачу прав вимоги до нашого банку шляхом направлення на їх адреси спільного повідомлення за формою, узгодженою між первісним та новим кредитором протягом 5 робочих днів з моменту підписання Договору про передачу активів. При цьому конкретний строк направлення таких повідомлень боржникам Договором про передачу активів не встановлювався, а їх відправка здійснювалася по мірі отримання нашим банком кредитних справ боржників від первісного кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк». На виконання вищезазначених вимог законодавства та умов Договору про передачу активів на адресу відповідача 14 липня 2010 року було направлено повідомлення про передачу на користь АТ «Дельта Банк»прав вимоги за Кредитним договором, в якому чітко було зазначено, що відступлення права вимоги до відповідача відбулося на підставі Договору про передачу активів і що до нашого банку як до нового кредитора перейшли права вимоги саме за Кредитним договором. Ст. 516 Цивільного кодексу України не встановлює детальних вимог до повідомлення боржника про відступлення права вимоги новому кредитору. Єдине, що закон передбачає для таких повідомлень - це те, що воно має бути обов'язково письмовим. З огляду на відсутність чітких вказівок закону щодо змісту повідомлення про уступку, воно може бути оформлене в довільній формі. Головним є лише те, що зі змісту повідомлення боржник має отримати інформацію про здійснену уступку, про зобов'язання, яке було від ступлене та особу, якій воно було від ступлене. Такий висновок можна зробити і скориставшись за аналогією закону (ст. 8 Цивільного кодексу України) нормами глави 73 Цивільного кодексу України, якими врегульовані відносини факторингу, які по своїй суті є різновидом уступки права вимоги. Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Відтак, для відступлення права вимоги в межах договору факторингу передбачено, що у повідомленні боржникові повинні бути зазначені відомості про нового кредитора, про підстави уступки та вимоги, які відступаються. Таке повідомлення має вважатися за законом належним та достатнім інформуванням боржника про передачу прав вимог до нього іншому кредитору. Після отримання повідомлення про проведену уступку за Кредитним договором від 14 липня 2010 року відповідач не надіслав ані на нашу адресу, ані на адресу первісного кредитора ніякої відповіді, заперечень або якихось вимог про надання додаткової інформації чи доказів про перехід права за Кредитним договором до нашого банку. Відповідач проігнорував і нашу претензію про необхідність виконання зобов'язань за Кредитним договором від 01 вересня 2011 року, в якій нами було повторно вказано про проведену переуступку за Кредитним договором на нашу користь з посиланням на відповідні умови Договору про передачу активів. Позивач за власною ініціативою, без будь-яких прохань з боку відповідача, надав до претензії докази переходу прав вимоги за Кредитним договором, а саме: витяг з Договору про передачу активів та додатку до нього, в якому прямо зазначені всі параметри зобов'язання відповідача, які були від ступлені на нашу користь. Відповідач не висловив нашому банку як новому кредитору жодних заперечень стосовно передачі вимог за Кредитним договором та не направив свої вимоги про надання йому підтверджень про таку передачу. В провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя знаходиться справа №2-162/2011, яка зараз перебуває на стадії апеляційного перегляду і була відкрита за позовом нашого право попередника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»до Публічного акціонерного товариства «Виробничо-торгівельна фірма «Селена»та його поручителів - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором. У цьому процесі відповідно до ст. 37 Цивільного процесуального кодексу України суд своєю ухвалою від 03 березня 2011 року на підставі Договору про передачу активів здійснив процесуальне правонаступництво позивача і замінив Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»на ПАТ “Дельта Банк”.. Публічне акціонерне товариство «Виробничо-торгівельна фірма «Селена»приймало безпосередню участь в даній справі в якості співвідповідача до 11 квітня 2011 року - до моменту закриття цивільного процесу в частині вимог до нього як юридичної особи на підставі ст. 16 та п. 1 ч. 1 ст. 205 Цивільного процесуального кодексу України. Під час розгляду вказаної справи Жовтневим районним судом м. Запоріжжя в судових засіданнях, в яких приймав участь представник відповідача, в повному обсязі та належним чином досліджувалися всі без виключення докази, які підтверджують відступлення права вимоги за Кредитним договором та забезпечувальними договорами поруки до нашого банку - Договір про передачу активів, факт передачі оригіналів Кредитного договору та забезпечувальних його договорів поруки нашому банку, і т.д. За наслідками таких процесуальних дій суд і прийняв 03 березня 2011 року рішення про заміну Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»на позивача, яке відповідачем та його поручителями не оскаржувалося, а відтак, за правилами, закріпленими в ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факт переходу прав кредитора за Кредитним договором до позивача є доведеним в іншому суді та не потребує додаткового чи повторного доказування в даному процесі. Обидва поручителі відповідача - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є основними акціонерами Публічного акціонерного товариства «Виробничо-торгівельна фірма «Селена»і як основні власники входять до складу Наглядової ради відповідача, що є додатковим підтвердженням того, що відповідач ще до початку порушення Господарським судом Запорізької області провадження у цій справі був обізнаний зі всіма умовами та правовими підставами переходу прав вимоги за Кредитним договором до банку. Відповідач неодноразово був повідомлений про переуступку вимог за Кредитним договором на користь нашого банку. Спочатку шляхом направлення йому письмового повідомлення про передачу активів, вдруге - шляхом направлення претензії, а втретє - під час дослідження обставин передачі прав вимоги за Кредитним договором в Жовтневому районному суді м. Запоріжжя при розгляді за участю відповідача та його основних власників справи №2-162/2011. Для правильного вирішення спірної ситуації суттєвим є не власне встановлення факту повідомлення чи неповідомлення відповідача як боржника за Кредитним договором про проведену уступку, а зовсім інше - який насправді правовий результат виникає у разі неповідомлення боржника про заміну кредитора. Відповідно до ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України наслідком неповідомлення боржника про проведену заміну кредитора у зобов'язанні є лише те, що боржник може виконати свої зобов'язання первісному кредитору і таке виконання буде вважатися належним. Жодних інших правових наслідків неповідомлення боржника, як-то недійсність права вимоги чи недійсність відступлення права вимоги законодавством не передбачено, а тому намагання відповідача уникнути виконання зобов'язання на підставі неналежного повідомлення його про цей правочин не ґрунтуються на положеннях закону. Відповідач наголошує на тому, що зроблені банком повідомлення про відступлення права вимоги за Кредитним договором є неналежними, оскільки наш банк як новий кредитор не додав до них документи, що підтверджують право вимоги чи засвідчують права нового кредитора, посилаючись при цьому на ст. 517 Цивільного кодексу України. Проте, цією правовою нормою закріплено право боржника після того, як його було письмово повідомлено про переуступку права вимоги, звернутися до нового кредитора за доказами, що підтверджують перехід до нього переуступленого права вимоги. З вказаною статтею кореспондується і ч. 2 ст. 1082 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник мас право вимагати від фактора - нового кредитора, надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги справді мало місце. Якщо комплексно проаналізувати та порівняти між собою ст. 516 та ст. 517, а для факторингу - ч. 1 та ч. 2 ст. 1082 Цивільного кодексу України, можна з впевненістю визначити, що повідомлення боржника про переуступку має інформаційний характер і до нього ніяких доказів про відступлення права вимоги новий кредитор надавати не повинен. Після отримання повідомлення боржник може за власним вибором або запросити від нового кредитора докази проведеної уступки або може і не скористатися цим правом і визнати нового кредитора без затребування документів, які підтверджують здійснене відступлення. Відповідач не скористався правами, наданими йому ст. 517 Цивільного кодексу України, і після отримання повідомлення та претензії, до якої ми за власною ініціативою додали копію Договору про передачу активів, не направив жодної вимоги про надання йому інших доказів про перехід права вимоги за Кредитним договором до нашого банку. До того ж і в судовому процесі по справі №2-162/2011, яка розглядається в Жовтневому районному суді м. Запоріжжя, під час дослідження доказів переходу прав вимоги за Кредитним договором і прийнятті судом рішення про заміну Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»на позивача, відповідач не висловлював ніяких вимог стосовно надання йому підтверджень проведеної уступки, а відповідні зауваження з'явилися у нього лише після порушення Господарським судом Запорізької області провадження в даній справі. Посилання відповідача на ст.517 Цивільного кодексу України як на підставу звільнення його від виконання зобов'язань за Кредитним договором на нашу користь є необґрунтованим, оскільки відповідач ніяких вимог про пред'явлення йому доказів переходу прав за Кредитним договором на нашу адресу не направляв, а поява цих претензій вже після порушення провадження у даній справі і до того ж лише у відзиві на позовну заяву є нічим іншим як зловживанням відповідачем своїм правом, яке за приписами ст.ст. З, 12 та 13 Цивільного кодексу України не повинно захищатися судом. За правилами ст. 517 Цивільного кодексу України, якщо боржник вирішив запросити у нового кредитора докази реальної передачі йому права вимоги, то до моменту надання відповідних документів боржник може не виконувати свого зобов'язання новому кредитору. Тобто мова йде виключно про відстрочення виконання боржником зобов'язання на користь нового кредитора на час ознайомлення з документами про переуступку. Реалізація боржником права на витребування у нового кредитора доказів про відступлення в правовому сенсі означає лише те, що до їх отримання боржник має певний сумнів в тому, що новий кредитор є його належним контрагентом, і вважає таким виключно первісного кредитора. Неправильною є думка, що в цей період для боржника взагалі не існує кредитора і він звільняється від виконання своїх зобов'язань в цілому. До моменту отримання від нового кредитора витребуваних документів боржник може не платити саме новому кредитору, але не звільняється від виконання своїх зобов'язань на користь первісного кредитора, і закон захищає боржника лише тим, що визнає виконання первісному кредитору належним. Відповідачем не надано до суду доказів того, що він намагався сплатити заборгованість на користь первісного кредитора або ж сплатив її, тому його твердження про безпідставність пред'явлених позовних вимог нічим не підкріплюється та є необґрунтованим. Вважає, що у розпорядженні відповідача є всі беззаперечні докази переходу прав за Кредитним договором до банку, а саме: відповідач ознайомлений з текстом Договору про передачу активів, відповідач повідомлений про те, що його зобов'язання за Кредитним договором вже перебуває на нашому балансі, що підтверджується відповідними виписками по рахункам, на яких обліковується його борг, відповідач інформований про знаходження у Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»як нового кредитора оригіналів Кредитного договору зі всіма доповненнями, а також забезпечувальних договорів зі всіма доповненнями. На переконання позивача цього цілком достатньо для підтвердження статусу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»як нового кредитора за Кредитним договором. Стосовно надання детального та обґрунтованого розрахунку суми позову, включаючи визначення розміру зобов'язань по сплаті пені за порушення строків повернення кредиту, сплати процентів за його користування та комісії за управління кредитом. Розрахунок заборгованості за Кредитним договором зроблений на основі переданої первісним кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»у відповідності до умов Договору суми вимог до відповідача за Кредитним договором. Умовно розрахунок розміру позовних вимог до відповідача за Кредитним договором можна поділити на два періоди: від дати видачі йому кредиту первісним кредитором (20 грудня 2006 року) до дати передачі прав вимог за Кредитним договором на користь нашого банку - 05 липня 2010 року; з дати передачі прав вимог - 05 липня 2010 року по 27 жовтня 2010 року включно. Що стосується першого періоду, то заборгованість за цей час визначена ще первісним кредитором і передана нашому банку у конкретній зафіксованій сумі, яка підтверджується наступними доказами: витягом з додатку №1 до Договору про передачу активів; витягом з акту звірки №1, складеного між ТОВ «Український промисловий банк»та ПАБ «Дельта Банк»відповідно до Договору про передачу активів. В цьому акті визначені всі складові переданого банку зобов'язання відповідача у відповідній валюті, вказаній в Кредитному договорі: борг за тілом кредиту - 390 342 євро; заборгованість по сплаті процентів 50 562 євро 81 цент; заборгованість по сплаті комісії - 77 038 гривень 58 копійок. Крім того, заборгованість відповідача підтверджується наступними доказами: виписками Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» по рахунках, на яких обліковувалася заборгованість відповідача за Кредитним договором, а саме: по рахунку 2063901300561, - підтверджує суму заборгованості по отриманому кредиту; по рахункам 2069501300561, 2069602300561 та 2069703300561, - підтверджує суму заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, нарахованої до 05 липня 2010 року; по рахункам 3578190561, 357971010561 та 357942010561, - підтверджує суму заборгованості по сплаті комісії за управління кредитом, нарахованої до 05 липня 2010 року. Виписки банку по рахунках є належними та допустимими доказами по справі, оскільки вони є регістрами аналітичного бухгалтерського обліку банківських операцій з надання кредиту відповідачу, з нарахування процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитною лінією, які тотожні реєстрам господарських операцій, що ведуть в своєму бухгалтерському обліку інші суб'єкти господарювання - небанківські установи. Стосовно другого періоду нарахування заборгованості за Кредитним договором, то таке нарахування здійснювалося вже нашим банком як новим кредитором на підставі відповідних положень Кредитного договору, отриманого від первісного кредитора. Всі необхідні базові параметри цього зобов'язання: ставка, метод нарахування, період нарахування та дата нарахування у строгій відповідності до умов Кредитного договору були внесенні до спеціального програмного забезпечення банку, за допомогою якого на дату нарахування на спеціальному аналітичному обліковому рахунку, передбаченому планом, відображається сума боргу. Аналітичний бухгалтерський облік пені та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитними договорами в комерційних банках, так як і у інших суб'єктів господарювання, ведеться виключно по касовому методу, тобто відображається в обліку тільки після фактичної сплати цих зобов'язань боржником. Підтвердженням розміру пені та штрафних санкцій за порушення строків повернення кредиту, сплати процентів за його користування та комісії за управління кредитом є виключно первинний бухгалтерський документ - кредитний договір, в якому встановлюється умови нарахування та сплати цих зобов'язань. Регістри аналітичного бухгалтерського обліку цих зобов'язань, які аналогічні реєстрам господарських операцій у звичайних суб'єктів господарювання, - небанківських установах, не складаються. Як встановлено ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми у формі неустойки, штрафу, пені, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, а відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України ці санкції справляється по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Як вбачається з положень Кредитного договору у відповідача кожного місяця від 28 числа до кінця місяця виникало нове зобов'язання здійснити розрахунки по сплаті процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитом. Отже шестимісячний строк, встановлений ч. б ст. 231 Господарського кодексу України для нарахування пені за порушення цих зобов'язань має обліковується для кожного щомісячного платежу по сплаті процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитом окремо, починаючи з наступного дня після дати, коли вони мали бути сплачені за умовами Кредитного договору. Для процентів та комісії, нарахованих за травень 2011 року, шестимісячний строк для нарахування пені за порушення виконання цих зобов'язань починає обліковуватися з червня 2011 року, для процентів та комісії, нарахованих за червень 2011 року, шестимісячний строк для нарахування пені за порушення виконання цих зобов'язань починає обліковуватися з липня 2011 року і т.д.. Додатково позивач повідомляє, що за період, який минув з моменту відступлення прав вимоги за Кредитним договором нашому банку, відповідач не здійснив жодного платежу на виконання своїх зобов'язань ані на користь первісного кредитора, ані на нашу користь, що підтверджується наданими виписками по рахункам. Отже, у банку відсутні будь-які платіжні документи стосовно виплат відповідача за Кредитним договором. Позивач вважає, що ним було надано до суду всі необхідні документи для підтвердження правильності розрахунку заборгованості відповідача за Кредитним договором та обґрунтованості заявлених позовних вимог. Стосовно підтвердження повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»Раєвського К.Є. та його представника в Запорізькій філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»Прус Г.В. По-перше, для вирішення питання про обсяг повноважень ліквідатора банка, просить суд звернути увагу на те, що процедура та правила ліквідації комерційних банків є особливими і регулюються не Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», як це вказує відповідач, а Законом України «Про банки і банківську діяльність», а також деякими підзаконними нормативно-правовими актами, основним з яких є Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року за № 369. У відповідності до вказаних норм та на підставі постанови Правління Національного банку України від 21 січня 2010 року №19, копію якої надаємо до суду, відкликана банківська ліцензії та ініційована процедура ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк». Вказана постанова прийнята у відповідності до ч.2. ст.73 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якою передбачено, що Національний банк України як спеціально уповноважений орган, що здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків, має право відкликати ліцензію проблемного банку та ініціювати процедуру його ліквідації у разі виявлення ознак неплатоспроможності банку. Цією ж постановою були припинені повноваження всіх органів управління Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», включаючи правління, ради банку і загальних зборів банку, та призначено ліквідатора банку - службовця Національного банку України Раєвського Костянтина Євгенійовича. З дня призначення ліквідатора до нього перейшли всі права керівника та органів управління Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк». Повноваження Раєвського Костянтина Євгенійовича як ліквідатора ґрунтуються на Законі України «Про банки і банківську діяльність». Що стосується укладення ліквідатором від імені банку договорів про передачу активів в рахунок погашення боргу, то така можливість передбачена ст.ст. 92, 95 та 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність». У відповідності до п.7.4 глави 7 розділу VI Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року за № 369, ліквідатор в відокремлених структурних підрозділах банку, який перебуває в стадії ліквідації, може призначати своїх представників, відповідальних за проведення ліквідаційної процедури в цьому підрозділі. Чинне законодавство передбачає можливість здійснення повноважень від імені банку, який ліквідується, не тільки особисто ліквідатором, але і його представниками на місцях, а тому дії Прус Г.В. по підписанню акту приймання-передачі нашому банку кредитної справи відповідача є законними і не повинні викликати ніяких сумнівів. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне: рішенням загальних зборів акціонерів № 6 від 30.04.2009 року, проведено зміну найменування з відкритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариства у звязку з необхідністю приведення статутних документів товариства у відповідність з вимогами ЗУ «Про акціонерні товариства», зміни зареєстровано у ЄДРПОУ. У звязку чим, відповідачем у справі є Публічне акціонерне товариство «Виробничо-торгівельна фірма «Селена». Позивачем ПАТ «Дельта Банк»не було повідомлено боржника належним чином про відступлення права вимоги та не надав ПАТ «ВТФ «Селена»документів, які підтверджують право його вимоги, та засвідчують права нового кредитора у відповідності до діючого законодавства. Оскільки діючий ГПК України не передбачає процедури заміни неналежного позивача, а такі процесуальні дії передбачені по відношенню до відповідача, то відповідач вважає за необхідне подати дані заперечення для зясування правових підстав звернення ПАТ «Дельта Банк»з заявленими вимогам. Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦКУ, первісний кредитор у зобовязанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Таким чином, для виконання умов договору відступлення права вимоги первісний кредитор має передати новому кредитору: договір, на підставі якого виникли зобовязання; документи, що підтверджують виконання цього договору; повідомлення боржнику про заміну особи у зобовязанні. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобовязанні. Тобто, при укладанні договору відступлення права вимоги та підписанні передаточного акту, відповідно до боргових зобовязань ПАТ «ВТФ «Селена», ТОВ «Укрпромбанк»повинен був в силу імперативних норм діючого законодавства надати новому кредитору ПАТ «Дельта Банк»: кредитний договір № 66/КВ-06 від 20 грудня 2006 року з усіма додатками і змінами до нього; документи, що підтверджують виконання цього договору, тобто меморіальні ордери, квитанції про сплату заборгованості за кредитним договором (оригінали); повідомлення Боржнику про заміну особи у зобовязанні. Оскільки саме на боржника покладається ризик виконання зобовязання неналежному кредитору, частина 2 ст. 517 ГК України надає йому право не виконувати свій обовязок новому кредитору до надання йому доказів наявності у нового кредитора відповідних прав. Отже, новий кредитор, повинен був надати Боржнику договір відступлення права вимоги та відповідний акт приймання-передачі прав. Порядок надання боржнику доказів переходу прав до нового кредитора узгоджується сторонами (боржником та новим кредитором). Враховуючи, що діючим законодавством не встановлено чітких вимог до порядку надання доказів прав нового кредитора, отже певні вимоги до оформлення доказування можуть бути висунуті боржником. На цей час відповідач не отримував документів, що підтверджують права нового кредитора - позивача. Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. 2. Кредитор у зобовязанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. 3. Кредитор у зобовязанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, законодавчо визначено, що договір відступлення права вимоги укладається у тій самій формі, що був укладений новий договір. Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. До позовної заяви позивач додає витяг з договору про передачу активів, укладеного між ТОВ «Український промисловий банк» та ПАТ «Дельта Банк». Відповідно до п. 3.4. даного договору передача прав вимоги за договорами визначеними у п. 3.1. договору здійснюється в дату, вказану у п. 5.1. договору, та підтверджується підписанням сторонами актів прийому-передачі прав вимоги. Відповідно до наданого витягу з договору відповідач не може встановити дату, станом на яку повинна була відбутися передача прав вимоги за зазначеним договором, оскільки витяг даного пункту не містить. Натомість, п. 3.4. договору про передачу активів визначено, що сторони договору повинні підписати акт приймання-передачі активів. Доданий до позову акт приймання-передачі активів підписано відповідальним за ліквідацію Запорізької філії ТОВ «Укрпромбанк»Прус Г.В., тоді як сам договір підписано ліквідатором ТОВ «Укрпромбанк»Раєвським ЇС.Є. Враховуючи положення ст. 23, 24, ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з моменту визнання боржника банкрутом, повноваження керівника припиняються, всі дії щодо розпорядження майном банкрута здійснює ліквідатор. Відповідно до ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута. Законом не визначено поняття «відповідального за ліквідацію», не визначено круг його повноважень, а позивачем не доведено, що зазначена особа мала повноваження щодо передачі активів на користь позивача. Таким чином, стверджувати, що наданий акт дійсно підтверджує, що передачу ТОВ «Укрпромбанк»на користь ПАТ «Дельта Банк»активів останнього було проведено - не є обґрунтованим. У витязі із договору про передачу активів ТОВ «Укрпромбанк», а саме у п. 3.8.1. договору зазначено, що сторони зобов'язані письмово повідомити боржників про передачу прав вимоги шляхом направлення їм спільного повідомлення за формою узгодженою сторонами в письмовій формі впродовж 5 (п'яти) робочих днів з дати передачі прав вимоги на користь Дельта Банку. Таким чином, у відповідача на цей час відсутні зобов'язання перед новим кредитором, оскільки у порушення вимог укладеного між старим та новим кредитором, позивач не повідомив боржника у встановлені строки та у встановленій формі про передачу активів, та відступлення права вимоги, також на цей час у відповідача виникають сумніви щодо легітимності підписаного акту приймання-передачі активів. Відповідно, на цей час у відповідача немає обовязку виконувати зобовязання перед новим кредитором, а у кредитора відсутнє порушене боржником право. Відсутність прав унеможливлює їх порушення і захист. Щодо направленої на адресу відповідача, то відповідач звертає увагу суду на те, що відповідно до ст. 6 ГПК України, претензія є засобом досудового врегулювання спору, підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії. Підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією. Враховуючи, що пред'явлення претензії - є наслідком реагування на порушені права та законні інтереси, але не є повідомленням про відступлення права вимоги, Відповідач не вважає її пред'явлення до нього як доказ прав нового кредитора. До того ж, до претензії не було додано акту приймання-передачі активів від ТОВ «Укрпромбанк». Тому, позивач передчасно направив претензію відповідачу, не довівши права вимоги до останнього. Тобто, на цей час немає достатніх та належних доказів того, що позивач має право звертатися до відповідача з вимогами по сплаті заборгованості по укладеному кредитному договору з ТОВ «Український промисловий банк», а відповідач в силу імперативної норми ст. 517 ЦК України має право не виконувати свого обов'язку перед ПАТ «Дельта Банк». Просить у задоволенні позову відмовити.

Третя особа ТОВ “Український промисловий банк” надала суду письмові пояснення, де зазначила наступне: господарський суд Запорізької області по справі № 6/5009/7573/11 ухвалою від 14.12.11р. залучив в якості третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк". Виконати в повному обсязі вимоги суду не вбачається можливим, так як до ТОВ „Укрпромбанк" не надходили ні позовна заява ні заперечення відповідача по справі, а тому письму позицію по позову та запереченням відповідача не вбачається можливим підготувати. У разі їх надходження, третьою особою будуть надані відповідні пояснення. Щодо повноважень Прус Г.М. та Панаєвої А.М. слід зауважити, що відповідно до Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та „Про банки і банківську діяльність" з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута. Відповідно до положень глави 17 Цивільного кодексу України, зокрема й статті 246 ЦК України, ліквідатором ТОВ „Укрпромбанк" було надано відповідні довіреності. Просить розглянути справу без участі представника ТОВ „Укрпромбанк".

Розгляд справи відкладався.

12.01.2012р. розгляд справи продовжено.

Третя особа, повідомлена про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України (надалі - ГПК України), в судове засідання не зявилась.

В судовому засіданні представником відповідача подано клопотання про продовження строку розгляду справи.

Заява відповідача приймається судом, оскільки заявлена відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Суд вважає за необхідне продовжити строк розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України.

Представником відповідача подано заяву, в якій він просить зупинити провадження у справі до розгляду господарським судом Запорізької області справи № 15/5009/8007/11 за позовом Публічного акціонерного товариства „Виробничо торгівельної фірми „Селена” м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” м. Київ в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” м. Запоріжжя про визнання кредитного договору № 66/КВ-06 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) недійсним. Відповідач зазначає, що позивачем у зазначеній справі предявляється позов щодо визнання кредитного договору недійсним, тому рішення у даній справі може виключити розгляд справи за позовом Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк” м. Києва до Публічного акціонерного товариства „Виробничо - торгівельної фірми „Селена” м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за спірним договором.

До матеріалів даної справи залучено копію ухвали про порушення провадження у справі № 15/5009/8007/11 за позовом Публічного акціонерного товариства „Виробничо торгівельної фірми „Селена” м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” м. Київ в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” м. Запоріжжя про визнання кредитного договору № 66/КВ-06 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) недійсним.

Заява про зупинення провадження у справі судом приймається та задовольняється.

Суд вважає, що ці дві справи повязані між собою, оскільки спір, що розглядається у господарському суді Запорізької області, який поданий ПАТ „Виробничо торгівельної фірми „Селена” м. Запоріжжя до ТОВ “Український промисловий банк” м. Київ в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” м. Запоріжжя про визнання кредитного договору № 66/КВ-06 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) недійсним, має істотне значення для даної справи.

Приймаючи до уваги клопотання відповідача, а також з огляду на те, що розглянути даний спір неможливо до розгляду зв'язаної з нею справи № 15/5009/8007/11, суддя визнав за необхідне зупинити провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 22, 27, 79, 86 ГПК України, суддя

У Х В А Л И В :

Продовжити строк розгляд справи на 15 днів.

Провадження у справі № 6/5009/7573/11 зупинити до розгляду господарським судом Запорізької області справи № 15/5009/8007/11 за позовом Публічного акціонерного товариства „Виробничо торгівельної фірми „Селена” м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” м. Київ в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” м. Запоріжжя про визнання кредитного договору № 66/КВ-06 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) недійсним та набрання рішенням законної сили.

Зобов'язати сторін повідомити суд і підтвердити документально про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження по даній справі.

Суддя Л.С. Місюра

Ухвала підписана: 12.01.2012р.