Постанова № 20780365, 05.10.2011, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

0527 № 2-а-16893/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2011 Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

          головуючого судді                    Чернецький В. А. ,

          при секретарі           Купрєєнко А.С.

за участю: позивача           ОСОБА_1,

представника відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, третя особа головне ОСОБА_2 державного казначейства України у Донецькій області, про стягнення як інваліду війни – учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС недоотриманої щорічної допомоги до дня перемоги, -

ВСТАНОВИВ:

22 серпня 2011 року позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання дій протиправними та стягнення недоотриманої нею щорічної разової грошової допомоги як інваліду-чорнобильцу щорічної допомоги на оздоровлення за 2009-2010 роки та стягнення недоотриманої суми. Вона обґрунтовував свої вимоги тим, що є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС та інвалідом 3 групи, і має право у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Відповідач ухиляється від сплати їй вказаних коштів, нарахував допомогу у значно меншому розмірі. У зв’язку з цим, просила дії відповідача визнати протиправними та стягнути на її користь з ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2009-2010 рік у сумі 7528 грн. з розрахунку мінімальної заробітної плати, встановленої у 2011 році у розмірі 941 грн.. Також просила суд поновити їй строк для звернення до суду та надала документи про свою хворобу.

Ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи залучено Головне управління Державного Казначейства України в Донецькій області.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради у судове засідання не з’явився, просив розглянути справу у його відсутність та надав суду заперечення поти позову, де визначив наступне. Нарахування позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у 2009-2010 році в розмірі по 90 грн. здійснені у відповідності до вимог ст.ст. 48, 62, 63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При цьому враховувалось, що у відповідності до ст. 62 вказаного закону роз’яснення порядку його застосування проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання всіма органами виконавчої влади та суб’єктами господарювання. Ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік», надає право Кабінету Міністрів у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Відповідно до ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», надається право Кабінету Міністрів у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Визначальною величиною для визначення розміру допомоги на оздоровлення є мінімальна заробітна плата, тому нарахування допомоги на оздоровлення позивачу за 2010 рік у сумі 90 грн. є правомірним (ас. 19).

Представник третьої особи Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області надав до суду клопотання про розгляд справи в його відсутність.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши докази, які є в справі, судом встановлено наступне:

Позивачка ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має 1 категорію і 3 групу інвалідності, пов’язану з виконанням обов’язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 5, 11) і у цьому статусі знаходиться на обліку у відповідача (а.с. 3, 4).

Згідно довідки відповідача, позивачу щорічна грошова допомога на оздоровлення за 2009 рік нарахована у розмірі 90 грн. та виплачена тільки 18.01.2011 року. За 2010 рік допомога нарахована також у сумі 90 грн., але не сплачена за відсутністю коштів (ас. 4).

Суд вважає, що позовні вимоги про визнання дій відповідача при нарахування щорічної допомоги на оздоровлення протиправними та про стягнення недоотриманих сум за 2009 рік підлягають повному задоволенню, а за 2010 рік у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Частиною 2 статті 8 КАС України передбачено, що принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (справи «Проніна проти України», «Кечко проти України»).

Відповідно до принципу верховенства права та законності - суд, при вирішені справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Крім того, як роз’яснено постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя», - судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України), підлягають оцінці на відповідність як Конституції України так і закону.

Відповідно ст. 16 Конституції України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави, а ст. 22 Конституції - конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути відмінені. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та об’єму існуючих прав та свобод.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Абзацом 2 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991р. (надалі - Закон) передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 3 групи виплачується в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

Згідно частини 7 статті 48 Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Діючим законодавством не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати, встановленого відповідними законами, з метою реалізації норми статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідач нарахував позивачу передбачену частиною 4 статті 48 Закону щорічну допомогу на оздоровлення, але не у визначеному Законом розмірі, а у розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

При виплаті позивачеві щорічних сум на оздоровлення, передбачених ст. 48 Закону, відповідачем не були враховані вказані положення Конституції України, та вимоги ст. 48 Закону, відповідно до яких сплаті за виниклих правовідносин підлягала щорічна допомога у розмірі 4 мінімальних заробітних плат на момент виплати й будь-який інший розмір щорічної допомоги на оздоровлення Законом не встановлювався.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік», надано право Кабінету Міністрів у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Відповідно до ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» Кабінету Міністрів у 2010 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Але, КМ України у виконання вказаних норм Законів про Державний бюджет таке своє право не реалізував та відповідної Постанови не прийняв. Таким чином, посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 є недоречним та незаконним на підставі принципу дії закону у часі.

У 2011 році на час розгляду справи Законодавством України обмежень щодо застосування розміру соціальних виплат на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС не впроваджувалося.

У розумінні частини 7 статті 48 спеціального Закону розмір виплат на оздоровлення визначається з розміру мінімальної заробітної плати, яка діє на момент виплати. Таким чином, виплачуючи позивачу допомогу на оздоровлення за 2009 рік у 2011 році, відповідач повинен застосувати те законодавство, яке діє на час виплати, та визначити розмір допомоги у відповідності до Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік», ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня 2011 року складає - 941 гривню, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, а з 1 грудня - 1004 гривні.

Суд вважає, що дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області щодо не донарахування та невиплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік в обсязі, передбаченому ст. 48 спеціального Закону, необхідно визнати неправомірними та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу допомогу на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат із розрахунку мінімальної зарплати станом на січень 2011 року, тобто на час виплати.

Разом з тим, суд враховує, що у зв’язку із відсутністю достатнього фінансування, виплата позивачу одноразової допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідачем ще не здійснена, а тому вважає, що вимоги позивача щодо визнання незаконним виплату допомоги на оздоровлення за 2010 рік у розмірі меншому, ніж це передбачено ст. 48 спеціального Закону задоволенню не підлягають як заявлені передчасно, бо виплата ще не здійснена. Також суд не може задовольнити вимоги позивача щодо визнання незаконними дії відповідача при нарахуванні суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2010 рік, бо розмір допомоги у час нарахування з наведених вище причин відповідав ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» та Постанові Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд вважає за необхідне поновити позивачці срок для звернення до суду, установлений ст. 99 КАС України, бо про порушення свого права вона дізналася тільки після виплати допомоги до 5 травня за 2009 рік тільки у січні 2011 року, крім того, вона страждає низкою захворювань, що підтверджено медичними документами (ас. 21-36), та що перешкоджало їй своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 95, 116, 117 Конституції України, ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 поновити строк для звернення до суду.

Позов ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та стягнення суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2009-2010 рік задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області щодо нарахування ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.

Зобов’язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області нарахувати у відповідності до статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплатити ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2009 рік у відповідності до розміру мінімальної заробітної плати, встановленому на момент виплати, шляхом перерахування суми з розрахункового рахунку № 35214011001529, КПК 2501150, КЕКВ 1341 в УДК м. Костянтинівка Донецької області, МФО 834016, ОКПО 03197428.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя