Рішення № 20767642, 11.01.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2012 р. Справа № 5023/9850/11

вх. № 9850/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судовогозасідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився; 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", м. Харків 3-я особа <Текст >

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 23611,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна", м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків, 19140,75 грн. основної заборгованості, 642,13 грн. пені, 3828,15 грн. штрафу та судового збору, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 03/8-2011 від 25.08.2011 р. не виконав свої зобов"язання щодо оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 листопада 2011 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 12 грудня 2011 року.

08 грудня 2011 року позивач надав документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 грудня 2011 року було відкладено розгляд справи на 11 січня 2012 року.

Представник позивача у судове засідання 11.01.12 р. не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, причини неявки суду не повідомив.

Судом встановлено, що з адреси відповідача до господарського суду Харківської області повернулась ухвала від 28.11.2011 р. з відміткою:"за закінченням терміну зберігання".

Судом перевірено юридичну адресу відповідача, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 06 грудня 2011 року юридична адреса відповідача - 61060, АДРЕСА_1, саме на вказану адресу судом було направлено процесуальні документи відповідачеві.

Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

25 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна", м. Харків, (позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м. Харків, (відповідач) був укладений договір № 03/8-2011 (далі - договір), у відповідності до умов якого позивач зобов"язується передати, а відповідач, в свою чергу, - прийняти та оплатити товар, найменування, ціна, кількість, номенклатура якого будуть визначатись сторонами у специфікаціях, які є неві"ємними частинами цього договору. Пунктом 6.1 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем протягом 10-ти днів з дня отримання товару. Пунктом 13.1 договору передбачений строк його дії, а саме цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2011 року включно.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 19140,75 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000552 від 26.08.2011 р. та № РН-0000613 від 27.08.2011 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

В графі "замовлення" вказаних накладних зазначений договір № 03/08-2011 від 25.08.2011 р., що свідчить про те, що товар поставлявся саме на виконання цього договору.

Як було вищезазначено, сторони узгодили строк оплати товару - протягом 10-ти днів з дня отримання товару.

Таким чином, відповідач товар отримав, проте оплату за нього не здійснив.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач звернувся до відповідача з досудовим повідомленням б/н від 04.01.2011 р. з вимогою погасити заборгованість у розмірі 19140,75 грн. до 11.11.2011 р., що підтверджується поштовим повідомленням та описом вкладення.

Проте відповідач на вимогу не відреагував та грошові кошти не перерахував.

Внаслідок невиконання прийнятих на себе зобов"язань щодо оплати товару, у відповідача виникла заборгованість у сумі 19140,75 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 19140,75 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В розумінні ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що відповідач зобов"язаний сплатити позивачу неустойку (пеню) за затримку виконання умов п. 6.1 цього договору у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30-ти днів додатково стягується штраф у розмірі 20% відсотків від суми заборгованості.

Таким чином, сторони, уклавши вказаний договір, як вже було вищезазначено чітко визначили термін оплати товару - протягом 10-ти днів з дня отримання товару, та відповідальність за порушення договірних зобов"язань - у вигляді стягнення пені у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, крім пені, відповідач сплачує позивачеві штраф у розмірі 20% відсотків від суми заборгованості.

Суд зазначає про те, що у відповідності до ст.627 ЦК України, в якій вказано: відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов"яковість сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Враховуючи вимоги ст.526 ЦК України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, враховуючи невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов"язань у відповідності до умов укладеного між сторонами договору поставки № 03/8-2011 від 25.08.2011 р. щодо оплати товару, враховуючи передбачену сторонами у договорі відповідальність у вигляді стягнення пені та штрафу у розмірі 20% від суми заборгованості, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 642,13 грн. та штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань у розмірі 3828,15 грн. (розрахунок штрафних санкцій перевірено судом) підлягають задоволенню, як правомірні та обгрунтовані.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд <Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61060, АДРЕСА_1, р/р № НОМЕР_2 в АКІБ "Укрсиббанк", м. Харків, МФО 351005, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (61019, м. Харків, пров. Більшовицький, 12 А, р/р № 26001277087001 в ХФКБ "Приватбанк", МФО 351533, код 30237049) 19140,75 грн. заборгованості, 642,13 грн. пені, 3828,15 грн. штрафу, 1411,50 грн. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Смірнова О.В.

Повний текст Рішення складено 13 січня 2012 року.