Ухвала суду № 2076722, 05.08.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа:  №  22-а-1451/08                                                    Головуючий у І інстанції: Шабунін С.В.

                                                                                                                   Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

«05» серпня 2008 року                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

         головуючого - судді               Усенка В.Г,   

                                суддів               Бистрик Г.М.та Романчук О.М.,                               

                   при секретарі                Літоміній Н.В.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Господарського суду міста Києва від 07 травня 2007 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче проектне будівельне об’єднання «Будпластик» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою господарського суду м.Києва від 07 травня 2007 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю«Науково-виробниче проектне будівельне об’єднання «Будпластик» задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва №0000662310/0 від 30.08.2006р. №0000662310/1 від 09.10.2006р., №0000662310/2 від 20.12.2006р. та №0000662310/3 від 23.02.2007р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 13,6грн. судових витрат (а.с.80-85).

Судове рішення мотивовано тим, що судом першої інстанції встановлено факт здійснення господарських операцій за якими позивачем були сплачені суми податку на додану вартість в ціні придбання товарів, скасування установчих документів чи державної реєстрації контрагентів не спростовує встановлені судом обставини, які дають позивачу право на податковий кредит.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м.Києва просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні його вимог (а.с.94-97).

В запереченні на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче проектне будівельне об’єднання «Будпластик» (далі – «ТОВ «НВПБО «Будпластик») просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, які з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як свідчать матеріали справи, згідно з договорами на виконання робіт (надання послуг) №32 від 12.04.2004р., №333 від 14.04.2004р., №348 від 23.06.2004р., №22 від 07.09.2004р., №39 від 29.09.2004р., №65 від 27.09.2004р., №21 від 01.11.2004 р., Товариствоз обмеженою відповідальністю «Торгбізнесальянс» (далі – «ТОВ «Торгбізнесальянс») надано TOB «НВПБО «Будпластик» послуги, на які було виписано податкові накладні на загальну суму 92052грн., в т.ч. податок на додану вартість -15342грн. Доказами сплати податку на додану вартість за угодами укладеними з TOB «Торгбізнесальянс» є платіжні доручення.

TOB «Торгбізнесальянс», являючись зареєстрованим у визначеному законодавством України порядку платником податку на додану вартість з 02.06.2004 року, склало податкові накладні на підставі яких позивач збільшив свій податкових кредит.

З матеріалів справи вбачається, що службовими особами Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва (далі – «ДПІ у Голосіївському районі») проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правових відносин з ТОВ «Торгбізнесальянс» за період з 01.06.2004р. по 31.12.2004р.

За наслідками перевірки складено Акт №495/1-23-03-25291151 від 05.08.2006р. про порушення позивачем п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ТОВ «НВПБО «Будпластик» податку на додану вартість за вказаний період у сумі 15342грн., а саме:

- за червень 2004 року – 491грн.;

- за липень 2004 року – 3334грн.;

- за жовтень 2004 року  - 275грн.;

- за листопад 2004 року – 5099грн.;

- за грудень 2004 року – 6143грн.

В акті перевірки зазначено, що рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 18.10.2005р. у справі №2-4587 визнано недійсними статут TOB «Торгбізнесальянс», зареєстрований Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією 27.05.2004р. з моменту його реєстрації та свідоцтво платника податку на додану вартість від 02.06.2004р. з дати його видачі. Згідно з актом від 26.12.2006р. за №2706 свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №36097089 анульовано з 02.06.2004р., тобто з моменту його видачі.

Оскільки, рішенням Солом'янсьокого районного суду м. Києва від 18.10.2005р. у справі №2-4587 визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість TOB «Торгбізнесальянс» з моменту його видачі, а саме з 02.06.2004р. та анульовано відповідно до акту ДПІ у Голосіївському районі м.Києва №2706 з 26.12.2006р. свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, то TOB «Торгбізнесальянс» не є платником податку на додану вартість,  а тому не мало право на складання податкових накладних. Відповідач вважає, що позивачем в порушення п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» включено до податкового кредиту витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (а.с.8-15).

 На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000662310/0 від 30.08.2006р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23013грн., з яких: 15342грн. - основний платіж, а 7671грн.- штрафні (фінансові) санкції (а.с.17).

За результатами його адміністративного оскарження скарги ТОВ «НВПБО «Будпластик» залишено без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення №0000662310/1 від 09.10.2006р., №0000662310/2 від 20.12.2006р., №0000662310/3 від 23.02.2007р. з новими термінами сплати узгодженого податкового зобов'язання (а.с.14,15,16).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду про неправомірність визначення відповідачем ТОВ «НВПБО «Будпластик» податкового зобов’язання з податку на додану вартість, зважаючи на таке.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі – «Закон») свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість  діє до дати його анулювання.

При цьому, на момент видачі позивачу податкових накладних, TOB «Торгбізнесальянс» було зареєстровано ДПІ у Солом'янському районі м.Києва у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтво, а отже, мало право складати податкові накладні у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Окрім того, Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №79 від 01.03.2000р. (далі – «Положення №79») передбачено, що реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Таким чином, свідоцтво платника податку на додану вартість TOB «Торгбізнесальянс» вважається анульованим та виключеним з Реєстру з 26.12.2006р., тобто після укладення договорів позивача з TOB «Торгбізнесальянс».

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону).

Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Положеннями статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ  це - документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пункт 7.5 ст.7 Закону визначає датою виникнення права платника податку на податковий кредит, дату здійснення першої з наступних подій: дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Матеріали справи свідчать, що позивач був зареєстрований, як платник податку на додану вартість, у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Оскільки, податковий кредит було сформовано на підставі податкових накладних, виписаних TOB «Торгбізнесальянс», то він складається із сум, сплачених в ціні придбання товарів (робіт, послуг), позивачем дотримано вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», а тому заявлені суми податкового кредиту є обґрунтованими і правомірними.

Факт визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів TOB «Торгбізнесальянс», його свідоцтва платника податку на додану вартість не свідчить про недійсність всіх укладених ним угод та виписаних податкових накладних з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

З огляду на п.п. 7.2.6. ст. 7Закону при порушеннях в заповненні податкової накладної, що стались без вини платника податків, підставою для включення сум до податкового кредиту є дані про цивільно-правові операції, встановлені податковим органом під час перевірки.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт здійснення господарських операцій за якими позивачем були сплачені суми податку на додану вартість в ціні придбання товарів, скасування установчих документів чи державної реєстрації контрагентів не спростовує встановлені судом першої інстанції обставин, які дають позивачу право на податковий кредит.

У законодавстві України з питань оподаткування відсутня правова норма, яка б визначала, що у випадку визнання установчих документів одного підприємства недійсними, інше підприємство, яке знаходиться чи знаходилось з ним у правовідносинах, повинно скоригувати суму свого податкового кредиту, а тим більш відсутня правова норма, яка б передбачала при таких обставинах право органів державної податкової служби застосовувати штрафні санкції.

Прийняттям спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем фактично покладено на позивача вину за невиконання його контрагентами зобов'язань, визначених податковим законодавством. Однак жоден нормативний акт, на який посилався ДПІ у Голосіївському районі не містить вказівок на таку залежність. Оскільки, згідно з вимогами чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Згідно з пунктом 8 статті 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, у разі порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання. Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» вчинення зазначених дій є не тільки правом, а й прямим обов'язком податкових органів.

За таких обставин висновки відповідача про те, що позивачем порушені вимоги пп.7.2.4 п.7.2, п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», (а саме завищено податковий кредит з ПДВ) є помилковими, а тому до позивача не може бути застосована відповідальність за порушення положень даної статті.

З огляду на викладене, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим, то воно підлягає залишенню без змін. 

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову  господарського суду м.Києва від                           07 травня 2007 року – без змін.

          Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

 Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

 Головуючий - суддя:                                                                            Усенко В.Г.,

        судді:                                                                                                         Бистрик Г.М.,

                                                                                                                          Романчук О.М.