Постанова № 20762167, 11.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2012 р. Справа № 5023/3592/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПрокопанич Г.К.

суддівНовікової Р.Г.,

Попікової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиУправління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області

на рішення

та постановугосподарського суду Харківської області

від 09.06.2011р.

Харківського апеляційного господарського суду

від 05.10.2011р.

у справі№5023/3592/11 господарського суду Харківської області

за позовомАкціонерної компанії "Харківобленерго"

доУправління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області

простягнення 8960, 10 грн.

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_1.дов. № 01-62юр/5475 від 15.07.2011р.

від відповідача:не зявився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулась до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області збитків у розмірі 8960, 00 грн., нарахованих відповідно до "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державної програми соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002р., спричинених наданням пільг окремим категоріям споживачів з оплати за спожиту електричну енергію за період з 23.05.2008р. по 01.04.2011р.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.06.2011 р. (суддя Савченко А.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.10.2011р. (головуючий суддя Кравець Т.В., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.) позов задоволено. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 8960,10 грн. збитків, 102,00 грн. витрат по сплаті держмита витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Місцевий та апеляційний суд посилаючись на норми Закону України "Про міліцію", Закону України "Про пожежну безпеку", Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України", Закону України "Про електроенергетику", Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р., дійшли висновку про обгрунтованість позовних вимог з огляду на порушення відповідачем п. 6 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програми соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", затвердженого постановою КМ України № 256 від 04.03.2002 р. та наявність правових підстав для компенсації збитків від надання пільг з оплати за спожиту електроенергію з огляду на те, що нарахування витрат від наданих пільг окремим категоріям громадян проводиться без обмеження середніми нормами споживання.

У касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області просить скасувати судові рішення, з підстав порушення ними вимог статті 22 Закону України "Про міліцію", статті 9 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", положення Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.96 №879 "Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати". Крім того, заявник касаційної інстанції наголошує на тому, що норми користування електричною енергією громадянам, які мають пільги щодо їх оплати встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1996р. № 879 "Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати". Водночас, заявник касаційної скарги посилається на те, що законодавством не визначено порядку виконання Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008р. за №10-рп/2008.

У відзиві на касаційну скаргу позивач посилається на обґрунтованість прийнятих судових рішень у відповідності до чинного законодавства України та просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом позову у даній справі є вимога Акціонерної компанії "Харківобленерго" про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Куп'янської міської ради збитків у сумі 8960, 00 грн. спричинених наданням пільг окремим категоріям споживачів з оплати за спожиту електричну енергію за період з 23.05.2008р. по 01.04.2011р.

Суди І та апеляційної інстанції приймаючи рішення у справі, дійшли обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та наявність правових підстав для компенсації збитків від надання пільг з оплати за спожиту електроенергію з огляду на наступне:

На підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" у Законі України "Про міліцію", а саме: ч. 4 статті 22 доповнено словами "працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива в межах норм, встановлених законодавством".

Також, ч. 6 статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" доповнено відповідним положенням, а саме: "особовому складу державної пожежної охорони та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка по оплаті жилої площі, комунальні послуги, а також палива в межах норм, встановлених законодавством".

Статтею 24 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" доповнено таким положенням: "пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань".

При цьому, згідно з розділом III Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", розділ II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" діє з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності окремих положень ст. 65, розділу I, п. 61, 62, 63, 66 розділу II, п. 3 розділу ІІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67, розділу І, п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст. 67, розділу І, пп. 2-4, 6-8, 10-18, пп. 7 п. 19, п. 20-22, 24-34, пп. 1-6, 8-12 п. 35, п. 36-100 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та п. 3 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Таким чином, положення вказаних законів у рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008р., стосовно введення "середніх норм споживання", визнані неконституційними.

Відповідно до пункту 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. положення Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Згідно з пунктом 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р., головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Пунктом 5 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програми соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами надавачами відповідних послуг.

Відповідно до пункту 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програми соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, у разі виникнення додаткових зобовязань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів Автономної республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби Автономної Республіки Крим, областях, м. Києві та Севастополі.

Разом з цим, з метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29.01.2003р. №117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.

Пунктом 3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, передбачено, що Управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад, зокрема, організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної у пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги.

Згідно з пунктом 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Відповідно до пункту 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, та складає акти звіряння розрахунків за надані пільговиками послуги за формою "3-пільга". Мінпраці затверджує форми "1-пільга", "4-пільга", "5-пільга", "6-пільга", "7-пільга"; форму "2-пільга" - за погодженням з Мінпаливенерго, Мінбудом і Мінтрансзв'язку; а форму "3-пільга" - з Мінфіном (пункт 12 Положення).

Судом І та апеляційної інстанції встановлено, що Головним розпорядником коштів місцевого бюджету є відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області.

Позивачем було подано відповідачу розрахунок витрат від наданих пільг працівникам міліції, працівникам пожежної охорони та працівникам КВС на пенсії, які нараховані без обмеження середніми нормами споживання.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій відповідач, отримавши розрахунок витрат позивача, здійснив власний перерахунок і виключив з суми нарахованих витрат ті розрахунки, які перевищують середні норми споживання та не подав до відповідних органів для фінансування, чим порушив п. 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002.

Таким чином, у відповідності до актів звіряння, різниця в сумі збитків понесених енергопостачальником від надання пільг з оплати за спожиту електричну енергію окремим категоріям побутових споживачів, становить 8960,10 грн.

Відповідно ч. 4 статті 17 Закону України "Про електроенергетику" збитки енергопостачальників від надання пільг з оплати за спожиту електричну енергію окремим категоріям побутових споживачів відшкодовуються за рахунок джерел, визначених законодавчими актами, які передбачають відповідні пільги.

З огляду на зазначене та враховуючи встановлений господарськими судами факт невиконання відповідачем вимог чинного законодавства щодо компенсації витрат позивача з надання пільг певним категоріям громадян, колегія суддів погоджується з висновком суду І та апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача спірних коштів.

Отже, перевіривши у відповідності до ч.2 статті1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку статті43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і обєктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обовязки сторін, враховано положення статей 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції, не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення першої інстанції та постанови апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2011р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.10.2011 р. у справі №5023/3592/11 без змін.

Головуючий суддя Г.К.Прокопанич

Судді: Р.Г. Новікова

О.В. Попікова