Рішення № 20751973, 13.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/32113.12.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспорт-експедиційне підприємство “Транспорт-експедиція” Київської області

до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Перша” м. Києва

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю “Наргус” м. Харкова

про відшкодування шкоди, ціна позову 617146,43 грн.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача: Романенко О.О., Захарченко С.П., Перевозник В.П.,

від відповідача: Іваненко М.В., Дмитрієв О.В., Кириленко Г.Д.,

від третьої особи: Слюсар С.С.

СУТЬ СПОРУ:

у жовтні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Транспорт-експедиційне підприємство “Транспорт-експедиція” звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що 16 грудня 2010 р. між ним та відповідачем укладено договір № 12.03.00.10.00023 добровільного страхування відповідальності перевізника наземним транспортом (СМR+TTH), згідно з яким відповідач застрахував його майнові інтереси, повязані з обовязком відшкодувати збитки, які виникли внаслідок неналежного виконання договору перевезення при перевезенні вантажів на умовах Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів 1956 р. (КДПВ/СМR) зі змінами і доповненнями, внесеними Протоколом від 5 липня 1978 р. (надалі-Конвенція КДВП), чинного законодавства України та чинних Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Під час перевезення з м. Валкеакоскі, Фінляндія до м. Харкова вантажу фольги 24 квітня 2011 р. близько 15.15 год. на 292-му км автодороги Київ-Харків поблизу с. Поділ Великобагачанського району Полтавської області в причепі автопоїзда МАN, д.н. 17319 КМ, д.н. причепа 21905 КХ, сталася пожежа, внаслідок якої належний третій особі вантаж був знищений.

У звязку з втратою вантажу у нього виник обовязок відшкодувати третій особі збитки у розмірі вартості втраченого майна 617146,43 грн., частину якого він вже виконав.

Посилаючись на те, що в установлений строк з дня повідомлення про настання страхового випадку та надання всіх передбачених договором страхування документів відповідач не виплатив належне за цим договором страхове відшкодування, позивач на підставі ст. 988 ЦК України просив задовольнити позов та стягнути з відповідача на його користь 617146,43 грн. боргу, а також понесені ним по справі господарські витрати, у т.ч. 15000 грн. по оплаті послуг адвоката.

У процесі розгляду справи заявою про збільшення розміру позовних вимог № 29/11 від 29 листопада 2011 р. позивач збільшив вимоги про стягнення боргу до 624424,18 грн., включивши до них витрати на проведення експертизи, митне оформлення та утилізацію залишків вантажу у загальному розмірі 7277,75 грн., а також предявив нові вимоги про стягнення з відповідача збитків внаслідок інфляції за час прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 1875,15 грн.

Указана заява на підставі п. 5 ст. 63 ГПК України підлягає поверненню без розгляду, оскільки подана з порушенням вимог ч. 4 ст. 22 ГПК України з одночасною зміною предмета і підстав первісного позову після початку розгляду справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у первісному вигляді.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог, оскільки дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце із застрахованим транспортним засобом, відповідно до умов спірного договору не є страховим випадком.

Третя особа у поясненнях на позовну заяву, її представник у судовому засіданні позов підтримала.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 16 грудня 2010 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 12.03.00.10.00023 добровільного страхування відповідальності перевізника наземним транспортом (СМR+TTH), згідно з яким відповідач зобовязався у разі настання страхового випадку здійснити на користь позивача страхову виплату у розмірі до еквівалента 250000 доларів США, а позивач сплатити страхові платежі та виконати інші умови договору.

Відповідно до п. 2 основної частини та п. 1 стандартних умов договору страховим випадком є настання відповідальності позивача за збитки, заподіяні власникові вантажу в результаті повної або часткової втрати, пасування, ушкодження або недостачі вантажу відповідно до: положень Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів 1956 р. (КДПВ/СМR) зі змінами і доповненнями, внесеними Протоколом від 5 липня 1978 р.; положень чинного законодавства про транспортне перевезення відповідної країни; стандартних умов надання послуг, затверджених організаціями перевізників та експедиторів країни, резидентом якої є страхувальник; Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, положень чинного законодавства України про транспортні перевезення; стандартних умов надання послуг, положень інших договорів або угод, щодо застосування яких надана письмова згода страховика.

Перелік застрахованих транспортних засобів визначений у додатку до цього договору. Цим же додатком визначено територію дії договору Європа, країни Балтії, СНД, включаючи Україну.

Строк дії договору відповідно до умов п. 7.1 договору встановлений з 25 грудня 2010 р. до 24 грудня 2011 р. але не раніше дати, наступної за датою сплати страхового платежу або його першої частини.

Згідно з п. 7.2 договору відповідальність страховика за договором починається з моменту прийняття страхувальником вантажу до перевезення, триває протягом перевезення й завершується в момент його здачі одержувачеві.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, наявною у матеріалах справи копією вищезгаданого договору з додатками до нього.

Порядок зміни та припинення дії договору встановлений розділом 9 стандартних умов договору. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Також встановлено, що на підставі договору з третьою особою № 83 на перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 30 липня 2010 р. та заявки № 11 на доставку вантажу від 14 квітня 2011 р. позивач протягом 19-24 квітня 2011 р. здійснював перевезення 18,93 т фольги вартістю 53761,20 євро за маршрутом м. Валкеакоскі, Фінляндія м. Харків, Україна.

Вантаж належав третій особі на підставі контракту № WL1108 від 11 листопада 2008 р., укладеного остатньою з фірмою Walki OY, Фінляндія.

Це підтверджується поясненнями сторін, третьої особи, копіями вищезгаданих договору та заявки, контракту, інвойсу № 11103381 від 19 квітня 2011 р., транспортної накладної від 19 квітня 2011 р.

Заперечення відповідача щодо належності вантажу третій особі суперечать умовам вищевказаного контракту, за яким право власності на товар переходить до покупця з моменту вручення його продавцем перевізникові (FCA).

24 квітня 2011 р. близько 15.15 год. на 292-му км автодороги Київ-Харків поблизу с. Поділ Великобагачанського району Полтавської області в причепі застрахованого відповідачем автопоїзда МАN, д.н. 17319 КМ, д.н. причепа 21905 КХ, сталася пожежа, внаслідок якої належний третій особі вантаж був знищений.

Вказані обставини підтверджуються актом про пожежу від 26 квітня 2011 р., складеним СДПН Великобагачанського РВ УМНС України в Полтавській області, експертним висновком № В-2293 від 26 квітня 2011 р. Полтавської торгово-промислової палати.

Поясненнями сторін, листом ПАТ “Укртелеком” № 05-977 від 26 жовтня 2011 р. стверджується факт належного повідомлення позивачем відповідача про настання страхового випадку.

Згідно висновку № 40 Дослідно-випробувальної лабораторії Управління МНС України в Полтавській області від 28 квітня 2011 р. найбільш ймовірною причиною пожежі в причепі вантажного автомобіля МАN, д.н. 17319 КМ, стало коротке замкнення електромережі, прокладеної в задній частині до сигнального освітлення автомобіля.

Відповідно до положень п.п. 1, 3 ст. 17, п.п. 1, 2, 4 ст. 23 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (далі-Конвенція) транспортер несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу чи за його пошкодження у проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення і його здачею, а також за прострочення доставки. Транспортер не може посилатися для складення з себе відповідальності ні на дефекти автомобіля, яким він користується для виконання перевезення, ні на вину особи, у якої був найнятий автомобіль, або агентів останнього.

Згідно з п.п. 1, 2, 4 ст. 23 Конвенції розмір належної до відшкодування суми визначається на основі вартості вантажу в місці і в час прийняття його до перевезення. Вартість вантажу визначається на основі біржового котирування або, за відсутності такого, на основі поточної ринкової ціни, або ж, за відсутності і тієї й іншої, на основі звичайної вартості товару такого ж роду і якості. Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, митні збори і мита, а також інші витрати, повязані з перевезенням вантажу, повністю в разі втрати всього вантажу і в пропорції, відповідній розміру збитків при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

Таким чином, у позивача виник обовязок перед третьою особою відшкодувати збитки, заподіяні повною втратою вантажу піж час перевезення.

Доводи відповідача про відповідальність відправника за втрату вантажу є необгрунтованими, оскільки суду не надано доказів незабезпечення цього вантажу належною упаковкою. Суд критично оцінює висновок Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С.Бокаріуса № 8545/8757 від 5 вересня 2011 р. щодо причин пожежі, оскільки під час дослідження експертом не було враховано характеру вантажу, який не є легкозаймистим, інших фактичних обставин, зокрема, того, що під час останньої перед пожежею зупинки у с. Іванків Київської обл. водій оглядав транспортний засіб і ознак горіння чи задимлення не виявив. Дійшовши висновку про можливість виникнення пожежі внаслідок фрикційного тертя твердих тіл, зумовленого втратою надійності кріплення вантажу, експерт не дав оцінки цим обставинам і не врахував, чи могло виникнути вказане ним фізичне явище за період, що минув з часу останньої зупинки.

Як встановлено судом, вартість вантажу у місці навантаження згідно інвойсу № 11103381 від 19 квітня 2011 р. становила 53761,20 євро.

Доказів, які б спростовували таку вартість втраченого вантажу, суду не надано.

Листом № 32/05 від 17 травня 2011 р. позивач звернувся до відповідача про виплату страхового відшкодування, додавши до нього документи, що підтверджують настання страхового випадку.

Порядок здійснення страхової виплати визначений розділом 7 стандартних умов спірного договору страхування. Згідно з цими умовами страховик зобовязаний здійснити виплату страхового відшкодування протягом 10 робочих днів з дня прийняття рішення про виплату, яке він повинен прийняти протягом 10 робочих днів з дня отримання необхідних документів за страховим випадком.

Доказів здійснення відповідачем в установлений строк страхової виплати за договором суду не надано. 1 серпня 2011 р. відповідачем прийняте рішення про відмову позивачу у страховій виплаті з підстав п.п. 2.4, 2.5 стандартних умов договору.

Всупереч вимог ст. 33 ГПК України відповідачем не доведено факту вчинення позивачем навмисних дій чи грубої необережності стосовно правил перевезення та зберігання вантажів. Постановою інспектора СДПН Великобачаганського РВ УМНС України в Полтавській області від 4 травня 2011 р. у порушенні кримінальної справи за фактом пожежі, що сталася із застрахованим автомобілем, відмовлено.

Доказів того, що страховий випадок стався внаслідок експлуатації технічно несправного транспортного засобу, суду також не надано. Вимоги щодо технічного стану транспортних засобів та їх обладнання встановлені гл. 31 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 13. При цьому, дані про порушення вимог цих правил, у т.ч. щодо непроходження застрахованим автомобілем періодичних технічних оглядів, у справі відсутні.

Враховуючи, що відмова відповідача у страховій виплаті є неправомірною, з нього на користь позивача на підставі ст. 988 ЦК України підлягає 617146,43 грн. боргу.

Оскільки позов задоволено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

З урахуванням характеру спору, що виник між сторонами, складності справи, наданих у звязку з цим послуг адвокатом, суд вважає

Сплачений у звязку з подачею заяви про збільшення розміру позовних вимог судовий збір відповідно до п. 2 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, п. 5 ст. 63, п. 11 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспорт-експедиційне підприємство “Транспорт-експедиція” Київської області про збільшення розміру позовних вимог № 29/11 від 29 листопада 2011 р. повернути без розгляду.

Судовий збір у розмірі 741 грн., сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю “Транспорт-експедиційне підприємство “Транспорт-експедиція” на підставі платіжного доручення № 1704 від 28 листопада 2011 р., повернути платнику.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспорт-експедиційне підприємство “Транспорт-експедиція” Київської області задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Перша” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 3, оф. 102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспорт-експедиційне підприємство “Транспорт-експедиція” (07805, Київська обл., сел. Бородянка, вул. Індустріальна, 3/6, код 30684447) 617146,43 грн. боргу, 6171, 46 грн. витрат по оплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 8000 грн. витрат по оплаті послуг адвоката.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар