Рішення № 20751909, 20.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/36420.12.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг” До Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»

Про стягнення 2532629,34 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю № б/н від 20.09.11.

Від відповідача не зявився

Рішення прийнято 20.12.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в звязку з оголошеними в судових засіданнях перервами з 24.11.11. по 13.12.11. та з 13.12.11. по 20.12.11.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг” до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»про стягнення з відповідача на користь позивача 2532629,34 грн. заборгованості (1808392,10 грн. основного боргу, 130935,09 грн. пені, 31441, 32 грн. 3 % річних, 561860,83 грн. - неустойки) за Договором фінансового лізингу № 426-LD від 25.02.08.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач прострочив лізингові платежі за Договором фінансового лізингу № 426-LD від 25.02.08. та вчасно не повернув предмет лізингу позивачу, а тому останній просить суд стягнути цю заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.11. порушено провадження у справі № 30/364; розгляд справи призначено на 24.11.11. о 11-30

В судових засіданнях 24.11.11. та 13.12.11. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви.

В судовому засіданні 20.12.11. позивач підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 20.12.11. не зявився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/364.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.08. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (Лізингодавець) та Відкритимс акціонерним товариством "Мостобуд" (Лізингоодержувач) (правонаступником якого є відповідач) укладено Договір фінансового лізингу № 426-LD (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Лізингодавець бере на себе зобовязання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому Договорі, зокрема, у Додатку № 1 до цього Договору) та передати предмет лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим Договором, з урахуванням того, що продавець був обраний Лізингоодержувачем. Ціна предмета лізингу становить еквівалент 1350500,00 євро в т.ч. ПДВ.

Додатком № 1 до Договору сторонами погоджено найменування, кількість, комплектацію та вартість обєкту лізингу.

Згідно п. 1.3 Договору визначено, що строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до цього Договору, якщо інше не передбачено умовами цього Договору. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати цей Договір до закінчення строку лізингу.

Відповідно до п. 3.3 Договору вбачається, що за результатами огляду, Лізингоодержувач, Лізингодавець і продавець підписують акт приймання-передачі, складений за змістом та формою, викладеною в Додатку № 3 до цього Договору. Предмет лізингу вважається прийнятим Лізингоодержувачем повністю і у робочому (належному) технічному стані після підписання такого акту приймання-передачі.

Згідно п. 7.1 Договору встановлено, що складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у Додатку №2 до цього Договору.

На виконання умов Договору, сторонами було підписано Додаток № 2, яким узгоджено графік лізингових платежів.

Відповідно до п. 7.4 Договору погоджено, що Лізингодавець письмово повідомляє Лізингоодержувача про суму лізингового платежу, що належить до сплати за цим Договором, за три робочих дні до кожної чергової дати платежу. Якщо Лізингоодержувач не отримав з будь-яких причин зазначене в цьому пункті повідомлення Лізингоодержувач не звільняється від зобовязання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати лізингових платежів.

Згідно п. 7.5 Договору передбачено, що Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в Додатку № 2 до цього Договору на рахунок зазначений в розділі 16 цього Договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

Відповідно п. 8.2 Договору, сторонами погоджено, що у випадку несплати Лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим Договором, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі 20 (двадцять) відсотків річних за кожен день прострочення. Лізингодавець зазначає суми нарахованої неустойки в повідомленні про лізинговий платіж. Сплата неустойки не звільняє Лізингоодержувача від виконання зобовязань Лізингоодержувача відповідно до умов цього Договору.

Умовами п. 12.1 Договору визначено, що випадком невиконання також є невиконання платіжних зобовязань.

Згідно п. 12.2 Договору передбачено, що в будь-який час дії або після настання випадку невиконання Лізингодавець може направивши письмове повідомлення Лізингоодержувачу, вимагати усунення порушення протягом строку, визначеного Лізингодавцем в такому повідомлені.

Відповідно до п. 12.3 Договору встановлено, що якщо Лізингодавець проголошує всі несплачені суми належними до сплати, Лізингодавець має право відмовитись від цього Договору та вимагати повернення предмета лізигну Лізингоодержувачем, а також утримати всі суми, що вже були сплачені Лізингоодержувачем за цим Договром як однаразову оплату за користування предметом лізингу Лізингоодержувачем.

Пунктом 12.4 Договору визначено, що Лізингодавець має право розірвати цей Договір та вимагати повернення предмета лізингу Лізингоодержувачем в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж, згідно з Додатком № 2 до цього Договору, повністю або частково і якщо прострочення платежу становить більше 30 календарних днів.

Відповідно до п. 12.5 Договору вбачається, що при настанні випадку невиконання та припинення дії даного Договору Лізингоодержувачем, Лізингоодержувач зобовязаний передати предмет лізингу Лізингодавцю у місці, зазначеному Лізингодавцем, протягом 3 (трьох) робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги Лізингодавця, якщо інше сторони не домовляться письмово додатково. У випадку несвоєчасного демонтажу та повернення предмета лізингу з вини Лізингоодержувача, останній зобовязаний сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України нараховану на суму еквівалента ціни предмета лізингу за період такого користування.

Пунктом 14.8 Договору передбачено, що Договір набуває чинності на дату його підписання належним чином сторонами, та зберігає силу до повного виконання Лізиноодержувачем всіх своїх зобовязань за цим Договором. Одностороння відмова від цього Договору повністю або частково будь-якої стороною можлива лише на умовах та в порядку, визначеному цим Договором. Лізингодавець має право відмовитися від цього Договору шляхом направлення письмового повідомлення Лізингоодержувачу за наступних обставин: у випадку невиконання Лізингоодержувачем положень розділу 2 цього Договору протягом періоду, визначеного в п. 2.1 цього Договору; у випадку передбаченому п. 5.4 5.5 цього Договору.

Відповідно до ч. 14.9 Договору, сторонами погоджено, що відмови будь-якої сторони не є підставою для звільнення Лізингоодержувача від сплати комісії за організацію. За будь-яких умов Лізингоодержувач зобовязаний сплатити комісію за організацію, після чого вона не підлягає поверненню. Лізингоодержувач зобовязаний відшкодувати Лізингодавцю всі витрати, у тому числі передбачені розділом 8 цього Договору, а також витрати, повязані з відмовою, а також прямі і непрямі збитки, розмір яких не обмежується лише сумами, отриманими Лізингодавцем за цим Договором.

З матеріалів справи вбачається, що згідно актів приймання-передачі від 04.07.08. та від 06.08.08. Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв у користування обєкт лізингу (визначений у Додатку № 1 до Договору).

15.06.11. позивачем на адресу відповідача було надіслано повідомлення № 1031 від 14.06.11. про відмову від Договору фінансового лізингу № 426-LD від 25.02.08. та повернення предмету лізингу, яке обґрунтовувалось невиконанням відповідачем грошового зобовязання по внесенню лізингових платежів за Договором тривалістю більш ніж 30 днів, також позивач зазначеним повідомленням повідомив останнього про відмову від Договору в односторонньому порядку та припинення його дії з 20.06.11., та вимагав повернення Лізиноодержувачем предмету лізингу.

Направлення позивачем повідомлення № 0131 від 14.06.11. підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримане відповідачем 21.06.11.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов Договору належним чином не виконує свої зобов'язання в частині внесення лізингових платежів, наслідок чого у останнього за період з грудня 2010 р. по червень 2011 р. утворилась заборгованість перед позивачем, яка становить 1808392,10 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату ( лізингові платежі).

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частина 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із графіком лізингових платежів, відповідач був зобовязаний у період з 31.12.10. по 20.06.11. сплатити на користь позивача лізингові платежі на загальну суму 1808392,10 грн.

Судом встановлено, що Лізингоодержувач не виконав умов Договору та за період з грудня 2010 р. по червень 2011 р. не сплатив на користь позивача 1808392,10 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг” в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»1808392,10 грн. суми основного боргу слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 31441,32 грн. 3 % річних.

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 31441,32 грн. 3 % річних.

Також позивач на підставі п. 8.2 Договору, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 130935,009 грн. пені.

Відповідно до п. 8.2 Договору, сторонами погоджено, що у випадку несплати Лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим Договором, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 130935,09 грн. - пені.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми неустойки в розмірі 561860,83 грн. за прострочення виконання зобовязання по поверненню предмета лізингу за період з 21.06.11. по 25.10.11. внаслідок розірвання Договору, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 ст. 651 Цивільного кодексу України визначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Пунктом 12.4 Договору визначено, що Лізингодавець має право розірвати цей Договір та вимагати повернення предмета лізингу Лізингоодержувачем в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж, згідно з Додатком № 2 до цього Договору, повністю або частково і якщо прострочення платежу становить більше 30 календарних днів.

Таким чином, ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" п. 12.4 Договору передбачають право Лізингодавця на односторонню відмову у випадку прострочення виконання грошового зобовязання у строк більший ніж 30 днів.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Своїм листом № 1031 від 14.06.11. позивач повідомив відповідача про відмову від Договору та припинення його дії з 20.06.11., а також вимагав повернути предмет лізингу, однак останній відповіді не направив та предмету лізингу позивачу не повернув.

Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Отримання відповідачем зазначеного вище листа підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримане ним 21.06.11.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем взятого на себе грошового зобовязання по сплаті лізингових платежів за період з грудня 2010 р. по червень 2011р. та існування заборгованості за Договором у розмірі 1808392,10 грн.

Невиконання грошового зобовязання по внесенню лізингових платежів на протязі 30 календарних днів підтверджується матеріалами справи, а враховуючи відсутність доказів його виконання станом на день відмови позивача від Договору, позивач правомірно скористався своїм правом та своїм листом № 1031 від 14.06.11. відмовився від Договору та вимагав повернення предмету лізингу.

Розірвання Договору в даному випадку відбулось відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", яка передбачає відповідне право лізингодавця за договором фінансового лізингу і є спеціальною стосовно загальних норм, викладених у статті188Господарського кодексу України. Це відповідає й фактичному змісту ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, згідно з якою зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

З урахуванням встановлених обставин, підставою для відмови від Договору в односторонньому порядку стало невиконання відповідачем його умов, а тому суд приходить до висновку, що Договір згідно норм ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" розірвано відповідно до листа-повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" № 1031 від 14.06.11., починаючи з 21.06.11. (дата одержання повідомлення відповідачем).

Відповідно ч. 7 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 12.5 Договору сторонами погоджено, що при настанні випадку невиконання та припинення дії даного Договору Лізингоодержувачем, Лізингоодержувач зобовязаний передати предмет лізингу Лізингодавцю у місці, зазначеному Лізингодавцем, протягом3(трьох) робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги Лізингодавця, якщо інше сторони не домовляться письмово додатково. У випадку несвоєчасного демонтажу та повернення предмета лізингу з вини Лізингоодержувача, останній зобовязаний сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України нараховану на суму еквівалента ціни предмета лізингу за період такого користування.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представником відповідача, предмет лізингу після припинення дії Договору (21.06.11.) Лізингоодержувач не повернув Лізингодавцю, а тому позовні вимоги в частині стягнення неустойки за прострочення повернення предмету лізингу є обґрунтованими.

Відповідно до розрахунку неустойки за прострочення повернення предмету лізингу, наданого позивачем, період прострочення триває з 21.06.11. по 25.10.11., однак суд здійснює перерахунок неустойки згідно умов п. 12.5 Договору, яким визначено, що при настанні випадку невиконання та припинення дії даного Договору Лізингоодержувачем, Лізингоодержувач зобовязаний передати предмет лізингу Лізингодавцю у місці, зазначеному Лізингодавцем, протягом 3 (трьох) робочих днів, починаючи з дати припинення дії Договору (21.06.11.).

Тобто, останнім днем виконання зобовязання по поверненню обєкту лізингу є 24.06.11., а тому правомірним є нарахування неустойки за прострочення виконання зобовязання по поверненню предмету лізингу за період з 25.06.11. по 25.10.11.

На підставі викладеного за перерахунком суду з урахуванням наданого позивачем розрахунку та встановленого судом періоду, розмір неустойки за прострочення виконання зобовязання по поверненню предмету лізингу, що підлягає стягненню з відповідача, становить 544164, 43 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення неустойки за прострочення виконання зобовязання по поверненню предмету лізингу у розмірі 17696,40 грн. необхідно відмовити, оскільки вона обрахована без врахування положень п. 12.5 Договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг”.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг” задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»(01033, м. Київ, вул. Паньківська, 5, код ЄДРПОУ 01386326) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг” (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 22/1, код ЄДРПОУ 33942232) 1808392 (один мільйон вісімсот вісім тисяч триста девяносто дві) грн. 10 коп. основного боргу, 31441 (тридцять одна тисяча чотириста сорок одна) грн. 32 коп. 3 % річних, 130935 (сто тридцять тисяч девятсот тридцять пять) грн. 09 коп. пені, 544164 (пятсот сорок чотири тисячі сто шістдесят чотири) грн. 43 коп. неустойки, 25 149 (двадцять пять тисяч сто сорок девять) грн. 32 коп. державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 35 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 17696 (сімнадцять тисяч шістсот девяносто шість) грн. 40 коп. неустойки в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 29.12.11.