Вирок № 20749699, 16.11.2011, Лебединський районний суд Сумської області

Лебединський районний суд Сумської області

                                                                      Справа № 1-243/11

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2011 року                               Лебединський районний суд Сумської області

в складі:          головуючого судді - Гури А. О.

                    секретаря судового засідання - Ткаченко Я.О.,

з участю: прокурора Гладкова В.М.,

           підсудного ОСОБА_1В,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, на утриманні маючого неповнолітню дитину, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого в ПП«Надь»трактористом-машиністом, не військовозобов’язаного, раніше судимого:

- 17.09.2010 року Лебединським районним судом Сумської області по ст.. 185 ч. 3, 69 КК України до 1 року виправних робіт з відрахуванням 20 % заробітку, покарання відбув 02.11.2011 року,

по ст. 185 ч. 2, ст. 15 ч. 2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

05.09.2011 року об 11 год. 30 хв. підсудний ОСОБА_1, працюючи трактористом-машиністом в ПП «Надь»в с. Підопригори Лебединського району Сумської області та маючи вільний доступ до зерносховища, скориставшись відсутністю сторонніх громадян, таємно викрав 90 кг насіння соняшнику Piracol OP, вартість якого, згідно з висновком експерта № 273 від 11.10.2011 року, - 468 грн. Викрадене насіння переніс із зерносховища до приміщення майстерні, де заховав, щоб в подальшому забрати та використати у власних потребах. Цього ж дня, о 15 год. підсудний взяв автомобіль НОМЕР_1 синього кольору, який належить вітчиму, ОСОБА_2, приїхав до приміщення майстерні, погрузив у багажник викрадене раніше ним насіння, але був помічений завідуючим зерносховищем, ОСОБА_3, який вимагав повернути викрадене. Таким чином, ОСОБА_1 вчинив всі необхідні дії для таємного викрадення чужого майна, але з причини, що не залежали від його волі, не довів злочин до кінця.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину свою визнав повністю і пояснив, що він працює в ПП «Надь»на посаді тракториста-машиніста з 2010 року. 05.09.2011 року близько 11 год. 30 хв. після здачі картоплі він зайшов до робітників майстерні поспілкуватися, а потім, побачивши, що відкритий склад зерносховища і навколо нікого немає, вирішив викрасти насіння соняшнику. Руками він набрав у пусті мішки з-під картоплі насіння та переніс їх до приміщення майстерні, де і заховав. Близько 15 год. взяв автомобіль «Москвич», який належить його вітчиму, в’їхав на вказаному автомобілі в приміщення майстерні і у багажник поскладав мішки з насінням. Коли він на автомобілі рушив з місця, до нього підбіг завскладом, ОСОБА_3, та зупинив його.

Ці дії підсудного суд вважає необхідним кваліфікувати по ст. 15 ч. 2 ст. 185 ч. 2 КК України, так як він вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, так як вчинив всі дії, які вважав необхідними для таємного викрадення чужого майна, але злочин не було доведено до кінця з причин, які не залежали від його волі.

При обранні підсудному виду і міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, характеристику підсудного з місця проживання та роботи, його сімейних стан, визнання ним своєї вини.

Обставинами, що пом’якшують покарання, суд визнає щире каяття підсудного та активне сприяння в розкритті злочину, відсутність тяжких наслідків від скоєного.

Обставин, що обтяжують покарання, суд не знайшов.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що підсудному ОСОБА_1 слід обрати міру покарання у виді позбавлення волі, але, враховуючи, що виправлення засудженого можливе без відбування покарання, вважає доцільним застосувати ст. 75 КК України і звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, а також на підставі ст. 76 ч. 1 п. 3, 4 КК України, зобов’язати повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і роботи та періодично з’являтись на реєстрацію до цих органів.

Також суд вважає необхідним стягнути з підсудного на користь НДЕКЦ УМВС України в Сумській області кошти на відшкодування витрат на проведення товарознавчої експертизи.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ч.3 ст. 81 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 299, 323, 324 КПК України,

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 КК України і призначити йому покарання по цьому закону у виді одного року обмеження волі.

Застосувати ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк один рік, а також застосувати ст. 76 ч. 1 п. 3,4 КК України, поклавши на засудженого обов’язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і роботи та періодично з’являтись на реєстрацію до цих органів.

Міру запобіжного заходу залишити попередню - підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Сумській області код ЄДРПОУ 25574892, код класифікації доходів бюджету 2501100, р/р 31256272210011, МФО 837013 банк ГУДКУ в Сумській області кошти на відшкодування витрат на проведення судової товарознавчої експертизи в розмірі 168 грн. 84 коп.

Речові докази: легковий автомобіль седан –В синього кольору, 1986 року випуску АЗЛК д.н. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2, що знаходяться на зберіганні у останнього, вважати йому повернутими. Насіння соняшника у чотирьох мішках, загальною вагою 90 кг , яке зберігається у зерносховищі ПП «Надь»в с. Підопригори Лебединського району Сумської області, вважати повернутим власнику.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Сумської області протягом 15 діб з моменту його проголошення через Лебединський районний суд.

СуддяОСОБА_4