Ухвала суду № 2074914, 01.07.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2008 року № К-13439/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Патюк А.О.

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

на ухвалуОдеського апеляційного господарського суду від 22.05.2007 р.

та постановугосподарського суду Одеської області від 12.02.2007 р.

у справі№ 15/489-06-13117А господарського суду Одеської області

за позовомОдеської товарної біржі

доДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

проскасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2006 р. позивач Одеська товарна біржа звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІу Київському районі м. Одеси від 11.07.2006 р. № 0013621701/0.

Постановою господарського суду Одеської області від 12.02.2007 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2007 р., позовні вимоги задоволено повністю.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що товарна біржа не є податковим агентом в розумінні приписів Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки не здійснює посередницьку діяльність у договорах, що укладаються на біржі.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДПІу Київському районі м. Одесиоскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі та доповненні до неї скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Одеської області від 12.02.2007 р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2007 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у Київському районі м. Одеси проведено виїзну позапланову перевірку з питання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб Одеської товарної біржі за період з 01.10.2003 р. по 30.09.2005 р., за результатами якої складено акт № 1894-17-01-03876810/209 від 30.06.2006 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пп. 1.3, 1.15, пп. 1.2 ст. 1, пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.6 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, ст. 12, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19, п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-ІV.

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.07.2006 р. № 0013621701/0, яким за вказані порушення, згідно зі ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу визначено податкове зобовязання зі сплати податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 195548,30 грн. та штрафних (фінансових) санкцій по цьому податку у сумі 391096,60 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду Українивважає нормативно обґрунтованою позицію судів попередніх інстанцій щодо безпідставного визначення податковим органом до сплати позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 195548,30 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 391096,60 грн., з огляду на слідуюче.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-ІVподатковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобовязані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Підпунктом 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 вказаного Закону встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно із вимогами п. 12.3 ст. 12 зазначеного Закону України, якщо обєкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу. При цьому, п. 12.5 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що податковим агентом при нарахуванні доходів (прибутків), визначених цією статтею, є нотаріус.

На підставі аналізу вказаних правових норм, судами обґрунтовано вказано на те, що спеціальним законом з питань оподаткування податком з доходів фізичних осіб прямо визначено, що податковим агентом по операціях з обєктами рухомого майна є особи, які здійснюють посередницькі функції по угодах з рухомим майном або нотаріус, який посвідчує відповідний договір або дійсність підписів сторін угоди.

Відповідно до положень Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 р. № 1956-ХІІ товарна біржа є організацією, що обєднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і повязаних з ним торговельних операцій. Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку, а забезпечує, зокрема, створення умов для проведення біржової торгівлі, надання членам і відвідувачам біржі організаційних та інших послуг, при цьому, право здійснювати біржові операції на біржі покладено тільки на її членів або брокерів, які зобовязані проводити розрахунки за своїми угодами відповідно до правил біржової торгівлі, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню і вважаються укладеними з моменту їх реєстрації на біржі. Біржа як організація, що обєднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, має за мету надання послуг в укладенні і юридичному оформленні біржових угод, і саме за надання послуг отримує плату, однак, грошові кошти за реалізоване майно на власний рахунок не отримує і з такого рахунку не виплачує.

Посередником є повірений за договором доручення, який зобовязаний вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії, або ж комісіонер за договором комісії, який зобовязаний за дорученням другої сторони (комітента), за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента, що передбачено ст. ст. 1000, 1011 ЦК України.

Проте, товарна біржа у біржових контрактах не виступала ні повіреним, ні комісіонером, доходи фізичним особам не виплачувала, оскільки ці доходи були виплачені представниками (повіреними) покупця. Таким чином, позивач не мав можливості і не повинен був утримувати податок з доходів фізичних осіб.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що товарна біржа як юридична особа не містить ознак податкового агента в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки посередницьку діяльність у договорах, що укладаються на біржі, не здійснює, а тому визначення податковим органом Одеській товарній біржі податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 586644,90 грн. є безпідставним.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2007 р. та постанову господарського суду Одеської області від 12.02.2007 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий (підпис) Рибченко А.О.

Судді (підпис) Брайко А.І.

(підпис) Карась О.В.

(підпис) Маринчак Н.Є.

(підпис) Федоров М.О.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Патюк А.О.