Ухвала суду № 2074888, 15.07.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2008№К-12476/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

БрайкаА.І., ГолубєвоїГ.К., МаринчакН.Є, ПилипчукН.Г.

при секретарі: МіненкоО.М.

за участі представників позивача: ЯрошенкоЮ.Б. та

відповідача ПостернакЄ.І., СтецюкС.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні на постанову Господарського суду Херсонської області від19.01.2007 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від17.05.2007 по справі №7/428-АП-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙ» (ТОВ«РЕЙ»)

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні

про визнання недійсними першої та другої податкових вимог

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання нечинними першої податкової вимоги від02.10.2006 №1/1420, другої податкової вимоги від13.11.2006 №2/1607 та зобов'язання відповідача здійснити погашення податкових векселів на суму 416762,57грн. в рахунок заліку сум бюджетного відшкодування з ПДВ на особовому рахунку ТОВ«РЕЙ».

Постановою Господарського суду Херсонської області від19.01.2007 залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від17.05.2007 по справі №7/428-АП-06 позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що позивач при погашенні податкових векселів мав право та реалізував порядок погашення податкових векселів, визначений п.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» і включив суми податкових векселів до складу податкового зобов'язання за травень, червень, серпень 2006року, а тому у контролюючого органу не було правових підстав для прийняття спірних податкових вимог. Апеляційний господарський суд погодився із позицією суду першої інстанції повністю.

Враховуючи фактичні обставини справи, встановлені судами, також необхідно прийняти до уваги наступне:

станом на 18.09.2006 по особовому рахунку платника ТОВ«РЕЙ» відбулося нарахування податкових векселів №№81352413126750, №81352413126751, №81352413126752, виданих органу митного контролю 07.08.2006, 16.08.2006, 19.08.2006, із терміном погашення, відповідно, 05.09.2006, 14.09.2006, 17.09.2006, на загальну суму 28805,12грн.;

02.10.2006 контролюючим органом сформовано та надіслано платнику податків першу податкову вимогу №1/1420, за змістом якої сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями склала 228805,12грн.;

станом на 20.10.2006 по особовому рахунку платника ТОВ«РЕЙ» додатково до суми, визначеної у першій податковій вимозі, відбулося нарахування податкових векселів №АА0254904, №АА0254905, №АА0254906, №АА0254907, виданих органу митного контролю 07.09.2006, 18.09.2006, 20.09.2006, 20.10.2006, з терміном погашення, відповідно, 06.10.2006, 17.10.2006, 19.10.2006, 19.10.2006, на загальну суму 187957,45грн.

Також судами встановлено, що позивач включив суму зобов'язань за податковими векселями до складу податкових зобов'язань по деклараціям: за травень2006року, що подана 20.06.2006 вх. №69686; за червень2006року, що подана 20.07.2006, вх.№95455; за липень 2006року, що подана 20.09.2006, вх.№121573. При цьому суди встановили також, що суми бюджетного відшкодування за цими деклараціям за травень, червень, серпень2006року складають 368849грн., 304503грн., 373914грн., відповідно, (всього 1047266грн.).

Відповідно пославшись на п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» та врахувавши пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» суди визнали, що позивач включив суму зобов'язань за податковими векселями до складу податкових зобов'язань по деклараціям за травень, червень, серпень 2006року і декларації подано до закінчення встановленого строку для подання декларації за звітний період. Судами, з посиланням на пп.6.2.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо строку надсилання податкових вимог, зазначено також той факт, що узгодженою сума податкового зобов'язання стає лише внаслідок подання платником податкової декларації, в якій він самостійно визначає належну до сплати суму податкового зобов'язання, або внаслідок її нарахування податковим органом у випадках визначених законом (п.5.1 та п.5.2 ст.5 цього Закону). Таким шляхом суди визнали, що сума зобов'язань за спірними податковими векселями включена до складу податкових декларацій за травень, червень 2006року відповідно до вимог пп.4.1.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Не погодившись із постановою Господарського суду Херсонської області від19.01.2007 та ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від17.05.2007 по справі №7/428-АП-06, відповідач ДПІ у м.Херсоні (далі-ДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та відмовити в позові. На думку скаржника судами були зроблені висновки, що не відповідають обставинам справи. Тобто посилаючись на фактичні обставини справи, скаржник зазначив, що суд неправильно доходить висновку щодо дотримання позивачем порядку погашення податкових векселів за рахунок бюджетного відшкодування. На думку скаржника даний висновок суперечить п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки погашення податкового векселя за рахунок бюджетного відшкодування можливе лише при наявності підтвердженої суми бюджетного відшкодування на дату поставки податкового векселя.

Таким чином скаржник висловив думку про те, що враховуючи факт відсутності у позивача достатньої підтвердженої суми бюджетного відшкодування, за рахунок якої можна було б погасити спірні векселя, погашення останніх повинно здійснюватися за рахунок перерахування коштів до бюджету. Тобто суд, посилаючись тільки на право погашення податкового векселя за рахунок бюджетного відшкодування, при цьому звужує дію норми, в якій встановлено дане право, не беручи до уваги обмеження законодавством даного права, а саме таке право виникає лише при наявності достатньої підтвердженої суми бюджетного відшкодування, за рахунок якої можна було б погасити спірні векселя. Крім того скаржник зазначає, що суд ототожнює поняття "узгоджена сума" та "підтверджена сума", а саме суми, які зазначає платник у деклараціях є узгодженими, а не підтвердженими.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав. В судовому засіданні проти скарги заперечив, повністю підтримавши судові рішення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України від21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; <…>.

Відповідно розглядаючи спірні правовідносини необхідно враховувати і норму пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», де визначено, що податковим періодом є один календарний місяць. При цьому також необхідно врахувати, що згідно п.11.5 ст.11 цього Закону, - з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку;

податковий вексель підлягає обов'язковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю;

комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк;

платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом;

якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку не включає суму зобов'язань по векселю до складу податкових зобов'язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата;

якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, сума зобов'язань по такому податковому векселю включається до складу податкових зобов'язань платника в звітному (податковому) періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету;

якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Отже, оскільки в силу п.1.16 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» - податковий вексель це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України, тому ще раз слід зазначити, що правовідносини щодо порядку видачі та погашення податкових векселів базуються на приписах п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

На спростування помилкової позиції скаржника щодо відсутності сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню, необхідно зазначити, що судами обґрунтовано встановлено, що згідно документів податкової звітності на момент погашення векселів платник податку мав достатню для проведення заліку суму бюджетного відшкодування. Зазначене суди довели на підставі складених Актів ДПІ за наслідками проведених позапланових документальних перевірок з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобовязань наступних звітних періодів: за травень, червень, липень2006року - №3057/23-7/32809365 від06.10.2006, №2640/23-7/32809365 від14.08.2006, чим підтверджено, відповідно, заявлені ТОВ«РЕЙ» суми бюджетного відшкодування за травень2006року 336849грн., червень2006року 304503грн., липень2006року 373914грн.

Крім того довідками №651/м від31.08.2006, №683/м б/дати, та №692/м від19.10.2006, складеними ДПІ за наслідками зустрічних перевірок по постачальниках та ланцюгах до виробника, також повністю підтверджено правомірність та правильність визначення вище перелічених сум бюджетного відшкодування.

З огляду на встановлене судами та враховуючи зазначене вище, суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що повідомлення в податкових вимогах лише про наявність суми податкового боргу ТОВ«РЕЙ» за узгодженими податковими зобов'язаннями є таким, що суперечить вимогам закону.

За таких обставин постанова Господарського суду Херсонської області від19.01.2007 та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від17.05.2007 по справі №7/428-АП-06 скасуванню не підлягають, як такі що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Херсонської області від19.01.2007 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від17.05.2007 посправі№7/428-АП-06 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий О.В.Карась

Судді А.І.Брайко

Г.К.Голубєва

Н.Є.Маринчак

Н.Г.Пилипчук