Рішення № 20746905, 05.01.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.01.2012 р.Справа №18/3371/11

за позовом Приватного підприємства "Вектор-М", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро", м.Глобино

про стягнення 8 853 037,80 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1., дов. від 27.10.11 р. №27/10-2011

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 11.10.2011р.

Розглядається позовна заява про стягнення збитків у розмірі 8 853 037, 80 грн. згідно договору відокремленого збереження на надання послуг по сушці, очистці, зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції № 08/12/10 від 08.12.2010р. з протоколом розбіжностей та додаткової угоди №1 від 01.03.2011 р. до даного договору, викликаних нестачею Соняшнику, в кількості 2058,846 тон.

В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого йому нанесено збитки в заявленому розмірі, які, незважаючи на неодноразові звернення, відповідачем не відшкодовані.

Відповідач у відзиві вказує, що позов про стягнення збитків неможливо розглядати до надання обґрунтованого розрахунку ціни позову (вх. № 19791д від 14.12.2011р.).

В судове засідання 05.01.2012р. позивач надав додаткові пояснення та уточнений розрахунок ціни позову (вх. № 154д від 05.01.2012р.), відповідач додаткових заперечень з врахуванням наявного розрахунку суду не навів.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

13.12.2010р. між ПП "Вектор - М", далі по тексту Позивач, та ТОВ «Торговий Дім «Інтер Агро»було укладено договір поставки № 2731-2101214298.

Пункт 1.1 договору поставки визначає, що ціна товару становить 4300 грн. за одиницю товару на загальну суму 12 900 000 грн.

Як зазначає позивач відповідно до умов вказаного Договору, ТОВ «Торговий Дім «Інтер Агро» поставило позивачу насіння соняшнику (далі Соняшник) в кількості 3000,000 т. на умовах EXW франко елеватор на складі ТОВ «Інтер Агро» (далі по тексту Відповідач), за адресою: Україна, Кіровоградська обл., м. Бобринець, вул. Промислова, 2.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем ("Підприємство") та відповідачем ("Заготівельник") 08.12.2010р. укладено договір відокремленого збереження № 08/12/10 на надання послуг по сушці, очистці, зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції з протоколом розбіжностей та додатковою угодою №1 від 01.03.2011 р. до даного договору, підписаних Позивачем та Відповідачем, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надавати послуги позивачу по прийманню Соняшнику, виписати складську квитанцію при прийманні соняшнику, а позивач - забезпечити його поставку (розділ 2 договору).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що позивач має право у будь-який час, до закінчення строку зберігання, одержати зданого соняшника.

Відповідно до умов вказаного договору насіння соняшнику у кількості 3000,000 т. 13.12.2010р. позивачем було передано на зберігання відповідачу, про що свідчить складська квитанція № 50 ( серія АТ № 381770).

Позивач зазначає, що при проведені перевірки наявності матеріальних цінностей на складі зберігання, що належить відповідачу, за адресою: Україна, Кіровоградська обл., м. Бобринець, вул. Промислова, 2, за участю представників позивача та відповідача, 17.05.2011 року виявлено нестачу соняшнику в кількості 2058,846 т, що належить позивачу на праві власності. Підтвердженням виявлення факту нестачі соняшнику є акт перевірки наявності матеріальних цінностей № 1, складений сторонами комісійно та підписаний членами комісії.

У акті перевірки наявності матеріальних цінностей № 1 відображено, що відповідач гарантує погашення нестачі соняшнику в кількості 2058,846 т. в строк до 15 вересня 2011р.

Позивач вказує, що станом на 15.09.2011р. погашення нестачі здійснено не було.

Як зазначає позивач, 12 жовтня 2011р. він направив за допомогою засобів факсимільного звязку Відповідачеві листа вих. № 2733 11110121586 від 12.10.2011р., в якому було зазначено прохання на відвантаження насіння соняшнику в кількості 2058,846 тон, що знаходиться на відповідальному зберіганні.

20 жовтня 2011р. Позивачем направлено Відповідачеві вимогу № 2726 - 11110201639 від 20.10.2011р. про оплату грошових коштів в сумі 8 853037,80 грн. , що дорівнює фактичній вартості насіння соняшнику в розмірі виявленої нестачі в кількості 2058,846 тон.

Як зазначає позивач, станом на дату подання позовної заяви, ним не отримано жодної відповіді на направлені Лист та Вимогу, відвантаження зазначеної кількості Соняшнику здійснено не було, а також не було задоволено вимогу по сплаті грошових коштів в сумі фактичної вартості даного Соняшнику.

Невиконання відповідачем вимоги позивача про відвантаження 2058,846 тон соняшнику та незадоволення його вимоги по сплаті грошових коштів в сумі фактичної вартості даного Соняшнику у розмірі 8 853037,80 грн. стало підставою для звернення до суду з позовом про відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України відшкодування збитків є формою господарського-правової відповідальності за правопорушення у сфері господарювання.

В силу ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). При цьому, згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України правовим наслідком порушення зобовязання є відшкодування збитків.

Обовязок особи, яка порушила господарське зобовязання, відшкодувати управненій стороні заподіяні збитки передбачений також ст.224 Господарського кодексу України. За змістом ч.2 ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження майна, а також не одержані нею доходи.

Таким чином підставою для відшкодування збитків є невиконання або неналежне виконання зобовязаною стороною зобовязань за договором.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, - суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правовідносини між власниками зерна та суб'єктами зберігання зерна (зерновими складами) регламентуються, зокрема, нормами глави 66 Цивільного кодексу України та Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Статтею 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено: - зберіганням зерна є комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна (п.10 цієї статті).

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажадавцем) і повернути її поклажедавцеві у схоронності (ст.936 ЦК України).

У відповідності до ч.1 ст.953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідач доказів відвантаження позивачу насіння соняшнику в кількості 2058,846 тон на його прохання, викладене у листі вих. № 2733 11110121586 від 12.10.2011р., суду не надав. Згідно акту перевірки наявності матеріальних цінностей № 1 від 17.05.2011 року виявлено нестачу соняшнику в кількості 2058,846 т.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Згідно п.6.1. договору відокремленого збереження № 08/12/10 заготівельник (відповідач) несе відповідальність за здане на зберігання насіння соняшнику в об'ємі вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" встановлено, що за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством. При цьому, статтею 34 цього ж Закону передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом: за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна; за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість.

Факт втрати відповідачем соняшнику в кількості 2058,846 т. відображено в акті перевірки наявності матеріальних цінностей № 1 від 17.05.2011.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку (вх. № 154д від 05.01.2012р.) при визначенні розміру збитків він виходив від вартості втраченого майна - соняшника, що визначена у договорі поставки № 2731-2101214298 від 13.12.2010р., за яким зерно було придбане.

Як передбачено ст.950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Згідно ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, право або законні інтереси якого порушені.

Ст.623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відшкодування збитків можливо лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Обовязок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобовязання, прямого причинного звязку між порушенням зобовязанням і завданими збитками і їх розмір покладається на кредитора, на боржника покладається обовязок факту доведення відсутності вини.

З огляду на обставини, які зазначаються позивачем в обгрунтування позовних вимог, та надані ним докази, суд вважає, що позивач довів наявність протиправної поведінки відповідача, факту спричинення збитків і їх розмір та причинного наслідкового зв'язку між ними.

Відповідач не довів, що збитки спричинено не з його вини, обставини, на які посилається позивач у позові не спростував.

За даних обставин, вимоги позивача про відшкодування 8853 037,80 грн. збитків, завданих нестачею соняшнику, що належить на праві власності позивачу, і дорівнює фактичній вартості насіння соняшнику в розмірі виявленої нестачі в кількості 2058,846 тон., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43,49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер - Агро»(36014, Україна, Полтавська обл., м. Полтава, Київський район, вул. Жовтнева, 66, код ЄДРПОУ 31059688) на користь Приватного підприємства «Вектор М»(01133, Україна, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, кімн. 105 А, ЄДРПОУ 32492828 ) 8853 037,80 грн. збитків, 25 500 грн. витрат по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 236 грн.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

СуддяКиричук О.А.