Рішення № 20746824, 08.12.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2011 р. Справа №18/3156/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Полтавської філії , вул.Жовтнева, 33,Полтава, Полтавська область,36000

до Полтавського обласного військового комісаріату, вул. Шевченка, 78 А,Полтава,Полтавська область,36000 в особі Лубенсько-Оржицького об'єднаного міського військового комісаріату Полтавської області, 37501, м. Лубни, вул. Монастирська,38

про стягнення грошових коштів 3220,03 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники:

від позивача: Моргун С.І.

від відповідача: Муравйов О.В.

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення 3220,03 гривень боргу, з яких 2852,26 гривень заборгованість за надані телекомунікаційні послуги, 29,44 гривень пені, 251,49 гривень збитки від інфляції, 86,84 гривень 3% річних за Договором про надання послуг електрозв'язку №050 від 06.09.2005 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач наявність заборгованості визнає, посилається на недостатнє фінансування з боку Міністерства оборони України та повідомляє про намір сплатити заборгованість до кінця 2011 року.

Крім того, для надання можливості погасити борг відповідач просить суд відкласти розгляд справи. Суд дане клопотання не задовольняє, оскільки вказані обставини не є підставою для відкладення розгляду справи згідно ст. 77 ГПК України, також відповідач не позбавлений можливості сплатити заборгованість і після вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

06.09.2005 р. між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" ( правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укртелеком") (надалі позивач ) та відповідачем було укладено договір № 050 про надання послуг електрозв'язку. Також між сторонами був укладений договір про надання телекомунікаційних послуг №050 від 20.12.2010р.

Згідно умов даних договорів, підприємство зв'язку (позивач) взяло на себе зобов'язання надавати відповідачу послуги електрозв'язку, загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, а відповідач - своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов договорів.

Розділами 4 вказаних вище договорів визначено оплату та порядок розрахунків.

Так згідно п.4.2. та п. 4.6. договору №050 від 06.09.2005р. (арк.10-12 справи), до відповідача застосовується авансова система оплати, згідної якої відповідач для одержання послуг електрозв'язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком ( до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг.

Відповідно до п.4.5 договору №050 від 20.12.2010р. (арк.13-17 справи) передбачений порядок оплати наданих послуг "в кредит". Розрахунковий період становить 1 місяць. Оплата рахунку за надані послуги проводиться абонентом в термін не пізніше 20 числа місяця, що наступає після повного розрахункового періоду (п.4.15 договору).

На виконання взятих на себе зобов'язань позивач впродовж всього строку дії договорів своєчасно та якісно надавав телекомунікаційні послуги, що не заперечується відповідачем.

В порушення взятих на себе за договором зобов'язань відповідач за надані телекомунікаційні послуги в повному обсязі не розраховувався, внаслідок чого станом на час подання позову за ним рахується заборгованість у сумі 2852,26 грн. Саме цю суму основного боргу позивач просить стягнути з відповідача.

Також, посилаючись на ст.36 Закону України "Про телекомунікації", умови договорів (п.5.8 договору №050 від 06.09.2005р. та п.5.2 договору №050 від 20.12.2010р.) позивач просить стягнути 29,44 грн. пені, а на підставі ст.625 ЦК України - 86,84 грн. річних та 251,49 грн. інфляційних

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 ЦК України, виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.2 цього закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 36 Закону України "Про телекомунікації" та Договором передбачено, що за несвоєчасну оплату рахунків позивач може вимагати оплату пені в розмірі облікової ставки Національного банку України, діючої у період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Судом перераховано розмір пені, заявленої до стягнення, з використанням калькулятора ІПС "Законодавство". За розрахунками суду, стягненню з відповідача підлягає 26,84 грн. пені, тобто, позовні вимоги в частині стягнення пені суд задовольняє частково.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 251,49 грн. інфляційних та 86,84 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами ( в мат. справи) і підлягають задоволенню.

На підставі матеріалів справи та керуючись 33,43,49,75,82-85 ГПК України, суддя, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Полтавського обласного військового комісаріату (36039, м. Полтава, вул.Шевченка,78-а, код ЄДРПОУ 07851296, р/р 35220043000013 в ГУДКУ в Полтавській області, МФО 831019) в особі Лубенсько-Оржицького об'єднаного міського військового комісаріату Полтавської області (37501, Полтавська область, м. Лубни, вул.монастирська,38, код ЄДРПОУ 09875668) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул.Т.Шевченка,18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (вул. Жовтнева, 33, Полтава, 36000, р/р 26005133001419 в ПОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в. м. Полтава, МФО 331605, код ЄДРПОУ 01186975) 2852,26 гривень основного боргу, 26,84 гривень пені, 251,49 гривень збитки від інфляції, 86,84 гривень 3% річних, 101,92 грн. державного мита, 235,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 2,60 грн. пені - відмовити у задоволенні позову.

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією