Рішення № 20746253, 05.01.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" січня 2012 р.Справа № 30/17-4623-2011 За позовом: Відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго”

До відповідача: Військова частина А 3438

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору : Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси

Про стягнення

Суддя РОГА Н.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 41 від 20.12.2010р., № 32 від 30.12.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність №1425 від 07.10.2011р.

Від третьої особи: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” (далі ВАТ „ЕК „Одесаобленерго”), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Військової частини А 3438, за участю третьої особи Квартирно експлуатаційного відділу м. Одеси (далі - КЕВ м. Одеси), про стягнення з відповідача пені у сумі 14905 грн. 42 коп., 3% річних у сумі 2916 грн. 91 коп. та збитків від інфляції у сумі 5744 грн. 19 коп.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 01.12.2011р. визначено процесуальний статус КЕВ м. Одеси як третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Третя особа про місце та час судових засідань була повідомлена належним чином, але представник третьої особи в судові засідання не зявлявся, про поважність причин незявлення суд не повідомив, міркувань щодо позову від третьої особи до суду не надходило. За таких обставин, справа розглядається на підставі наявних у ній матеріалів, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , суд встановив:

03 серпня 2009р. між ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” (Постачальник електричної енергії) та Військовою частиною А 3438 (Споживач) був укладений Договір про постачання електричної енергії № К-116, згідно якого Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 9.4 Договору він набирає чинності з дня його підписання, укладається на термін до 31.12.2009р. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. На підставі зазначеного пункту Договору позивач зазначає., що Договір є чинним на даний час.

За умовами п 2.3.3 Договору Споживач зобовязався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків „Порядок розрахунків” та „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”. Крім того, за умовами п. 2.3.4 Договору Споживач зобовязався здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача, згідно з додатком „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії”.

Позивач зазначає, що він належним чином виконує свої зобовязання за Договором щодо продажу електричної енергії Споживачу та своєчасно виставляє Споживачу рахунки на оплату спожитої електроенергії. Але, військова частина А 3438 свої зобовязання щодо оплати спожитої електроенергії належним чином не виконує.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору за внесення платежів, передбачених п. 2.3.3-2.3.4 Договору, з порушенням термінів, визначених додатком „Порядок розрахунків”, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5% але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. На підставі зазначеного пункту Договору позивач нарахував відповідачу пеню за період з 13.11.2010р. по 22.08.2011р. за несвоєчасну оплату за спожиту активну електричну енергію у сумі 14752 грн. 53 коп. та за несвоєчасну оплату за спожиту реактивну електричну енергію в сумі 152 грн. 89 коп.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачу збитки від інфляції за період з лютого 2010р. по липень 2011р. у сумі 5744 грн. 19 коп. та 3% річних за період з 13.11.2010р. по 22.08.2011р. за несвоєчасну оплату за спожиту активну електричну енергію у сумі 2886 грн. 99 коп. та за несвоєчасну оплату за спожиту реактивну електричну енергію у сумі 29 грн. 92 коп., які також просить стягнути з відповідача.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що згідно ст.ст. 8, 13 Закону України "Про оборону України", ст.ст. 1, 3, 12, 15 Закону України "Про Збройні Сили України" Військова частина А 3438 є державною установою, призначеною для виконання завдань пов'язаних з забезпеченням оборони України. Згідно ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна в Збройних Силах України" майно, матеріальні та грошові засоби Збройних Сил України є державною власністю, а відповідно ст. 19 Закону України "Про Збройні Сили України" фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. З урахуванням зазначеного Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси та Військова частина А3438 фінансуються виключно з державного бюджету України.

Відповідач зазначає, що відповідно до ст. 22 Бюджетного Кодексу України головним розпорядником бюджетних коштів можуть бути виключно міністерства, які отримують бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України та доводять у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечують управління бюджетними асигнуваннями. Згідно сумісної директиви від 09.12.2005 р. Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/4/1837 та Головного КЕУ №303/18/2050 та листа начальника Південного територіального КЕУ від 27.12.2005р. (про прийом Квартирно-експлуатаційними відділами міст від військових частин основних фондів (споруд та будівель) на бухгалтерський облік та забезпечення військових частин з 01.01.2006р. комунальними послугами) на КЕВ м. Одеси було покладено обов'язок здійснювати оплату комунальних послуг військових частин Одеського гарнізону, в межах бюджетних асигнувань, на підставі кошторису. За таких обставин, відповідач вважає, що належним відповідачем щодо позовів про стягнення заборгованості за несвоєчасну оплату за спожиту електроенергію та штрафних санкцій за несвоєчасну оплату має бути саме КЕВ м. Одеси.

Крім того, відповідач вважає, що Договір про постачання електричної енергії № К-116 від 03.08.2009р. був укладений між двома окремими структурними підрозділами: Комінтернівським РЕМ, яке є структурним підрозділом ВАТ „Одесаобленерго” та Військовою частиною А3438, яка є структурним підрозділом Сухопутних військ та Міністерства оброни України. При цьому, ВАТ „Одесаобленерго” і Військова частина А3438 між собою у договірних відносинах не перебувають, у звязку з сим, як вважає відповідач, ВАТ „Одесаобленерго” є неналежним позивачем, а Військова частина А3438 неналежним відповідачем у справі.

Відповідач також зазначає, що позивачем штрафні санкції нараховано без урахування п. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України .

Окрім того відповідач вказує, що Військова частина А3438, є бюджетною установою, яка фінансуються виключно з державного бюджету України, і тому несвоєчасне виконання зобов'язання відбулося з причини несвоєчасного фінансування, також на даний час у Військової частини А 3438 існує заборгованість по виплаті грошового забезпечення та інших соціальних виплат військовослужбовцям та працівникам ЗСУ, і тому просить суд врахувати скрутне фінансове становище Військової частини А3438 та на підставі ст. 233 ГК України зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків:

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Частиною 2 цієї статті встановлено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України , відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 серпня 2009р. ВАТ „ЕК „Одесаобленерго”, яке відповідає статусу платника податку на прибуток на загальних підставах, що здійснює діяльність на підставі ліцензії на постачання електроенергії за регульованим тарифом серія АБ №220548 від 05.10.2005р., його структурна одиниця Комінтернівський РЕМ в особі начальника ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності № 78 від 05.01.2009р. (Постачальник електричної енергії) та Військова частина А 3438 (Споживач), який є неприбутковою організацією , в особі командира підполковника Хусейінова Євгенія Джорайовича, що діє на підставі наказу МО № 489 від 28.08.2008р. був укладений Договір про постачання електричної енергії № К-116, згідно якого Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Отже, сторонами за цим Договором є дві юридичні особи: ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” та Військова частина А 3438, а укладання Договору від імені ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” іншою особою є лише представництвом що здійснено за довіреністю.

Відповідно до ст. 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє права та обовязки особи , яку він представляє.

Відповідно до п. 9.4 Договору він набирає чинності з дня його підписання, укладається на термін до 31.12.2009р. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. На підставі зазначеного пункту Договору, у звязку із відсутністю у матеріалах справи доказів наявності заяв будь якої сторони про припинення або перегляд його умов, Договір є чинним на даний час. Крім того, до матеріалів справи не надано доказів оспорювання цього Договору, визнання його недійсним.

За умовами п 2.3.3 Договору Споживач зобовязався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків „Порядок розрахунків” та „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”. Крім того, за умовами п. 2.3.4 Договору Споживач зобовязався здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача, згідно з додатком „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії”.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Позивач належним чином виконує свої зобовязання за Договором щодо продажу електричної енергії Споживачу та своєчасно виставляє Споживачу рахунки на оплату спожитої електроенергії. Але, військова частина А 3438 свої зобовязання щодо оплати спожитої електроенергії належним чином не виконує, що, зокрема, підтверджується рішенням господарського суду Одеської області від 06.06.2011р. у справі № 11\17-1423 -2011, яке набрало законної сили.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору за внесення платежів, передбачених п. 2.3.3-2.3.4 Договору, з порушенням термінів, визначених додатком „Порядок розрахунків”, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5% але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. На підставі зазначеного пункту Договору позивач правомірно нарахував відповідачу пеню за період з 13.11.2010р. по 22.08.2011р. за несвоєчасну оплату за спожиту активну електричну енергію у сумі 14752 грн. 53 коп. та за несвоєчасну оплату за спожиту реактивну електричну енергію в сумі 152 грн. 89 коп.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач правомірно нарахував відповідачу збитки від інфляції за період з лютого 2010р. по липень 2011р. у сумі 5744 грн. 19 коп. та 3% річних за період з 13.11.2010р. по 22.08.2011р. за несвоєчасну оплату за спожиту активну електричну енергію у сумі 2886 грн. 99 коп. та за несвоєчасну оплату за спожиту реактивну електричну енергію у сумі 29 грн. 92 коп.

За таких обставин, вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, у звязку з чим підлягають задоволенню.

Дійсно, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Відповідачем у справі не надано доказів в обґрунтування свого клопотання щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини А 3438 (65069, Одеська область, Комінтернівський район, с. Красносілка, код ЄДРПОУ 07947228, п/р 35218001000069 у УДК у Одеській області, МФО 828011) на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (65031, м. Одеса, вул. Промислова, 28 б, код ЄДРПОУ 00131713, п/р 2603730103777 в облуправлінні ВАТ "Ощадбанк", м. Одеси, МФО 328135) пеню у сумі 14905 грн. 42 коп., 3% річних у сумі 2916 грн. 91 коп., збитки від інфляції у сумі 5744 грн. 19 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 240 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 10 січня 2012р.

Суддя Рога Н. В.