Рішення № 20746110, 27.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2011 р.Справа № 25/17-4099-2011 За позовом: Дочірнього підприємства „Бі єнд Вай”

до відповідача: Державного підприємства „Білгород-Дністровський морський торговельний порт”

про зобовязання повернути майно

Суддя: Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_3, довіреність №15 від 14.11.2011 р.; ОСОБА_1, довіреність №12;

Від відповідача: ОСОБА_4, довіреність №2593 від 18.10.2011 р.; ОСОБА_2, довіреність від 18.10.2011 р.; Дикарьова Т.В., довіреність від 04.01.2011 р.

В засіданні 27.12.2011 р. приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_3, довіреність №15 від 14.11.2011 р.; ОСОБА_1, довіреність №12;

Від відповідача: ОСОБА_4, довіреність №2593 від 18.10.2011 р.;

Суть спору: про зобовязання ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” повернути ДП „Бі єнд Вай” майно, а саме: бункер для завантаження вагонів (інв.№147), бункер пересувний (інв.№146), бункерні ваги для зважування зернових культур (інв.№149), ваги залізничні (інв.№19060950), гідропідіймач (інв.№131), комплекс розвантаження автомобільного транспорту, що складається з вагів автомобільних та бункеру для розвантажування автомобілів (інв.№137), комплекс розвантаження залізничних вагонів (інв.№136), розвантажувач залізничних вагонів „Хопер” (інв.№19060951), розвантажувач залізничних вагонів „Хопер” (інв.№19060952), розвантажувач залізничних вагонів „Хопер” (інв.№19060953), візок пересувний (інв.№252), транспортер стрічковий для подачі зерна (інв.№148), транспортер пересувний стрічковий нерегульований (інв.№138), транспортер пересувний стрічковий нерегульований (інв.№139), транспортер пересувний стрічковий нерегульований (інв.№140), транспортер пересувний стрічковий нерегульований (інв.№141), транспортер пересувний стрічковий нерегульований (інв.№142), транспортер пересувний стрічковий нерегульований (інв.№143), транспортер пересувний стрічковий нерегульований (інв.№144), транспортер пересувний стрічковий нерегульований (інв.№145) шляхом його демонтажу, завантаження та вивезення автомобільним транспортом з території порт-пункту „Бугаз” за адресою: вул. Приморська,1, смт. Затока, Білгород-Дністровський район, Одеська область за рахунок та засобами ДП „Бі єнд Вай”.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує, в процесі розгляду справи по суті надав суду заяви про уточнення позовних вимог від 06.12.2011 р. за вх.№42079/2011, 09.12.2011 р. вх.№42534/2011, від 14.12.2011 р. вх.№43220/2011, якими уточнено заявлені позовні вимоги та викладено їх в остаточній редакції, прийнятій судом, заперечення на відзив від 14.11.2011р. вх.№38961/2011, крім того, супровідними листами від 31.10.2011р. вх.№37223/2011, від 09.11.2011 р. вх.№№38379/2011, 38380/2011, від 06.12.2011 р. вх.№42078/2011, від 07.12.2011 р. вх.№42250/2011, від 10.11.2011 р. вх.№38552/2011, позивач надав витребувані судом додаткові докази.

Первісні позовні вимоги позивача складали: про витребування у відповідача ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” належне ДП „Бі єнд Вай” майно загальною вартістю 834816,79 грн., а саме: бункер для завантаження вагонів вартістю 26760 грн. 1 шт., бункер пересувний вартістю 13013 грн. 1 шт., бункерні ваги для зважування зернових культур вартістю 43715,11 грн. 1 шт., ваги залізничні вартістю 97486грн. 1 шт., гідропідіймач вартістю 65030,84 грн., комплекс розвантаження автомобільного транспорту (ваги автомобільні, бункер для розвантаження автомобілів) вартістю 92278,40 грн. 1 комплект, комплекс розвантаження залізничних вагонів вартістю 49536 грн. 1 комплект, розвантажувач залізничних вагонів „Хопер” вартістю 22541,67 грн. 3 шт., візок пересувний вартістю 5157,04 грн. 1 шт., транспортер стрічковий для подачі зерна вартістю 67879,79 грн. 1 шт., транспортер пересувний стрічковий нерегульований вартістю 36432 грн. 3 шт., транспортер пересувний стрічковий нерегульований вартістю 36755,77 грн. 1 шт., транспортер пересувний стрічковий нерегульований вартістю 37030,09грн. 2 шт., транспортер пересувний стрічковий нерегульований вартістю 42502грн. 2 шт., естокада для відбору проб вартістю 1174,65 грн. 1 шт.

Так, позовні вимоги позивачем обґрунтовано тим, що 26.03.2009 р. між ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” (порт) та ДП „Бі єнд Вай” (підприємство) укладено угоду про співробітництво №136, а 01.09.2009 р. додаткову угоду з додатками №1 „Перелік вантажно-розвантажувальної техніки, що належить ДП „Бі єнд Вай” та надаватиметься для здійснення вантажно-розвантажувальних робіт” та №2 „Перелік вантажно-розвантажувальної техніки, що належить ДП „Бі єнд Вай” та передаватиметься на зберігання ДП „БДМТП”. 01.09.2009 р. за актом прийому-передачі у користування вантажно-розвантажувальної техніки начальник порту „Бугаз” ДП „БДМТП” прийняв у заступника директора ДП „Бі єнд Вай” майно у вигляді 22 найменувань основних засобів загальною вартістю 990496,76 грн. 07.07.2011 р. позивач спрямував відповідачу письмове повідомлення про розірвання угоди на підставі п.7.2. за бажанням сторони ініціатора ДП „Бі єнд Вай”, яке порт отримав згідно повідомлення про вручення поштового відправлення 13.07.2011 р. 30.08.2011 р. позивач спрямував порту звернення з проханням видати наказ щодо організації вивозу силами ДП „Бі єнд Вай” з території ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” спірної вантажно-розвантажувальної техніки, однак, відповідач не вжив заходів щодо повернення цієї техніки. Крім того, позивач зауважує на тому, що доводи відповідача щодо не укладення угоди про співробітництво №136 від 26.03.2009 р. не відповідають дійсності з огляду на подальші дії сторін, направлені на її виконання. Твердження відповідача про те, що спірне майно є внеском позивача у сумісну діяльність згідно договорів про сумісну діяльність №521/200 від 06.10.2000р., №774/2003 від 26.03.2003 р. та може бути повернуто позивачу лише після припинення сумісної діяльності, позивач не приймає з огляду на те, що внеском позивачу у сумісну діяльність, яка регламентована вищезгаданими угодами №521/200 та №774/2003 було нерухоме майно та позивачем свої зобовязання за цими угодами були виконані повністю. Також, позивач відмічає, що доводи позивача щодо неможливості ідентифікувати спірне майно спростовуються наявністю у кожної одиниці цього майна інвентарним номером.

Заява позивача від 08.11.2011 р. вх.№38195/2011 про ознайомлення з матеріалами справи, була судом задоволена, про що свідчить відмітка представника позивача на зазначеній заяві.

Відповідач, проти заявлених позивачем позовних вимог заперечує, надав суду відзив на позов від 28.10.2011 р. вх.№37074/2011, де зазначає, що у порту відсутні оригінали угоди про співробітництво №136 від 26.03.2009 р., додаткової угоди №1 від 01.09.2009 р., акту приймання-передачі спірного майна від 01.09.2009 р., позивачем також не вказано відомості, що ідентифікують майно. Крім того, 06.10.2000 р. між сторонами спору було укладено договір про сумісну інвестиційну діяльність №521/200, який було викладено у новій редакції шляхом укладення договору про сумісну діяльність №774/2003 від 26.03.2003 р., відповідно до чого з боку ДП «Бі єнд Вай»було передано в якості внеску до сумісної діяльності майно (згідно доповнення від 28.04.2007 р. до договору про сумісну діяльність), яке станом на 01.05.2007 р. оцінювалось у розмірі 833433 грн., що підтверджено й інвентаризаційним описом №1 від 24.03.2009 р. та складалось з 27 одиниць техніки, серед яких є техніка, дещо схожа за найменуванням із переліченою у позовній заяві. Відповідач відмічає, що незважаючи на укладення 26.03.2009 р. між сторонами угоди про дострокове розірвання договору про сумісну діяльність, сумісна діяльність не припинена, поточний рахунок, відкритий для ведення сумісної діяльності, не закритий, сам договір не знятий з обліку о органах ДПІ, свідоцтво платника ПДВ, отримане спеціально для ведення сумісної діяльності, не здано. У звязку з чим питання щодо викупу майна може розглядатись лише після фактичного припинення сумісної діяльності.

16.12.2011 р. за вх.№43450/2011 відповідач звернувся до суду із клопотанням про призначення у справі інженерно-технічної експертизи для підтвердження неможливості відокремлення вагів залізничних (інв.№19060950), вагів автомобільних (інв.№137) комплексу розвантаження автомобільного транспорту та призначення оціночної експертизи для визначення фактичної вартості вагів залізничних (інв.№19060950), вагів автомобільних (інв.№137) комплексу розвантаження автомобільного транспорту, у звязку з цим зупинити провадження у справі. Зазначене клопотання мотивоване відповідачем тим, що 15.12.2011р. комісією ДП «БДМТП»був проведений огляд зазначеного технологічного обладнання та складений акт, із якого вбачається, що порт поніс збитки при виготовленні фундаментів та комунікаційних ліній в процесі улаштування вищезазначеного майна, яке внаслідок демонтажу буде пошкоджене та незатребуване, з метою запобігання чому відповідач має намір викупити зазначене майно у позивача, що потребує визначення його вартості.

Позивач, у запереченні від 19.12.2011 р. вх.№43702/2011 на вищенаведене клопотання відповідача, просить суд в його задоволенні відмовити, при цьому, зазначає, що ухвалою господарського суду Одеської області від 30.11.2009 р. у справі №25/105-09-4075 затверджено мирову угоду, за якою відповідач придбав у позивача нерухоме майно, серед якого фундаменти для встановлення вагів вагонних (залізничних) (інв.№19060950) та автомобільних (інв.№137), що свідчить про визначення сторонами переліченого майна, як відокремлюваного. Також, позивач зауважує, що відповідач не надав суду доказів можливого пошкодження фундаменту при демонтажу зазначених вагів. На думку ДП «Бі єнд Вай», проведення експертної оцінки зазначених вагів не має сенсу, оскільки позовні вимоги заявлені про витребування майна в натурі, що не має ніякого відношення до його вартості.

Відповідно до ч.1 ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Розглянувши зазначені клопотання відповідача, заперечення позивача та дослідивши подані в обґрунтування позицій кожної зі сторін докази стосовно необхідності спеціальних знань для встановлення певних обставин справи, суд дійшов висновку про недоцільність призначення у справі оціночної експертизи для визначення фактичної вартості вагів залізничних (інв.№19060950), вагів автомобільних (інв.№137) комплексу розвантаження автомобільного транспорту, у звязку з тим, що вартість спірного майна, належного позивачу, жодним чином не впливає на розгляд позовних вимог щодо його витребування у володільця.

Також, відсутні підстави для призначення у справі інженерно-технічної експертизи для підтвердження неможливості відокремлення вагів залізничних (інв.№19060950), вагів автомобільних (інв.№137) комплексу розвантаження автомобільного транспорту, з огляду на те, що заявником не обґрунтовано неможливість та складність відокремлення означених обєктів від фундаментів, можливість їх пошкодження.

У звязку з відсутністю потреби у спеціальних знаннях для встановлення зазначених у клопотанні відповідача фактів, суд відмовляє останньому у задоволенні клопотання від 16.12.2011 р. за вх.№43450/2011.

Клопотання відповідача від 09.12.2011 р. вх.№42617/2011 про відкладення розгляду справи, було судом задоволено ухвалою суду від 12.12.2011 р.

Ухвалою суду від 13.12.2011 р. за клопотанням відповідача від 12.12.2011 р. вх.№42751/2011 згідно ч.3 ст.69 ГПК України було продовжено строк розгляду справи до 27.12.2011 р.

В судових засіданнях відповідно до вимог ст.77 ГПК України оголошувались перерви з 07.12.2011 р. по 12.12.2011 р. о 10год.45хв., з 20.12.2011 р. по 27.12.2011 р. о 15год.00хв.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:

26.03.2009 р. між ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт»(порт) та ДП «Бі єнд Вай»(підприємство) було укладено угоду №136 про співробітництво, за умовами якої її предметом є взаємне співробітництво сторін щодо здійснення вантажно-розвантажувальних робіт на території порт-пункту «Бугаз»ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт»(п.1.1. угоди).

Як вбачається із п.п.2.1.2., 2.1.5. угоди від 26.03.2009 р. №136, п.1 додаткової угоди №1 від 01.09.2009 р., …Вантажно-розвантажувальна техніка на зберігання порту передається за актом прийому-передачі, що підписується обома сторонами. …Перелік вантажно-розвантажувальної техніки наводиться у додатку №1 до додаткової угоди, що є невідємною частиною угоди.

Відповідно до п.7.1. угоди від 26.03.2009 р. №136 ця угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та діє до 31.12.2009 р. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов угоди за 30 днів до закінчення її дії, вона вважається продовженою на один календарний рік на тих самих умовах, що передбачені цією угодою.

Угода може бути розірвана в односторонньому порядку у наступних випадках: при невиконанні або неналежному виконанні зобовязань, економічній недоцільності, за бажанням однієї сторони. При цьому сторона-ініціатор зобовязана письмово повідомити іншу сторону про розірвання угоди, але не менше ніж за 30 днів до передбачуваної дати розірвання угоди (п.7.2. угоди від 26.03.2009 р. №136).

При цьому, наявність на угоді №136 про співробітництво від 26.03.2009 р. підпису начальника порту Соборова О.С. та печатки порту, свідчать про обізнаність порту про її існування, та не є виправданим твердження відповідача про її відсутність у останнього. Крім того, виписки Центрального відділення ПАТ «Марфін Банк»у м. Одесі за 03.11.2009р., 30.11.2009 р., 20.01.2010 р. підтверджують оплату відповідачем позивачу за використання вантажно-розвантажувального обладнання згідно угоди №136 від 26.03.2009р., тобто вжиття дій щодо її виконання.

Із наявних в матеріалах справи Додатків №№1, 2 до додаткової угоди №1 від 01.09.2009 р., інвентаризаційного опису №1 від 29.08.2011 р., акту приймання-передачі від 01.09.2009 р., підписаних обома сторонами, вбачається, що спірне майно, яке належить ДП «Бі єнд Вай»було передано ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» на виконання угоди про співробітництво №136 від 26.03.2009 р.

13.07.2011 р., як свідчить повідомлення відділення звязку про вручення поштового відправлення, відповідачем було отримано повідомлення позивача №335 від 06.07.2011 р. про розірвання угоди №136 від 26.03.2009 р. про співробітництво з 08.08.2011р. Таким чином, за умовами п.7.2. угоди про співробітництво №136 від 26.03.2009 р., її було розірвано 13.08.2011 р.

05.09.2011 р. відповідач отримав (згідно поштового повідомлення) звернення позивача №496 від 30.08.2011 р. про видачу наказу щодо організації виводу силами ДП «Бі єнд Вай»з території порту вантажно-розвантажувальної техніки, що належить позивачу та використовувалась сторонами і зберігалась на території порту згідно угоди №136 від 26.03.2009 р.

Згідно балансової довідки ДП «Бі єнд Вай» станом на 31.10.2011 р. спірне майно обліковується на балансі позивача з підстав наявності у нього права власності на це майно, що підтверджується поданими позивачем договорами №1 від 17.10.2000 р., №4 від 27.10.2000 р., №б/н від 16.02.2011 р., №552/2001 від 19.02.2001 р., №9/2001 від 03.05.2001р., №9 від 22.11.2000 р., №3 від 27.10.2000 р., №8 від 27.11.2000 р., №13 від 12.06.2001 р., №5 від 30.10.2000 р., №7 від 22.11.2000 р. та специфікаціями, кошторисами, додатками, актами здачі-прийняття робіт, актами виконаних робіт, накладними до цих договорів.

Актом проведення двосторонньої інвентаризації спірного майна від 06.12.2011 р. сторони підтвердили факт знаходження майна, що є предметом позовних вимог, на території п/п «Бугаз»по вул. Приморській,1 у смт. Затока, Білгород-Дністровського району Одеської області, згідно зазначених позивачем інвентарних номерів.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену правову позицію сторін, суд, вважає заявлені ДП „Бі єнд Вай” позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступні положення законодавства.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст. 15 ЦК України від 16.01.03р.).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Крім способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ч.2 ст.16 ЦК України, суд згідно ч.2 зазначеної статті Кодексу може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни… (ч.ч.2, 3 ст. 653 ЦК України).

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст.654 ЦК України).

Положеннями ч.1 ст.188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч.2 ст.386 ЦК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст.391 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (ст.1213 ЦК України).

З огляду на вищепроаналізовані матеріали справи, суд вбачає безпідставним знаходження у відповідача спірного майна, яке належить позивачу на праві власності, з врахуванням розірвання угоди про співробітництво №136 від 26.03.2009 р., тобто утримання портом майна за відсутності правових на то підстав, у звязку з чим суд вважає правомірними заявлені ДП „Бі єнд Вай” позовні вимоги, відповідно до чого задовольняє їх в повній мірі.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Таким чином, суд задовольняє заявлені ДП „Бі Єнд Вай” позовні вимоги, зобовязує ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” повернути ДП „Бі єнд Вай” майно згідно переліку, отримане за актом прийому-передачі від 01.09.2009 р.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати, а саме 85 грн. державного мита, 236 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Видати позивачу довідку про повернення з державного бюджету надмірно сплаченого державного мита в сумі 8348,17 грн.

Керуючись ст. 44, 49, ст.ст.82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Задовольнити позов позивача повністю.

2.Зобов`язати Державне підприємство „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська,81, код 01125689) повернути Дочірньому підприємству „Бі єнд Вай” (65012, м. Одеса, провул. Мукачівський,6/3, оф.11, код 31121174) майно, а саме: бункер для завантаження вагонів (інв.№147), бункер пересувний (інв.№146), бункерні ваги для зважування зернових культур (інв.№149), ваги залізничні (інв.№19060950), гідропідіймач (інв.№131), комплекс розвантаження автомобільного транспорту, що складається з вагів автомобільних та бункеру для розвантажування автомобілів (інв.№137), комплекс розвантаження залізничних вагонів (інв.№136), розвантажувач залізничних вагонів „Хопер” (інв.№19060951), розвантажувач залізничних вагонів „Хопер” (інв.№19060952), розвантажувач залізничних вагонів „Хопер” (інв.№19060953), візок пересувний (інв.№252), транспортер стрічковий для подачі зерна (інв.№148), транспортер пересувний стрічковий нерегульований (інв.№138), транспортер пересувний стрічковий нерегульований (інв.№139), транспортер пересувний стрічковий нерегульований (інв.№140), транспортер пересувний стрічковий нерегульований (інв.№141), транспортер пересувний стрічковий нерегульований (інв.№142), транспортер пересувний стрічковий нерегульований (інв.№143), транспортер пересувний стрічковий нерегульований (інв.№144), транспортер пересувний стрічковий нерегульований (інв.№145) шляхом його демонтажу, завантаження та вивезення автомобільним транспортом з території порт-пункту „Бугаз” за адресою: вул. Приморська,1, смт. Затока, Білгород-Дністровський район, Одеська область за рахунок та засобами ДП „Бі єнд Вай” (65012, м. Одеса, провул. Мукачівський,6/3, оф.11, код 31121174).

3.Стягнути з Державного підприємства „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська,81, код 01125689) на користь Дочірнього підприємства „Бі єнд Вай” (65012, м. Одеса, провул. Мукачівський,6/3, оф.11, код 31121174) 85 (вісімдесят пять) грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати ухвалу на повернення позивачу надмірно сплаченого державного мита в сумі 8348,17 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Малярчук І.А.

Повний текст рішення складено 30.12.2011р.