Рішення № 20745809, 10.01.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.12 Справа № 8/194пд/2011

За позовом Стаханово-Алчевського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Перевальської районної державної адміністрації, м. Перевальськ Луганської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіон Інвест Строй”, м. Горлівка Донецької області, -

про стягнення 19095 грн. 33 коп. та розірвання договору.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Чорній І.М.,

в присутності представників сторін:

від заявника Омельченко О.С. прокурор, - посвідчення № НОМЕР_1 від 08.11.11року;

від позивача ОСОБА_1 головний спеціаліст юридичного сектору, - довіреність № 03-25/3471 від 15.11.11року;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: прокурором в інтересах держави в особі позивача заявлено вимоги про:

стягнення з відповідача заборгованості з плати за користування земельними ділянками сільськогосподарського призначання за період з 13.03.09року по 01.01.11року у сумі 19095,35 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору про встановлення емфітевзису, укладеного між позивачем та відповідачем 13.03.09 року, за реєстром № 644;

розірвання договору про встановлення емфітевзису, укладеного між сторонами 13.03.09року, за реєстром № 644.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 08.12.11 року до 19.12.11 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 19.12.11 року, позивач подав лист за вих. №03-22/3248 від 18.12.11 року та заявив про збільшення позовних вимог, а саме: просить стягнути з відповідача заборгованість за користування земельними ділянками за період з 14.03.09 року по грудень 2010 року у сумі 22586,30 грн.; в іншій частині позовні вимоги залишив без змін (а.с.36-37;52).

Прокурор не заперечив проти уточнення позовних вимог.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги те, що це звернення позивача не суперечить приписам ч.4 ст. 22 ГПК України, судом його прийнято та враховано при вирішенні спору по суті.

До початку судового засідання 10.01.12 року прокурором та позивачем подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні вони заявлені вимоги (з урахуванням їх уточнення) підтримали у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;35;58).

У позовній заяві в якості адреси місцезнаходження відповідача вказано: м.Горлівка, вул. Рудакова, 35, офіс 141 Донецької області (а.с.2-4), що також підтверджується довідкою з ЄДР за №12113446 від 07.12.11 року (а.с.25-28), на яку були спрямовані ухвали суду про порушення провадження по справі та про відкладення її слухання, - при цьому оператор поштового зв'язку повернув до суду ці поштові відправлення з доданням довідки «за зазначеною адресою не проживає»(а.с.22-24 та ін.).

З огляду на викладене суд керується ч.1 ст.64 ГПК України, у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.

Аналогічна позиція викладена у підпункті 3.6 пункту 3 розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами), де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Прокурор та позивач не заперечили проти вирішення спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи, наявні у ній докази, а також те, що відповідач належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, суд, керуючись ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,43 та 75 ГПК України, вважає за можливе здійснити вирішення цього спору по суті у даному судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши прокурора та позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

13.03.09 року між позивачем (землевласник) та відповідачем (землекористувач) у нотаріальній формі, за реєстром №644, укладено договір про встановлення емфітевзису, відповідно до якого землевласник надає землекористувачу право користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Малоіванівської сільської ради Перевальського району Луганської області, а саме:

земельна ділянка за кадастровим номером 4423682200:08:006:0012 загальною площею 16,5562 га, у т.ч. 16,5562 га рілля;

земельна ділянка за кадастровим номером 4423682200:08:001:0016 загальною площею 59,4000 га, у т.ч. 59,4000 га рілля;

земельна ділянка за кадастровим номером 4423682200:07:001:0002 загальною площею 17,1201 га, у т.ч. 17,1201 га рілля;

земельна ділянка за кадастровим номером 4423682200:07:001:0001 загальною площею 25,9453 га, у т.ч. 25,9453 га рілля;

земельна ділянка за кадастровим номером 4423682200:07:001:0003 загальною площею 17,5450 га, у т.ч. 17,5450 га рілля;

земельна ділянка за кадастровим номером 4423682200:07:001:0004 загальною площею 7,6317 га, у т.ч. 7,6317 га рілля;

земельна ділянка за кадастровим номером 4423682200:07:001:0013 загальною площею 27,0000 га, у т.ч. 27,0000 га рілля;

земельна ділянка за кадастровим номером 4423682200:07:001:0014 загальною площею 17,3000 га, у т.ч. 17,3000 га рілля;

земельна ділянка за кадастровим номером 4423682200:04:004:0012 загальною площею 20,9000 га, у т.ч. 20,9000 га рілля, - загальна площа усіх земельних ділянок становить 209,3983 га, у т.ч. 209,3983 га рілля (п.1.2).

У пункті 1.6 договору зазначена нормативна грошова оцінка кожної земельної ділянки, при цьому їх загальна нормативна грошова становить 2111147,37 га (п.1.6).

Договір укладено на строк до 03.03.2019 року (п.2.1).

Річна плата за користування земельними ділянками становить 10555,74 грн. (п.3.1), у період з 01 вересня по 31 грудня поточного року (п.3.2).

Плата щорічно індексується відповідно до законодавства (3.4).

Плата за користування земельними ділянками за домовленістю сторін може вноситися шляхом надання послуг та передачі продукції, що оформляється відповідними актами (п.3.5).

Розмір плати може бути переглянуто 1 раз на рік за умов, визначених у п. 3.6 договору.

У разі невнесення плати за право користування земельними ділянками у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення (п.3.7).

Земельні ділянки надані для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва (п.4.1).

Передача права користування земельними ділянками здійснюється на підставі технічної документації (п.5.1).

Землевласник має право отримувати від землекористувача плату за користування земельними ділянками в порядку та на умовах, встановлених цим договором (п.7.1).

Землекористувач зобовязаний своєчасно, у повному обсязі та на умовах, передбачених договором, вносити плату за користування земельними ділянками (п.7.4).

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обовязків, передбачених договором (п.10.5); одностороннє розірвання договору є неприпустимим (п.10.6).

За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність згідно закону та договору (п.11.1) (а.с.7-9).

На підтвердження правомірності укладення договору до справи надано розпорядження Перевальської райдержадміністрації (далі РДА) №139 від 03.03.09 року (а.с.50-51), а на підтвердження факту передачі земельних ділянок землекористувачу технічна документація на кожну з них (а.с.13-20).

Позивач стверджує, що землекористувач за період з 14.03.09 року по грудень 2010 року не вносив плату за користування вищезгаданими земельними ділянками, у зв'язку з чим станом на 01.01.11 року виникла заборгованість у сумі 22586,30 грн., розрахунок якої він надав до справи (а.с.52).

У зв'язку з ухиленням відповідача від її сплати (а.с.30-31 та ін.), прокурор звернувся з цим позовом до суду.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши прокурора та позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі (з урахуванням його уточнення) з наступних підстав.

Згідно ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України (далі ЗКУ) земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Предметом вищезгаданого договору про встановлення емфітевзису є земельна ділянка державної форми власності.

Розпорядження землями державної форми власності належить до повноважень місцевих державних адміністрацій (п. "а" частини 1 ст.17 ЗКУ).

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону (ч.ч. 1-2 ст.84 ЗКУ), - тобто в даному випадку спірна земельна ділянка належить на праві власності державі Україна, а органом, на який законом покладено повноваження по здійсненню відповідних функцій з розпорядження земельними ділянками, є Перевальська РДА.

Частиною 1 ст. 2 Закону України від 03.07.92 року №2535-ХІІ "Про плату за землю" (був чинним на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки землі.

Відповідно до ч. 1 ст.22 названого Закону кошти від плати за землю надходять на спеціальні бюджетні рахунки місцевих бюджетів, зазначених у ст.20 цього Закону, та використовуються виключно на потреби, пов'язані з землекористуванням.

Згадувані у цьому рішенні земельні правовідносини виникли під час дії Закону України «Про плату за землю».

Спеціальний закон, який би регулював правовідносини щодо укладення та виконання договору про встановлення емфітевзису, на даний час не прийнятий.

Згідно ст. 102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для сільськогосподарських потреб або для забудови не може перевищувати 50 років.

Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може бути припинено за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

За загальним правилом (ст. 11 Цивільного кодексу України) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення правочину, різновидом якого є договір.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ), який є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Договір про право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) є відплатним (ст.1 вищеназваного Закону «Про плату за землю»).

Уклавши вищезгаданий договір, його сторони набули низку прав та зобовязань.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено в договорі чи в законі, а відповідно до ст. 526 Кодексу, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, які звичайно висуваються.

Частиною 1 ст. 530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено термін (дату) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (дату).

Відповідач всі вищезазначені вимоги чинного законодавства та умови договору не виконав, що доведено доказами, долученими до матеріалів справи.

По справі належним чином доведено, що термін внесення плати за вищезгаданим договором є таким, що настав.

Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач у період з 14.03.09 року по 31.12.10 року не вносив плату за користування вищезгаданими земельними ділянками.

Отже, з боку відповідача має місце порушення зобовязань за договором.

Згідно ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на порушення відповідачем своїх зобовязань за договорами позивач правомірно скористався правилом частини 1 ст. 617 ЦКУ, якою встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідач не довів наявність таких обставин, а тому відповідно до ч. 1 ст. 622 Цивільного кодексу боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Таким чином, позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі.

При вирішенні спору в частині розірвання договору суд керується наступним.

У абзаці 3 п.7.1 договору сторони закріпили за землевласником право отримувати плату за користування земельними ділянками в порядку та на умовах, встановлених цим договором.

Відповідно до приписів частин 1-3 ст. 179 Господарського кодексу України (далі ГКУ) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобовязань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обовязкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Отже, плата за користування земельними ділянками (ціна договору) є однією з його істотних умов.

Як сказано у договорі, землекористувач зобовязаний своєчасно, у повному обсязі та на умовах, передбачених договором, вносити плату за користування земельними ділянками (п.7.4).

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обовязків, передбачених договором (п.10.5); одностороннє розірвання договору є неприпустимим (п.10.6).

За загальним правилом, закріпленим у частинах 1-2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд вважає, що відповідач припустився істотного порушення умов спірного договору шляхом невнесення плати за користування наданими йому земельними ділянками у період з 14.03.09 року по 31.12.10 року включно.

За таких обставин вимога позивачів про розірвання договору про встановлення емфітевзису є такою, що підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44 та ГПК України, суд сплату збору покладає на відповідача як на сторону, яка порушила чинне земельне та цивільне законодавство України, умови договору та з вини якої спір доведено до суду.

Відповідно до п.7 ст. 5 Закону України від 08.07.11 року №3674-УІ «Про судовий збір»Генеральна прокуратура України та підпорядковані їй прокурори у разі звернення до господарського суду з позовом в інтересах держави звільняються від сплати судового збору на користь державного бюджету України.

Прокурор у даному випадку звернувся до господарського суду з позовами майнового та немайнового характеру.

Згідно п/п. 1 п.2 ч.2 ст. 4 вищеназваного Закону за розгляд господарським судом позову майнового характеру на користь державного бюджету України підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2% вартості позову, але не менше 1,5 (1411,40 грн.) та не більше 60 (56460,00 грн.) мінімальних заробітних плат, встановлених станом на 01.01.11 року.

За розгляд тим же судом немайнового спору підлягає сплаті на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01.01.11 року, тобто 941,00 грн.

Отже, у даному випадку за розгляд судом майнового спору при ціні позову в 22586,30 грн. судовий збір підлягає сплату у розмірі 1411,50 грн.

За розгляд тим же судом немайнового спору відповідно до п/п.2 п.2 ч.2 ст.4 названого Закону на користь державного бюджету підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01.01.11 року, тобто 941,00 грн.

Таким чином, з відповідача на користь державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у загальній сумі 2353,50 грн. (1411,50 грн. + 941,00 грн.).

На підставі викладеного ст.ст. 1, 17, 102-1 Земельного кодексу України; ст.ст. 2, 22 та 28 Закону України "Про плату за землю"; ст.ст.11.16,203,208,626,627,629,651 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,22,32-36,43,44,47-1,49,60, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Інвест Строй", ідентифікаційний код 35801835, яке знаходиться за адресою: місто Горлівка, вул. Рудакова, 35, офіс 141 Донецької області, на користь Перевальської районної державної адміністрації Луганської області, ідентифікаційний код 13050200, яка знаходиться за адресою: місто Перевальськ, вул. Леніна, 38 Луганської області, на розрахунковий рахунок №33213812700256, банк УДК у Перевальському районі ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, код ЄДРПОУ 24046917, код платежу 13050200, - заборгованість за договором про встановлення емфітевзису від 13.03.2009 року у сумі 22586 (двадцять дві тисячі пятсот вісімдесят шість) грн. 30 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Розірвати договір про встановлення емфітевзису, укладений у нотаріальній формі 13.03.2009 року, у місті Перевальську Луганської області, між Перевальською районною державною адміністрацією Луганської області (землевласник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон Інвест Строй»(землекористувач), нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Перевальського районного нотаріального округу Луганської області 13.03.2009 року, за реєстром №644.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Інвест Строй", ідентифікаційний код 35801835, яке знаходиться за адресою: місто Горлівка, вул. Рудакова, 35, офіс 141 Донецької області, на користь державного бюджету України на рахунок: №31219206700006, банк ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013; отримувач коштів: УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, ідентифікаційний код 24046582, ККД 22030001, символ звітності банку 206, - судовий збір у сумі 2353 (дві тисячі триста пятдесят три) грн. 50 коп.; наказ видати Обєднаній Державній податковій інспекції Центрально-Міського району міста Горлівки Донецької області.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 10.01.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 13 січня 2012 року.

Суддя А.П.Середа