Рішення № 20745807, 10.01.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.12 Справа № 8/211пд/2011

За позовом Луганської міської ради, м. Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фриз ЛТД”, м. Сєвєродонецьк Луганської області, -

про стягнення 15824 грн. 04 коп. та розірвання договору оренди землі.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Чорній І.М.,

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність № 01/03-30./5457/0/2-10 від 24.11.11 року;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивача заявлено вимоги про:

стягнення з відповідача заборгованості з плати за оренду земельної ділянки за період з 15.06.11 року по 01.11.11 року у сумі 15824,04 грн., нарахованої ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди землі, укладеного між сторонами 03.09.08 року, державна реєстрація від 18.02.09 року за №040940200061;

розірвання договору оренди землі, укладеного між сторонами 03.09.08 року, державна реєстрація від 18.02.09 року за № 040940200061.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 22.12.11 року до 10.01.12 року у зв'язку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання 10.01.12 року позивачем заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;36).

У позовній заяві в якості адреси місцезнаходження відповідача вказано: м.Сєвєродонецьк, вул.Менделєєва,1 Луганської області (а.с.2-3), що також підтверджується довідкою з ЄДР за №12479406 від 19.12.11 року (а.с.27-30), на яку були спрямовані ухвали суду про порушення провадження по справі та про відкладення її слухання, - при цьому оператор поштового зв'язку не повернув до суду жодне з цих поштових відправлень.

З огляду на викладене суд керується ч.1 ст.64 ГПК України, у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. Уразі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.

Аналогічна позиція викладена у підпункті 3.6 пункту 3 розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами), де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Позивач не заперечив проти вирішення спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи, наявні у ній докази, а також те, що відповідач належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, суд, керуючись ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,43 та 75 ГПК України, вважає за можливе здійснити вирішення цього спору по суті у даному судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

03.09.08 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) у нотаріальній формі (за реєстром №1436 від 03.09.08 року) укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Луганської міської ради від 06.09.07 року №22/28, зі змінами до нього згідно рішення Луганської міської ради від 31.10.07 року №25/93, а також рішення міськради від 27.12.06 року №12/26 надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,4159 га (п.2.), нормативною грошовою оцінкою 1113969,02 грн. (п.4), терміном на 49 років (п.7), під розміщені будівлі та споруди, будівництво та розміщення адміністративно-складської будівлі з дебаркадером, будівлі компресорної, будівлі топочної та гаражних боксів з навісом, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 4410100000:02:020:0013 (п.1).

У пунктах 8-10 сторони встановили розмір орендної плати за землю та механізм її індексування.

Орендна плата сплачується за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, у грошовій безготівковій формі, щомісячно, впродовж 30-ти календарних днів, наступних за останнім днем звітного (податкового) місяця (п.11).

Розмір орендної плати може бути переглянуто за умов, визначених у пунктах 13-14 договору.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, з орендаря справляється пеня у розмірі пені за несвоєчасну сплату земельного податку від несплаченої суми за кожний день прострочення (п.15).

На момент укладення договору розмір річної орендної плати становить 27849,23 грн. (п.16).

Відповідно до умов п.22 договору передача орендованої ділянки здійснюється наступного дня після державної реєстрації договору за актом приймання-передачі.

За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та договору (п.40).

18.02.09 року здійснена державна реєстрація договору за №040940200061 (а.с.9-11).

З наданих до справи документальних доказів вбачається, що межі земельної ділянки визначені в натурі (на місцевості) (а.с.12-13), а сама вона передана орендареві 19.02.09 року (а.с.14).

20.06.11 року до ЄДРПОУ внесено реєстраційний запис 13841150011001228 про внесення судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи, а 06.07.11 року до ЄДРПОУ внесено запис 13831410012001228 про внесення судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (а.с.27-30).

Відповідно до ч.5 ст. 111 Цивільного кодексу України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Такі дані у справі відсутні, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Фриз ЛТД»(далі ТОВ «Фриз ЛТД») є належним відповідачем по даній справі.

12.05.11 року громадянка ОСОБА_2 на підставі акту державного виконавця ВДВС Сєвєродонецького міського управління юстиції набула право власності на нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та розташовані на земельній ділянці площею 0,4159 га, - тобто тій, що є предметом вищезгаданого договору оренди землі.

Гр-ка ОСОБА_2 12.05.11 року отримала свідоцтво про право власності на зазначений об'єкт нерухомості (а.с.23) та 20.05.11 року здійснила державну реєстрацію права власності на своє ім'я, що підтверджується витягом №30024881 від 20.05.11 року (а.с.24) та іншими доказами (а.с.25).

З наявних у справі доказів вбачається, що, незважаючи на вищевикладене, орендар (відповідач по справі) не вжив заходів до розірвання договору оренди та повного і своєчасного внесення орендної плати за користування земельною ділянкою у період з 15.06.11 року по 01.11.11 року, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 15824,04 грн.

Ці обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Останній позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України (далі ЗКУ) земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Предметом вищезгаданого договору оренди є земельна ділянка комунальної форми власності.

Розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад ( п. "а" частини 1 ст.12 ЗКУ).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ та міст, є комунальною власністю (ч. 1 ст.83 ЗКУ), - тобто в даному випадку спірна земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді міста Луганська, а органом, на який законом покладено повноваження по здійсненню відповідних функцій з розпорядження земельними ділянками, є Луганська міська рада.

Частиною 1 ст. 2 Закону України від 03.07.92 року №2535-ХІІ "Про плату за землю" (був чинним на час виникнення спірних правовідносин та до 01.01.11 року) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки землі.

Відповідно до ч. 1 ст.22 названого Закону кошти від плати за землю надходять на спеціальні бюджетні рахунки місцевих бюджетів, зазначених у ст.20 цього Закону, та використовуються виключно на потреби, пов'язані з землекористуванням.

Статтею 36 Закону України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі" встановлено, що у разі невиконання зобовязань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

З 01.01.11 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі ПКУ), при цьому відповідно до приписів п.288.1 ст. 288 останнього підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п.288.2 ст. 288 ПКУ), при цьому розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі між орендодавцем та орендарем (п.288.4 ст. 288 Кодексу).

Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач у період з 15.06.11 року по 01.11.11 року не вносив орендну плату за користування земельною ділянкою.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ); його різновидністю є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обовязковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Уклавши вищезгаданий договір, сторони набули низку прав та зобовязань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язання, а в силу ст.526 ЦКУ воно повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.29.4 укладеного між сторонами договору орендодавець управнений вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідач всі вищезазначені вимоги не виконав, що доведено позивачем та доказами, долученими до матеріалів справи.

Отже, з боку відповідача має місце порушення зобовязання за договором.

Згідно ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на порушення відповідачем своїх зобовязань за договором позивач правомірно скористався правилом частини 1 ст. 617 ЦКУ якою встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідач не довів наявність таких обставин.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 622 Цивільного кодексу боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

З обставин справи видно, що позивач пеню та будь-які інші штрафні санкції на основний борг не нарахував та до стягнення не заявив.

З урахуванням періоду утворення спірного боргу заявлена до стягнення сума є поточною заборгованістю відповідача у розумінні ст.ст. 12 та 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому позов у цій частині, а також даний спір в цілому підлягає розгляду за правилами позовного провадження відповідно до ГПК України та підлягає задоволенню.

При вирішенні спору в частині розірвання вищезгаданого договору оренди землі суд виходить з наступного.

Згідно п.36 договору його дія припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обовязків, передбачених договором.

За загальним правилом, закріпленим у частинах 1-2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд вважає, що відповідач припустився істотного порушення умов спірного договору шляхом невнесення орендної плати у період з 15.06.11 року по 01.11.11 року.

Стаття 651 Цивільного кодексу кореспондується з частиною 1 статті 32 спеціального Закону України "Про оренду землі", якою встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

За таких обставин вимога позивача у цій частині є правомірною, належним чином доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного позов підлягає задоволенню в цілому.

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила чинне земельне та цивільне законодавство України.

На підставі викладеного, ст.ст. 1, 12, 83 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 22 та 28 Закону України "Про плату за землю"; ст. 288 Податкового кодексу України; ст. 11,16,203,625,651 Цивільного кодексу України; ст.ст.24,25,32 Закону України від 03.07.92 року №2535-ХІІ "Про плату за землю", керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст.22, ст.ст.32-34,43,44,47-1,49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фриз ЛТД", ідентифікаційний код 23488582, яке знаходиться за адресою: місто Лисичанськ, вул. Менделєєва,1 Луганської області, на користь Луганської міської ради, ідентифікаційний код 26070794, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Ленінського району №33216812700004, банк: УДК у місті Луганську, МФО 804013, ОКПО 24046538, код платежу 13050200, - заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 15824 (пятнадцять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 04 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 2352 (дві тисячі триста пятдесят дві) грн. 50 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Розірвати договір оренди землі, укладений 03.09.2008 року, у місті Луганську, між Луганською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фриз ЛТД" (орендар), предметом якого є земельна ділянка площею 0,4159 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1; державна реєстрація від 18.02.2009 року №040940200061, - нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3 03.09.2008 року, за реєстром №1436.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 10.01.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 13 січня 2012 року.

Суддя А.П.Середа