Рішення № 20745264, 03.01.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи <Текст >

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.01.12 Справа № 11/5009/7174/11

Суддя Гончаренко С.А.

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий суддя Гончаренко С.А.,

при секретарі судового засідання Радченко А.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (аеропорт, м. Бориспіль, Київська область, 08307)

до відповідача: Державне підприємство “Міжнародний аеропорт Запоріжжя” (вул.Блакитна 4, аеропорт, м.Запоріжжя, 69013)

Відомості про представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № 1.23-20 від 07.02.2011р.;

від відповідача: Біскупський В.Г. генеральний директор;

ОСОБА_2 дов. № 778 від 29.08.2011р.

про: стягнення 1 559 787 грн. 68 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення з державного підприємства “Міжнародний аеропорт Запоріжжя” 1559787,68 грн., які складаються з 1500000,00 грн. основного боргу, 48835,62 грн. пені, 1500,00 грн. втрат від інфляції та 9452,06 грн. 3% річних.

Ухвалою від 03.11.2011р. порушено провадження у справі, призначені дата і час судового засідання, сторони зобовязані надати документи, необхідні для всебічного та обєктивного розгляду справи.

У звязку з неявкою повноважного представника відповідача, з метою витребування необхідних доказів та для надання можливості сторонам нормативно обґрунтувати свої доводи і заперечення, розгляд справи неодноразово відкладався.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору безпроцентної позики № 7.1-125/2011 від 15.02.2011р. в частині повернення грошових коштів. Тривала затримки повернення грошових коштів обумовила нарахування сум пені, втрат від інфляції та річних за порушення грошових зобовязань. Разом з цим, позивач просить покласти на відповідача витрати повязанні із розглядом даної справи.

Відповідач у відзиві позовні вимоги в частині стягнення 1500000,00 грн. основного боргу визнав. Виникнення заборгованості пояснив вкрай скрутним фінансовим становищем підприємства, обумовленим недостатністю бюджетного фінансування. Вважає, що сума пені в розмірі 48835,62 грн. є непомірно великою, порівняно із шкодою, заподіяною неналежним виконанням зобовязання, тому просить суд скористатись наданим йому ст. 83 Господарського процесуального кодексу України правом та на підставі ст. 233 господарського кодексу України зменшити розмір пені.

Крім того, в судовому засіданні генеральний директор ДП “Міжнародний аеропорт Запоріжжя” повідомив про існування принципової домовленості з керівництвом міста та області про передачу підприємства до комунальної власності, що значною мірою поліпшить фінансове становище. Просить для остаточного вирішення вказаного питання, та для надання можливості реалізувати майно, яке не використовується підприємством в господарській діяльності та спрямування виручених від продажу коштів на погашення існуючої заборгованості, на підставі ст. 121 Господарського процесуального кодексу України надати відстрочку виконання рішення до 31.03.2012р.

Представник позивача проти зменшення суми пені та надання відстрочки виконання рішення заперечив.

Вивчивши матеріали справи, додатково надані докази і заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступні обставини.

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

15.02.2011р. між державним підприємством обслуговування повітряного руху України та державним підприємством “Міжнародний аеропорт Запоріжжя” був укладений договір безпроцентної позики № 7.1-125/2011. Контролюючим органом виступила Державна авіаційна адміністрація України.

Відповідно до умов договору Позикодавець (позивач у справі) передає у власність Позичальнику (відповідачу) грошові кошти в сумі 1500000,00 грн., а останній зобовязується повернути їх до 01.09.2011р., при цьому повернення коштів здійснюється частинами за графіком, затвердженим у додатку до договору, а саме: до 01.07.2011р. 250000,00 грн., до 01.08.2011р. 750000,00 грн., та до 01.09.2011р. 1500000,00 грн.

16.02.2011р. пл. дорученням № 1040 позивач перерахував 1500000,00 грн. на розрахунковий рахунок відповідача, чим повністю виконав взяті на себе зобовязання перед ДП “Міжнародний аеропорт Запоріжжя”.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Взяті на себе зобовязання в частині повернення суми позики відповідач належним чином (своєчасно та у повному обсязі) не виконав, у звязку з чим виникла та продовжує існувати на момент розгляду справи заборгованість в сумі 1500000,00 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення 1500000,00 грн. основного боргу заявлені позивачем обґрунтовано, підтверджені зібраними у справі доказами, відповідачем не оспорюються, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 5.4 договору безпроцентної позики № 7.1-125/2011 від 15.02.2011р. у разі прострочення повернення позики, згідно п. 4.1 Позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від простроченої суми позики за кожен день прострочення.

За порушення строків повернення позики позивач нарахував та простить стягнути з відповідача пеню в сумі 48835,62 грн. за період з 01.07.2011р. по 26.10.2011р.

Відповідно до п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п.1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Виходячи з обєктивної оцінки обставин справи, великого розміру штрафних санкцій порівняно до наслідків порушення господарського зобовязання, враховуючи стратегічне значення підприємства відповідача господарський суд вважає за можливе позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити частково, в сумі 24417,81 грн., що дорівнює 50% від заявленої до стягнення суми пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За прострочення виконання грошового зобовязання (повернення суми позики) позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 9452,06 грн. та втрати від інфляції в сумі 1500,00 грн. Розрахунок сум втрат від інфляції та річних ретельно перевірений в судовому засіданні, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Судові витрати віднести на позивача.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд, який видав виконавчий документ, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок його виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Враховуючи скрутне фінансове становище відповідача, обумовлене недостатнім бюджетним фінансуванням, наявністю заборгованості по заробітній платі, податкам та іншім обовязковим платежам, можливістю поліпшення фінансового становища за рахунок продажу майна, яке підприємством не використовується в своїй господарській діяльності а також за рахунок переходу підприємства до комунальної власності, господарський суд вважає за можливе заяву державного підприємства “Міжнародний аеропорт Запоріжжя” задовольнити, надати відстрочку виконання рішення до 31 березня 2012 року.

Враховуючи викладене, відповідно до ст. 233 Господарського Кодексу України, керуючись ст. ст. 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Міжнародний аеропорт Запоріжжя” (вул. Блакитна, буд. 4, аеропорт, м. Запоріжжя, 69013, ЄДРПОУ 01130561) на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (аеропорт, м. Бориспіль, Київська область, 08307, ЄДРПОУ 19477064) 1 500 000 грн. основного боргу, 24 417 грн. 81 коп. пені, 1 500 грн. інфляційних втрат, 9 452 грн. 06 коп. річних, 15 597 грн. 88 коп. державного мита і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відстрочити виконання рішення до 31.03.2012р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.А.Гончаренко

В судовому засіданні 03.01.2012р. оголошені вступна і резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складено і підписано 06.01.2012р.

06.01.2012