Рішення № 20744948, 10.01.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.12.11р.Справа № 29/5005/15960/2011 За позовом Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів",

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення 80085,05грн.

Суддя Полєв Д.М.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 за довіреністю №461-4016 від 23.11.2011р.

від відповідача: представник ОСОБА_2 за довіреністю №206 від 30.08.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" 80085,05грн. штрафних санкції за невиконання зобов'язання до договором №101517/1002775/10-0831-02 від 14.05.2010р. щодо прийняття та оплати товару. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач придбав лише 613,59 базових тон товару, тоді як згідно п. 4 Специфікації №8 від 30.11.10р. до договору кількість феросилікомарганцю для поставки в грудні 2010р. встановлено - 750 базових тон (+/-5%). Відповідно до п.3.12 договору у випадку невиконання будь-якою зі сторін своїх зобов'язань щодо відвантаження та оплати заявленого місячного об'єму продукції з урахуванням толеранса (+/- 5%) винна сторона сплачує 5% від суми заявленої, але не відвантаженої продукції.

Відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що основною умовою для відвантаження постачальником товару на адресу покупця є перерахування попередньої оплати останнім в розмірі 100% вартості товару, а основою умовою для визначення кількості товару - сума попередньої оплати товару. Крім того, умовами договору передбачено, що часткове постачання за договором допускається зі згоди покупця. Тобто, кількості товару, визначення в Специфікаціях до договору, не є остаточною і може коливатися в залежності від потреб покупця, які визначаються в письмових заявках останнього.

22.12.2011р. відповідачем подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 28.11.2011р. по 12.12.2011р., з 12.12.2011р. по 27.12.2011р.

В судовому засіданні оголошено вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2010р. між ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" (далі - Постачальник), правонаступником якого є ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" та ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (далі - Покупець), правонаступником якого є ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" укладено договір № №101517/1002775/10-0831-02 (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити форосіліцій (далі - товар) на умовах, в кількості та строки, які вказано в Специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно п.3.3 Договору Покупець здійснює банківським переводом попередню оплату товару в національній валюті України в розмірі 100 % вартості згідно партії товару, яка вказана в Специфікаціях.

Відвантаження здійснюється по мірі надходження передоплати на рахунок Постачальника. Відвантаження продукції здійснюється на суму передоплати, зарахованої на рахунок Постачальника, протягом 3-х календарних днів з моменту її поставки (п.3.4 Договору).

Згідно п. 3.9 Договору загальна вартість за договором визначається загальною сумою вартостей всіх Специфікації до договору.

Відвантаження товару здійснюється на підставі письменної заявки Покупця із зазначенням Платника ж.д. тарифу і його коду, після письмового підтвердження Постачальником заявки на відвантаження. Заявки надсилаються електронним або факсимільним зв'язком (п.3.10 Договору).

В Специфікації №8 від 30.11.10р. сторони узгодили кількість товару - 750 базових тон сплавів (+/- 5%), базову ціну - 13494,60 грн. за одні базову тону без ПДВ, ж.д. тарифу та охорони, строки поставки - грудень 2010 року, згідно із здійсненною передоплатою.

Договір вступає в силу з дати підписання - 14.05.2010р. та діє до 31.10.2010р., проте діє в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (уповноважена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов Договору Постачальник поставив продукцію на суму 45763473,24грн., Покупцем здійснено оплата на зазначену суму, що також підтверджується актами приймання-передачі продукції та актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.11р.

Згідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт невиконання відповідачем зобовязань за договором, укладеним між сторонами, а саме здійснення 100% передоплати вартості відповідної партії товару, яка вказана в Специфікації №8 матеріалами справи встановлено, відповідачем не спростовано.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У частині четвертій статті 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, зазначені види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними заходами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не виконав належним чином свої зобовязання за Договором щодо здійснення 100% передоплати партії товару вказаної в Специфікації, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5% від суми заявленої, проте не відвантаженої продукції за невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті заявленого місячного об'єму продукції є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті заявленого місячного об'єму продукції позивач нарахував відповідачу штраф в розмірі 80085,05грн. = 1601701,06грн. (кількість заявленого, але не відвантаженого товару) х 13494,60грн. (базова ціна за одну базову тону згідно Специфікації №8) + 20% ПДВ) х 5 % (штраф згідно п. 3.12 Договору), який підлягає до примусового стягнення.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити у повному обсягу.

Одночасно в судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача щодо зменшення штрафних санкцій.

При прийнятті рішення суд виходить з того, що зменшення штрафних санкцій на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України є правом суду, яке застосовується лише у виняткових випадках.

Оскільки відповідач не довів належним чином, відповідно до ст. 34 ГПК України, винятковість обставин, які призвели до порушення ним зобов'язання, суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій відмовити.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 546, 548, 610, 611, 612, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 216, 230, 231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути зпублічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (51925, м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 18-б, п/р 26003081448500 в ДОД АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Дніпропетровськ, МФО 305653, код ЄДРПОУ 05393043) на користь публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53213, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, п/р 26008057009082 в ПАТ КБ "Приватбанк", м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 00186520) 80085,05грн. штрафу, 800,86грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СуддяД.М. Полєв Повне рішення складено 30.12.11р.