Рішення № 20733621, 03.11.2011, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-4164/2011 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2011 рокум. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Горейко М.Д.

секретаряКарпенко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Генеральною кредитною угодою №010/14-20/622 від 07.07.2006 року, кредитними договорами, додатковими угодами, укладеними в її рамках, та стягнення судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення судових витрат.

В процесі розгляду справи представник позивача змінював позовні вимоги і 10.10.20111 року уточнив їх та просив стягнути з відповідачів на користь позивача 3 652 264 грн. 63 коп. кредитної заборгованості. Позов обгрунтував тим, що 07 липня 2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено Генеральну кредитну угоду №010/14-20/622, згідно якої загальна сума наданих позивачем відповідачу кредитних коштів не може перевищувати суми еквівалентної 260 000,00 доларів США, з терміном користування кредитними коштами до 08 липня 2013 року.

04 жовтня 2007 року між цими ж сторонами укладено Додаткову угоду №010/14-20/622-1 до Генеральної кредитної угоди №010/14-20/622, згідно з якою загальний розмір позичкової заборгованості ОСОБА_2 збільшено до 1900000,00 гривень та продовжено термін дії кредитної угоди до 01 жовтня 2017 року.

В рамках вищезгаданої Генеральної кредитної угоди укладено 5 кредитних договорів.

01 грудня 2006 року укладено кредитний договір №014/14-10/159 G010/14-20/622, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 95 000,00 доларів США під 14% річних за користування кредитними коштами.

21 лютого 2007 року між банком та позичальником ОСОБА_2 укладено кредитний договір №014/14-10-87 G010/14-20/622, згідно якого останньому надано кредит в сумі 50 000,00 доларів США під 14,5% річних.

26 березня 2007 року укладено кредитний договір №014/14-10-184 G010/14-20/622, відповідно до якого позичальник отримав кредит у сумі 60 000,00 доларів США під 12,5% річних. Додатковою угодою №014/14-10-184/2 G010/14-20/622 від 16 липня 2008 року по даному договору збільшена процентна ставка з 12,5% до 13,5% річних.

09 серпня 2007 року між ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_2 в межах Генеральної кредитної угоди №010/14-20/622 укладено кредитний договір №014/14-10-562 G010/14-20/622, за умовами якого позичальнику надано кредит у сумі 70 000,00 доларів США під 13,5% річних.

04 жовтня 2007 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №010/14-10-727 G010/14-20/622, згідно з яким позичальнику надано кредит у сумі 614 000,00 грн. під 12,5% річних. До даного кредитного договору 16 липня 2008 року укладено Додаткову угоду №010/14-10-727/1 G010/14-20/622, за умовами якої збільшено процентну ставку до 18% річних.

Розпорядженнями бухгалтерії банку підтверджується той факт, що ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” виконав свої договірні зобовязання за вищезазначеними кредитними договорами у повному обсязі.

Згідно з умовами кредитних договорів, погашення кредиту та сплата процентів здійснюється позичальником в порядку та строки відповідно до графіка погашення кредитної заборгованості, який є невід'ємною частиною кожного кредитного договору. Припинивши в основному сплату боргу та відсотків за користування кредитними коштами, ОСОБА_2 не виконує умови Генеральної кредитної угоди №010/14-20/622 від 07 липня 2006 року та всіх кредитних договорів, укладених в її рамках. Незважаючи на всі заходи та переговори, проведені з боржником у досудовому порядку, заборгованість по кредитах, наданих в рамках Генеральної кредитної угоди №010/14-20/622 від 07 липня 2006 року, до цього часу не погашена та станом на 09 червня 2010 року з урахуванням заборгованості за кредитом, відсотками та нарахованою пенею становить 2927 472, 68 грн. Позивачем 14 жовтня 2009 року до ОСОБА_2 та його поручителя ОСОБА_3 були направлені вимоги про виконання зобовязань за кредитами та відсотками у повному обсязі. Вимоги залишено без задоволення. Оскільки відповідач своєчасно не повертав кошти позивачу, то згідно з умовами Генеральної кредитної угоди та кредитних договорів банк має право достроково вимагати повернення всієї суми кредиту: заборгованість за кредитами, нараховані відсотки за користування кредитними коштами та штрафні санкції. Генеральна кредитна угода та кредитні договори, укладені в її рамках, забезпечені іпотекою. Відповідно до договорів іпотеки іпотекодавцями є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Умовами договорів іпотеки передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечену вимогу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. ОСОБА_3 як майновий поручитель згідно договору іпотеки відповідає по зобов'язаннях, що витікають із Генеральної кредитної угоди, перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник.

07 квітня 2011 року відповідач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Відкритого акціонерного товариства “ОСОБА_4 Аваль”, ОСОБА_3 про визнання недійсними додаткових угод №014/14-10-184/2 G010/14-20/622 від 16.07.2008 року та №010/14-10-727/1 G010/14-20/622 від 16.07.2008 року, стягнення моральної шкоди.

28 квітня 2011 року в суд поступила зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства “ОСОБА_4 Аваль”, ОСОБА_2 про розірвання договору іпотеки.

Ухвалою суду від 05.05.2011 року обєднано в одне провадження справу №0907/2-4164/2011 р. за позовом Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Генеральною кредитною угодою №010/14-20/622 від 07.07.2006 року, кредитними договорами, додатковими угодами шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення судових витрат, справу №0907/2-5405/2011 р. за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства “ОСОБА_4 Аваль”, ОСОБА_3 про визнання недійсними додаткових угод №014/14-10-184/2 G010/14-20/622 від 16.07.2008 року та №010/14-10-727/1 G010/14-20/622 від 16.07.2008 року, стягнення моральної шкоди і справу №0907/2-5901/2011 р. за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства “ОСОБА_4 Аваль”, ОСОБА_2 про розірвання договору іпотеки.

Згідно ухвал суду від 25.10.2011 року позов ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства “ОСОБА_4 Аваль”, ОСОБА_2 про розірвання договору іпотеки залишено без розгляду за повторною неявкою позивачки в судове засідання, а позов ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства “ОСОБА_4 Аваль”, ОСОБА_3 про визнання недійсними додаткових угод №014/14-10-184/2 G010/14-20/622 від 16.07.2008 року та №010/14-10-727/1 G010/14-20/622 від 16.07.2008 року, стягнення моральної шкоди залишено без розгляду, у зв'язку з тим, що представник позивача до закінчення розгляду справи покинула судове засідання і не подала до суду заяви про розгляд справи за її відсутності.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачі в судове засідання не зявилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник відповідача ОСОБА_2 покинула судове засідання ще до початку розгляду справи по суті.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не зявилась повторно, подала суду клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з перебуванням на лікарняному, про що подала копію листка непрацездатності. Враховуючи, що справа тривалий час не знаходить вирішення із-за клопотань відповідачів про відкладення розгляду справи, кількість відкладень судових засідань, та те, що відповідачка жодного разу не прибула в судове засідання, суд розцінює її неявку в судове засідання як свідоме затягування розгляду справи

З урахуванням положень ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути спір без участі позивача та відповідачів, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та поновленню порушеного права позивача.

Дослідивши письмові докази, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов Генеральної кредитної угоди та кредитних договорів, укладених в її рамках, внаслідок чого банк позивається про його відновлення шляхом стягнення заборгованості за кредитними договорами, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Судом встановлено, що 07 липня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_2 укладена Генеральна кредитна угода № G010/14-20/622 та наступні кредитні договори в її рамках: №014/14-10/159 G010/14-20/622 від 01 грудня 2006 року, згідно з яким відповідач отримав 95 000,00 доларів США; №014/14-10-87 G010/14-20/622 від 21 лютого 2007 року, згідно якого ОСОБА_2 надано кредит в сумі 50 000,00 доларів США; №014/14-10-184 G010/14-20/622 від 26 березня 2007 року, відповідно до якого позичальнику надано кредит у сумі 60 000,00 доларів США; №014/14-10-562 G010/14-20/622 від 09 серпня 2007 року, яким відповідачу надано кредит у сумі 70 000,00 дол. США; №010/14-10-727 G010/14-20/622 від 04 жовтня 2007 року, згідно якого позичальнику надано кредит у сумі 614 000,00 грн. До кредитних договорів №010/14-10-727 G010/14-20/622 та №014/14-10-184 G010/14-20/622 16 липня 2008 року позивач та відповідач уклали Додаткову угоду №010/14-10-727/1 G010/14-20/622 та Додаткову угоду №014/14-10-184/2 G010/14-20/622, за умовами яких було збільшено процентні ставки з 12,5% до 18% та з 12,5% до 13,5% річних відповідно.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Позивач виконав свої зобовязання за Генеральною кредитною угодою №010/14-20/622 від 07 липня 2006 року та кредитними договорами, укладеними в її рамках, у повному обсязі, надавши позичальнику визначені в наведених договорах кредитні кошти.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у встановлений договором строк.

Відповідач, порушивши умови договорів щодо розміру та строків погашення кредиту, зобовязання за вказаними договорами належним чином не виконав.

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

Пунктом 10 Генеральної кредитної угоди встановлено відповідальність сторін. Згідно п. 10.2 за порушення строків повернення кредитів, відсотків за користування кредитами, передбачених кредитними договорами, укладеними в рамках даної Угоди, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості за кожен день прострочення.

За період дії Генеральної кредитної угоди позичальником, з порушенням встановлених договорами умов та термінів, було сплачено лише частину кредитних коштів. Решта зобовязань щодо повернення кредитної заборгованості та сплати нарахованих відсотків у встановлені терміни відповідно до укладених договорів позичальником не виконувались, на даний момент заборгованість не погашена. Останній платіж з боку позичальника був здійснений 27 квітня 2011 року, після чого відповідач ОСОБА_2 припинив належно виконувати зобовязання, взяті на себе згідно з умовами кредитних договорів, що підтверджується розрахунками заборгованості за кредитними договорами станом на 09.10.2009 року (а.с. 68-72 в томі 1), станом на 09.06.20010 року (а.с. 143-147 в томі 1), станом на 14.01.2011 року (а.с. 3-12 в томі 2) та станом на 07.10.2011 року (а.с. 149-158 в томі 2). Про наявну заборгованість перед кредитором позичальник ОСОБА_2 знав, що підтверджується протоколом-зустрічі від 17.11.2009 року та від 27.11.2009 року (а. с. 135, 136 в томі 1).

Відповідно до розрахунків заборгованості станом на 07 жовтня 2011 року за відповідачем рахується:

заборгованість за кредитним договором №014/14-10/159 G010/14-20/622 від 01 грудня 2006 року становить: за кредитом 82 813,26 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 660 245 грн. 28 коп., за відсотками 28 986,40 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 231 099 грн. 87 коп., пеня 11 950,64 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 95 278 грн. 87 коп.;

заборгованість за кредитним договором №014/14-10-87 G010/14-20/622 від 21 лютого 2007 року становить: за кредитом 30 162,61 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 240 477 грн. 44 коп., за відсотками 10 568,40 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 84 258 грн. 68 коп., пеня 10 782,75 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 85 967 грн. 63 коп.;

заборгованість за кредитним договором №014/14-10-184 G010/14-20/622 від 26 березня 2007 року становить: за кредитом 49 509,11 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 394 721 грн. 28 коп., за відсотками 16 124,14 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 128 552 грн. 93 коп., пеня 4 740,47 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 37 794 грн. 35 коп.;

заборгованість за кредитним договором №014/14-10-562 G010/14-20/622 від 09 серпня 2007 року становить: за кредитом 64 828,02 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 516 854 грн. 36 коп., за відсотками 21 121,20 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 168 392 грн. 99 коп., пеня 10 929,08 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 87 134 грн. 28 коп.;

заборгованість за кредитним договором № 010/14-10-727 G010/14-20/622 від 04 жовтня 2007 року становить: за кредитом 600 194 грн. 48 коп., за відсотками 261 043 грн. 49 коп., пеня 60 248 грн. 72 коп.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за вказаними кредитними договорами відповідачами не представлено суду.

Відповідно до п. 1.9.1. кредитного договору №010/14-10-727 G010/14-20/622 від 04 жовтня 2007 року, п. 7.4. кредитного договору №014/14-10-184 G010/14-20/622 від 26 березня 2007 року та п.п. 6.3. кредитних договорів №014/14-10-562 G010/14-20/622 від 09 серпня 2007 року, №014/14-10-87 G010/14-20/622 від 21 лютого 2007 року, №014/14-10/159 G010/14-20/622 від 01 грудня 2006 року, банк має право достроково стягувати заборгованість за всіма кредитами, включаючи нараховані відсотки за користування кредитами та штрафні санкції, у випадку невиконання позичальником умов цих договорів.

За змістом ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідком порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Позивачем надсилалась відповідачу ОСОБА_2 вимога про погашення всієї суми заборгованості (а. с. 132, 134 в томі 1), яка залишена ним без реагування.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобовязання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Види забезпечення виконання зобов'язання визначені ч. 1 ст. 546 ЦК України і такими є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

В забезпечення виконання кредитних договорів між АТ “Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_2 01.08.2006 року укладено договір іпотеки №1088, який змінено договором про внесення змін до договору іпотеки №1944 від 09.10.2007 року, та договір іпотеки №1945 від 09.10.2007 року між АТ “Райффайзен Банк Аваль”, позичальником ОСОБА_2, та іпотекодавцем (майновим поручителем) ОСОБА_3

Згідно ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 33 ч.ч. 1 та 3 Закону України “Про іпотеку” та ст.ст. 589, 590 ЦК України встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель (заставодержатель) вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (застави). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Право іпотекодержателя вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки сторони передбачили п. 5.2. договорів іпотеки.

З урахуванням положення п. 3.1.7. договорів іпотеки, відповідно до яких якщо суми від продажу предмету іпотеки в забезпечення виконання зобовязань за кредитними договорами недостатньо для повного задоволення вимог іпотекодержателя, він має право в судовому порядку вимагати отримання суми, якої не вистачає, для повного задоволення вимоги з іншого майна іпотекодавця, ОСОБА_3, як майновий поручитель, повинна відповідати перед кредитором як солідарний боржник.

Положеннями ст.ст. 16, 20 ЦК України передбачено право особи захистити своє порушене право шляхом звернення до суду. При цьому право на захист особа здійснює на свій розсуд. В даному випадку позивач просить про захист його порушеного права шляхом стягнення заборгованості за кредитними договорами з позичальника та поручителя.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином, з відповідачів слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 525, 526, 527 ч.1, 530, 546 ч.1, 548 ч.1, 589, 590, 591, 610, 611, 612, 629, 1050 ч.2, 1054 ч.2, 16, 20 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88 ч.1 ЦПК України, ст. 33 Закону України “Про іпотеку”, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Генеральною кредитною угодою №010/14-20/622 від 07.07.2006 року, кредитними договорами, додатковими угодами, укладеними в її рамках, та стягнення судових витрат задоволити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, жителя АДРЕСА_1, ОСОБА_3, жительки АДРЕСА_1, в користь Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, місцезнаходження якого м. Київ, вул. Лєскова, 9, ЄДРПОУ 1405909, на рахунок 29094965, МФО 336462, код 20551707 3 652 264 грн. 63 коп. (три мільйони шістсот п'ятдесят дві тисячі двісті шістдесят чотири гривні 63 коп.) заборгованості за Генеральною кредитною угодою №010/14-20/622 від 07 липня 2006 року, кредитними договорами, додатковими угодами, укладеними в її рамках між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль”, та ОСОБА_2, 1700 грн. витрат по оплаті судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяГорейко М.Д.