Рішення № 20732519, 27.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" грудня 2011 р. Справа № 6/125-11

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерготеплоавтоматика” до Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області “Служба замовника” про стягнення боргу,

представники:

позивача: ОСОБА_1. (дов. від 15.12.2011р.),

ОСОБА_2 (наказ №1 від 23.05.2006р),

відповідача: ОСОБА_3 (дов. № 32-03 від 04.01.2011р.).

СУТЬ СПОРУ:

У жовтні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Енерготеплоавтоматика” (далі ТОВ “Енерготеплоавтоматика», позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області “Служба замовника” (далі КП Броварської міської ради Київської області “Служба замовника”, відповідач) про стягнення боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань по Договору підряду № 23-148 від 02.12.2009р. (далі Договір), щодо оплати прийнятих робіт, в результаті чого за останнім утворився борг у розмірі 152684 грн. Додатково за прострочення виконання зобовязання позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 8082,20 грн та інфляційних втрат у розмірі 21070,40 грн, всього 181836,60 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.10.2011р. порушено провадження у справі № 6/125-11 та призначено її до розгляду на 01.11.2011р.

01.11.2011р. суд оголосив перерву в засіданні до 15.11.2011р.

Крім того, у звязку з неподанням сторонами витребуваних документів, ухвалою суду від 01.11.2011р. було зобовязано сторін надати суду витребувані документи.

У звязку з неявкою в судове засідання 15.11.2011р. представника відповідача, неподанням ним витребуваних документів та враховуючи клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 29.11.2011р.

29.11.2011р. відповідачем подано відзив № 32-4183 від 29.11.2011р., в якому він просить у позові відмовити повністю з підстав, викладених у даному відзиві.

У судових засіданнях 29.11.2011р. та 20.12.2011р. суд оголошував перерви в засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні 27.12.2011р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував з тих же підстав, що викладених у його відзиві та додатково подав письмові пояснення № 3244-14 від 27.12.2011р. по суті позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні.

Враховуючи вимоги положень ст. 69 ГПК України та у звязку з відсутністю в матеріалах справи клопотання сторони про продовження строку вирішення спору, суд позбавлений можливості розглянути дану справу у строк більше ніж два місяці та ще раз відкладати розгляд справи.

06.12.2011 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

26.11.2009р. Розпорядженням Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області № 265 «Про реконструкцію індивідуальних теплових пунктів житлових будинків мікрорайону «Торгмаш” в м. Бровари” вирішено: Комунальному підприємству Броварської міської ради Київської області “Служба замовника” приступити до виконання робіт проектування та реконструкції ІТП 69-ти обєктів мікрорайону «Торгмаш” в м. Бровари. Для виконання даних робіт заключити відповідні договори з генпідрядником - Товариством з обмеженою відповідальністю “Енерготеплоавтоматика” .

02.12.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Енерготеплоавтоматика” (далі Генпідрядник, позивач у справі) та Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області “Служба замовника” (далі Замовник, відповідач у справі) було укладено договір підряду № 23-148 (далі договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) генпідрядник зобовязується на власний ризик виконати за плату відповідно до умов договору передбачену в розділі 2 цього договору роботу (надалі робота), а замовник зобовязується прийняти цю роботу та оплатити її.

Відповідно до п. 2.1. договору робота, що виконується підрядником реконструкція ІТП будинку по вул. Красовського, 8-а м. Бровари.

Як визначено сторонами (п.п. 5.1.- 5.2. договору) ціна роботи за цим договором включає відшкодування витрат генпідрядника та плату за виконану ним роботу. Ціна роботи за цим договором визначається згідно договірної ціни та зведених витрат: 152684 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 25 720 грн.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Термін закінчення договору до 31 грудня 2009р., а в частині розрахунків до повного виконання (п.п. 14.1., 14.2. договору).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивачем виконані, а відповідачем прийняті підрядні роботи на зальну суму 123296,40 грн, що підтверджується актом приймання виконання підрядних робіт за 2009р. (№ КБ-2в), який підписаний та засвідчений печатками як з боку позивача так і з боку відповідача (копії яких містяться в матеріалах справи).

Зі змісту вищезазначеного акту приймання виконання підрядних робіт за 2009р. вбачається, що він оформлений відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку»затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обовязкових в ньому реквізитів.

Отже, із зазначеного акту вбачається, що сторонами спору підписано акт на загальну суму виконаних підрядних робіт 123296,40 грн без зауважень та за відсутності з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору, тобто, відповідач не заперечував щодо обсягів, сум, якості виконаних підрядних робіт та строків їх виконання за підписаним актом.

Судом встановлено, що предметом спору є стягнення вартості фактично виконаних робіт у сумі 123296,40 грн та витрати понесені генпідрядником при виконані цих робіт у сумі 29387,60 грн, разом 152684 грн. Причиною виникнення спору є відмова відповідача сплачувати заявлені до стягнення кошти, мотивуючи це тим, що доказом виконання робіт є складений акт лише на суму 123296,40 грн, а не на 152684 грн про які заявив позивач.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на акт приймання виконання підрядних робіт за 2009р. (№ КБ-2в), а також на видаткові накладні та банківські виписки (а.с. 60-65), як на докази фактичного виконання робіт та додаткових витрат понесених при виконанні цих робіт.

Проте, зі змісту цих видаткових накладних не вбачається, а позивачем не доведено, що придбаний позивачем товар використовувався ним на реконструкцію ІТП будинку по вул. Красовського, 8-а, м. Бровари, тобто на виконання саме умов договору № 23-148 від 02.12.2009р.

Окрім того, судом досліджено та встановлено, що індивідуальні ознаки речей (товару) зазначені у видаткових накладних, на які посилається позивач не відповідають індивідуальним ознакам обладнання зазначеного у акті приймання виконання підрядних робіт за 2009р. (№ КБ-2в), який знаходиться в матеріалах справи.

Відтак, суд дійшов висновку, що належним та допустимим доказом на підтвердження виконання позивачем робіт по договору підряду № 23-148 від 09.12.2009р. є акт приймання виконання підрядних робіт за 2009р. (№ КБ-2в) на суму 123296,40 грн.

Таким чином, загальна вартість виконаних позивачем підрядних робіт за договором № 23-148 від 02.12.2009р. становить 123296,40 грн.

У відповідності до п. 6.1. договору, остаточний розрахунок за виконані роботи протягом 10 днів з моменту підписання акту здачі-прийняття робіт при умові надходження коштів з держбюджету.

Проте, доказів сплати боргу за договором підряду № 23-148 від 09.12.2009р. відповідач суду не надав.

Водночас, відповідач заперечує проти того, що у нього виникло зобовязання з оплати виконаних позивачем робіт по договору № підряду № 23-148 від 09.12.2009р., оскільки оплати цих робіт знаходиться в прямій залежності від надходження коштів до державного бюджету.

Однак, суд не погоджується з позицією відповідача враховуючи наступне.

Відповідно до п. 7, п. 8, п. 9 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, в редакції, що діяла на момент укладення між сторонами договору підряду, бюджетне асигнування - повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету; бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому; бюджетне призначення - повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів цим Кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Враховуючи те, що відповідач є розпорядником бюджетних коштів, то для оплати робіт по Договору, у відповідності до п.п. 2.2 Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України (затверджений Наказом Державного казначейства України від 9 серпня 2004 року № 136) та Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів (затверджений Наказом Державного казначейства України від 4 листопада 2002 року № 205), розпорядники бюджетних коштів за умови взяття зобов'язання протягом 7 робочих днів з дати його виникнення подають до відповідного органу Державного казначейства України Реєстр зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів (далі - Реєстр) (додаток 1) на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів та/або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття зобов'язання. Відтак, відповідач зобовязаний був після підписання з позивачем договору, зареєструвати вказане бюджетне зобовязання за договором в органах Державного казначейства України, та, крім того, зобовязаний був після підписання з позивачем акту виконаних робіт за відповідний місяць, зареєструвати його в органі Державного казначейства України.

Відповідач пояснив, що ним виконано усе від нього залежне для здійснення оплати позивачу, але у звязку із відсутністю бюджетного фінансування оплачувати та погашати існуючий борг у останнього не було можливості.

Судом також вивчено та надано оцінку листам відповідача, з яким він звертався до першого заступника міністра з питань житлово-комунального господарства України Крамаренка Р.М.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було вчинено жодних юридично значимих дій, спрямованих на реєстрацію бюджетного зобовязання за договором підряду № 23-148 від 09.12.2009р. та, відповідно актом приймання виконання підрядних робіт за 2009р.

Оскільки, відповідач не зареєстрував ні договір, ні акт приймання виконання підрядних робіт за 2009р (№ КБ-2в) в органах державного казначейства, тобто не виконав, передбачені законодавством України, зобовязання, які необхідні для оплати послуг по Договору за рахунок Державного бюджету, то по даному акту відсутнє бюджетне фінансування з вини відповідача, а отже до даних правовідносин не може бути застосовано умови п. 6.1 Договору в частині, щодо оплати при умові надходження коштів з держбюджету.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що невиконанням обовязку з реєстрації свого бюджетного зобовязання, відповідач фактично взяв на себе відповідальність за невиконання умов договору з оплати вартості отриманих робіт, та є особою зобовязаною за договором.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України у справі № 10/17-982-2011 від 21.06.2011р.

Відтак, факт прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем щодо оплати вартості виконаних підрядних робіт доведено позивачем належними та допустимими доказами в сумі 123296,40 грн.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вартості виконаних позивачем підрядних робіт за договором у розмірі 123296,40 грн, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем за договором підряду № 23-148 від 09.12.2009р. становить 123296,40 грн.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Відповідач, на якого, відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обовязок доказування, не надав доказів на підтвердження проведення оплати в повному обсязі за виконані позивачем роботи.

Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків в рахунок оплати боргу (123296,40 грн) за виконані позивачем роботи відповідачем надано не було.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення коштів за договором підряду № 23-148 від 09.12.2009р. підлягає частковому задоволенню в сумі 123296,40 грн, в іншій частині вимоги, що випливає з договору, а саме у стягненні грн 29387,60 боргу суд відмовляє у звязку з недоведеністю.

Крім того, у звязку з простроченням відповідачем зобовязань щодо проведення розрахунку за виконані позивачем підрядні роботи, останній на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8082,20 грн та інфляційних втрат у розмірі 21070,40 грн.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Для всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, в тому числі заявлений період. В разі, якщо їх обчислення помилкове зобовязати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Згідно ч. 1 ст. 251, ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Проте, враховуючи, що точної дати підписання акту здачі-прийняття робіт суду не відомо, оскільки акт виконаних робіт було підписано у грудні 2009р. без зазначення дати підписання, то у суду відсутня можливість перевірити та встановити правильний період нарахування 3% річних та інфляційних втрат, тобто початок перебігу строку для на рахування, що прямо залежить від результату вирішення спору.

Крім того, у суду відсутні підстави для застосування ч. ст. 530 ЦК України, оскільки наявні в матеріалах справи копії листів (претензій) з вимогою оплатити борг надані до суду без доказів про їх направлення відповідачу.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8082,20 грн та інфляційних втрат у розмірі 21070,40 грн є необґрунтованими та недоведеними, а відтак не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 123296,40 грн основного боргу є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області “Служба замовника” (код 32499430) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерготеплоавтоматика” (код 34980420) 123296,40 грн основного боргу, а також судові витрати: 1 232,97 грн державного мита та 160,02 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ф. Черногуз