Ухвала суду № 20732376, 05.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

05.01.12 р. Справа № 39/247пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіної Н.С.

при секретарі Гречух В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Публічного акціонерного товариства „Азовзагальмаш”, м.Маріуполь

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Макра Плюс”, м. Донецьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державної податкової інспекції у м.Маріуполі

про визнання договору недійсним

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача: не зявився;

від третьої особи: не зявився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство „Азовзагальмаш”, м.Маріуполь, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Макра Плюс”, м. Донецьк, про визнання договору, укладеного спрощеним засобом у травні 2010р. між Відкритим акціонерним товариством „Азовзагальмаш” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Макра Плюс” та оформленого видатковими накладними №05/6 від 10.05.2010р., №14/5 від 14.05.2010р., №11/5 від 17.05.2011р., №17/5 від 20.05.2010р., №19/5 від 20.05.2010р., недійсним.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на видаткові накладні №05/6 від 10.05.2010р., №14/5 від 14.05.2010р., №11/5 від 17.05.2011р., №17/5 від 20.05.2010р., №19/5 від 20.05.2010р., акт перевірки №692/07/13504334 від 17.09.2010р.

Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте суд вважає, що цивільні права та обовязки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч. 1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства породжують означені права та обовязки, правове регулювання яких здійснюється відповідно до норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. Крім того, в силу п.2 ст.712 ЦК України до вказаних правовідносин також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

На виконання умов досягнутої домовленості відповідач згідно видаткових накладних №05/6 від 10.05.2010р., №14/5 від 14.05.2010р., №11/5 від 17.05.2011р., №17/5 від 20.05.2010р., №19/5 від 20.05.2010р. поставив позивачеві товар на суму 990352,46грн.

Товар згідно представлених видаткових накладних прийнято уповноваженим представником позивача без будь-яких зауважень та заперечень, що підтверджується його підписом завіреним печаткою підприємства на вказаних видаткових накладних.

Статтею 688 ЦК України на Покупця покладено обовязок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

При отриманні товару Покупцем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих зобовязань з поставки Товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди позивача щодо належності виконання відповідачем прийнятих на себе зобовязань, не надано доказів відмови від цих товарів та прийняття їх у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку про належне виконання позивачем своїх обовязків з поставки товарів.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що поставка на адресу позивача Товару на загальну суму 990352,46грн. фактично відбулася, тобто обовязок відповідача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України.

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсним означеного договору, укладеного спрощеним засобом у травні 2010р. між Відкритим акціонерним товариством „Азовзагальмаш” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Макра Плюс” та оформленого видатковими накладними №05/6 від 10.05.2010р., №14/5 від 14.05.2010р., №11/5 від 17.05.2011р., №17/5 від 20.05.2010р., №19/5 від 20.05.2010р., з підстав, передбачених ст.228 ЦК України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог про визнання недійсним договору, укладеного спрощеним засобом у травні 2010р. між Відкритим акціонерним товариством „Азовзагальмаш” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Макра Плюс” та оформленого видатковими накладними №05/6 від 10.05.2010р., №14/5 від 14.05.2010р., №11/5 від 17.05.2011р., №17/5 від 20.05.2010р., №19/5 від 20.05.2010р., позивач посилається на висновки Державної податкової інспекції у м. Маріуполі, викладені в акті “Про результати планової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства „Азовзагальмаш” №692/07/13504334 від 17.09.2010р. щодо нікчемності правочину, з підстав, передбачених ст. 228 ЦК України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, волевиявлення їх, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків.

У відповідності з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. (Постанова Пленуму Верховного суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року № 9).

Предметом оспорюваного договору купівлі-продажу укладеного спрощеним засобом є поставка швелеру, кругів, полос, балок та уголків.

При цьому, господарському суду не представлено належних та допустимих у розумінні ст. 34 ГПК України, доказів, які б підтверджували факт, що оспорюваний правочин посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: спрямований на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); та/або, що вказаний правочини вчинений щодо викраденого майна; порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина у формі умислу, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Акт Державної податкової інспекції “Про результати планової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства „Азовзагальмаш” №692/07/13504334 від 17.09.2010р. не може бути прийнятий судом до уваги в якості належного доказу на підтвердження наявності вини будь-якої зі сторін у вчиненні правочину, визначеного ст. 228 ЦК України.

Разом з тим, суд зазначає, що 05.01.2012р. зробив Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з яким державним реєстратором проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю „Макра Плюс”, м. Донецьк з внесенням відповідного запису до Єдиного державного реєстру.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши представлені докази, господарський суд дійшов висновку, що провадження у справі відповідно до п. 6 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню з огляду на наступне.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, а саме, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

За наявності відомостей щодо припинення діяльності суб'єкта господарювання, який був однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, господарський суд на підставі пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України припиняє провадження у справі.

Відповідно до ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно ст.111 ЦК України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частиною сьомою статті 59 Господарського кодексу України передбачено, що скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

У відповідності до отриманого господарським судом Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.01.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Макра Плюс”, м. Донецьк припинило свою господарську діяльність, про що державним реєстратором до Єдиного державного реєстру внесено відповідний запис про припинення юридичної особи.

Беручи до уваги викладені вище обставини, провадження у справі №39/247пд на підставі пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України підлягає припиненню, у звязку з ліквідацією юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю „Макра Плюс”, м. Донецьк, що є відповідачем у справі.

Керуючись п.6 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України суд,-

У Х В А Л И В:

Припинити провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Азовзагальмаш”, м.Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю „Макра Плюс”, м. Донецьк за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державної податкової інспекції у м.Маріуполі про визнання договору, укладеного спрощеним засобом у травні 2010р. між Відкритим акціонерним товариством „Азовзагальмаш” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Макра Плюс” та оформленого видатковими накладними №05/6 від 10.05.2010р., №14/5 від 14.05.2010р., №11/5 від 17.05.2011р., №17/5 від 20.05.2010р., №19/5 від 20.05.2010р., недійсним.

Суддя Морщагіна Н.С.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

<Текст >.