Рішення № 20732330, 22.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.12.11 р. Справа № 30/29

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді ДемідовоїП.В.

При секретарі судового засідання Мозговій Н.І.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Шахтарськ

про стягнення 21 346,38грн

за участю уповноважених представників:

від позивача ОСОБА_2 за довіреністю.

від відповідача не зявився.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

22.12.2011р. з 11.35 год. по 11.45 год.

Суть справи:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Шахтарськ (далі відповідач) про стягнення неустойки в сумі 21346,38грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне повернення предмету оренди у звязку з припиненням договору оренди №1443/04 від 28.10.2004р., у звязку з чим нараховує неустойку за період з січня 2009р. по 09.02.2011р., при визначені розміру якої враховується як часткове погашення орендні платежі відповідача за період після припинення договору.

Ухвалою від 26.04.2011р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №30/29.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.06.2011р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.08.2011р. позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Шахтарськ про стягнення неустойки в сумі 21346,38грн. задоволені частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2011р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.08.2011р. та рішення господарського суду Донецької області від 14.06.2011р. скасовано, а справу передано до місцевого господарського суду на новий розгляд.

Автоматизованою системою „Документообіг суду” для розгляду справи №30/29 призначено суддю Матюхіна В.І.

У звязку з перебуванням судді Матюхіна В.І. у відрядженні, справу №30/29 передано на повторний автоматичний розподіл, за результатами якого для розгляду вищевказаної справи призначено суддю Демідову П.В.

В судовому засіданні 22.12.2011р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача не зявився в жодне судове засідання, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відбитком штемпелю канцелярії на ухвалах суду від 21.11.2011р., 08.12.2011р.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.04.2011р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на яку надсилались всі процесуальні документи по справі №30/29.

Відповідно до розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обовязками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42, 43 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

Встановив:

28 жовтня 2004р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди №1443/04, згідно п.п. 1.1, 10.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно нежитлові вбудовані приміщення в адміністративній будівлі, загальною площею 97,72кв.м., що розташовані за адресою: Донецька область, м. Шахтарськ, вул. Крупської, 16, які знаходяться на балансі Професійно-технічного училища №98 м. Шахтарськ (Балансоутримувач), з метою використання під торгівлю непродовольчими товарами (18% -50,2кв.м.) та для розміщення під офіс (15% -47,5кв.м), строком до 23.10.2005р.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на відповідача покладені грошові зобовязання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку - серпень 2004р. становить 134,64грн. без ПДВ), що підлягає корегуванню кожного місяця на індекс інфляції, з розподілом між Державним бюджетом та Балансоутримувачем у співвідношенні 50% та 50% щомісяця не пізніше 25 числа місяця.

Положеннями п. 2.4 вказаного договору сторони передбачили, що у разі його припинення приміщення повертається орендарем балансоутримувачу за актом приймання-передачі, а можливість автоматичного продовження договору на новий строк за відсутності заяв про припинення або зміну договору пунктом 10.6. сторони поклали у залежність від погодження з боку балансоутримувача. Майно вважається поверненим Орендарем з моменту підписання акту приймання-передачі, обовязок по складанню якого п. 2.5. покладений на сторону, яка передає майно іншій стороні по договору.

Обовязок орендаря повернути орендоване майно Балансоутримувачу (або іншій вказані Орендодавцем юридичній особі) у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, у разі припинення або розірвання договору закріплений сторонами у п. 5.7 договору.

За змістом п. 10.8. договору закінчення строку його дії визначається у якості однієї з підстави для припинення дії договору.

28 жовтня 2004р. відповідно до умов п. 2.1. договору приміщення було передано в оренду Відповідачу, про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі.

Додатковою угодою №1 від 22.06.2007р. до договору оренди сторони дійшли згоди про зміну розміру орендної плати, визначивши розмір оплати відносно базового місяця розрахунку (січень 2007р.) на рівні 340,51грн. з подальшої щомісячною інфляційною індексацією.

Листом №06-04-9428 від 05.11.2008р. позивач повідомив відповідача, що договір оренди №1443/04 від 28.10.2004р. на новий термін продовжено не буде та попередив про необхідність повернення майна балансоутримувачу за актом приймання-передачі. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення вказаний лист був отриманий відповідачем 08.11.2008р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.07.2010р. у справі №16/36пн, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.09.2010р. та постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2010р., задоволені позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Шахтарськ про припинення орендних правовідносин за договором оренди №144/3 від 28.10.2004р. з 07.10.2008р. внаслідок закінчення його строку та заперечень Орендодавця проти подальшого автоматичного погодження та зобовязано Фізичну особи-підприємця ОСОБА_1, м. Шахтарськ після набрання рішенням законної сили повернути Державному навчальному закладу „Шахтарський професійний ліцей сфери послуг” за актом приймання-передачі орендоване майно нежитлові вбудовані приміщення в адміністративній будівлі, загальною площею 97,7кв.м., що розташовані за адресою: Донецька область, м. Шахтарськ, вул. Крупської, 16.

Обєкт оренди був повернутий відповідачем балансоутримувачу внаслідок примусового вилучення в межах виконавчого провадження лише 09.02.2011р., про що складено відповідний акт приймання-передачі. В свою чергу, у період з січня 2009р. до 09 лютого 2011р. відповідач здійснював орендні платежі, які зараховувалися орендодавцем як часткове погашення неустойки.

За таких обставин, позивач, нарахувавши неустойку за період січня 2009р. по лютий 2011р. включно в розмірі 21 346,38грн, зменшену на суму здійснених відповідачем орендних платежів, звернувся до суду з позовом, що розглядається в межах вказаної справи.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що сутність спору по справі №30/29 полягає у застосуванні наслідків порушення зобовязання. Правові відносини, що склались між сторонами, підпадають під правове регулювання глави 51, §§1, 4 Глави58 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст.525,526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом.

За змістом ч.1 ст.27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України та у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобовязаний повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В порушення вищевказаної норми, відповідач не повернув предмет оренди позивачу у встановлений рішенням від 08.07.2010р. у справі №16/36пн строк, в той час як договір оренди було припинено 07.10.2008р. Факт припинення орендних правовідносин цією датою є преюдиціальним у розумінні ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України в контексті наданого до матеріалів справи рішення Господарського суду Донецької області у справі №16/36пн від 08.07.2010р., яке набуло законної сили у розумінні ст.ст. 85, 105 цього Кодексу 22.09.2010р. За таких обставин, в силу визначеної ст.ст. 124, 129 Конституції України загальнообовязковості судових актів чинність преюдиціального для розглядуваного спору рішення по справі №16/36пн унеможливлює піддання сумніву факту припинення орендних правовідносин за договором №1443/04 від 28.10.2004р. саме 07.10.2008р.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обовязку із повернення орендованого майна відповідно до п.5.7. договору оренди №1443/04 від 28.10.2004р., що відбулося лише 09.02.2011р

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З урахуванням зазначеної норми позивачем заявлено до стягненню неустойку в розмірі подвійної орендної плати за час безпідставного використання відповідачем орендованого майна у період з січня по 09 лютого 2011р. включно в розмірі 21 346,38грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на сплив строку позовної давності. У відповідності до п. 30 Інформаційного листа від 29.09.2009 р. N 01-08/530як заява сторони про застосування позовної давності може розглядатися заявлена у відзиві на позовну заяву відмова задовольнити вимоги позивача з одночасною констатацією факту спливу позовної давності або відповідна заява, зроблена у засіданні господарського суду до прийняття ним рішення. За таких обставин, суд розглядає відзив на позовну заяву відповідача як заяву про застосування строків позовної давності.

За приписами розділу 10 договору оренди, він укладений строком на один рік та продовжує свою дію на той же строк, у випадку коли з боку жодної зі сторін не надійшло заяви про припинення договору. Як вбачається з матеріалів справи орендні відносини тривали до жовтня 2008 року та припинилися у звязку з письмовим попередженням балансоутримувача про не продовження дії договору на новий строк, що встановлено зазначеним рішенням по справі 16/36 пн.

При цьому, обізнаність як Відповідача , так і Позивача про припинення договору оренди та про початок перебігу строку давності в даному випадку не може визначатися моментом набрання законної сили рішенням у справі №16/36пн - 22.09.2010р., адже цим рішенням лише підтверджений факт припинення орендних правовідносин, але саме припинення повязано із надсиланням Орендодавцем листа №06-04-9428 від 05.11.2008р., про що Відповідачеві та Позивачеві безсумнівно було відомо.

Аналізуючи зміст норм діючого законодавства на предмет визначення строків позовної давності по зобовязаннях по стягненню неустойки, яка підлягає сплаті за ч.2 ст.785 ЦК України. Суд приходить до наступного висновку. Неустойка за змістом норм ЦК України носить подвійний правовий характер, з одного боку як спосіб забезпечення зобовязання , з другого боку як наслідок несвоєчасного виконання зобовязання, тобто як фінансово-господарська санкція, яка підпадає під праве регулювання гл. 26 ГК України.

За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Таке викладення поняття „неустойка(штраф, пеня)” свідчить про те, що законодавець вкладає в словосполученням „неустойка(штраф, пеня)” більш широке значення, ніж штраф та пеню, які обчислюються у відсотках від суми зобовязання та стягуються в грошової формі. За таких обставин, суд приходить до висновку, що до спірних відносин слід застосовувати строк позовної давності, передбачений ч. 2 ст. 259 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 261, 264 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як свідчать матеріали справи (квитанції про здійснення на користь балансоутримувача платежів), відповідач протягом жовтня 2008 року - січня 2011 року частково виконував зобовязання , що свідчить про визнання ним свого боргу. Останній платіж був здійснено 28.01.2011 року на суму 300 грн.(арк. справи 139 т.1). За таких обставин строк позовної давності розпочався щонайменше з 28.01.2011 року та закінчується 28.12.2012 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку , що позов поданий в межах строку позивної давності.

Суд перевірив розрахунок неустойки , наданий позивачем та копії платіжних документів , наданих відповідачем в підтвердження виконання зобовязань по оплаті послуг оренди, у тому числі поза межами дії договору оренди, та встановив, що копіями квитанцій підтверджується сплата відповідачем в період січень 2009 року по 9 люте 2011 року 6756,11 грн. Позивачем підтверджено сплату відповідачем за цей період 7050 грн. Суд не враховує як належний доказ виконання зобовязань, які є предметом дослідження цієї справі, з боку відповідача копію квитанції від 23.06.2010 року, оскільки за призначенням платежу оплата здійснювалась відповідачем за договором від 26.06.2007 року та на власну користь (арк. Справи 129 т.1)

Перевірив розрахунок розміру неустойки за період січень 2009 року по 9.02.2011 року , суд встановив , що він є вірним и складає 27934,26 грн. З урахуванням доказів оплати , а саме наданих до матеріалів справи квитанцій, якими підтверджено оплату орендних платежів, неустойка за січень 2009 -9 люте 2011 року становите 21178,15 грн. , отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача в доход державного бюджету.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 611, 612, §§1, 4 Глави58 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” ст.ст.1, 4, 22, 24, 33-35, 43, 44, 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Шахтарськ про стягнення неустойки в сумі 21 346,38грн. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Шахтарськ (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету (р/р №31115093700093, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22080200, УДК у м. Шахтарську ГУДКУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 34687038) суму неустойки в розмірі 211,78 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Шахтарськ (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету витрати по сплаті державного мита в сумі 211,15 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234,14грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 22.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Демідова П.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >