Постанова № 20731743, 10.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2012 р. Справа № 5008/1127/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кочерової Н.О.,

суддівСамусенко С.С.,

Саранюка В.І.,

розглянувши

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Свалява-Міськбуд"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду

від 25.10.2011 року

у справі№ 5008/1127/2011 господарського суду Закарпатської області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Свалява-Міськбуд"

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява"

простягнення суми 53365, 12 грн., в тому числі: 10104, 80 грн. основного боргу за договором підряду № 45/1 від 21.09.2009 року, 4418,39 грн. трьох відсотків річних, 16876, 90 грн. інфляційних втрат та 21965, 03 грн. пені за несвоєчасний розрахунок, а також суми 8500 грн. витрат по оплаті послуг адвоката

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Свалява-Міськбуд"

простягнення суми 80438, 76 грн. збитків

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Свалява-Міськбуд" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" про стягнення 53365, 12 грн., з яких 10104, 80 грн. сума основного боргу за договором підряду № 45/1 від 21.09.2009 року, 4418,39 грн. сума трьох відсотків річних, 16876, 90 грн. сума інфляційних втрат та 21965, 03 грн. сума пені за несвоєчасний розрахунок, а також 8500 грн. сума витрат по оплаті послуг адвоката.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору підряду № 45/1 від 21.09.2009 року не розрахувався з ним за виконані роботи відповідно до акту приймання виконаних підрядних робіт від 29.06.2010 року в повному обсязі, в результаті чого заборгував позивачу 10104, 80 грн.

При цьому, керуючись ст. 629, ст. 886 Цивільного кодексу України та ст. 230, п. 3 ст. 232 Господарського кодексу України позивач просив стягнути з відповідача суми інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання перед позивачем.

В серпні товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" предявило в господарському суді зустрічний позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Свалява-Міськбуд" про стягнення суми понесених збитків у розмірі 85538, 76 грн.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" зазначало, що оскільки відповідач (за зустрічним позовом) всупереч вимогам чинного законодавства та звичаїв ділового обороту, не виконав в передбачені строки своїх зобовязань за договором підряду № 45/1 від 21.09.2009 року, то відповідно до п. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України він має відшкодувати завдані позивачу за зустрічним позовом збитки грошові кошти, сплачені позивачем за орендовані приміщення для розміщення на їх площах складів для зберігання матеріальних цінностей та в яких відповідач за зустрічним позовом зобовязався виконати роботи по улаштуванню підлоги складу готової продукції.

В подальшому позивач за зустрічним позовом уточнив позовні вимоги та зазначив, що сума у розмірі 80438,76 грн. є його реальними прямими збитками, понесеними внаслідок неналежного виконання відповідачем за зустрічним позовом своїх зобовязань за договором підряду від 21.09.2009 року.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 21.09.2011 року (суддя Ремецькі О.Ф.) вимоги за первісним позовом задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Свалява-Міськбуд" суму 19 225, 98 грн., в тому числі 10104,80 грн. основного боргу за договором підряду №45/1 від 21.09.2009 року, 851,91 грн. трьох відсотків річних, 3863,46 грн. інфляційних втрат, 4405,81грн. пені за несвоєчасний розрахунок, 1923 грн. у відшкодування витрат по сплаті послуг адвоката та судові витрати.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вимоги за зустрічним позовом задоволено повністю.

Стягнуто товариства з обмеженою відповідальністю "Свалява-Міськбуд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" суму 80 438,76 грн. збитків та судові витрати.

Задовольняючи первісні позовні вимоги частково, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки сторони в договорі підряду № 45/1 від 21.09.2009 року не узгодили строк оплати робіт, то відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України строк оплати робіт слід вважати таким, що настав через сім днів з моменту отримання відповідачем за первісним позовом претензії, предявленої позивачем 28.02.2011 року, відтак, відповідач повинен сплатити на користь позивача основний борг та суми інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені, обрахованих з 08.03.2011 року.

Задовольняючи позовну вимоги щодо стягнення з відповідача витрат по сплаті послуг адвоката частково, місцевий господарський суд виходив з того, що заявлені до стягнення витрати на оплату адвокатських послуг є неспіврозмірними, а тому підлягають обмеженню до 10 % від задоволеної суми позову.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги повністю, місцевий господарський суд визнав обґрунтованими та доведеними зустрічні позовні вимоги та прийшов до висновку, що невиконання позивачем за первісним позовом своїх зобовязань за договором підряду № 45/1 від 21.09.2009 року по улаштуванню підлоги у встановлений договором строк спричинило подовження відповідачем за первісним позовом орендних відносин з відповідними субєктами господарювання та понесення витрат по сплаті орендної плати, а відтак, витрати, які поніс відповідач. є його реальними збитками, завданими йому неналежним виконанням позивачем своїх договірних зобовязань.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 року (судді: Юрченко Я.О. головуючий, Зварич О.В., Якімець Г.Г.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Свалява-Міськбуд" просить:

- рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Свалява-Міськбуд" суми боргу в розмірі 10104,80 грн. залишити без змін;

- рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Свалява-Міськбуд" суми 851, 91 грн. трьох відсотків річних, 3863, 46 грн. інфляційних втрат, 4405, 81 грн. пені за несвоєчасний розрахунок, 1923 грн. у відшкодування витрат по сплаті послуг адвоката та сум судових витрат скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі;

- рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Свалява-Міськбуд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" суми 80438, 76 грн. збитків та сум судових витрат скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд.

При цьому, скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 21.09.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Свалява-Міськбуд" (підрядник) укладено договір підряду на улаштування підлоги складу готової продукції № 45/1, за умовами якого підрядник зобовязався виконати роботи по улаштуванню підлоги складу готової продукції товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" по вул. Менделеєва, 1 в місті Свалява, а замовник зобовязався забезпечити своєчасне фінансування проведених робіт, прийняти завершені роботи обєкта і повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку і в розмірах, передбачених цим договором.

В пункті 2.1. договору сторони погодили термін виконання робіт - від початку проведення робіт до 30.12.2009 року.

При цьому, підрядник має право достроково виконати свої зобовязання за цим договором. Датою закінчення виконання робіт підрядника за цим договором є дата підписання акту виконаних робіт (п. 2.2., п. 2.3. договору)

Сума договору та порядок розрахунків погоджено сторонами в розділі 4 Договору, відповідно до якого оплата за договором здійснюється замовником платіжними дорученнями на поточний рахунок підрядника - ТОВ "Свалява-Міськбуд" в національній валюті України з урахуванням фактично виконаних обсягів підрядних робіт на підставі Актів виконаних робіт та графіку платежів.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій графік платежів сторонами не складався та не узгоджувався.

Вартість робіт за договором становить 925453, 00 грн. в тому числі ПДВ 20% - 154242 грн. та вартість матеріалів (п. 1.2. та п. 4.1. договору).

На виконання умов договору позивач за первісним позовом виконав роботи з улаштування підлоги складу готової продукції товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" по вул. Менделеєва, 1 в місті Свалява, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2009 року, за лютий 2010 року, за березень 2010 року, за квітень 2010 року, за червень 2010 року, підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками.

29.06.2010 року відповідачем за первісним позовом погоджено та підписано акт приймання виконаних підрядних робіт за червень 2010 року № 5 на суму 336429, 60 грн. Зазначений акт був частково оплачений відповідачем та на день звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Свалява-Міськбуд" до господарського суду з позовною заявою сума заборгованості відповідача перед позивачем за актом № 5 за червень 2010 року склала 10104, 80 грн.

При цьому, позивач за первісним позовом вважає, що строк виконання зобовязання по оплаті вартості виконаних робіт не є закінченим 30.12.2009 року, як передбачено сторонами в п. 2.1. договору, а привязується до дати підписання актів виконаних робіт, як визначено в п. 2.3 договору. Разом з цим, позивач вказує на неналежне виконання замовником своїх зобовязань по оплаті виконаних позивачем підрядних робіт, у звязку з чим, він звернувся з вимогою про стягнення з відповідача суми коштів в розмірі 53 365, 12 грн., з яких 10 104, 80 грн. сума основного боргу за договором підряду №45/1 від 21.09.2009 року, 4418,39 грн. сума трьох відсотків річних, 16876,90 грн. сума інфляційних втрат та 21965,03 грн. сума пені за несвоєчасний розрахунок, а також 8500 грн. - сума витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Вимогами статті 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Умовами договору сторони між собою погодили термін виконання робіт - від початку проведення робіт до 30.12.2009 року (п. 2.1.). При цьому, підрядник має право достроково виконати свої зобовязання за цим договором. Датою закінчення виконання робіт підрядника за цим договором є дата підписання акту виконаних робіт (п. 2.2., п. 2.3. договору).

Вимогами статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобовязаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобовязання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п. 3.3.4. договору товариство з обмеженою відповідальністю НВП "Грифсканд-Свалява" зобов'язалось сплатити товариству з обмеженою відповідальністю "Свалява-Міськбуд" вартість виконаних підрядних робіт за цим договором у порядку та в обсягах, передбачених розділом 4 договору.

При цьому, виходячи з умов розділу 4 договору суди попередніх інстанцій цілком вірно встановили, що конкретного строку виконання замовником обовязку по оплаті за виконані підрядні роботи договором не обумовлено, а графік платежів, передбачений в п. 4.2 договору, сторонами не складався та не узгоджувався.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Свалява-Міськбуд" посилається на те, що договором підряду № 45/1 встановлено термін виконання зобовязання щодо оплати виконаних робіт шляхом вказівки на подію, яка неминуче має настати підписання акту виконаних робіт. Однак, таке твердження скаржника є необґрунтованим, оскільки за умовами договору, зокрема пункту 4.2., акти виконаних робіт є лише підставою для оплати замовником виконаних підрядником обсягів робіт, а не є подією в розумінні ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, з настанням якої замовник зобовязаний оплатити виконані підрядником роботи.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій цілком вірно дійшли до висновку, що сторони в договорі фактично не узгодили строк виконання зобовязання щодо оплати робіт, а відтак, строк оплати робіт слід вважати таким, що настав через сім днів з моменту отримання претензії.

28.02.2011 року позивач за первісним позовом листом № 23 попередив відповідача про неналежне виконання зобовязань по оплаті виконаних ним підрядних робіт та предявив вимогу про сплату залишку суми основного боргу в розмірі 120 104,80 грн. та штрафних санкцій у вигляді пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних від суми боргу. Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначений лист було отримано відповідачем 28.02.2011 року, відтак, цілком вірно судами визначено, що відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України строком виконання зобовязання з оплати виконаних підрядних робіт за такою вимогою є 08.03.2011 року.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій вірно врахували, що на день звернення з первісним позовом відповідачем було виконано свої зобовязання частково і сума основного боргу станом на 08.07.2011 року склала 10 104,80 грн. та прийшли до обґрунтованого та правомірного висновку щодо задоволення вимоги позивача за первісним позовом про стягнення суми основного боргу в розмірі 10104, 80 грн.

Крім того, стаття 625 Цивільного кодексу України зобов'язує боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Пунктом 7.1.2. договору сторони передбачили, що за невчасне здійснення розрахунків замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми нездійсненого платежу на користь підрядника за кожен день прострочення.

З огляду на те, що, як встановлено вище, строк виконання зобовязання щодо оплати виконаних підрядних робіт обумовлений моментом отримання відповідачем за первісним позовом претензії, то місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, цілком правомірно визначив перебіг такого строку з 08.03.2011 року. Разом з цим, проведений місцевим господарським судом перерахунок розміру інфляційних втрат, трьох відсотків річних за період з 08.03.2011 року по 01.07.2011 року (кінцевий строк згідно з поданим позивачем суду розрахунком інфляційних втрат,трьох відсотків річних) та пені за період з 08.03.2011 року по 31.07.2011 року (кінцевий строк згідно з поданим позивачем суду розрахунком пені) є цілком вірним, обґрунтованим та правомірним.

Відтак, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача сум інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені.

Статтею ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. При цьому, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними документами, як то угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленою довіреністю, виданою стороною представникові її інтересів у суді, а також платіжним дорученням або іншим документом, який би підтверджував сплату відповідних послуг.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 15.06.2011 року між ОСОБА_1 (адвокат) та товариством з обмеженою відповідальністю "Свалява-Міськбуд" (замовник) укладено договір про надання правової допомоги у господарських справах. Право ОСОБА_1 займатися адвокатською діяльністю підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 430 від 12.11.2010 року (т.1, а.с. 37).

Відповідно до копії видаткового касового ордеру від 24.06.2011 року, що міститься в матеріалах справи (т.1, а.с. 43), товариство з обмеженою відповідальністю "Свалява-Міськбуд" здійснило оплату послуг адвоката ОСОБА_1 в сумі 8500 грн.

В п. 12. роз'яснення Вищого арбітражного суду № 02-5/78 від 04.03.1998 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний господарський суд, цілком правомірно прийшов до висновку щодо обмеження суми витрат на надання правової допомоги до 10 % від задоволеної суми позову, а відтак часткове задоволення вимоги позивача щодо оплати послуг адвоката в сумі 1923 грн. є обґрунтованим та правомірним.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій щодо задоволення зустрічних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Свалява-Міськбуд" 80438, 76 грн. збитків з огляду на неповне зясування судами обставин справи та недослідження належним чином наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме:

-протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;

-шкідливий результат такої поведінки - збитки, їх наявність та розмір;

-причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками;

-вина особи, яка заподіяла шкоду.

У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що замовник має право вимагати у підрядника відшкодування збитків при порушенні останнім строків початку та закінчення робіт, але за умови відмови від договору.

Однак, не взявши до уваги положення ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, господарські суди попередніх інстанцій не дослідили та, відповідно, не встановили обставин, що свідчили б про відмову замовника (позивача за зустрічним позовом) від договору підряду на улаштування підлоги складу готової продукції № 45/1 від 21.09.2009 року.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли до передчасних висновків, встановивши факт наявності у позивача за зустрічним позовом збитків, яких він зазнав внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобовязань, визнавши при цьому їх обґрунтованими та доведеними,

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічне визначення міститься і в статті 22 Цивільного кодексу України.

Звертаючись із зустрічним позовом до господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" просило стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 80 438, 76 грн., завданих йому несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобовязань по завершенню підрядних робіт. При цьому, збитки, яких він зазнав, полягають у понесених позивачем витратах за період з січня 2010 року по червень 2010 року на сплату оренди відповідних складських приміщень для розміщення готової продукції ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява".

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач за зустрічним позовом надав укладені ним з іншими субєктами господарювання договори оренди приміщень з приводу використання площ для зберігання своєї продукції, зокрема, договір оренди першого поверху виробничої будівлі дзеркального цеху № 01 від 31.12.2009 року, договір оренди складу під літерою «Е»№ 02 від 31.12.2009 року та договір операційної оренди складу № 101 від 01.12.2008 року.

Однак, зазначені договори судами попередніх інстанцій належним чином досліджені не були.

Так, судами встановлено, що договір операційної оренди складу № 101 від 01.12.2008 року, було укладено між ТОВ "НВП "Грифсканд-Свалява" та ТОВ "Сольва-Еко" на період з 01.12.2008 року по 31.12.2009 року та додатковою угодою подовжено строк дії зазначеного договору.

При цьому, встановлюючи факт продовження строку орендних відносин з ТОВ "Сольва-Еко" та посилаючись на зазначену додаткову угоду, суди не звернули на те, що вказана додаткова угода не була залучена до матеріалів справи.

Таким чином, факт того, що договір № 101 від 01.12.2008 року, укладений між ТОВ "НВП "Грифсканд-Свалява" та ТОВ "Сольва-Еко", був чинний у період січня по червень 2010 року не є встановленим та доведеним належними доказами.

Також не є дослідженим належним чином і розмір збитків, заявлених до стягнення товариством з обмеженою відповідальністю "Грифсканд-Свалява" у зустрічному позові. Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наявним в матеріалах справи платіжним дорученням, що свідчать про сплату позивачем за зустрічним позовом орендних платежів, а саме: не встановили за якими саме договорами та на підставі яких рахунків були здійснені орендні платежі за зазначеними платіжними дорученнями; не визначили, чи відповідає розрахунок суми зустрічних позовних вимог (розмір збитків) розміру орендних платежів, сплачених за наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що суди порушили вимоги ст. 43 ГПК України, не встановили та не дослідили всі обставини справи, які мають істотне значення для вирішення даної справи, що в свою чергу призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.

За таких обставин, прийняті судові рішення в частині задоволення зустрічних позовних вимог підлягають скасуванню, а справа направленню в цій частині на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, належним чином дослідити обставини у відповідності до вимог ч. 2 ст. 849 ЦК України, а також дослідити такий необхідний елемент складу цивільного правопорушення, як збитки, встановити їх наявність або відсутність у позивача за зустрічним позовом, дослідити докази, якими останній обґрунтовує розмір збитків, витребувати всі необхідні для правильного вирішення спору докази згідно зі ст. 36 ГПК України, перевірити доводи позивача та відповідача, дати їм належну юридичну оцінку і в залежності від встановлених обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Свалява-Міськбуд" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 21.09.2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 року у справі № 5008/1127/2011 скасувати в частині задоволення зустрічних позовних вимог, а справу направити в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 року та рішення господарського суду Закарпатської області від 21.09.2011 року у справі №5008/1127/2011 залишити без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді С. Самусенко

В. Саранюк