Рішення № 20731658, 30.11.2011, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2-10844/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"30" листопада 2011 р. Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Кравець Д.І.,

при секретарі: Костюковій М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»про відшкодування збитків,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»про відшкодування збитків, які були завдані позивачу відповідачем у звязку з несвоєчасним вчиненням дій останнім щодо зняття заборони на відчуження майна.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12 квітня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником якого є відповідач, та Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями «Укрпластавтомат»(надалі позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 83-МВ/07 (надалі Договір) строком до 12 липня 2010 року. Разом з тим, в забезпечення належного виконання позичальником своїх зобовязань за Договором між позивачем та відповідачем укладено Договір іпотеки № 189/07 (надалі Договір іпотеки), згідно якого позивач передала відповідачу у іпотеку нерухоме майно, яке належить їй на праві власності, а саме: жилий будинок літ. А, загальною площею 487,5 кв.м., альтанку літ Б, дизельну літ В, будинок охорони літ Г, та інші обєкти, розташовані за адресою: АДРЕСА_1; обєкт незавершеного будівництва житловий будинок, готовність якого становить 76 % та який розташований за адресою: АДРЕСА_1; земельну ділянку, площею 1,240 Га, кадастровий номер 3223155400:04:003:0003, на якій розташоване вищезазначене нерухоме майно. Відповідно до п. 7.1 Договору іпотеки він діє до припинення зобовязань позичальника за Договором.

20 листопада 2009 року позичальником були достроково виконані взяті на себе зобовязання по Договору і відповідно до положень Договору іпотеки відповідач зобовязаний був не пізніше трьох днів після припинення іпотеки надіслати реєстратору письмове повідомлення про виключення з Реєстру запису про обтяження предмету іпотеки. На підставі зазначеного позивачем були надіслані листи відповідачу з проханням про внесення змін в реєстр іпотек, однак відповідач відмовляв у вчиненні даної дії, посилаючись про неможливість виконання даної вимоги до закінчення строку дії Договору.

Разом з тим, у звязку з повним виконанням позичальником зобовязань по Договору, а також закінчення строку дії самого Договору 12 липня 2010 року, вважаючи що відповідачем вчасно, в добровільному порядку та відповідно до умов Договору іпотеки буде звільнено від обтяження предмети іпотеки, 12 серпня 2010 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено та нотаріально посвідчено Попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна (надалі Попередній договір). Відповідно до умов Попереднього договору позивач зобовязалась в строк до 25 серпня 2010 року укласти договори купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки на умовах, визначених попереднім договором. Обєктами попереднього договору, які підлягають відчуженню є: земельна ділянка, площею 1,24 Га, кадастровий номер 3223155400:04:003:0003 та розташованими на земельній ділянці жилим будинком з надвірними спорудами (альтанка, гостьовий будинок, будинок охорони, огорожа, підпірна стінка, свердловина, канал, колодязь) загальною площею 18554,7 кв.м. Вищезазначені обєкти нерухомості знаходяться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с/рада Козинська, «Козинський»жилий масив, вул. Зарічна, 1.

Також, пунктом 2.4. попереднього договору сторони визначили вартість відчужуваного майна у розмірі 9500 000 доларів 00 центів США. При цьому, ОСОБА_2, як набувачем зазначеного майна, в забезпечення виконання зобовязання з придбання нерухомості та у відповідності до умов попереднього договору (п. 1 та 1.1.) було сплачено платіж у сумі 3747 750 грн. 00 коп., а у разі невиконання умов щодо укладення договорів купівлі-продажу, позивач взяла на себе зобовязання повернути зазначений платіж та сплатити штрафні санкції за порушення умов договору у сумі 3747 750 грн. 00 коп.

Разом з тим, під час підписання Попереднього договору позивач дізналась, що до цього часу на належне їй майно досі накладено заборону на відчуження у звязку з Договором іпотеки і в той же день, 12 серпня 2010 року позивач знову листом звернулась до відповідача з вимогою внести зміни в Реєстр іпотек, а також в Єдиний реєстр заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо зняття заборони на відчуження її нерухомого майна, оскільки підстави на яких було накладено дану заборону закінчились. Однак, вказаний лист був залишений відповідачем поза його увагою.

Таким чином, з урахуванням наявного обтяження предмету договору купівлі-продажу, що одночасно виступав і предметом Договору іпотеки, позивач була незаконно позбавлена права розпоряджатись своїм майном та, як наслідок, була позбавлена можливості виконати умови Попереднього договору і тому зобовязана була повернути авансовий платіж, а також за умовами Попереднього договору сплатити штрафну санкцію у розмірі 3 747 750 грн. 00 коп.

На підставі зазначеного позивач вважає дані дії відповідача протизаконними, у звязку з чим просить заявлені позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача суму завданих збитків у розмірі 3 747 750 грн. 00 коп.

Представники позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Григориця В.О. проти задоволення позову заперечував та пояснив, що оскільки на момент укладання Договору іпотеки закон не покладав на сторони обовязку бути присутніми при знятті заборони щодо відчуження нерухомого майна та не передбачав оплату цієї нотаріальної дії, тому сторони Договором іпотеки не передбачили та і не могли передбачити, що для зняття зазначеної заборони потрібно буде сплатити плату нотаріусу. При цьому, сторони обовязково повинні бути присутніми при вчиненні нотаріусом зазначеної дії. Тому в звязку зі змінами в законодавстві, які виникли після укладання Договору іпотеки, відповідач не мав змоги без позивача, самостійно та вчасно зняти заборону щодо відчуження нерухомого майна позивача. Крім того, відповідач неодноразово, в телефонному режимі повідомляв позивача про необхідність сплатити за вчинення вказаної нотаріальної дії та необхідність бути присутньою у нотаріуса позивача, однак остання відмовлялась сплатити кошти нотаріусу для зняття нею заборони щодо відчуження нерухомого майна. Таким чином, представник вважає, що вина відповідача в несвоєчасному знятті заборони щодо відчуження нерухомого майна відсутня і тому позов задоволенню не підлягає.

Вислухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 12 квітня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк»та Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями «Укрпластавтомат»укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 83 МВ/07 (а.с. 15-25). Згідно п. 2.1 Договору за належне виконання позичальником зобовязань передбачених цим Договором він, серед іншого, забезпечується нерухомим майном що належить ОСОБА_6 на праві власності, а саме: іпотекою жилого будинку літ. А, загальною площею 487,5 кв.м., альтанки літ Б, дизельної літ В, будинку охорони літ Г, огорожі літ г-г1, підпірної стіни літ г2, свердловина літ. І, канал колодязь літ. К-К1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки на якій розташований обєкт іпотеки; іпотекою обєкту незавершеного будівництва житлового будинку літ. А, розташованої за адресою: розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до умов Договору, 18 квітня 2007 року між позивачем та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк»було укладено Договір іпотеки, згідно з яким позивач передала в іпотеку відповідачу нерухоме майно, яке зазначене в п. 2.1 Договору, а також земельну ділянку, площею 1,240 Га, кадастровий номер 3223155400:04:003:0003 на якій розташоване вищезазначене нерухоме майно (а.с. 26-35). У звязку з укладенням Договору іпотеки було накладена заборона відчуження предмету іпотеки (п. 7.8).

У відповідності до п. 7.1 Договору іпотеки він діє до припинення основного зобовязання зав цим Договором.

Згідно змін, які були внесенні до Договору іпотеки, строк дії Договору встановлений до 12 липня 2010 року (а.с. 39-40).

На даний час правонаступником Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк»є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», що підтверджується копією Статуту (а.с. 104-106).

Положеннями ст. 526, 530 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У судовому засіданні встановлено, що свої зобовязання за Договором позичальником виконано своєчасно та в повному обсязі, станом на 12 липня 2010 року заборгованість по Договору була відсутня, що не заперечувалось в судовому засіданні.

Відповідно до положень ст. 593 ЦК України право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані. У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У відповідності до положень ст. 17 вказаного Закону іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, станом на 12 липня 2010 року основне зобовязання припинилося у звязку з належним його виконанням, у звязку з чим також припинилася і дія Договору іпотеки.

Крім того, п.п. 4.2.3 Договору іпотеки відповідач зобовязався не пізніше трьох днів після припинення іпотеки, що виникла згідно з цим Договором, надіслати реєстратору письмове повідомлення про виключення з Реєстру запису про обтяження предмета іпотеки.

Відповідно до п. 25 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 «Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотеки», після виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, іпотекодержатель зобов'язаний протягом десяти днів надіслати реєстратору письмове повідомлення про виключення запису з Реєстру з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису.

Згідно вимог ч. 3 ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

При цьому, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 46 вказаного Закону реєстрація відомостей про припинення обтяження та забезпечення доступу до даних Державного реєстру здійснюється безоплатно.

Вказані положення Закону спростовують посилання представника відповідача на ті обставини, що реєстрація відомостей про припинення обтяження підлягає оплаті, а також щодо інших перешкод стосовно реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Таким чином, враховуючи зазначені положення законодавства, суд прийшов до висновку, що після повного виконання позичальником своїх зобовязань по Договору, а також закінчення терміну дії самого Договору, відповідач зобовязаний був протягом встановленого Договором іпотеки терміну вчинити відповідні дії щодо повідомлення реєстратора про внесення змін в Реєстр іпотек, а також в Єдиний реєстр заборон відчуження обєктів нерухомого майна про виключення відповідного запису стосовно заборони відчуження нерухомого майна позивача.

Відповідно до ст. ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Як встановлено в судовому засіданні, 12 серпня 2010 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено Попередній договір щодо купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (а.с. 45-47), відповідно до умов якого сторони зобовязались укласти основний договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,24 Га, кадастровий номер 32231554000:04:003:0003, яка належить позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія КВ № 107699, який виданий Обухівським районним відділом земельних ресурсів 11 травня 2004 року та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 9209, та договір купівлі-продажу розташованого на вказаній земельній ділянці жилого будинку з надвірними будівлями та спорудами (а саме: альтанка, гостьовий будинок, будинок охорони, огорожа, підпірна стіна, свердловина, канал, колодязь) загальною площею 1854,7 кв.м., який належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ №648711, виданого Козинською селищною радою 28.11.2008 року на підставі рішення виконкому Козинської селищної ради № 3/70 від 21 листопада 2008 року, зареєстрованого у книзі 11, номер запису 1585; реєстраційний номер 25585616 (а.с. 56-60).

Згідно п. 1 попереднього договору основні договори повинні бути укладені сторонами до 25 серпня 2010 року та визначено загальну ціну продажу обєктів та майна, яка складає 9500000 доларів 00 центів США за обмінним курсом НБУ на день укладення основних договорів, які ОСОБА_2 зобовязався сплатити на користь позивача при оформленні основних договорів.

З метою підтвердження зобовязання щодо укладення основних договорів позивач отримала аванс у сумі 3747750 грн. 00 коп., що еквівалентно 475000 доларів 00 центів США за курсом НБУ на день укладення цього договору.

При цьому, відповідно до п.п. 1.1. Попереднього договору у разі невиконання позивачем зобовязань, передбачених цим договором, що призвело до неукладення основних договорів, позивач повертає ОСОБА_2 сплачений ним аванс у сумі 3747750 грн. 00 коп., або іншу суму, яка буде еквівалентна 475000 доларів 00 центів США за курсом НБУ на день повернення, та сплачує штраф у розмірі авансу 3747750 грн. 00 коп., або іншу суму, яка буде еквівалентна 475000 доларів 00 центів США за курсом НБУ на день повернення.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, незважаючи на відповідні норми законодавства і умови Договору іпотеки та неодноразові звернення самої позивачки до відповідача, останній з 12 липня 2010 року по 17 вересня 2010 року не вжив жодних дій щодо повідомлення реєстратора про внесення змін в Реєстр іпотек, а також в Єдиний реєстр заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо зняття заборони на відчуження нерухомого майна у звязку з повним виконанням зобовязання за Договором та закінченням строку дії кредитної лінії 12 липня 2010 року.

Відповідно до положення ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Порушення права розпорядження може мати місце не тільки у разі позбавлення власника володіння належним йому майном, а й у випадках незаконного обмеження його у можливості реалізації правомочності користування або розпорядження цим майном (наприклад, при здійсненні опису майна чи накладенні арешту, заборони відчуження тощо).

Відтак, у звязку з вищевказаною неправомірною бездіяльністю відповідача, яка перешкоджала реалізації прав позивача, передбачених ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України, позивач була позбавлена можливості своєчасно виконати зобовязання, які передбачені умовами Попереднього договору.

При цьому, відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 березня 2011 року за порушення п. 1 та на підставі п.п. 1.1. Попереднього договору судом ухвалено стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 суму авансового платежу у розмірі 3747750 грн. 00 коп. та штраф у розмірі авансового платежу в розмірі 3747750 грн. 00 коп. (а.с. 97-101).

Відповідно до заяви від 09 червня 2011 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, ОСОБА_1 на виконання вказаного рішення суду передала ОСОБА_2 суму у розмірі 3747 750,00 грн., яка є штрафом у розмірі авансового платежу (а.с. 102).

Правовими наслідками порушення зобовязання за положенням ст. 611 ЦК України є, серед іншого, відшкодування збитків. Відповідно до положень ст.ст. 614, 615 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної та юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної та юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ст. 1166 ЦК України).

При цьому, положеннями ст.ст. 610-617 та 623 ЦК України передбачено, що вимога щодо відшкодування шкоди, яка заподіяна в результаті неналежного виконання договірних зобовязань, може бути задоволена лише при наявності всіх складових елементів такої цивільно-правової відповідальності, а саме: у разі встановлення протиправності дій особи, що заподіяла шкоду, тобто невиконання або неналежне виконання нею зобовязання, встановленого умовами договору або закону; наявність вини особи у заподіянні шкоди; наявність негативних наслідків (власне самої шкоди), а також прямого причинного звязку між протиправною поведінкою сторони у зобовязанні та заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б однієї із наведених умов є підставою для звільнення від відповідальності за заподіяну шкоду.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, зокрема щодо протиправності дій (бездіяльності) відповідача, тобто невиконання ним зобовязання, встановленого умовами Договору іпотеки та вимогами закону; наявності вини відповідача у заподіянні шкоди; наявності шкоди, а також прямого причинного звязку між протиправною поведінкою відповідача та заподіяною шкодою, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що позов про відшкодування збитків у розмірі 3 747 750 грн. 00 коп. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 700 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп., які сплачено позивачем за подання позову до суду, виходячи із суми позовних вимог, які задоволено судом.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 22, 316, 317, 319, 321, 386, 526, 530, 593, 610-617, 623, 1166 ЦК України, ст.ст. 3, 17 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 44, 46 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 64, 88, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»на користь ОСОБА_1 суму завданих збитків у розмірі 3747750 грн. 00 коп., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп., а всього загальною сумою 3749570 (три мільйони сімсот сорок девять тисяч пятсот сімдесят) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м.Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасували, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С у д д я: