Рішення № 20728296, 27.12.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2011 рокуСправа № 05/5026/2595/2011

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого - судді Швидкого В.А., при секретарі судового засідання Холодній Л.В., за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2. - за довіреністю;

від третьої особи: ОСОБА_3 - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" до державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Регіональне відділення фонду державного майна України по Черкаській області, про усунення перешкод у користуванні майном, -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" (далі за текстом позивач) заявлено позов до державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (далі за текстом відповідач) про усунення перешкод у користуванні державним майном, переданим в оренду за договорами № 02/12-09 від 02.12.2009, № 47 від 02.08.2010, № 70 від 10.12.2010, № 6 від 01.01.2011 (далі за текстом Договори).

Ухвалою від 12.12.2011 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 20 по 27 грудня 2011 року. 27.12.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав. У відзиві на позов відповідач послався на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Оскільки відповідач не вносив орендну плату на протязі 4-х місяців підряд, 04.08.2011 йому направлено повідомлення за № 01-4-3/94 про відмову від Договорів, яке отримано 09.08.2011. Виходячи із змісту ч. 2 ст. 782 ЦК України, Договори вважаються розірваними з дня отримання відмови, тобто з 09.08.2011. За таких обставин, позивач повинен негайно повернути орендоване майно та втрачає право на його використання.

В ході розгляду справи представник відповідача змінила підстави щодо заперечення проти позову та вважає, що передане за Договорами в оренду позивачу майно є складовою частиною цілісного майнового комплексу, а тому не може бути предметом оренди.

Матеріалами справи і в судовому засіданні встановлено.

Між державним підприємством "Косарський спиртовий завод" та позивачем укладено 4 договори, на підставі яких позивач отримав в оренду, як зазначено у Договорах, індивідуально визначене рухоме майно, що належить до державної власності (далі за текстом Майно-1, Майно-2, Майно-3, Майно-4).

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 № 672 "Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості" утворено державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт". Додатком № 1 до вказаної Постанови затверджено перелік державних підприємств та об"єднань спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики і підлягають реорганізації шляхом приєднання до державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості. До зазначеного переліку також внесено державне підприємство "Косарський спиртовий завод".

06.04.2011між позивачем, державним підприємством "Косарський спиртовий завод" та державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", яке є правонаступником державного підприємства "Косарський спиртовий завод", укладено договори про заміну сторони у зобов'язанні № 40, № 41, № 42, № 43, відповідно до яких права та обов'язки орендодавця за Договором № 6, Договором № 70, Договором № 47, Договором № 02/12-09 перейшли до відповідача.

Згідно з п. 1.1 Договорів Майно-1, Майно-2, Майно-3 та Майно-4 розміщене за адресою: вул. Кірова, 1, с. Косарі Кам'янського району Черкаської області.

У серпні 2011 року позивач отримав від відповідача акти перевірки наявності та повернення з оренди (далі за текстом Акти повернення), а саме:

- Акт перевірки наявності та повернення з оренди індивідуально визначеного рухомого майна - обладнання, що належить до державної власності згідно з договором оренди № 70 від 10.12.2010 та додаткового договору про заміну сторони у зобов"язанні № 40 від 06.04.2011, датований 16.08.2011;

- Акт перевірки наявності та повернення з оренди індивідуально визначеного рухомого майна - трубопроводів пари, конденсату, теплових мереж опалення та гарячого водопостачання, що належить до державної власності згідно з договором оренди № 6 від 01.01.2011 та додаткового договору про заміну сторони у зобов"язанні № 42 від 06.04.2011, датований 16.08.2011;

- Акт перевірки наявності та повернення з оренди індивідуально визначеного рухомого майна - обладнання, що належить до державної власності згідно з договором оренди № 47 від 02.08.2010 та додаткового договору про заміну сторони у зобов"язанні №43 від 06.04.2011, датований 16.08.2011;

- Акт перевірки наявності га повернення з оренди індивідуально визначеного рухомого майна - обладнання та паропроводів, що належить до державної власності і згідно з договором оренди № 02/12-09 від 02.12.2009 та додаткового договору про заміну сторони у зобов'язанні № 41 вд 06.04.2011 р.; датований 16.08.2011. У вказаних Актах зазначено майно, яким користувався позивач на підставі вищевказаних Договорів.Акти затверджені в.о. генерального директора відповідача.

Позивач зазначає, що згідно з п. 7.2. Договорів відповідач, як орендодавець, зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали позивачу (орендарю) користуватися орендованим майном на умовах цих Договорів.

Згідно з п. 10.6. Договорів, їх чинність припиняється внаслідок: закінчення строку, на який їх було укладено; приватизації орендованого майна орендарем; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря-юридичної особи.

Відповідач порушив умови п.п. 7.2, 10.6, 10.10 Договорів, а саме:

-16.08.2011 односторонньо відмовився від виконання своїх обов"язків за Договорами;

- вчинив односторонні дії до фактичного повернення орендованого майна з оренди, які не тягнуть за собою юридичних наслідків у вигляді повернення майна від орендаря орендодавцю.

Дії відповідача позивач вважає такими, що порушують його права як орендаря, тому просить суд прийняти рішення, яким усунути перешкоди у користуванні отриманим в оренду майном за Договорами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” цей Закон регулює організаційні відносини, пов"язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належать Автономній Республіці Крим або перебуває в комунальній власності, їх структурних підрозділів (далі за текстом Закон).

Статтею 4 Закону визначено перелік об"єктів державної та комунальної власності, які можуть бути об"єктами оренди.

Згідно з роз"ясненням Фонду державного майна України від 16.09.2004 за №10-16-1276 “Щодо надання розяснень до ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, у разі наявності хоча б однієї законної підстави вважати обєкт забороненим до оренди, укладання договору оренди є неможливим.

Відповідно до п. 2 вказаного роз"яснення належність обєкта до Переліку обєктів права державної власності, що не підлягають приватизації, сама по собі не означає, що обєкт заборонений до приватизації, якщо тільки на обєкті випускається підакцизна продукція. Оренда структурного підрозділу або нерухомого майна підприємства, що випускає підакцизну продукцію, можлива за наявності висновку органу уповноваженого управляти майном підприємства, про те, що майно потенційного обєкта оренди не є необхідним для випуску підакцизної продукції. А у разі оренди цілісного мійнового комплексу структурного підрозділу також про згоду на виділення структурного підрозділу зі складу підприємства оренди відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 Закону.

Згідно з ст. 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.

До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підприємство, як єдиний майновий комплекс, є нерухомістю.

Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Виходячи із змісту ст. 191 ЦК України, підприємство є особливим видом нерухомості, для якого встановлено спеціальний правовий режим. При здійсненні угод з підприємством, їхнім предметом є всі перераховані в ч. 2 ст.191 ЦК України види майна. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю ( ч. 3.ст. 191 ЦК України).

Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 29.12.2010 №1954 “Про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства”, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24.01.2011 № 109/18847, яким затверджено Положення "Про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства", цілісний майновий комплекс це обєкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої діяльності, що визначає загальнодержавне значення на постійній і регулярній основі.

Відповідно до п. 3 вказаного Положення майно це активи (необоротні та оборотні), які підприємство використовує у виробництві в процесі господарської діяльності, вартість яких відображена в балансі підприємства.

Виходячи зі змісту п. 4 Положення до майна, яке включається до складу цілісного майнового комплексу державних підприємств, належать необоротні активи, тобто матеріальні та нематеріальні ресурси, які закріплені за підприємством на праві господарського відання чи оперативного управління і забезпечують провадження його основної діяльності та строк корисної експлуатації яких становить більше одного року або операційного циклу, якщо він більший ніж рік, які безпосередньо використовуються в єдиному технологічному процесі виробництва продукції (надання послуг, виконання робіт), який визначає загальнодержавне значення підприємства, в обсязі, передбаченому технологічною документацією.

Згідно з Договорами позивачу передано в оренду трубопровід від котельні до лікеро-горілчаного цеху (ТОВ “Хлібна нива”), трубопровід конденсату від лікерогорілчаного цеху (ТОВ “Хлібна нива”) до котельні, теплову мережу системи опалювання на території підприємства до ТОВ “Хлібна нива”, теплову мережу системи гарячого водопостачання на території підприємства до ТОВ “Хлібна нива”, газовий комплект до парового котла ДКВр 10/23, газовий комплект до парового котла ДКВр 10/13, газовий комплект до парового котла Е25/24, газовий комплект до парового котла Е25/24, газорегуляторна установка 2.00-03; газорегуляторний пунк, підвідний газопровід середнього тиску, насоси та інше обладнання, яке забезпечує роботу котельні.

На час укладення Договорів котельня за своїм функціональним призначенням забезпечувала тепловою енергією державне підприємство ”Косарський спиртовий завод”, наявність якої є обовязковою у технологічному процесі при виготовленні лікерогорілчаних виробів.

Таким чином, котельня на час укладання Договорів була складовою частиною цілісного майнового комплексу державного підприємства ”Косарський спиртовий завод”.

Договори, на які посилається позивач, вказують, що в оренду позивачу передається індивідуально визначене рухоме майно, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Котельня устаткована спеціальним обладнанням, що забезпечує технологічний процес з виготовлення лікерогорілчаної продукції тепловою енергією, тому була невід"ємною складовою частиною цілісного майнового комплексу державного підприємства ”Косарський спиртовий завод”.

До складу єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, зокрема, устаткування, інвентар, сировина та продукція. Тому, передане за Договорами позивачу устаткування та обладнання для функціонування котельні є необоротними активами і не може вважатися рухомим майном.

Зазначене у Договорах обладнання, яке забезпечує діяльність котельні, задіяне у виробництві лікерогорілчаної продукції, тобто підакцизного товару, а тому, не може бути предметом оренди.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині повязаним з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Заявлено позов про усунення перешкод у користуванні майном, переданим в оренду за Договорами. Тобто, Договори повязані з предметом спору, що надає суду право визнати їх недійсними з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першоютретьою, пятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", ст. 215 ЦК України - недійсність правочинів розмежовується: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом, та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом.

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для здійснення правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Укладені Договори суперечать вимогам ЦК України, що дає підстави вважати їх недійсними.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1411,50грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" розмір ставки судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, тобто 941 грн.

Таким чином, позивачем зайво сплачено 470,50 грн. судового збору. Вказана сума підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Визнати недійсними: договір оренди № 02/12-09 індивідуально визначеного рухомого майна - обладнання та паропроводів, що належать до державної власності, від 02.12.2009; договір оренди № 70 індивідуально визначеного рухомого майна - обладнання, що належить до державної власності, від 10.12.2010; договір оренди № 47 індивідуально визначеного рухомого майна - обладнання, що належить до державної власності, від 02.08.2010; договір оренди № 6 індивідуально визначеного рухомого майна - трубопроводів пари, конденсату, теплових мереж опалення та гарячого водопостачання, що належить до державної власності, від 01.01.2011; додаткові договори № 40, № 41, № 42, № 43 від 06.04.2011 про заміну сторони у зобов"язанні до договорів оренди № 70 від 10.12.2010, № 02/12-09 від 02.12.2009, № 6 від 01.01.2011, № 47 від 02.08.2010.

У позові відмовити повністю.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Полісервіс", м. Київ, вул. Чорнобильська, 22, код 30108000, з державного бюджету України 470,50 грн. судового збору, сплаченого надміру.

Суддя В.А. Швидкий

Повне рішення складено 03.01.2012