Рішення № 20728041, 10.01.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.12 Справа № 5015/7096/11

Господарський суд Львівської області в складі судді Козак І.Б.

при секретарі Іваночко В.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Першого заступника прокурора міста Львова в інтересах держави в особі Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», м. Львів,

До відповідача: Державного житлово-комунального підприємства державного концерну «ЛОРТА», м. Львів,

Про стягнення 24 577 грн. 19 коп.

За участю представників:

Від прокуратури: не зявився,

Від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність в матеріалах справи),

Від відповідача: Грабінський І.Г. - директор.

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представники не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Першого заступника прокурора міста Львова в інтересах держави в особі Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», м. Львів, до Державного житлово-комунального підприємства державного концерну «ЛОРТА», м. Львів, про стягнення 24 577 грн. 19 коп. основної заборгованості, 986 грн. 76 коп. пені, 190 грн.99 коп. трьох відсотків річних та 166 грн. 99 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 24.11.2011 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.12.2011 року, про що сторони були належно повідомлені під розписку: прокурор 28.11.2011 року рекомендованою поштою № 79005 0461454 5, позивач 28.11.2011 року рекомендованою поштою № 79054 0112634 0, відповідач 28.11.2011 року рекомендованою поштою № 79040 0314001 8 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 15.12.2011 року розгляд справи відкладено на 10.01.2012 року.

Прокурор в судове засідання 10.01.2012 року не зявився.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, просить суд не стягувати з відповідача на користь позивача пеню, інфляційні втрати та три відсотки річних, нараховані на суму заборгованості з приєднаного теплового навантаження, позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості визнав.

Враховуючи неподання відповідачем відзиву на позовну заяву справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 20784943, знаходиться за адресою: 79054, Львівська область, м. Львів, вул. С. Петлюри, буд. 4 А, що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ серії АЕ №»696971 та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 379708 (докази в матеріалах справи).

Відповідач Державне житлово-комунальне підприємство Державного концерну «ЛОРТА»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 22375887, знаходиться за адресою: 79040, Львівська область, м. Львів, вул. Патона, буд. 32, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 382645 та Довідкою Головного управління статистики у Львівській області з ЄДРПОУ серії АА № 060312 (докази в матеріалах справи).

01.10.2002 року між Львівським комунальним підприємством «Залізничнетеплоенерго»(надалі позивач, енергопостачальна організація) та Державним житлово-комунальним підприємством Державного концерну «ЛОРТА»(надалі відповідач, покупець) укладено договір від № 2152 про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі - договір).

Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за цим договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає статтям 207, 208 ЦК України, а в силу статті 204 ЦК України є правомірним правочином.

Відповідно до пункту 1 договору, позивач (енергопостачальна організація) зобовязувалася постачати відповідачу (покупцеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач (покупець) зобовязувався отримати вказану у договорі послугу та оплачувати за одержану теплову енергію кошти за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Умови і порядок постачання теплової енергії передбачено розділом 2 договору.

У розділі 3 договору сторони передбачили права та обовязки покупця.

Так, зокрема, п. 3.2.2. договору передбачено, що покупець зобовязувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Розділом 4 сторони передбачили права та обовязки відповідача.

Порядок обліку теплової енергії визначений у розділі 5 договору, а розділом 6 договору передбачено порядок розрахунків.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до пункту 6.3. договору відповідач (покупець) до 25-го числа звітного місяця, сплачує позивачеві (енергопостачальній організації) вартість фактично спожитої теплової енергії у звітному місяці.

Розділом 7 договору передбачена відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Так, пунктом 7.2.3. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію встановлена пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Розрахунком вартості теплової енергії, який є додатком до договору від 01.10.2002 року № 2152 встановлено вартість приєднаного теплового навантаження в розмірі 3 144 грн. 47 коп. за місяць.

Позивач свої зобовязання за даним договором виконав, в період з березня 2011 року по вересень 2011 року включно надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді на суму 27 917 грн. 19 коп., що підтверджується Розрахунком вартості спожитої теплової енергії (докази в матеріалах справи).

Відповідач свої зобовязання за договором виконав частково, сплатив за отриману теплову енергію 3 340 грн. 00 коп., внаслідок чого станом на 01.10.2011 року утворилась заборгованість в розмірі 24 577 грн. 19 коп. (докази в матеріалах справи).

Таким чином, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 24 577 грн. 19 коп. і станом на день розгляду справи доказів погашення боргу сторонами суду не подано.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

В даному випадку господарське зобовязання виникло з господарського договору від 01.10.2002 року № 2152.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 217 ГК України передбачає, що господарські санкції є правовим засобом відповідальності у сфері господарювання, а саме, частиною 1 цієї статті визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки, якими є: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання (частина 1 цієї статті), а частиною 2 зазначеної статті визначено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення, а виходячи з вимог ст. 219 ГК України, за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 986 грн. 76 коп., яка нарахована відповідно до п. 7.2.3. договору, відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України, статей 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»в редакції Закону України від 10 січня 2002 р. № 2921-111 (розрахунок в матеріалах справи).

Стаття 230 ГК України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнають ся господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог частини 2 статті 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів пеню за прострочку платежу в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 166 грн. 99 коп. інфляційних витрат та 190 грн. 99 коп. 3% річних, які нараховані за весь період прострочення відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (розрахунок в матеріалах справи).

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо звернення з позовом до господарського суду Заступника прокурора м. Львова, то слід зазначити наступне.

На органи прокуратури, відповідно до статті 121 Конституції України, покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до Господарського суду в інтересах держави передбачено пунктом 6 статті 20 Закону України «Про прокуратуру»та частиною другою статті 2 ГПК України.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року, інтереси держави можуть збігатися повністю або частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді.

Враховуючи те, що термін «інтереси держави»є оціночним поняттям, прокурор самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави, чи в чому існує загроза інтересам держави.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, яку вона закріпила в законах й інших нормативно-правових актах.

Суд, оглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, прийшов до висновку, що позов документально обґрунтований та підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати: прокурор за даним позовом судового збору не сплачував, оскільки, відповідно до пункту 11 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», звільнений від сплати останнього за позовами про захист інтересів держави.

Таким чином суд дійшов висновків, що судові витрати слід покласти на відповідача та стягнути їх в дохід Державного бюджету.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 22, 29, 32, 33, 34, 36, 43, 44-49, 80,75, 77, 82 - 85, 116-117 ГПК України, господарський суд , -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з боржника: Державного житлово-комунального підприємства Державного концерну «ЛОРТА»(79040, Львівська область, м. Львів, вул. Патона, буд. 32; код ЄДРПОУ 22375887) на користь стягувача: Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго»(79054, м. Львів, вул. С. Петлюри, 4А, код ЄДРПОУ 20784943) 24 577 грн. 19 коп. суми основного боргу, 986 грн. 76 коп. пені, 190 грн. 99 коп. 3% річних та 166 грн. 99 коп. інфляційних втрат.

3.Стягнути з боржника: Державного житлово-комунального підприємства Державного концерну «ЛОРТА»(79040, Львівська область, м. Львів, вул. Патона, буд. 32; код ЄДРПОУ 22375887) в дохід Державного бюджету України 1411 грн. 50 коп. судового збору.

4.Накази видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.

10.01.2012 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.