Рішення № 20728037, 03.01.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.01.12 Справа № 5015/6069/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Іваночко В.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом позивача: Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, м. Львів,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП БУД», м. Львів,

про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення неустойки та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність в матеріалах справи),

Від відповідача: ОСОБА_2 представник (довіреність в матеріалах справи).

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представники не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Управління майном спільної власності Львівської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП БУД»про розірвання договору купівлі-продажу від 04.07.2011 року № 06/11, стягнення неустойки в розмірі 37512 грн. 00 коп. та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.10.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 10.11.2011 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач 21.10.2011 року рекомендованою поштою № 79000 2987667 0, відповідач 21.10.2011 року рекомендованою поштою № 79035 1120304 5 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Судове засідання 10.11.2011 року відкладено на 24.11.2011 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.

В судовому засідання 24.11.2011 року оголошено перерву до 15.12.2011 року, про що сторони були належним чином повідомлені в судовому засіданні.

В судовому засіданні 15.12.2011 року оголошено перерву до 29.12.2011 року.

29.12.2011 року в судовому засіданні оголошено перерву до 03.01.2012 року.

Представник позивача в судове засідання 03.01.2012 року зявився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, проти позову заперечив.

28.12.2011 року представником відповідача подано клопотання (вх. № 31083/11), у якому він просить суд зупинити провадження у справі до моменту розгляду по суті справи господарського суду Львівської області № 5015/7399/11 за позовом ТзОВ «ВІП БУД»до Управління майном спільної власності Львівської обласної ради про визнання договору оренди нерухомого майна недійсним.

Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави

Суд відхиляє клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки предметом розгляду справи № 5015/6069/11 є розірвання договору купівлі-продажу від 04.07.2011 року № 06/11, стягнення неустойки в розмірі 37512 грн. 00 коп. та стягнення судових витрат, а у справі № 5015/7399/11 за позовом ТзОВ «ВІП БУД»до Управління майном спільної власності Львівської обласної ради - визнання договору оренди нерухомого майна недійсним. Також представником відповідача не наведено інших належних та допустимих доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України повязаності між собою справ №5015/6069/11 та №5015/7399/11.

Повязаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно в даній справі.

Враховуючи неподання відповідачем відзиву на позовну заяву справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході судового розгляду встановлено:

Позивач: Управління майном спільної власності Львівської обласної ради є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 25255072, знаходиться за адресою: 79008, Львівська область, м. Львів, вул. Винниченка, буд. 18, що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ серії АЄ № 471025 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІП БУД»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 23268314, знаходиться за адресою: 79066, Львівська область, місто Львів, вул. Сихівська, буд. 16, що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ серії АЄ № 473606 (докази в матеріалах справи).

Між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради (надалі позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІП БУД»(надалі відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна шляхом викупу від 04.07.2011 року № 06/11 (надалі договір).

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін та нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3., про що внесено запис до реєстру № 582, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Із Витягу з Державного реєстру правочинів від 04.07.2011 року № 10086164 вбачається, що Відчужувач Управління майном спільної власності Львівської обласної ради за договором купівлі-продажу (правочин № 4522669) продав, а набувач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІП БУД»купив картонажний склад загальною площею 317,6 м2 (літ. Н-1), адреса: Львівська область, м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 95 (докази в матеріалах справи).

Відповідно до пункту 1.1. договору продавець зобовязується відповідно до рішення XVII сесії V-го демократичного скликання Львівської обласної ради від 01.07.2008 року за № 365 «Про приватизацію обєкта за адресою: вул. Кульпарківська, 95, м. Львів», наказу Управління майном спільної власності Львівської обласної ради від 05.07.2010 року за № 6-о «Про приватизацію нежитлових приміщень загальною площею 451, 0 м2, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 95» передати у власність покупцю склад картонажний загальною площею 317,6 м2, який знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Кульпарківська, будинок 95, позначений в технічній документації літерою № за планом земельної ділянки Н-1, що є спільною власністю територіальних громад Львівської області (надалі - обєкт продажу).

Відповідно до пункту 1.2. договору право власності на обєкт продажу переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного обєкта продажу та підтверджується договором та актом приймання-передачі.

Пунктами 1.3.-1.5. договору встановлено, що згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»01.07.2011 року за № 30472230, р № 19327279, вартість відчужуваного майна становить 173893 грн. 00 коп.

Згідно із висновком про оцінку майна, виданим субєктом оціночної діяльності приватним вищим навчальним закладом «Інститут підприємництва та перспективних технологій»станом на 31.05.2010 року, затвердженим наказом продавця від 05.07.2010 року № 6-о «Про приватизацію нежитлових приміщень загальною площею 451, 0 м2, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 95»та наказом продавця від 05.01.2011 року № 2-в «Про затвердження терміну дії висновку про вартість нежитлових приміщень загальною площею 451, 0 м2, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 95» ринкова вартість відчужуваного нерухомого майна становить 156300 грн. 00 коп. без податку на додану вартість.

Податок на додану вартість становить 31260 грн. 00 коп.

За домовленістю сторін, зазначений в договорі обєкт продажу продається за 187560 грн. 00 коп., в тому числі податку на додану вартість 31260 грн. 00 коп.

Розділом 2 договору встановлено порядок розрахунків.

Так, у відповідності до пункту 2.1. договору покупець зобовязується сплатити продавцю 187560 грн. 00 коп. за вищевказаний обєкт продажу протягом тридцяти календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору. Термін сплати може бути продовжено за умови сплати не менш як пятдесяти відсотків ціни продажу обєкта.

Розділом 3 договору встановлено порядок передачі обєкта продажу.

Так, пунктом 3.1. договору встановлено, що передача обєкта здійснюється продавцем покупцю в трьохденний термін після сплати повної вартості придбаного обєкта.

Розділом 4 договору визначено обовязки покупця, розділом 5 обовязки продавця.

Відповідно до пункту 4.1. договору покупець зобовязаний у встановлений договором строк сплатити повну вартість обєкта продажу.

Згідно пункту 6.1. договору кожна сторона зобовязується належним чином виконувати обовязки, покладені на неї договором, та сприяти іншій стороні у виконанні її обовязків.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Відповідно до пункту 6.4. договору у випадку повної або часткової несплати ціни продажу протягом строку, встановленого пунктом 2.1. договору, договір може бути розірвано, обєкт продажу повертається продавцю, а покупець сплачує неустойку в розмірі двадцяти відсотків ціни, за яку було придбано ним обєкт продажу.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками, зазначений договір є договором купівлі продажу, відповідно до вимог статті 655 ЦК України.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач своїх зобовязань з оплати купленого обєкта не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 187560 грн. 00 коп.

Станом на момент розгляду справи в судовому засіданні доказів погашення вказаної заборгованості сторонами суду не подано та не заявлено.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача Претензією від 01.09.2011 року за вих. № 1290, у якій повідомив відповідача про розірвання договору та просив добровільно сплатити неустойку, визначену пунктом 6.4. договору, яку відповідачем залишено без відповіді.

Позивач просить суд розірвати договір купівлі-продажу нерухомого майна від 04.07.2011 року № 06/11 та стягнути з відповідача на свою користь 37512 грн. 00 коп. неустойки, яка нарахована у відповідності до пункту 6.4. договору.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна субєкта або субєктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

В даному випадку господарське зобовязання виникло з господарського договору купівлі-продажу від 04.07.2011 року № 06/11.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Зокрема, Вищий господарський суд України в Постанові від 08.11.2007 року у справі № 17/72 зазначає, що у відповідності до пункту 3 статті 611 ЦК України Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. В силу частини третьої статті 232 Господарського кодексу України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

У відповідності до частин першої та другої статті 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно приписів частини пятої статті 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши подані документи та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення у повному обсязі.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 34, 43, 44 49, 75, 77, 82 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Розірвати договір купівлі-продажу нерухомого майна від 04.07.2011 року № 06/11, укладений між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради (79008, Львівська область, м. Львів, вул. Винниченка, буд. 18; код ЄДРПОУ 25255072) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІП БУД» (79066, Львівська область, м. Львів, вул. Сихівська, буд. 16; код ЄДРПОУ 23268314).

3.Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП БУД»(79066, Львівська область, м. Львів, вул. Сихівська, буд. 16; код ЄДРПОУ 23268314) на користь стягувача: Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (79008, Львівська область, м. Львів, вул. Винниченка, буд. 18; код ЄДРПОУ 25255072) 37512 грн. 00 коп. неустойки, 460 грн. 12 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.

03.01.2012 року підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Мотивувальна частина рішення оформлена та підписана відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.