Рішення № 20727990, 21.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.11 Справа№ 5015/6577/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження 2002», м. Львів

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів», м. Дрогобич, Львівської області

про: стягнення 54464 грн. 85 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1. - представник на підставі довіреності № 128 від 15.08.2011 року;

відповідача: не зявився.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 03.11.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 28.10.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 54464 грн. 85 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 28.11.2011 року. В судовому засіданні 28.11.2011 року судом оголошено перерву для надання сторонам можливості подання додаткових доказів по суті спору. Ухвалою господарського суду від 12.12.2011 року розгляд справи відкладено на 21.12.2011 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі.

Представнику сторони, що брала участь в судовому засіданні, розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо її прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді.

В судовому засіданні 21.12.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав відповідно до позовної заяви та поданого ним уточнення, вимоги ухвали про порушення провадження в частині подання витребуваних судом документів в оригіналах для огляду в судовому засіданні виконав.

Представник відповідача в судове засідання не зявився. 21.11.2011 року відповідачем подано клопотання про припинення провадження у справі з огляду на укладену сторонами угоду про передачу даного спору на вирішення Третейського суду. В судове засідання 21.12.2011 року відповідачем подано клопотання № 23995 від 21.12.2011 року про відкладення розгляду справи з огляду на неотримання ним уточненого розрахунку штрафних санкцій. Зважаючи на двохмісячний строк вирішення спору, передбачений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає недоцільним задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на можливість її вирішення за наявними в справі матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів, копії яких подано позивачем до справи (договір, додаткові угоди, акти приймання-здачі робіт).

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторона відмовилась.

21.12.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 26.12.2011 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у звязку із невиконанням відповідачем грошових зобовязань. Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження 2002»(надалі по тексту рішення - позивач) звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 54464 грн. 85 коп. заборгованості, що виникла внаслідок недобросовісного виконання договірних зобовязань по оплаті виконаних робіт згідно укладеного між сторонами договору № ТЗ-181/08(099/2008) від 22 квітня 2008 року із відповідними додатками до нього. Позивач вказує, станом на 10.10.2011 року заборгованість відповідача перед ним складає 48826 грн. 00 коп. В судовому засіданні 21.12.2011 року позивач уточнив розмір пені, річних та інфляційних, які в сукупності становлять суму меншу, ніж заявлено в прохальній частині позовної заяви.

Відповідач наявність боргу не заперечив, однак вважає, що розгляд справи слід припинити на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, відповідно до п. 14.4 Договору підряду № ТЗ-181/08 (099/2008) сторони домовились, що будь-який спір, що виникає з приводу даного договору або у звязку з ним, підлягає передачі на розгляд і остаточному вирішенню його у постійно діючому Третейському суді при Господарській асоціації «Крани України»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, буд. 12-А, прим. 24).

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: 22 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження 2002»(підрядником згідно договору) та Відкритим акціонерним товариством «Дрогобицький завод автомобільних кранів»(замовником згідно договору) було укладено договір підряду № ТЗ-181/08 (099/2008) відповідно до якого підрядник зобовязався на власний ризик виконати доручену замовником роботу, а замовник зобовязався прийняти виконану роботу та оплатити її (п. 1.1. договору).

Предметом договору є розробка проектно-технічної документації та монтажні роботи по реконструкції системи теплозабезпечення згідно Технічного завдання на ВАТ «ДЗАК»по адресу: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 22 (п.2.1 договору).

Пунктом 11.1 договору сторони визначили початком виконання робіт 15 травня 2008 року, а закінченням робіт 30 листопада 2008 року. Додатковими угодами № 1, № 2 та № 3 сторони пролонговували строки закінчення підрядником робіт, внаслідок чого кінцевою датою закінчення робіт є 30 вересня 2011 року.

Позивачем умови договору виконані, що підтверджується Актами приймання - здачі робіт: за жовтень 2008 року на суму 1100346 грн. 00 коп.; за вересень 2009 року на суму 311533 грн. 20 коп.; за жовтень 2009 року на суму 138680 грн. 00 коп.; за листопад 2009 року на суму 188467 грн. 20 коп.; за листопад 2009 року на суму 438746 грн. 00 коп.; за листопад 2009 року на суму 9596 грн. 40 коп.; за грудень 2009 року на суму 62231 грн. 00 коп.; за квітень 2011 року на суму 300160 грн. 00 коп.

Загальна вартість виконаних позивачем робіт складає 2549759 грн. 80 коп., з яких відповідачем оплачено 2500933 грн. 80 коп.

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за виконані роботи замовник проводить на підставі кошторисної документації, підписаних актів приймання виконаних робіт (форма № КБ-2а) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3). На виконання завдань, вказаних в договорі, замовник сплачує авансові платежі в чотири етапи: 1-й етап 800000 грн. 00 коп. в трьох денний термін з моменту підписання сторонами даного договору; 2-й етап 900000 грн. 00 коп. через 30 робочих днів після першого платежу; 3-й етап 900000 грн. 00 коп. через 30 робочих днів після другого платежу; 4-й етап 800000 грн. 00 коп. через 30 робочих днів після третього платежу.

Остаточний розрахунок по цій угоді, відповідно до п. 6.3 договору, замовник здійснює на протязі 3-ох днів після підписання акту здавання приймання виконаних робіт. Як вбачається із матеріалів справи, останній акт приймання здачі робіт підписаний сторонами у квітні 2011 року.

Станом на 10.10.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 48826 грн. 00 коп. Дану суму представник відповідача в судових засіданнях не заперечив.

На вищезазначену суму позивачем нараховано 4467 грн. 03 коп. пені, 732 грн. 39 коп. 3% річних та 439 грн. 43 коп. втрат від інфляції. Відповідно до поданого позивачем уточненого розрахунку розмір пені складає 3710 грн. 32 коп., 3% річних 610 грн. 33 коп. та втрат від інфляції 292 грн. 96 коп.

Таким чином загальна сума позову складає 53439 грн. 61 коп.

Дослідивши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані сторонами письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором, у відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що останнім своєчасно, у строк, визначений п. 6.3 договору підряду, повний розрахунок перед позивачем за виконані роботи по договору підряду не проведено. У звязку з цим, станом на 10.10.2011 року та на момент розгляду справи по суті господарським судом, у відповідача перед позивачем існує заборгованість в сумі 48826 грн. 00 коп., на розмір якої позивачем нараховано пеню, втрати від інфляції та 3 % річних, стягнення яких також є предметом даного спору.

Як зазначено вище, позивачем подано уточнення суми позову, відповідно до яких позивачем зменшено розмір пені, втрат від інфляції та 3% річних.

У пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 року № 01-8/2351 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року” зазначалося, зокрема, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Факт зменшення ціни позову обовязково відображається господарським судом в описовій частині рішення і не тягне за собою правові наслідки у вигляді припинення провадження в тій частині, на яку зменшились позовні вимоги.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За наведеного вище, своєчасне, у відповідності до п. 6.3 договору підряду, невиконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо оплати позивачу вартості виконаних робіт розцінюється судом як порушення зобовязання.

Встановивши усі обставини справи та надавши належну правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 48826 грн. 00 коп., оскільки така обґрунтована та підтверджена матеріалами справи.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 610 грн. 33 коп. 3 % річних, 292 грн. 96 коп. втрат від інфляції та 3710 грн. 32 коп. пені, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 12.3 договору підряду № ТЗ-181/08 (099/2008) від 22.04.2008 року встановлено, що за несвоєчасну оплату виконання робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,05% від суми боргу за кожний день прострочення.

За наявності встановленого судом та підтвердженого матеріалами і обставинами справи факту порушення відповідачем договірних зобовязань (п. 6.3 договору) перед позивачем щодо оплати вартості виконаних робіт, позовна вимога про стягнення із відповідача 610 грн. 33 коп. 3 % річних та 292 грн. 96 коп. втрат від інфляції за період з 12.05.2011 року по 10.10.2011 року, та 3710 грн. 32 коп. пені за порушення договірних зобовязань за період з 12.05.2011 року по 10.10.2011 року розцінюється судом як обґрунтована, тому підлягає до задоволення.

Клопотанням від 21.11.2011 року, поданим 23.11.2011 року відповідач просив суд припинити провадження у справі у звязку із непідвідомчістю на його думку справи господарському суду через наявність третейського застереження, передбаченого пунктом 14.4 договору підряду № ТЗ-181/08 (099/2008) від 22.04.2008 року.

Посилання відповідача на те, що спір, згідно передбаченого п. 14.4 договору третейського застереження, повинен розглядатись відповідним Третейським судом, а провадження у справі слід припинити, суд вважає безпідставним, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 5 Закону України від 11 травня 2004 року N1701-1XV «Про третейські суди», юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Пунктом 14.4 договору підряду № ТЗ-181/08 (099/2008) від 22.04.2008 року дійсно встановлено, що будь-який спір між сторонами повинен розглядатись відповідним постійно діючим Третейським судом при Господарській асоціації «Крани України».

Однак, пунктом 3 Додаткової угоди № 3 від 29.06.2010 року до договору підряду № ТЗ-181/08 (099/2008) від 22.04.2008 року було внесено зміни, відповідно до яких пункт 14.4 договору підряду № ТЗ-181/08 (099/2008) від 22.04.2008 року викладено в наступній редакції: «Всі спори, які виникають при виконанні цього Договору, вирішуються шляхом переговорів, а при недосягненні згоди в Господарському суді».

Таким чином, третейське застереження було виключене із договору підряду № ТЗ-181/08 (099/2008) від 22.04.2008 року, і спір підвідомчий господарському суду, внаслідок чого в задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі слід відмовити.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений даною статтею.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам

Керуючись ст. ст. 548, 610, 611, 624, 625, 778, Цивільного кодексу України ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів»про припинення провадження у справі від 21.11.2011 року, поданого 23.11.2011 року.

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів», вул. Гайдамацька, 22, м. Дрогобич, Львівської області (код ЄДРПОУ 00240158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження 2002», вул. Ак. Лазаренка, 1, м. Львів (код ЄДРПОУ 31896902) 48826 грн. 00 коп. суми основного боргу, 610 грн. 33 коп. 3 % річних, 292 грн. 96 коп. втрат від інфляції, 3710 грн. 32 коп. пені, 539 грн. 54 коп. державного мита, 233 грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.