Рішення № 20727778, 21.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.12.11 р. Справа № 9/55

Господарський суд Донецької області у складі судді Сгара Е.В.

При помічнику судді В.Ю.Косицькій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом (позивач-1): Товариства з обмеженою відповідальністю „Перемога” с.Новогригорівка

За позовом (позивач-2): Фермерського господарства „ОСОБА_3 смт.Володарське

До відповідача-1: Фермерського господарства „ОСОБА_2” смт.Володарське

До відповідача-2: Селянського (фермерського) господарства „Людвігсталь” с.Урицьке

Предмет спору: стягнення збитків

За участю представників:

від позивача-1: ОСОБА_1 довір.

від позивача-2: ОСОБА_1 довір.

від відповідача-1: ОСОБА_4 довір.

від відповідача-2: ОСОБА_5 довір.

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.05.2011р. №9/55 задоволені позовні вимоги по даній справі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.08.2011р. №9/55 рішення господарського суду Донецької області від 24.05.2011р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2011р. №9/55 рішення господарського суду Донецької області від 24.05.2011р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2011р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

У відповідності до статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України, для розгляду даної справи призначено суддю Сгара Е.В.

В обґрунтування своїх вимог позивачі посилаються на договір про спільне оброблення земельних ділянок б/н від 10.04.2009р., довідку №19 від 22.01.2010р., звіти про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай, посвідчення про некондиційність насіння, свідоцтва на насіння, акти комісій, накладні, податкові накладні, звіти учасників договору про підсумки збору врожаю.

В уточненнях до позову від 14.02.2011р. та заяві про зміну предмету 01.12.2011р., подану до суду 05.12.2011р. (до початку розгляду спору по суті), посилаючись на приписи ст.22 ГПК України, позивачі просять стягнути з відповідача-2 на користь позивача-1 збитки в сумі 261225,00 грн., на користь позивача-2 збитки в сумі 282993, 00 грн. Вказані заяви підписані повноважними представниками, подані з урахуванням приписів ст. 22 ГПК України та прийняті судом.

Заявою від 11.04.2011р. позивачі відмовились від позовних вимог до відповідача-1.

В процесі розгляду справи позивачі надали клопотання від 19.12.2011р. про призначення по справі повторної експертизи.

Позивачі також заявляли клопотання б/н від 14.02.2011р. про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу-2 відчужувати належне йому нерухоме майно (магазин та механізований тік). Ухвалою суду від 24.03.2011р. заяву про забезпечення позову було задоволено. Строк дії заходів по забезпеченню позову встановлено до вирішення господарським судом Донецької області питання про скасування забезпечення позову, або до скасування ухвали про забезпечення позову в установленому законом порядку вищими судовими інстанціями.

З огляду на матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що під час нового розгляду спору по суті, ухвала №9/55 від 24.03.2011р. є чинною, питання про скасування заходів про забезпечення позову на теперішній час не вирішено.

Відповідач-1 проти понесення позивачами збитків не заперечив; одночасно зазначив про вину Селянського Фермерського господарства „Людвігсталь” у спричиненні відповідних збитків.

Відповідач-2 проти позовних вимог заперечив, посилаючись на недоведеність його вини у понесених позивачами збитках, а також причинно-наслідкового звязку між його діями та збитками. Також відповідач-2 заявив про застосування до спірних правовідносин (поставка неякісних насінь) строку позовної давності згідно ч.4 ст.267 ЦК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін України суд ВСТАНОВИВ:

10.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Перемога”, с.Новогригорівка (позивач 1), Фермерським господарством „ОСОБА_3, с.м.т.Володарське (позивач 2) та Фермерським господарством „ОСОБА_2”, с.м.т.Володарське (відповідач) (надалі учасники договору) укладено договір про спільне оброблення земельних ділянок (надалі - договір).

Відповідно до п.1 вказаного договору учасники договору зобов'язалися об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою оброблення земельних ділянок загальною площею 334 га, що розміщені у Володарському районі Донецької області, для вирощування (посіву та збору) на них урожаю насіння соняшника та одержання прибутку.

На будь-яких інших земельних ділянках учасники договору насіння соняшника в 2009р. не вирощували, що підтверджується звітами учасників договору про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2009р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім зобов'язання спільно діяти, з метою оброблення земельних ділянок (посіву та збору врожаю насіння соняшника), учасники договору взяли на себе зобов'язання об'єднати земельні ділянки та майнові вклади (розділ 2 договору).

Так, позивач-1 зобов'язався об'єднати земельну ділянку площею 122 га, що розміщена на території Боєвської сільської ради Володарського району, що складає 36% об'єднаних земельних ділянок. Позивач-11 також зобов'язався об'єднати техніку для оброблення земельних ділянок, посіву та збору врожаю насіння соняшника, мінеральні добрива та засоби захисту рослин, що передбачало витрати вартістю 250000грн.00коп. та складає 36% об'єднаних вкладів.

Позивач-2, з метою виконання договору, зобов'язався об'єднати земельну ділянку площею 130 га, що розміщена на території Боєвської сільської ради Володарського району, що складає 39% об'єднаних земельних ділянок. Також позивач-2 зобов'язався об'єднати техніку для оброблення земельних ділянок, посіву та збору врожаю насіння соняшника та мінеральні добрива, що передбачало витрати вартістю 300000грн.00коп. та складає 39% об'єднаних вкладів.

Відповідач-1 зобов'язався об'єднати земельну ділянку площею 82 га, що розміщена на території Республіканської сільської ради Володарського району, що складає 25% об'єднаних земельних ділянок. Відповідач-1 також зобов'язався об'єднати техніку для оброблення земельних ділянок, посіву та збору врожаю насіння соняшника, мінеральні добрива та насіння соняшника для посіву, що передбачало витрати вартістю 170000грн.00коп. та складає 25% об'єднаних вкладів.

Всього учасники договору зобов'язались об'єднати вклади на суму 720000грн.00коп. та земельні ділянки загальною площею 334 га (п.2.3 договору).

Учасники договору зобов'язались виконувати свої зобов'язання належним чином: з високою якістю та відповідно до приписів законодавства, що передбачено п.5.1 договору.

Відповідно до п.3.1 договору прибуток, одержаний учасниками договору, розподіляється між ними в натурі: насінням соняшника відповідно до розміру земельних ділянок та внесків, об'єднаних учасниками для їх спільної діяльності, а саме: позивач 1 - 36%, Позивач 2 - 39%, відповідач 1 - 25% врожаю насіння соняшника.

Пункт 3.2 договору передбачає, що вклади учасників договору відшкодуються в натуральній формі насінням соняшника після збору врожаю. Розрахунки між учасниками договору, відшкодування збитків здійснюється також в натуральній формі насінням соняшника після фактичного розподілу прибутку.

Згідно п.3.3 договору, учасники договору несуть витрати та збитки відповідно до розміру вкладів та земельних ділянок, наданих учасниками договору для їх спільної діяльності, встановленому п.3.1 договору.

Як передбачає п.5.2 договору, учасники договору несуть відповідальність за неналежне виконання зобов'язань відповідно до умов договору, зокрема, відшкодують в збитки в натурі - насінням соняшника.

За твердженням позивачів, фактично учасники договору об'єднали земельні ділянки загальною площею 333,91 га, відповідно: позивач 1 - 121,44 га, позивач 2 - 130,47 га, відповідач 1 - 82 га.

Крім того, учасники договору фактично об'єднали матеріальні вклади на суму 724187грн.00коп., відповідно: позивач-1 245265грн.00коп., позивач-2 305272грн.00коп., відповідач-1 -173650грн.00коп., що не змінило співвідношення відсотків в розподілі вкладів учасників договору.

У рахунок свого вкладу відповідач-1 поставив позивачам насіння соняшника для посіву.

Ці обставини підтверджуються бухгалтерською довідкою та протоколом зборів учасників договору від 01.02.2010р.

Як зазначено позивачами, в оптимальний термін відповідно до вимог агротехніки в третій декаді травня 2009р. учасники договору провели посів гібридного насіння соняшника „Русич” в кількості 2300 кг, яке є майновим вкладом відповідача, на земельних ділянках загальною площею 333,91 га.

Відповідно до п. 6.8. Національного стандарту України „Насіння соняшнику: сортові та посівні якості, технічні умови” ДСТУ 6068:2008, по посівних якостях насіння соняшнику повинне відповідати наступним нормам: енергія проростання не менше 80 %, схожість не менше 85 %. Згідно п. 1.3. вказаного стандарту, насіння, що не відповідає його вимогам, до реалізації і посіву не допускається.

В середині червня 2009р. сторонами було встановлено, що на значній частині засіяних земельних ділянок, а саме на 176,8 га, виявлена рідка прорість насіння.

Відповідно до акта від 24.06.2009р., низька схожість насіння була встановлена на земельних ділянках, наданих для спільної діяльності відповідачем, загальною площею 82га, а відповідно до актів від 25.06.2009р., низька схожість насіння була встановлена на земельних ділянках наданих позивачем 1, загальною площею 43,8 га, а також позивачем2, загальною площею 51 га. (копії актів наявні в матеріалах справи).

Таким чином, низька схожість була встановлена на трьох земельних ділянках, які об'єднані учасниками договору, загально площею 176,8 га. На решті земельних ділянок площею 157,11 га, які об'єднані учасниками договору, прорість насіння відповідала нормі.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку у відповідача-1 на момент посіву насіння соняшника „Русич” іншого насіння соняшника не було. Відповідач-1 надав позивачам документи, які підтверджують якість гібридного насіння „Русич”, зокрема, посвідчення про кондиційність насіння, відповідно до якого енергія проростання складає 96%, а схожість 97%, а також свідоцтво на насіння №18, яке підтверджує високу енергію проростання насіння, яка складає 96% та схожість 97%.

За твердженням позивачів, під час зборів учасників договору від 10.06.2009р. відповідач-1 пояснив позивачам, що гібридне насіння „Русич”, яке було придбано ним у Селянського (Фермерського) господарства „Людвігсталь” та, відповідно до наданих цим господарством документів, є якісним. Селянське (Фермерське) господарство „Людвігсталь” має право вирощувати та продавати насіння для посіву споживачам.

Відповідно до матеріалів справи, 20.05.2009р. Селянське (Фермерське) господарство „Людвігсталь” поставило Фермерському господарству „ОСОБА_2” насіння сої „Мрія” у кількості 3 600кг, насіння сої в кількості 9700кг та насіння соняшника „Русіч” у кількості 2 300кг на загальну суму 129705грн.79коп., що підтверджується накладною №39 від 20.05.2009р., податковою накладною №39/з від 20.05.2009р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБІ №527958 від 20.05.2009р.

Одночасно, висновком судово-економічної експертизи №260/24, яка призначалась судом при первісному розгляді справи, встановлено документальне підтвердження такої реалізації Селянським (Фермерським) господарством „Людвігсталь” насіння соняшника „Русіч” у кількості 2300 кг. у травні 2009р.

Посилаючись на вищевикладене, той факт, що саме відповідачем-2 було поставлено спірне насіння соняшника, яке не проросло належним чином, позивачі звернулись до господарського суду з вимогою стягнути з відповідача-2 на користь позивача-1 збитки в розмірі 261225,00 грн., на користь позивача-2 збитки в сумі 282993, 00 грн.

Обґрунтовуючи розрахунок понесених збитків позивачі посилаються на наступне:

Учасники договору недоотримали врожай соняшника з земельних ділянок загальною площею 176,8га, а саме: з ділянки площею 51га - 52 326 кг (51 х (1 780 - 754), з ділянки площею 82га - 85 280кг (82 х (1780 - 740), з ділянки площею 43,8 га - 43 800 кг (43,8 х(1780-780).

Наведені для розрахунку цифри подаються в значені:

1) 51га; 82га; 43,8га, а всього 176,8га - розмір ділянок, на яких недоотриманий урожай.

2) 1 780кг з 1га - середній урожай по Володарському району.

3) 740кг; 754кг; 780кг - урожай, фактично зібраний з ділянок.

Всього з 176,8 га недоотримані 181 406кг (52 326 + 85 280 + 43 800). В середньому з 1га недоотримані 1 026 кг (181 406 / 176,8).

Таким чином, позивачі посилаються на неотримання врожаю соняшника, який могли б реально одержати за звичайних обставин, якби їх права не були порушені, (збитки в натурі) а саме позивач1 в розмірі 65306кг. (181406кг. х 0,36) соняшника та позивач2 в розмірі 70748кг. (181406кг. х 0,39) соняшника.

Крім того, позивачі зазначили, що відповідно до відомостей бухгалтерського обліку учасники договору понесли такі витрати під час спільного оброблення земельних ділянок загальною площею 333,91 га: позивач 1 245265грн.00коп., позивач 2 305272грн.00коп., відповідач 1 -173650грн.00коп., а всього 724187грн.00коп. Розмір витрат всіх учасників договору на 1 га земельної ділянки, у тому числі, на яких був недоотриманий врожай, складає 2169 грн. (724187грн./333,91га).

Недоотриманий учасниками договору врожай з 1 га складає 57% від врожаю, який могли отримати учасники договору з 1 га за звичайних обставин. Відповідно розмір втрат, які зазнали учасники договору, за поясненнями позивачів, у зв'язку з недоотриманням врожаю (реальні збитки), також з 1 га складає 1236грн.00коп. на 1га.

Таким чином, позивачі зазначають, що загальна вартість реальних збитків, які учасники договору понесли на 176,8 га, складає 218524грн.80коп. При цьому вартість понесених втрат позивачами (реальні збитки) складає: позивач-1 78669грн.00коп., позивач-2 85225грн.00коп.

В свою чергу, відповідно до довідки Маріупольського відділення торгово-промислової плати Донецької області, вартість 1кг товарного соняшника в Донецькій області станом на 18.10.2010р. складає 3,80 грн. - 4,20 грн.

З огляду на це, середня вартість 1кг товарного соняшника в Донецькій області станом на 18.10.2010 р. складає 4грн.00коп. (3.80 + 4,20) / 2.

Вартість всього недоотриманого, за твердженням позивачів, насіння соняшника складає 725624грн.00коп.

При цьому, вартість недоотриманого позивачем-1 насіння соняшника складає 261225грн.00коп., а позивачем-2 282993грн.00коп. Всього позивачі недоотримали насіння соняшника в сумі 544218грн.00коп.

При цьому, вартість прибутку, який позивачі могли б реально одержати за звичайних обставин, якби їх право не було порушене (упущена вигода), складає: позивач-1 182556грн.00коп., позивач-2 197768грн.00коп.

Посилаючись на вищевикладені обставини позивач-1 стверджує, що зазнав збитки в сумі 261225 грн. 00 коп., позивач-2 збитки в сумі 282993 грн.00 коп.

Оскільки позивачем сума позову визначена як збитки, при розгляді таких позовних вимог суд виходить з нижченаведеного.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (п.п.4) п.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Частинами 1 та 2 ст.623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Разом з цим, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки, у свою чергу, це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного пава, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 1 ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, в тому числі, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення збитків, суд виходить з того, що складовою збитків є наявність збитків, протиправна поведінка боржника, причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками.

Таким чином, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме наявність збитків, протиправна поведінка заподіювача збитків, причинний звязок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача, вина.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності, передбаченої ст. 623 Цивільного кодексу України.

Таким чином, для розгляду спору по суті, господарському суду необхідно встановити факт наявності чи відсутності здійснення споживачем вказаних вище витрат, наявності чи відсутності вини відповідача, причинно-наслідковий звязок між такими витратами та діями/бездіяльністю відповідача (його виною).

Тобто, у Господарському кодексі України акцент зроблений, зокрема, на обовязку учасника господарських відносин, який порушив установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

При цьому, як приписами Цивільного кодексу України, так і приписами Господарського кодексу України, обовязок доказування розміру збитків, вини заподіювача збитків та причинно-наслідковий звязок покладається саме на заявника відповідних вимог про стягнення збитків.

Стосовно встановлення факту наявності збитків, зокрема низької схожості насіння на земельних ділянках, наданих для спільної діяльності відповідачем, загальною площею 82га позивачі посилаються на акт 24.06.2009р., а на земельних ділянках наданих позивачем-1, загальною площею 43,8 га, а також позивачем-2, загальною площею 51 га позивачі посилаються на акт від 25.06.2009р. (копії актів наявні в матеріалах справи).

Комісія за участю фахівців, представників місцевої влади та учасників договору, що дослідила ці ділянки, прийшла до висновку, що рідка прорість є наслідком низької схожості посіяного насіння соняшника, а нерівномірність розвитку рослин недостатньою енергією їх проростання, що призведе до значного недоодержання врожаю.

При цьому, господарський суд звертає увагу сторін на той факт, що до відповідного висновку (щодо причин рідкого проростання насіння) можуть прийти лише фахівці у відповідній галузі та після дослідження всіх обєктивних обставин для проростання насіння (умови його зберігання, умови самого процесу посіву, умови, за яких таке насіння повинно було проростати погодні умови та якісні показники ґрунту, умови догляду за землею за час від посіву до часу проростання та збирання врожаю тощо).

Позивачі по справі не підтвердили належними та допустимими доказами, в порядку ст.33 ГПК України, що у складі вищевказаної комісії були відповідні фахівці.

До того ж, позивачі зазначають, що на решті земельних ділянках, на яких також було посіяне гібридне насіння соняшника „Русич”, схожість насіння відповідала нормам. На цих ділянках учасниками договору був зібраний відповідний врожай. Так, на земельній ділянці площею 77,64 га врожай склав 2034 кг з 1 га, а всього 157790 кг насіння соняшника, а на земельній ділянці площею 79,47га врожай склав 1900 кг з 1 га, а всього 150760 кг насіння соняшника.

Всього на цих ділянках загальною площею 157,11 га був зібраний врожай розміром 308550 кг, чи 1964 кг насіння соняшника з 1 га.

Ці обставини підтверджуються звітами учасників договору про підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 1 грудня 2009р., бухгалтерським звітом про підсумки збору врожаю, актами комісій та протоколами зборів учасників договору від 25.06.2009р. та від 01.02.2010р., копії яких залучені до матеріалів справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачі довели лише факт неналежного проростання насіння соняшника лише на частині земельних ділянок. При цьому, самі позивачі посилаються на той факт, що засіяне насіння соняшника „Русич” в деяких ділянках зійшло за очікуваними обємами та встановленими нормами.

В частині зясування питання наявності чи відсутності протиправних дій відповідача-2 по справі, з якого позивачі просять стягнути спірні суми, суд виходить з наступного:

1)Позивачами по справі не доведено (в справі відсутні відповідні документи), що передано відповідачем-2 насіння мало цільове призначення саме під посів.

2)Позивачами жодними документами не підтверджено факту отримання саме від відповідача-2 неякісного насіння. Посилання сторонами на посвідчення №2101-2102 про кондиційність вказаного гібридного насіння соняшника „Русіч” врожаю 2006р. Судом до уваги не приймаються, оскільки в справі відсутні докази посіву на спірних ділянках саме цього насіння. Крім того, поставка від відповідача-2 товару із неякісними характеристиками в момент такої поставки позивачами не оскаржена, проби спірного насіння в передбаченому діючим законодавством порядку, саме за фактом поставки не відібрані, насіння прийнято без жодних зауважень і іншого позивачами по справі не доведено.

3)Посилання позивачів на відібрані проби насіння вже після виявлення факту низької схожості насіння судом також не приймаються як безпідставні та недоведені. В справі відсутні докази того, що відібране насіння для проб належало саме відповідачу-2 по праві. Відповідачем-2 факт належності йому такого насіння спростовано. Крім того, суд враховує, що з моменту посіву (травень 2009р.) насіння соняшника до моменту збору врожаю та відбирання проб позивачами (вересень 2009р.) пройшов певний проміжок часу, тобто насіння, за умови його невідповідного зберігання, могло втратити свої властивості. Доказів того, що насіння відібране для проб зберігалось у чітко витриманих умовах, за яких в жодному разі не могло відбутись погіршення його якісних властивостей, позивачами в порядку ст.33 ГПК України суду не надано.

З огляду на викладене, матеріалами справи не підтверджено факту наявності вини відповідача у зібрання позивачами погіршеного врожаю.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши всі наявні у справі документи, заслухавши господарський суд дійшов висновку про відсутність таких складових збитків, як вина відповідача, внаслідок чого й відсутня така складова збитків, як причинно-наслідковий звязок між діями відповідача та понесеними позивачами збитками.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги про стягнення з відповідача-2 на користь позивача-1 збитки в розмірі 261225,00 грн., на користь позивача-2 збитки в сумі 282993, 00 грн. задоволенню не підлягають у звязку з недоведеністю.

В ході розгляду спору відповідачем-2 було заявлено клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності згідно ч.4 ст.267 ЦК України.

З огляду на приписи ст.ст.256, 267 Цивільного кодексу України, застосування строку позовної давності можливо лише за наявності факту порушеного права однієї із сторін правовідносин. Оскільки в задоволенні позову відмовлено саме з причин недоведеності викладених обставин, строк позовної давності до спірних правовідносин застосований бути не може.

Таким чином, заява відповідача-2 про застосування строку позовної давності залишена судом без задоволення.

В ході розгляду спору, від вимог до відповідача-1 Фермерського господарства „ОСОБА_2”, с.м.т.Володарськ в заяві від 11.04.2011р. позивачі відмовились.

В порядку ст.78 Господарського процесуального кодексу України судом перевірено повноваження представника позивачів, який підписав заяву про відмову від позову, на вчинення відповідних дій.

Частиною 2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається

У судовому засіданні представника позивачів ознайомлено з наслідками відмови від позову, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України.

Розглянувши заяву позивача, суд зясував, що відмова від позову не суперечить чинному законодавству України й не порушує прав і охоронюваних законом інтересів сторін, у звязку з чим відмова судом приймається.

Таким чином, провадження у справі в частині вимог до відповідача-1 Фермерського господарства „ОСОБА_2”, с.м.т.Володарськ підлягає припиненню в порядку п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання учасників судового процесу про призначення по справі повторної судової експертизи та додаткової судової експертизи за наслідком дослідження всіх матеріалів справи та висновку суду про достатність наявних у справі документів для повного та всебічного розгляду спору, залишені судом без задоволення.

Позивачі також заявляли клопотання б/н від 14.02.2011р. про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу-2 відчужувати належне йому нерухоме майно (магазин та механізований тік). Ухвалою суду від 24.03.2011р. заяву про забезпечення позову було задоволено. Строк дії заходів по забезпеченню позову встановлено до вирішення господарським судом Донецької області питання про скасування забезпечення позову, або до скасування ухвали про забезпечення позову в установленому законом порядку вищими судовими інстанціями.

З огляду на матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що під час нового розгляду спору по суті, ухвала №9/55 від 24.03.2011р. є чинною, питання про скасування заходів про забезпечення позову на теперішній час не вирішено.

З огляду на вищевикладене, керуючись приписами статті 68 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд дійшов висновку, що на теперішній час відпали підстави для забезпечення позову.

За наведених обставин, забезпечення позову підлягає скасуванню.

Судові витрати, в тому числі за оплату вартості проведеної судової експертизи, покладаються на позивачів до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, у звязку із внесенням позивачами оплати з витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, суд дійшов висновку про видачу позивачам відповідної довідки.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст.ст. 22, 256, 267, 610, 611, 623, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 2-1, 4-2, 4-3, 4-6, 30, 33, 34, 41, 43, 44, 49, 66, 67, 68, п.4 ст.80, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Перемога” с.Новогригорівка та Фермерського господарства „ОСОБА_3 смт.Володарське до Селянського (фермерського) господарства „Людвігсталь” с.Урицьке про стягнення на користь позивача-1 збитків в розмірі 261225,00 грн., на користь позивача-2 збитків в сумі 282993, 00 грн. відмовити.

Припинити провадження у справі в частині вимог до Фермерського господарства „ОСОБА_2” смт.Володарське.

Товариству з обмеженою відповідальністю „Перемога” (за адресою: вул.Леніна, 2, с.Новогригорівка, Донецька область, 87061, код ЄДРПОУ 30417450) видати довідку для повернення з державного бюджету витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 112грн.00коп., перерахованих згідно платіжного доручення №43 від 09.03.2010р., в звязку із внесенням витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Фермерському господарству „ОСОБА_3 (за адресою: АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) видати довідку для повернення з державного бюджету витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 112грн.00коп., перерахованих згідно платіжного доручення №44 від 09.03.2010р., в звязку із внесенням витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Скасувати заходи про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу-2 відчужувати належне йому нерухоме майно, зареєстроване в БТІ КП „Розівський комунгосп”, а саме: магазин, розташований за адресою: Запорізька область, Розівський район, смт.Розівка, вул.Леніна, 112а; механізований тік, розташований за адресою: Запорізька область, Розівський район, с.Карла Лібкнехта, 112а з дати набрання цього рішення чинності.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 26.12.2011р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >