Рішення № 20723905, 02.11.2011, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 2-945/11

Категорія 46

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2011 р.

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого суддіЯкутюка В.С.,

при секретаріДавиденко М.В.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в м.Богуславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1, звернувшись до суду із даним позовом, просить стягнути із відповідача ОСОБА_2 втрачений заробіток внаслідок каліцтва за період з 01 жовтня 2011 року щомісячними платежами по 717 грн.50 коп. до 01 жовтня 2013 року, посилаючись на те, що, що згідно висновку МСЕК від 14.09.2006 року їй було встановлено другу групу інвалідності на період з 01.10.2006 року по 01.10.2007 року. Після повторного огляду у МСЕК їй підтверджено другу групу інвалідності і термін інвалідності встановлено до 01 жовтня 2013 року, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК від 29 вересня 2011 року. Інвалідність вона отримала внаслідок винних дій відповідача, який 30 вересня 2004 року, керуючи автомобілем “ВАЗ-2103” д/н НОМЕР_1 в с.Мисайлівка Богуславського району порушив вимоги п.п. 2.9"а", 1.5, 12.3, 19.3 Правил дорожнього руху України і допустив наїзд на неї (ОСОБА_1.), заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, в тому числі перелом кісток тазу, закриту травму живота з розривом сечового пузиря, струсу головного мозку.

Згідно вироку Богуславського районного суду Київської області від 02 вересня 2004 року ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої вона (позивачка) отримала тяжкі тілесні ушкодження, і засуджений за ч.2 ст.286, ч.1 ст. 135 КК України до чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на два роки із звільненням від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України з іспитовим строком на два роки.

Втрата її працездатності становить 70%, що підтверджується висновком комісійної судово-медичної експертизи №2/к від 14 травня 2007 року.

До отримання травми вона працювала у Богуславському вищому професійному училищі сфери послуг прибиральницею службових приміщень. Середній місячний заробіток за останні три місяці, який вона мала до отримання каліцтва, згідно довідки вказаного училища становить 230 грн. У відповідності до ч.ч.1,3 ст.1197 ЦК України вона має право на відшкодування втраченого заробітку в розмірі 70 відсотків від пятикратного розміру мінімальної заробітної плати, яка була законодавчо встановлена на час втрати працездатності.

Позивачка ОСОБА_3 в попереднє судове засідання не зявилась, але письмово повідомила суд про розгляд справи без її участі, свої позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в попереднє судове засідання не зявився, але письмово повідомив суд про розгляд справи без його участі, позов визнав повністю і не заперечував проти його задоволення.

Виходячи з наведеного суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Із копії вироку Богуславського районного суду Київської області від 02 вересня 2004 року вбачається, що ОСОБА_2 був засуджений по ст.ст.286 ч.2, 135 ч.1 КК України до чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на два роки із звільненням від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України з іспитовим строком на два роки.

ОСОБА_2 визнаний судом винним в тому, що 30 травня 2004 року приблизно в 22 години 20 хвилин він, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, керуючи автомобілем марки “ВАЗ-2103” д/н НОМЕР_1 на вул.Кірова в с.Мисайлівка Богуславського району проявив неуважність і здійснюючи маневр обїзду справа зіткнувся з відкритими дверима автомобіля “ВАЗ-21099”, який стояв в зустрічному напрямку на краю проїзної частини, після чого зїхав на обочину і здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_1 і ОСОБА_4, після чого з місця пригоди втік.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №219Д від 23 червня 2004 року внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримала тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент заподіяння.

Дії водія ОСОБА_2, який порушив вимоги п.п. 2.9 “а”, 1.5, 12.3, 19.3, 2.10 Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинному звязку із даною дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, які настали для потерпілої ОСОБА_1

Згідно довідки Миронівської МСЕК від 29 вересня 2011 року ОСОБА_1 під час чергового огляду встановлена друга група інвалідності з 01 жовтня 2011 року по 01 жовтня 2013 року.

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №2/К від 14.05.2007 року у потерпілої ОСОБА_1 згідно наданої медичної документації відмічені наступні тілесні ушкодження: перелом лонних і сідалищних кісток із зміщенням, перелом бокової маси хрестця зліва, що призвели до деформації тазового кільця, больового синдрому зі статико-динамічними порушеннями; розрив мочового пузиря з явищами розвинутого хронічного цистіту і нетриманням мочі; черепно-мозкова травма струс головного мозку з лікворо-динамічними порушеннями. Відмічені ушкодження зважаючи на їх характер могли утворитися в результаті дорожньо-транспортної пригоди 30.05.2004 року у пішохода ОСОБА_1 Згідно наказу МОЗ України №278 від 05.08.1998 року втрата професійної працездатності внаслідок вказаної травми рівна 70% ( пункт І "б" 40%; пункт 101 "б" 30%).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя фізичній особі, зобовязана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у звязку з втратою здоровя, а також інших доходів.

Відповідно до ч.1 ст.1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоровя заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоровя, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності загальної працездатності.

Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоровя або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоровя. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від пятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з пятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Середній місячний заробіток ОСОБА_1 за останні три місяці, який вона мала до отримання каліцтва, згідно довідки Богуславського вищого професійного училища сфери послуг становить 230 грн., що є меншим від пятикратного розміру мінімальної заробітної плати, яка згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" становила з 01 січня 2004 року 205 грн., а з 01 вересня 2004 року 237 грн. на місяць.

Таким чином розмір втраченого заробітку позивачки необхідно обчислювати виходячи з пятикратного розміру мінімальної заробітної плати, який на час отримання каліцтва становив 1025 грн. Втрачений заробіток позивачки становить 717 грн.50 коп. (70 відсотків від 1025 грн.), а тому виходячи з вищевикладеного необхідно стягувати одноразово із відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки щомісячними платежами по 717 грн.50 коп., починаючи з 01 жовтня 2011 року по 01 жовтня 2013 року.

Суд вважає, що оскільки шкода позивачці ОСОБА_1 завдана вчиненням злочину, то відповідно до ч.4 ст.1193 ЦК України не має підстав для зменшення розміру відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища.

Таким чином, визнання відповідачем предявленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

На підставі ст.ст.1195, 1197, 1202 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 59, 130, 174, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячними платежами в розмірі по 717 грн.50 коп. втрачений заробіток внаслідок каліцтва, починаючи з 01 жовтня 2011 року до 01 жовтня 2013 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Богуславського районного суду Київської області (22030001; судовий збір, код 02892111, пункт 1.2) 94 грн.10 коп. (девяносто чотири грн.10 коп.) судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Богуславський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя В. С. Якутюк