Рішення № 20720749, 14.12.2011, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08000, Київська область, смт. Макарів, вул. Фрунзе, 35

"14" грудня 2011 р. Справа № 2-135/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Тандира О.В., при секретарі Стернюку Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Макарові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, (далі позивач)звернувсядо суду з позовом до ОСОБА_2., (після одруження змінила прізвище на ОСОБА_2, далі - відповідач), в якому посилаючись на ст.ст.15, 16, 321, 386, 391 ЦК України просив постановити рішення, яким зобовязати відповідача усунути перешкоди у користуванні квартирою в будинку за АДРЕСА_1 шляхом її виселення з неї без надання іншого жилого приміщення.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідно до договору дарування будинку від 25 березня 2000 року, посвідченого державним нотаріусом Макарівської державної нотаріальної контори Лисенко Л.М., ОСОБА_9 подарував, а він прийняв у дар житловий будинок за АДРЕСА_1. Даний договір зареєстровано в реєстрі за № 2018. Зазначене домоволодіння відповідно до вимог чинного законодавства 30 березня 2000 року було зареєстровано в Макарівському бюро технічної інвентаризації Київської області, про що в реєстрову книгу№13 зроблено відповідний запис за № 2204. Належний позивачу будинок складається з двох ізольованих квартир, кожна з яких має окремий вхід. В квартирі за № 1 зазначеного будинку проживає його сім'я, сім'я його сина та доньки. Отже, в даній квартирі житловою площею 31.1 кв.м. приживають три родини загальною чисельністю вісім чоловік, що не відповідає нормам жилої площі, яка має припадати на одну особу. Крім того, проживання такої кількості людей приводить до виникнення конфліктів, що в свою чергу позначається на погіршенні його самопочуття. Разом з тим, квартиру за № 2 в спірному будинку безпідставно займає одноособово відповідачка по справі - ОСОБА_2 Від добровільного виселення з незаконно займаної нею квартири в будинку за АДРЕСА_1 відповідачка відмовляється, а безпідставно проживаючи в належному йому житловому будинку відповідачка порушує його право власності та вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном.

До участі у справі у якості співвідповідача за клопотанням позивача судом було залучено чоловіка відповідача ОСОБА_10, який також проживає в спірній квартирі без належних на те правових підстав та до якого було предявлено аналогічні вимоги. Також у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору було залучено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідачі та їх представник в судовому засіданні посилаючись на ст.ст. 64, 116, 310, 311 ЖК Української РСР проти задоволення позовних вимог заперечили повністю, зазначили, що проживали у спірній квартирі як члени сімї наймача ще до того, як їх батько подарував її позивачу, а тому не можуть бути з неї виселені без надання іншого жилого приміщення. Також зазначали, що рішенням суду був встановлений порядок користування спірним будинком, якого вони до цього часу виконують. Просили з цих підстав у задоволенні вимог відмовити повністю.

Треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_6, просили розглядати справу за їх відсутності, заперечення відповідачів підтримали.

Заслухавши сторін, їх представників, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до договору дарування будинку від 25 березня 2000 року серії АВК № 120211 ОСОБА_9 подарував, а позивач прийняв у дар житловий будинок за АДРЕСА_1. Вказаний жилий будинок ОСОБА_11, належав на підставі свідоцтва про право власності на жилий будинок виданого згідно рішення виконкому селищної ради № 47 від 14.03.1989 року (рішенням селищної ради було впорядковано нумерацію будинків № 150 ОСОБА_11.). Даний договір посвідченого державним нотаріусом Макарівської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, та зареєстровано в реєстрі за № 2018 та 30 березня 2000 року був зареєстрований в Макарівському бюро технічної інвентаризації Київської області, про що в реєстрову книгу № 13 зроблено відповідний запис за № 2204.

Таким чином єдиним власником вказаного будинку є позивач, що не заперечувалося відповідачами.

Вказаний вище будинок складається з двох ізольованих квартир, кожна з яких має окремий вхід, загальною площею 144,9 кв.м, житловою площею 73,5 кв.м., що підтверджується копією технічного паспорту на індивідуальний жилий будинок.

В квартирі за № 1 жилою площею 31,1 кв.м., зазначеного будинку проживає сім'я позивача, сім'я його сина та його доньки загальною чисельністю вісім осіб, що не заперечувалося відповідачами.

Разом з тим, квартиру за № 2 житловою площею 42.4 кв.м., займає відповідач ОСОБА_2 (зареєстрована з 06.03.1998 року), її чоловік ОСОБА_12, також в цій квартирі зареєстровані її доньки ОСОБА_4, ОСОБА_5, що підтверджується довідкою про склад сімї, копією будинкової книги для прописки громадян спірного будинку.

Дослідивши надані сторонами докази, вирішуючи між сторонами спір, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 383 цього ж Кодексу власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Разом з тим регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією права особи на житло здійснюється спеціальним законом яким є ЖК УРСР.

Згідно ст. 4 ЖК УРСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає, зокрема, жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд).

Користування жилими приміщеннями в будинках приватного житлового фонду регулюється Главою 6 вказаного Кодексу.

Як зазначено у ст. 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Як вбачається з аналізу норм цієї глави ЖК УРСР, із власником на відповідних правових підставах можуть проживати або члени його сімї, або ж наймач на підставі договору найму жилого приміщення.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) згідно ч. 4 ст. 156 ЖК УРСР належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме його дружина, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство (ст. 64 ЖК УРСР).

Що ж до користування жили приміщенням приватного житлового фонду на підставі договору найму, це питання регулюється ст. 158 ЖК УРСР, відповідно до якої договір найму жилого приміщення укладається між власником будинку (квартири) і наймачем у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів або в органі управління, що ним утворюється. Договір повинен містити вказівку на предмет договору, строк, на який він укладається, визначати права і обов'язки наймодавця і наймача та інші умови найму.

Таким чином, оскільки відповідачі не є членами сімї позивача як власника житлового будинку, а також не є наймачами цього жилого приміщення на підставі відповідного договору, то в них відсутні правові підстави перебувати у спірному жилому приміщенні квартирі АДРЕСА_1 тому гарантії, передбачені ЖК УРСР щодо наданням їм іншого жилого приміщення при виселенні на них не поширюються.

Разом з тим, захищаючи права власника щодо володіння, користування належним йому будинком, суд вважає, що позовні вимоги до відповідачів, які без відповідних правових підстав його займають, про усунення перешкод у користуванні цим будинком шляхом їх виселення підлягають задоволенню.

Посилання відповідачів на те, що згідно архівної довідки № 06-04/415 від 03.06.2010 року в по господарській книзі Макарівської селищної ради народних депутатів станом на 01.01.1980 року в господарстві у АДРЕСА_2 ОСОБА_2., значиться членом сімї власника будинку судом відхиляються, оскільки це стосується будинку під № 122б, а не будинку № 150 (№152 до впорядкування номерів), який належить позивачу.

Також посилання відповідачів на те, що разом з ними проживає малолітня дитина ОСОБА_5, - ОСОБА_6, не підтверджується жодними дослідженими в судовому засіданні доказами.

Судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України у разі звільнення від їх сплати позивача підлягають стягненню з відповідачів солідарно у розмірі, встановленому законодавством на час звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 15, 60, 79, 88, 207, 212-215, 223 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - задовольнити.

Зобовязати ОСОБА_2, ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні квартирою за № 2 в будинку за АДРЕСА_1 шляхом їх виселення.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в дохід держави (одержувач: УДК у Макарівському районі (Макарівський район) 22030001, код ЄДРПОУ: 23570013, банк: ГУ ДКУ у Київській області м. Київ, рахунок: 31214206700385) 8,5 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Макарівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий О.В.Тандир

Повний текст рішення виготовлено

та підписано 28.12.2011 року