Рішення № 2071684, 03.04.2007, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22-ц-257\2007 рік Головуючий у 1 інстанції Одерій С.М.

Категорія 21 Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

3 квітня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г.

суддів Козлова О.М., Кочегарової Л.М.

при секретарі Жило І. А.

розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" (далі ВАТ „ММК ім.Ілліча") про стягнення втраченого заробітку та відшкодування моральної шкоди, зобов'язання скласти акт розслідування професійного захворювання за формою П-4 за апеляційною скаргою позивачки на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 29 січня 2007 року,

встановила:

Рішенням Іллічівського районного суду М.Маріуполя від 29 січня 2007 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить рішення скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, яка доводи скарги підтримала, заперечення представників відповідача Бурлаченко Н.С. і Кураша О.М., які просили відмовити у задоволенні скарги, думку представника Фонду соціального страхування Черкас О.Є., перевіривши законність і обгрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з задоволенням позовних вимог ОСОБА_1. в частині зобов'язання скласти акт про професійне захворювання з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що з 1996 року позивачка працювала в ВАТ „ММК ім.Ілліча". З квітня 2001 року до 18 липня 2003 року вона виконувала роботу шліфувальника в ремонтно-механічному цеху комбінату. Згідно з висновком ЛКК від 30 вересня 2002 року у ОСОБА_1. встановлений хронічний обструктивний бронхіт, стадія загострення. За висновком Інституту медицини праці Академії медичних наук України від 5 жовтня 2004 року, при стаціонарному обстеженні у ОСОБА_1. встановлено діагноз: хронічний бронхіт 2 ст. в фазі

ремісії, дифузний пневмосклероз ЛН 1 ст. - захворювання професійне, змішаної етіології (виробничий і інфекційний фактори). 4 жовтня 2004 року комісія по розслідуванню випадку професійного захворювання ВАТ „ММК ім. Ілліча" дійшла висновку про відсутність зв'язку між захворюванням позивачки і умовами її праці.

Відмовляючи ОСОБА_1. у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що факт наявності у позивачки професійного захворювання не знайшов свого підтвердження в суді, що відсутній зв'язок між наявним у позивачки захворюванням і умовами праці на підприємстві, а тому підстав для складання акту за формою ГТ-4 немає.

З висновками суду погодитися не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Згідно п.68 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 (далі Порядок) усі випадки хронічних професійних захворювань і отруєнь підлягають розслідуванню. Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі спеціалістів спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу згідно з переліком, що затверджено МОЗ.

Згідно з положеннями п.74 Порядку, у спірних випадках для остаточного вирішення питання про наявність професійного захворювання особа направляється до Інституту медицини праці Академії медичних наук (м.Київ). У разі незгоди хворого або роботодавця з рішенням Інституту щодо встанорлення діагнозу і зв'язку захворювання із впливом шкідливих виробничих факторів і трудового процесу воно може бути оскаржено в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників „ММК ім. Ілліча" в суді апеляційної інстанції, висновки Інституту медицини праці відносно ОСОБА_1. підприємство в установленому законом порядку не оскаржувало.

Посилання представників відповідача на те, що дані санітарно-гігієнічної характеристики місця роботи позивачки спростовують висновки про наявність у ОСОБА_1. професійного захворювання, оскільки вплив шкідливих умов праці позивачки на її здоров'я був короткочасним, що причина захворювання пов'язана з інфекційним впливом, що за висновком комісійної судово-медичної експертизи неможливо пов'язати захворювання з умовами праці позивачки, є безпідставними.

Крім того, вирішення питання щодо наявності або відсутності професійного захворювання до компетенції судово-медичної експертизи не відноситься.

Враховуючи обставини справи та положення матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що наявність у позивачки професійного захворювання підтверджена в судовому засіданні, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з задоволенням позовних вимог ОСОБА_1. про покладення на відповідача зобов'язання скласти акт розслідування професійного захворювання за формою П-4.

Не вбачаючи підстав для відшкодування ОСОБА_1. втраченого заробітку і моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням, суд виходив з факту недоведеності позивачкою своїх позовних вимог.

Однак колегія суддів вважає, що на даний час позовні вимоги ОСОБА_1. в частині стягнення з відповідача втраченого заробітку з 4 жовтня 2004 року та моральної шкоди задоволені110 не підлягають, оскільки ці вимоги можуть бути заявлені до належного відповідача тільки після отримання акту про професійне захворювання.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Витрати позивачки пов'язані з оплатою правової допомоги по справі, документально підтверджені узгоджуються з положеннями Постанови Кабінету Міністрів України, він. 27 квітня 2006 року № 590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" і тому підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1.( а.с.46).

Крім того, з ВАТ „ММК ім.Ілліча" у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, стягуються судові витрати по оплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення 1ллічівськ0го районного суду міста Маріуполя від 29 січня 2007 року

скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" скласти акт розслідування професійного захворювання ОСОБА_1. за формою П-4.

В решті позову ОСОБА_1. відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу 400 грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" судовий збір на користь держави в розмірі 4 грн.25 коп. на розрахунковий рахунок № 31418537700052 одержувач Місцевий бюджет Жовтневий район МФО 834016 код платежу 22090100 ОКПО 34686694 банк одержувача ГУ ДКУ у Донецькій області та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7 грн.50 коп. на розрахунковий рахунок 31216259700004 МФО 834016 ГУДКУ у Донецькій області код ОКПО 34686537 одержувач УДК у м. Донецьку.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.