Постанова № 20712786, 26.12.2011, Личаківський районний суд м.Львова

3-2/11

Личаківський районний суд м. Львова

___________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2011 м.Львів

суддя Личаківського районного суду м. Львова Гірник Т. А. ,

розглянувши матеріали, які надійшли з Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючої: ТзОВ «Делаваре Консульторія Україна», директор, проживає: АДРЕСА_1

за ст. 163-1 ч. 1 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

Працівниками ДПІ в Личаківському районі м. Львова складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про те що вона працюючи директором ТзОВ «Делаваре Консульторія Україна», що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Водогінна, 2 допустила порушення порядку ведення податкового обліку в 2007-2009рр., а саме занижено податок на прибуток на загальну суму 89 612 грн.; не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 3198,48 грн., чим порушила вимоги п. 1.20, п. 1.26, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», абзац «б»пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

ОСОБА_1 при розгляді справи про адміністративне правопорушення вину у вчиненому заперечила, повідомила, що 10.11.2009р. працівниками ДПІ в Личаківському районі м. Львова було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Делаваре Консульторія Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 14.02.2007р. по 30.06.2009р. За результатами перевірки складено акт № 441/23-2/34942825 від 10.11.2009р. Вважає, що висновки акту є безпідставні, а отже відсутня її вина, як керівника у порушенні податкового законодавства, оскільки очолюване нею підприємство не здійснювало у період, який перевірявся, реалізацію продукції власного виробництва (розробки програмного забезпечення) повязаній особі за цінами нижчими за фактичну собівартість продукції. Також, необґрунтованими вважає висновок про те, що введені в експлуатацію малоцінні необоротні активи приймають участь у перерахунку запасів та включаються до валового доходу, оскільки відповідно до облікової політики підприємства в момент введення в експлуатацію нараховується 100% амортизації то відповідна балансова вартість малоцінних активів дорівнює нулю і не може приймати участі в розрахунку приросту запасів. Необґрунтованим вважає висновок про те, що до складу валових витрат неправомірно було віднесено витрати на отриманні послуги від СПД ФО ОСОБА_2 та СПД ФО ОСОБА_3, оскільки до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат сплачених протягом звітного періоду. Крім того, не погоджується з висновком про те, що кошти виплачені по авансових звітах у 2008 році є додатковим матеріальним благом та з сум виплачених по авансових звітах має сплачуватись податок з доходів фізичних осіб, оскільки до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу платника податку не включаються сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт. Просить також врахувати, що на підставі того ж акту було винесено податкові повідомлення-рішення № 0002502320/0/27223/10/23-2 від 23.11.2009р. та № 0002821720/0/27415/10/17-2 від 23.11.2009р. Вказані повідомлення-рішення оскаржила в органи ДПІ Личаківського району м. Львова, в результаті чого повідомлення-рішення № 0002502320/0/27223/10/23-2 залишено без змін, а повідомлення-рішення № 0002821720/0/27415/10/17-2 скасовано в частині основного платежу в сумі 950 грн. 58 коп. та застосованої штрафної санкції в сумі 1900,76 грн., внаслідок чого було прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0002821720/4/9567 від 27.04.2010р. В подальшому вказані повідомлення-рішення оскаржила до Львівського окружного адміністративного суду, який 25.11.2010р. позовні вимоги задоволив частково, а повідомлення-рішення від 23.11.2009р. та 27.04.2010р. скасував. Тому просить у притягненні до адміністративної відповідальності відмовити.

Оглянувши матеріали справи, вважаю, що в притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності слід відмовити, а відтак провадження у справі закрити з таких підстав.

Згідно вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом під час проведення перевірки винесено протокол про адміністративне правопорушення на підставі акту планової виїзної перевірки ТзОВ «Делаваре Консульторія Україна». На підставі даного акту також винесено податкові повідомлення-рішення № 0002502320/0/27223/10/23-2 від 23.11.2009р. та № 0002821720/0/27415/10/17-2 від 23.11.2009р. яке в подальшому було скасовано та прийнято нове № 0002821720/4/9567 від 27.04.2010р. про виконання податкових зобовязань.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Згідно пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону, для визначення ціни товару використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними товарами у співставних умовах. Якщо не доведено зворотне, вважається що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 вказаного Закону, обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим законом покладається на податковий орган у порядку встановленому законом. Оскільки податковим органом не доведено того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, слід надати віри твердженням ОСОБА_1 про те, що підприємство не здійснювало реалізацію продукцію за цінами, нижчими за звичайні.

У відповідності до вимог пп. 8.2.1 ст. 8 Закону, матеріальні цінності, які призначаються платником податку для використання у власній господарській діяльності та вартість яких не перевищує 1000 грн., для податкового обліку визначаються як товари, і як наслідок, витрати на придбання таких матеріальних цінностей включається до складу валових витрат в загальному порядку та перераховуються за п. 5.9. ст. 5 Закону. Малоцінні необоротні матеріальні активи ТзОВ «Делаваре Консульторія Україна»є введеними в експлуатацію відповідно до Плану рахунків, затвердженого Наказом Мінфіну від 30.11.1999р. № 291, одночасно на ці ТМЦ нараховано 100-відсотковий знос. Тому ці ТМЦ не приймають участь в розрахунку приросту (убутку) запасів згідно з п. 5.9 ст. 5 Закону. Відповідно в діях ОСОБА_1 відсутні порушення п. 5.9. ст. 5 Закону.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з врахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статі. Тому оплата послуг, отриманих від СПД ФО ОСОБА_2 та СПД ФО ОСОБА_3 правомірно були віднесені до складу валових витрат.

Згідно пп. 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу платника податку не включається сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10. ст. 9 цього Закону. Вказаним пунктом визначено, що податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого строку, є особа, що надала такі суми, а саме: а) на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; б) під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій. Оскільки суми витрат, понесені для закупівлі товарів в офіс не входять в перелік витрат визначених пп. 5.4.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то порядок оподаткування сум, отриманих платником податку у даному випадку має регулюватись пп. 9.10.1 «б»та пп. 9.10.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Тому слід вважати встановленим , що ОСОБА_1, як керівник ТзОВ «Делаваре Консульторія України»порушення порядку ведення податкового обліку не допустила, а тому відсутні правові підстави для притягнення її до адміністративної відповідальності, оскільки в її діях відсутні подія і склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 247 п. 1, 283, 284, 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

У притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП відмовити, а провадження по справі закрити.

На постанову може бути подана апеляційна скарга, протест прокурора до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення через місцевий суд.

Суддя Гірник Т. А.