Ухвала суду № 20704339, 10.01.2012, Керченський міський суд Автономної Республіки Крим

справа № 2/0108/3223/2011 рік

№2/108/91/2012 рік

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10 січня 2012 р. м. Керч

Керченський міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді Цветкова О. Я.

при секретарі Пшеничній Г. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Керчі справу за позовом ОСОБА_1 до Приватної фірми «Вікар», співвідповідач ОСОБА_2, про розірвання договору, стягнення авансу, моральної шкоди та судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Керченського міського суду АР Крим із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 11 грудня 2010 р. між Приватною фірмою «Вікар»в особі директора ОСОБА_2, та ОСОБА_1 був укладений договір, за яким відповідач зобовязався виготовити та встановити двірні блоки у кількості 7 шт. з фризом та наличниками на загальну суму 59884 грн., а позивач зобовязалась не пізніше наступного робочого дня після укладення договору сплатити аванс у розмірі 60% вартості заказу, та 40% вартості заказу після отримання заказу. На виконання умов договору позивачем 12.12.2010 р. директору підприємства ОСОБА_2 було сплачено 4450 доларів США. Після чого, за дорученням позивача громадянином ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, який за договором доручення від 11.12.2010 р. взяв на себе зобовязання внести на рахунок або в касу ПФ «Вікар»грошові кошти ОСОБА_1, 13.05.2011 р. було перераховано 5905 грн. та 20.05.2011 р. ще 8000 грн. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що сплатила на користь ПФ «Вікар»загальну суму авансу у розмірі 49466 грн. Втім, відповідачем зобовязання за договором не виконані, двірні блоки не поставлені та не встановлені, від виконання зобовязання відповідач ухиляється. Внаслідок цього позивачу порушенням прав споживача з боку відповідача з огляду на невиконання зобовязань за договором, спричинено також моральну шкоду внаслідок погіршення стану здоровя, яку позивач оцінила у розмірі 2000 грн.

У судове засідання позивач не зявилась, до суду надійшла письмова заява, в якій вона просила розглянути справу за її відсутністю, вимоги підтримала, не заперечувала проти заочного розгляду справи у випадку неявки відповідачів (а.с.26).

Відповідач ПФ «Вікар» явку представника у судове засідання не забезпечив. Відповідач ОСОБА_2 отримав телеграму повідомлення про виклик до суду за місцем реєстрації ПФ «Вікар»(а.с.21,23), втім у судове засідання не зявився, заперечень на позов не надав.

У звязку з неявкою у судове засідання осіб, що беруть участь у справі, фіксування судового процесу не здійснювалось відповідно до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 11 грудня 2010 р. між Приватною фірмою «Вікар», зареєстрованою за адресою: м. Харків, Комсомольське шосе, 47, кв. 80 (а.с.10), в особі директора ОСОБА_2, та ОСОБА_1 був укладений договір, за яким відповідач зобовязався виготовити та встановити двірні блоки у кількості 7 шт. з фризом та наличниками на загальну суму 59884 грн., а позивач зобовязалась не пізніше наступного робочого дня після укладення договору сплатити аванс у розмірі 60% вартості заказу, та 40% вартості заказу після отримання заказу (а.с.12). Були складені відповідні ескізи та креслення (а.с.6-7).

На виконання умов договору позивачем 12.12.2010 р. директору підприємства ОСОБА_2 було сплачено 4450 доларів США, про що було зроблено в Примітках (а.с.6) відповідну позначку. Після чого, за дорученням позивача громадянином ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, який за договором доручення від 11.12.2010 р. взяв на себе зобовязання внести на рахунок або в касу ПФ «Вікар»грошові кошти ОСОБА_1 (а.с.11), 13.05.2011 р. було перераховано 5905 грн. та 20.05.2011 р. ще 8000 грн. (а.с.4-5,8-9). Вказані обставини підтверджені також письмовою заявою ОСОБА_3, що надійшла на адресу суду (а.с.25).

Відповідачем зобовязання за договором не виконані, двірні блоки не поставлені та не встановлені, від виконання зобовязання відповідач ухиляється.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до загальних засад зобовязального права, що викладені в статтях 526, 527, 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня.

Згідно з відомостями, що містяться на офіційному сайті Національного Банку України http://www.bank.gov.ua/kurs/last_kurs1.htm, офіційний курс гривні до долару США, встановлений НБУ станом на 12.12.2010 р., тобто на день платежу, складає 795,14 грн. за 100 доларів США.

Таким чином, позивачем допущена помилка при застосуванні валютного курсу НБУ.

Виходячи з офіційного курсу НБУ ОСОБА_1 на користь Приватною фірмою «Вікар» за договором від 11.12.2010 р., станом на 12.12.2010 р., тобто на день передавання грошей у розмірі 4450 доларів США, складає 35383,73 грн. (7,9514 грн. * 4450 доларів США), а не 35466 грн., як помилково зазначено позивачем, отже позовні вимоги не можуть бути задоволені повністю.

Таким чином, загальний розмір авансу, отриманого Приватною фірмою «Вікар»від ОСОБА_1, становить 49288,73 грн. (35383,73 + 5905 + 8000).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»N 1023-XII від 12.05.1991 р. договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

Відповідно до частин 1, 2 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця. Аналогічні приписи містять частини 2 та 3 статті 849 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем зобовязань за договором від 11.12.2010 р., отже позовні вимоги в частині розірвання договору та стягнення сплачених позивачем на користь відповідача коштів підлягають задоволенню.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 2000 грн. суд зазначає наступне.

Суд виходить з вимог п. 5 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів", згідно з якими споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією, у випадках, передбачених законодавством.

Позивачем зазначено, що моральна шкода заподіяна необхідністю наймати інше житло та неможливістю завершити проведення ремонту, а не небезпечними для життя і здоров'я людей товарами (роботами, послугами), а також не додала жодного доказу на підтвердження вказаної вимоги.

Таким чином, позивач немає права на відшкодування моральної (немайнової) шкоди та в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених нею судових витрат не підлягають задоволенню з огляду на приписи ст. 88 ЦПК України, оскільки цією статтею не передбачено стягнення витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Враховуючи приписи ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»щодо звільнення споживачів від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, судовий збір відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Розірвати договір від 11.12.2010 р., укладений між Приватною фірмою «Вікар»в особі директора ОСОБА_2, та ОСОБА_1

Стягнути з Приватної фірми «Вікар»(ідентифікаційний номер 22641225, юридична адреса: 61064, м. Харків, Комсомольське шосе, 47, кв. 80) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, аванс у розмірі 49288 (сорок девять тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 73 коп.

Стягнути з Приватної фірми «Вікар»(ідентифікаційний номер 22641225, юридична адреса: 61064, м. Харків, Комсомольське шосе, 47, кв. 80) в дохід держави 492,89 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рiшення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою вiдповiдача, поданою протягом десяти днiв з дня отримання його копiї. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду АР Крим через Керченський міський суд АР Крим протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. Я. Цветков