Рішення № 20703164, 04.01.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.12 Справа № 27/230/2011

Суддя Лазненко Л.Л, за участю секретаря судового засідання Дрожанової О. В., розглянувши матеріали справи за позовом

Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ

до Державного підприємства «Свердловантрацит», м. Свердловськ Луганської області

про стягнення 106008 грн. 85 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_1., довіреність № 30-12/124-Д від 30.12.2011;

від відповідача: заступник начальника юридичного відділу ВП «Свердловвуглезбут»ДП «Свердловантрацит»- ОСОБА_2., довіреність № 14-285д від 27.09.2010;

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлена вимога про стягнення 106008 грн. 85 коп. збитків, заподіяних у звязку з поставкою вугільної продукції, якість якої не відповідала накладним.

Відповідач відзивом № б/н, б/д на позовну заяву позов не визнав, прохає суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на сплинення строку позовної давності, оскільки позивачеві ще у 2006-2007 було відомо про порушення його прав.

Звернувшись до суду з позовною заявою у 2011 через 5 років, позивач пропустив строк позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні докази, суд встановив наступні обставини.

Між Державним підприємством «Вугілля України»та державним підприємством «Свердловантрацит» було укладено договір поставки № 3-01/2-к від 26.01.2004, за яким, відповідно до п. 1.1. Постачальник (відповідач) зобовязується поставити вугільну продукцію належної якості.

Згідно до п. 1.2. марка та базові характеристики якості вугілля, яке поставляється за договором наводяться у Додаткових угодах до Договору, які є його невідємною частиною.

Відповідно до пункту 3.2 Договору, фактична ціна поставленого вугілля для проведення розрахунків визначається виходячи з базової ціни вугілля, погодженої згідно з п. 3.1 Договору, із застосуванням знижок/надбавок залежно від відхилень фактичних значень золи та вологи, зазначених в лабораторії ТЕС покупця - вантажоотримувача та вказаних в акті прийому - передачі від базових.

За домовленістю сторін (п. 5.1. Договору) приймання вугілля по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та від 25.04.1966 № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, положенням про поставку продукції виробничо - технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888, ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, камяне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробуванню), та/або іншими нормативними актами України, ГДК, прийнятими щодо цих питань на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному Договору. За одиницю виміру кількості вугілля приймається одна тонна.

Згідно до п. 5.5. Договору № 3-01/2-к/1 від 26.01.2004 «у разі поставки вугілля, показники якості якого виходять за межі гранично - допустимих, Покупець має право таке вугілля до поставки не зараховувати і не оплачувати, про що повідомить Постачальника. Якщо представник Постачальника не вивезе Вугілля протягом 72 годин з моменту повідомлення, Покупець (або ТЕС вантажоотримувач) може його використати зі знижкою, а також Постачальник зобовязаний компенсувати всі витрати ТЕС Вантажоотримувача та Покупця, повязані з поставкою неякісного вугілля».

Пунктом 6.1 Договору сторони узгодили, що оплата за поставлене вугілля здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту приймання -передачі або відкриття акредитиву покупцем на користь постачальника. Покупець також має право здійснювати передплату грошовими коштами на поточний рахунок постачальника.

На виконання умов Договору, 29.09.2006 на адресу вантажоотримувача, надійшло вугілля марки АШ вантажовідправником якого було Державне підприємство «Свердловантрацит»в загальній кількості 140 000,00 кг. зокрема: за накладною 48634692 у вагонах 65759565 та 67917286 у кількості 140 000,00 кг.

При прийманні спірного вугілля за якістю на Зміївській ТЕС виявлено, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам Договору та не може бути використане в технологічному процесі, оскільки фактична якість вугілля значно нижча гранично допустимої передбаченої відповідними Додатками до Договору.

За результатами приймання зазначеного вугілля складено Акт приймання вугілля за фактичною якістю № 5306 від 29.09.2006 та акт відбору проб № 5306 від 29.09.2006, які підписані уповноваженими працівниками Зміївської ТЕС.

На виконання п. 5.3 Договору, Зміївська ТЕС факсограмою від 30.09.2006 та телеграмою від 02.10.2006 повідомила вантажовідправника та постачальника про поставку вугілля неналежної якості та викликала уповноважених представників для спільного випробування зазначеного вугілля, проте представник своєчасно не з'явилися та згоду на повернення вагонів не надали.

При проведенні контрольного опробування спірного вугілля брали участь представники вантажоотримувача - Овчаренко Д.І., Сороніний Н.В., Кравченко В.М., Ромашко П.А., Пефтеєва Л.С., Марущанова О.І., що засвідчується копією акту відбору проби № 5306 від 29.09.2006.

У звязку з чим, 04.10.2006 спірне вугілля було повернуто вантажовідправнику в зазначених вище залізничних вагонах без вивантаження-навантаження, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу № 44078058 та № 44078059, виданих залізничною станцією Лиман Південної залізниці.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача: провізну плату від станції Вантажовідправника до станції Вантажоотримувача в сумі 3571 грн. 20 коп. з ПДВ що підтверджується накладною № 48634692, провізну плату за повернення вугільної продукції в зворотньому напрямку в сумі 3571 грн. 20 коп. з ПДВ, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу № 44078058 та № 44078059 від 04.10.2006 та ТЕХПД-2 перелік 144 оформлений залізницею, плату за користування вагонами в сумі 1969 грн. 08 коп. з ПДВ, що підтверджується відомостями плати за користування вагонами № 298699, № 208693 та ТЕХПД -2 перелік 108.

На виконання умов Договору, 12.12.2006 на адресу Вантажототримувача, надійшло вугілля марки АШ, вантажовідправником якого було Державне підприємство «Свердловантрацит»в загальній кількості 336 000,00 кг., зокрема: за накладною 48644289 у вагонах 66447764, 66821158, 66936089, 64338981, 65781437 у кількості 336 000 кг.

При прийманні спірного вугілля за якістю на Зміївській ТЕС виявлено, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам Договору та не може бути використане в технологічному процесі, оскільки фактична якість вугілля значно нижча гранично допустимої передбаченої у відповідних Додатках до Договору.

За результатами приймання зазначеного вугілля складено Акт приймання вугілля за фактичною якістю № 7180 від 13.12.2006, який підписаний уповноваженими працівниками Зміївської ТЕС.

Відповідно до п. 5.3 Договору, у випадку, якщо показники якості вугілля визначенні в і лабораторії ТЕС вантажоотримувача мають розбіжності між показниками якості постачальника, покупець протягом 24 годин з моменту отримання результатів від ТЕС вантажоотримувача направляє виклик постачальнику - прибути до вантажоотримувача на протязі 24 годин з моменту отримання повідомлення.

При проведенні контрольного опробування спірного вугілля брали участь представники вантажоотримувача та вантажовідправника Осецький А.Т., Бухарський Е.А., Жеребний В.В., Шрамко В.Г., Онищенко Л.А., Филипенко Л.В., Марфутина В.Г. та Тимошенко Л.П.

14.12.2006 спірне вугілля було повернуто вантажовідправнику в зазначених вище залізничних вагонах без вивантаження-навантаження, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу № 44078744, № 44078743, № 44078742, № 44078741, № 44078740, належним чином завіренні копії долучені до матеріалів справи, виданих залізничною станцією Лиман Південної залізниці. Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача: провізну плату від станції Вантажовідправника до станції Вантажоотримувача в сумі 8820 грн. 00 коп. з ПДВ, що підтверджується накладною № 48644289, провізну плату за повернення вантажу в сумі 8820 грн. 00 коп. з ПДВ, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу № 44078744, № 44078743, № 44078742, № 44078741, № 44078740 від 14.12.2006 року та ТЕХПД-2 перелік 97 оформлений залізницею, плату за користування вагонами в сумі 283 грн. 56 коп. з ПДВ, що підтверджується відомістю плати за користування вагонами № 299611 та ТЕХПД -2 перелік 61, додаткові збори в сумі 11 грн. 76 коп. з ПДВ, що підтверджується накопичувальною карткою № 695239 та ТЕХПД -2 перелік 80. На виконання умов Договору, 14.12.2006 та 15.12.2006 на адресу Вантажоотримувача надійшло вугілля марки антрацит АШ, вантажовідправником якого було Державне підприємство «Свердловантрацит»в загальній кількості 1 166 000,00 кг., зокрема: за накладною 48644300 у вагоні 66226812 у кількості 65 000 кг., за накладною 48644327 у вагонах 67609370, 67157461, 66592527, 65757189 у кількості 276000 кг; за накладною 48644296 у вагонах 60723855, 67866608, 67892166 у кількості 207000 кг; за накладною 48644328 у вагонах 64143084, 67194456, 67672675, 66210733 у кількості 277000 кг; за накладною 48644345 у вагонах 60708252, 65772774, 67385377, 67386987 у кількості 272 000 кг; за накладною 48644299 у вагонах 64986466 у кількості 69 000 кг.

При прийманні спірного вугілля за якістю на Зміївській ТЕС виявлено, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам Договору та не може бути використане в технологічному процесі, оскільки фактична якість вугілля значно нижча гранично допустимої передбаченої у відповідних Додатках до Договору.

За результатами приймання зазначеного вугілля складено Акт приймання вугілля за фактичною якістю № 7209 від 14.12.2006, № 7238 від 16.12.2006, № 7250 від 16.12.2006 та № 7251 від 16.12.2006, який підписаний уповноваженими працівниками Зміївської ТЕС.

На виконання п. 5.3 Договору, Зміївська ТЕС телеграмою від 15.12.2006 повідомила вантажовідправника та постачальника про поставку вугілля неналежної якості та викликала уповноважених представників для спільного випробування зазначеного вугілля.

При проведенні контрольного опробування спірного вугілля брали участь представники вантажоотримувача та вантажовідправника - Овчаренко Д.І., Пефтеєва Л.С., Усатай Т.Е., Шрамко В.Е., Онищенко Л.А., Филипенко Л.В., Марфутина В.Г. та Тимошенко Л.П., що засвідчується копіями актів відбору проб № 7209 від 14.12.2006, № 7238 від 15.12.2006, № 7250 від 15.12.2006 від 22.11.2006, № 7251 від 15.12.2006 та актом спільного опробування спірного вугілля, яке надійшло на адресу вантажоотримувача за період з 12.12.2006 по 15.12.2006.

Після проведення спільного опробування вугілля, 17.12.2006 вугілля було повернуто вантажовідправнику в зазначених вище залізничних вагонах без вивантаження-навантаження, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу № 44078755, № 44078756, № 44078758, № 44078757, № 44078760, № 44078759, № 44078762, № 44078763, № 44078764, № 44078766, № 44078765, № 44078768, № 44078767, № 44078778, № 44078769, № 44078779, № 44078780, № 44078761, виданих залізничною станцією Лиман Південної залізниці. Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача: провізну плату від станції Вантажовідправника до станції Вантажоотримувача в сумі 31932 грн. 00 коп. з ПДВ, що підтверджується накладними доданими до матеріалів справи, провізну плату по доставці вантажу до станцій одержувачів в сумі 31932 грн. 00 коп. з ПДВ, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу № 44078755, № 44078756, № 44078758, № 44078757, № 44078760, № 44078759, № 44078762, № 44078763, № 44078764, № 440787 66, № 44078765, № 44078768, № 44078767, № 44078778, № 44078769, № 44078779, № 44078780, № 44078761, від 17.12.2006 та ТЕХПД-2 переліки 65, 94 та 96 оформлені залізницею, плату за користування вагонами в сумі 6639 грн. 84 коп. з ПДВ, що підтверджується відомостями плати за користування вагонами № 299631, 299632, 299651 та ТЕХПД -2 переліки 96 та 90, додаткові збори в сумі 168 грн. 72 коп. з ПДВ, що підтверджується накопичувальною карткою № 695239 та ТЕХПД -2 перелік 80. 22.04.2006 на адресу вантажоотримувача Трипільської ТЕС надійшов вагон № 68288430, що підтверджується залізничної накладною № 52695588. На проміжній станції «Миронівка»при контрольному переважуванні вагону № 68288430 (вантажовідправник ГЗФ «Краснопартизанська»вантажовласник ДП «Вугілля України») було виявлено розбіжності між фактичною масою (брутто 93 400 кг. нетто 72 420 кг.) і масою (нетто 71 000 кг.,), зазначеною в накладній № 52695588, про що складено комерційний акт АК 317325/101/115 від 22.04.2006 та акт загальної форми № 6292 від 22.04.2006. Відповідно до вимог п. 25.2. §25 розділу Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (тарифне свідоцтво №1) надлишок вантажу з вагону № 68288430 було перевантажено у вагон № 60303534. За цей вагон нараховано провізну плату у сумі 3411 грн. 60 коп. в т.ч. ПДВ згідно з п.1.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту залізниць України), що підтверджено накладною № 32051420 та довідкою виданою залізницею „перелік 3004" від 30.04.2006. Крім того, згідно з акту загальної форми № 6292 від 22.04.2006 на ВАТ «Центренерго»були покладені витрати щодо виправлення комерційного браку в розмірі 579 грн. 89 коп. в т.ч. ПДВ. Списання вищевказаної суми за виправлення комерційного браку з рахунку ВАТ «Центренерго»підтверджується довідкою виданою залізницею перелік 2804 від 28.04.2006. За умовами Договору № 3-01/2-к від 26.01.2004 ДП «Вугілля України»сплачує залізничний тариф за кількість вугілля, що зазначена в актах звіряння і відповідно в актах прийняття - передачі. Оскільки надлишок вантажу вказується на загальних підставах, за нього вдруге було стягнуто залізничний тариф. Таким чином, у звязку з порушенням вимог щодо завантаження вагону № 68288430 відповідно до його вантажопідйомності та без додержання Правил розміщення вантажу у вагонах, позивач поніс збитки у розмірі 3 991 грн. 49 коп. в т.ч. ПДВ.

Відповідно до ст.ст. 24, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, вантажовідправник несе і відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних у накладній.

23.06.2006 на адресу вантажоотримувача Трипільської ТЕС надійшов вагон № 65293961, що підтверджується залізничної накладною № 52698727.

Як вбачається з матеріалів справи, залізничною станцією «Миронівка»при контрольному переважуванні вагону № 68288430 (вантажовідправник ГОФ «Центросоюз»ГП «Свердловантрацит»вантажовласник ДП «Вугілля України») було виявлено розбіжності між фактичною масою і масою зазначеною в накладній № 52698727, про що складено комерційний акт АК 317355/113/182 від 20.06.2006 та акт загальної форми № 6486 від 21.06.2006.

Відповідно до вимог п.25.2. §25 розділу Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (тарифне свідоцтво №1) надлишок вантажу з вагону № 65293961 було перевантажено у вагон № 68748433. За цей вагон нараховано провізну плату у сумі 3235 грн. 20 коп. в т.ч. ПДВ згідно з п.1.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту залізниць України), що підтверджено накладною № 32051864 та довідкою виданою залізницею „перелік 2506" від 25.06.2006.

Крім того, згідно з акту загальної форми № 6486 від 21.06.2006 на ВАТ «Центренерго»були покладені витрати щодо виправлення комерційного браку в розмірі 1335 грн. 60 коп. в т.ч. ПДВ.

Списання вищевказаної суми за виправлення комерційного браку з рахунку ВАТ «Центренерго»підтверджується довідкою виданою залізницею перелік 2806 від 28.06.2006 (в т.ч. ПДВ).

За умовами Договору № 3-01/2-К від 26.01.2004 ДП «Вугілля України»сплачує залізничний тариф за кількість вугілля, що зазначена в актах звіряння і відповідно в актах прийняття - передачі. Оскільки надлишок вантажу вказується на загальних підставах, за нього вдруге було сплачено залізничний тариф.

Таким чином, у звязку з порушенням вимог щодо завантаження вагону № 65293961 відповідно до його вантажопідйомності та без додержання Правил розміщення вантажу у вагонах з Трипільської ТЕС на користь ДТЕО «Південно-Західна залізниця»було сплачено 4570 грн. 80 коп. в т.ч. ПДВ.

Відповідно до ст.ст. 24, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних у накладній.

Виходячи із вищевикладеного, сума збитків ДП «Вугілля України, складає: 4570 грн. 80 коп. з ПДВ, але враховуючи той факт, що відповідач частково оплатив позивачу вказану суму у розмірі 1335 грн. 60 коп., то відповідно сума збитків складає 3235 грн.20 коп. з ПДВ.

Відповідно до умов Договору відповідач зобовязувався постачати позивачу вугілля згідно вимог Статуту залізниць України.

Стаття 32 Статуту залізниць України зазначає, що вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона.

Пунктом 7.1 Договору, сторони обумовили, що за невиконання або неналежне виконання зобовязань за Договором сторони несуть матеріальну відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Відповідач в порушення умов Договору належним чином не забезпечив поставку вугілля позивачу, у звязку з чим, останній поніс витрати в сумі 4570 грн. 80 коп. з ПДВ.

Відповідно до частини 1 статті 918 Цивільного кодексу України завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

В Додатку 14 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення «Правила і розміщення і кріплення вантажів у вагонах і контейнерах»встановлено, що вантажі повинні розміщуватись і кріпитись у вагонах при перевезенні рівномірно по всіх візкам, згідно умов підпункту 4.3 пункту 4 глави 1.

Відповідно до пункту 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

В свою чергу ВАТ «Центренерго», як Вантажоотримувач, звернулось до господарського суду м. Києва про стягнення з ДП «Вугілля України»збитків, понесених сплатою залізничного тарифу за повернення вугільної продукції, перевантаження та ін.

Господарський суд м. Києва прийняв рішення № 41/217 від 11.12.2009, яким стягнуто з Державного підприємства «Вугілля України»на користь Відкритого акціонерного товариства «Центренерго» 451475 грн. 51 коп. з ПДВ збитків, 4514 грн. 76 коп. - сплата державного мита та 106 грн. 13 коп. інформаційне-технічне забезпечення судового процесу. Всього 456096 грн. 40 коп.

На виконання рішення суду, ДП «Вугілля України», уклавши угоду від 20.09.2010 року про припинення зобовязань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, виконало зобовязання перед ВАТ «Центренерго»на суму 456096,40 грн.

У свою чергу, ДП «Вугілля України», не отримавши у власність від підприємства ДП «Свердловантрацит»вугілля, понесло безпідставних витрат, оскільки оплатило, згідно з п. 6.6. Договору, вартість його перевезення від Вантажовідправника до Вантажоотримувача, що підтверджується залізничними накладними переліченими у позовній заяві.

У відповідності до умов п.п. 5.3, 7.1 договору у випадку, якщо показники якості вугілля визначені в лабораторії вонтажоотримувача мають розбіжності між показниками якості Постачальника, Покупець протягом 24 годин з моменту отримання результатів направляє виклик постачальнику - прибути до вантажоотримувача протягом 36 годин з моменту отримання повідомлення. За невиконання або неналежне виконання зобовязань за договором сторони несуть матеріальну відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з п.2 додатків до договору, при перевищенні показником якості максимального показника з допустимого діапазону значень, Покупець має право повернути вугілля Постачальнику, при цьому витрати, повязані з його транспортуванням несе Постачальник...

Беручи до уваги те, що переадресація неналежного вугілля відбулася з вини ДП «Свердловантрацит»підприємство, відповідно до ст. 224 ГКУ та п. 5.1, 5.5. 7.1. Договору, зобовязане компенсувати всі витрати Покупця. Отже, ДП «Вугілля України»понесла збитків у розмірі 106008 грн. 85 коп. Відповідно до ст. 228 ГК України, ДП «Вугілля України»у порядку регресу звернулось до постачальника вугільної продукції державного підприємства «Свердловантрацит». Дане право позивача на стягнення відшкодованих збитків у порядку регресу виникло з того моменту, коли учасник господарських відносин (ДП «Вугілля України») відшкодував збитки угодою від 20.09.2010 року потерпілій стороні (ВАТ «Центренерго») замість третьої особи (ДП «Свердловантрацит»), тому регресне зобов'язання розглядається як похідне від іншого зобов'язання. У регресних зобов'язаннях як загальне правило діє принцип повного відшкодування збитків. Третя особа відповідає перед учасником господарських відносин у тому обсязі, в якому збитки фактично відшкодовані, тобто обсяг регресної вимоги повинен відповідати розміру виплаченого відшкодування. До даних правовідносин застосовується три річний термін позовної давності, який почав спливати з моменту сплати позивачем ВАТ «Центренерго»суми збитків згідно угоди від 20.09.2010.

Згідно до постанови Вищого господарського суду України № 16/254 від 01.04.2010 постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця та вантажоодержувача, повязаних з постачанням неякісного вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до вантажоодержувача, переадресація вагонів, плата за користування вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хімічного аналізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складуванню, зберігання, реалізації вугілля та ін.) Витрати покладаються на ДП «Вугілля України»щодо сплати залізничного тарифу лише у разі належного виконання перед ним відповідачем своїх зобовязань.

Як зазначено у Постанові Вищого Господарського суду по справі № 7/194 від 30.03.2010 - застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі. Поширеним видом збитків є додаткові витрати, понесені стороною . Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового стану та інтересу. Способам захисту своїх цивільних прав, можуть бути, зокрема, відшкодування збитків, припинення правових відносин.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, кожний субєкт господарювання має права на захист своїх прав і охоронюваних законом інтересів, зокрема, шляхом відшкодування збитків.

ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права та законні інтереси якого порушено.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог ЦК України.

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором чи законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобовязання має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної та господарської відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України та 224 Господарського кодексу України відповідно.

У відповідності до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, збитками є витрати, зроблені управною стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідальність за порушення зобовязання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов: протиправної дії чи бездіяльності; заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності; причинного звязку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками; вина боржника.

З огляду на викладене підставою для стягнення збитків з ДП «Свердловантрацит»є протиправність дії чи бездіяльності, яка полягає у порушенні договірного зобовязання. Як вбачається з матеріалів справ за позовами ВАТ «Центренерго»до ДП «Вугілля України», та матеріалів, що додані до даної справи, вагони з вугіллям поставлені в адресу ВАТ «Центренерго»не відповідали якісним характеристикам вантажу з даними зазначеними в актах перевірки, порушені вимоги щодо завантаження вагонів відповідно до їх вантажопідйомності, всі ці правопорушення доведені ВАТ «Центренерго» та знані господарським судом м. Києва у своєму рішенні № 41/217.

Заподіяння збитків позивачу в результаті вище зазначених дій відповідача полягає в тому, що внаслідок поставки вугілля з невідповідністю якісних характеристик, з перевантаженням вагонів, позивач поніс витрати по відшкодуванню збитків ВАТ «Центренерго»; сплати залізничного тарифу, що підтверджується залізничними накладними; квитанціями про приймання вантажу, відомостями плати за користування вагонами та ін.

Загальна сума збитків складає 106008,85 грн. з ПДВ.

Пронаявність причинного звязку між протиправною дією відповідача та збитками позивача свідчить факт порушення відповідачем договірного зобовязання щодо поставки вугілля, що призвело до заподіяння збитків позивачу у вигляді понесених витрат.

Оскільки у справі № 41/217 встановлено факт невідповідності вугільної продукції, поставленої на ВАТ «Центренерго», даний факт відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає доведенню знову.

Відповідач позов не визнав за необґрунтованістю.

Позивачем у справі заявою від 03.01.2012 № 773-юр доведено суду про зменшення позовних вимог і стягнення 58450 грн. 45 коп. збитків.

Господарським судом прийнята заява в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Суд рахує доводи відповідача необґрунтованими, приймаючи до уваги приписи ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, а також п. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України і стягнення збитків в порядку регресу.

Статтями 256,257 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Дослідивши твердження, висвітлені відповідачем в їх сукупності, суд встановив, що строки позовної давності щодо відшкодування збитків у порядку регресу, позивачем пропущено не було.

ДП «Вугілля України»звернулося до відповідача на виконання вимог ст.ст. 224, 228 Господарського кодексу України з вимогою про відшкодування збитків (грошових коштів) в силу порушення норм законодавства на транспорті та договірних зобовязань у порядку регресу, а згідно ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України стосовно регресних зобовязань, тобто зобовязань по відшкодуванню грошових коштів або інших майнових цінностей, сплачених кредитором (ДП «Вугілля України») третій особі (ВАТ «Центренерго») з вини боржника (ДП «Свердловантрацит за порушення умов договору поставки № 3-01/2-к від 26.01.2004) початок перебігу строку позовної давності за регресними вимогами починається з дня виконання основного зобовязання (сплата позивачем коштів ВАТ «Центренерго»згідно угоди від 20.09.2010), тому і перебіг позовної давності починається від 20.09.2010, з моменту понесення позивачем реальних збитків, складовою частиною яких є витрати, сплачені ДП «Вугілля України»вантажоотримувачу (ст. 225 Господарського кодексу України) за неналежне виконання договірних зобовязань відповідачем по справі. У 2006, позивач не зазнав жодних збитків на заявлену у позові суму.

Право зворотньої вимоги до винної особи виникає з моменту відшкодування потерпілому збитків і з цього часу починається перебіг строку позовної давності.

Регресна вимога може бути предявлена протягом трьох років з дня виконання зобовязання про відшкодування збитків. Початком перебігу строку позовної давності за регресною вимогою є строк виконання основного зобовязання за загальним правилом.

Частиною 1 ст. 224 також закріплено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено.

У відповідності до умов п.п. 5.5, 7.1 Договору № 3-01/2-к/1 від 26.01.2004 «у разі поставки вугілля, показники якості якого виходять за межи гранично допустимих, Покупець має право таке вугілля до поставки не зараховувати і не оплачувати, про що повідомить Постачальника. Якщо представник Постачальника не вивезе вугілля протягом 72 годин з моменту повідомлення, Покупець (або ТЕС Вантажоотримувач) може його використати зі знижкою, а також Постачальник зобовязаний компенсувати всі витрати ТЕС Вантажоотримувача та Покупця, повязані з поставкою неякісного вугілля».

Згідно п. 2 додатків до Договору, при перевищенні показником якості максимального показника з допустимого діапазону значень, Покупець має право повернути вугілля Постачальнику, при цьому витрати, повязані з його транспортуванням несе Постачальник.

У звязку з поставкою вугілля продукції якість якої не відповідала показникам зазначеним у додатках №№ 04/06-1 від 31.03.2006, 06/06-1 від 30.05.2006, 09/06-1 від 31.08.2006, що є порушенням п. 5.5, п. 2 додатків договору № 03-01/2-К від 26.01.2004, ДП «Вугілля України»зазнало збитків на загальну суму 58450 грн. 45 коп. з ПДВ.

Суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог і їх доведеність суду, враховуючи зменшення позовних вимог.

Згідно с. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача стягуються судові витрати по справі, виходячи з суми 58450 грн. 45 коп.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Свердловантрацит», 94800, вул. Енгельса, б. 1, м. Свердловськ Луганської області, ідентифікаційний код 32355669 на користь Державного підприємства «Вугілля України», 01601, вул. Б.Хмельницького, б. 4, м. Київ, ідентифікаційний код 32709939, 58450 грн. 45 коп. збитків, 584 грн. 50 коп. судових витрат по сплаті державного мита, 130 грн. 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 05.01.2011.

Суддя Л.Л. Лазненко