Рішення № 20703132, 05.01.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.01.12 Справа № 8/186/2011

За позовом Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до Фізичної особипідприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області, -

про стягнення 12666 грн. 31 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 заступник начальника юридичного відділу, - довіреність №12-01-153/1414 від 21.09.11 року;

від відповідача ОСОБА_1 приватний підприємець, - паспорт НОМЕР_3, вид. Сєвєродонецьким МВ УМВС України в Луганській області 02.07.09 року; ОСОБА_3 представник, - довіреність №3307 від 13.12.11 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію у сумі 6248,82 грн., поставлену у період з грудня 2010 року по квітень 2011 року, а також інфляційних нарахувань у сумі 66,30 грн., 3% річних у сумі 102,37 грн. та пені у сумі 6248,82 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №848, укладеного між сторонами 15.10.01 року.

Розгляд справи по суті розпочато 28.11.11 року.

На підставі ст. 77 ГПК України його було відкладено: з 28.11.11 року до 15.12.11 року та з 15.12.11 року до 05.01.12 року з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

07.12.11 року відповідач подав зустрічну позовну заяву (вих. №б/н від 28.11.11 року) до Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (далі ДП "СТЕЦ") про: визнання за ним (зустрічним позивачем) права на відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води вбудованого приміщення фотосалону, розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Донецька,60; зобовязання Сєвєродонецької міської ради надати Фізичній особі-підприємцеві ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1) дозволу на виготовлення робочого проекту технічних умов встановлення індивідуального автономного опалення у вбудованому нежилому приміщенні фотосалону, розташованому за адресою: АДРЕСА_1; зобовязання ДП "СТЕЦ" надати технічні умови для відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води вбудованого нежитлового приміщення фотосалону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 07.12.11 року (а.с.76) у прийнятті зустрічного позову відмовлено у звязку з порушенням ФОП ОСОБА_1 приписів частини 5 ст. 22 ГПК України, оскільки розгляд спору по суті було розпочато 28.11.11 року, а вказаний позов подано 07.12.11 року.

Як зазначено у частині 5 ст. 22 ГПК України, відповідач має право до початку розгляду судом справи по суті подати зустрічний позов.

15.12.11 року відповідач повторно звернувся до суду з аналогічним зустрічним позовом (вих. №б/н від 15.12.11 року), у прийнятті якого ухвалою суду від 15.12.11 року повторно відмовлено з вищезазначених підстав (а.с.78-79).

За клопотанням відповідача відповідно до приписів ч.7 ст. 81-1 ГПК України, починаючи з судового засідання, яке відбулося 15.12.11 року, судовий процес фіксується за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 05.01.12 року позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, пославшись на те, що:

1)23.07.09 року за вих. №26-04-1186 (а.с.37) позивач спрямував на його адресу проект договору №848 від 23.07.09 року на постачання теплової енергії (а.с.38-39), пропонуючи укласти його замість договору №848 від 15.10.01 року, але від його підписання він відмовився, у звязку з чим цей договір не був укладений.

03.09.09 року позивач спрямував на його адресу письмову пропозицію про переукладення договору №848 від 15.10.01 року, але відповідач знову відмовився від його підписання, мотивуючи відмову тим, що якість поставленої теплової енергії не відповідає умовам договору та санітарним нормам, з огляду на що, на його думку, між ним та позивачем з вказаної дати відсутні договірні правовідносини щодо постачання теплової енергії;

2)10.05.07 року відповідач на підставі договору купівлі-продажу комунального майна нежитлового приміщення (за реєстром №1842) став власником нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м, Сєвєродонецьк, вул. Донецька, 60 (а.с.41-47), - але у звязку з цією обставиною новий договір на постачання теплової енергії позивач з ним як новим власником не уклав, а тому, на думку відповідача, договір №848 від 15.10.01 року втратив чинність;

3)у період з 12.11.09 року по 28.02.11 року (а.с.50,54,56) він неодноразово звертався до позивача з заявами про те, що температура повітря у опалюваному приміщенні є нижчою від санітарної норми і становить плюс 11-14 град. за Цельсієм, але позивач відхилив усі ці звернення, вважаючи їх необґрунтованими (а.с.49,51,55,57), і лише 16.03.11 року направив повноважну комісію для здійснення перевірки його звернень.

(З наявних у справі доказів вбачається, що комісія того ж дня за наслідками перевірки склала відповідний акт, згідно якому температура повітря у приміщенні становила плюс 19 град. за Цельсієм (а.с.58).

Суд критично оцінює акти, складені відповідачем та про які йдеться у наступному пункті цього рішення, оскільки вони:

складені без участі представників теплопостачальної організації;

спростовуються актом від 16.03.11 року, складеним за участю позивача та відповідача);

4)з огляду на неявку представників позивача у період з 15.12.10 року по 15.03.11 року він, без участі представників останнього, склав низку актів обстеження температурного режиму у згаданому приміщенні, згідно яким температура повітря у дні складення актів становила від плюс 9 до плюс 11 град за Цельсієм, що не відповідає санітарним нормам (а.с.61-68);

5)ставлення позивача до виконання умов договору №848 від 15.10.01 року, на думку відповідача, свідчить про порушення ним як умов договору, так і чинного законодавства (відзив на позовну заяву вих.№б/н від 28.11.11 року) (а.с.27-31).

Крім того, у судовому засіданні відповідач на вимогу суду додатково пояснив, що:

1)30.12.09 року на вході опалювальної мережі будинку АДРЕСА_1, з його (відповідача) ініціативи був встановлений та у визначеному порядку зареєстрований прилад комерційного обліку спожитого тепла (лічильник), згідно показникам якого позивачем здійснювалося нарахування вартості спожитого тепла; цей лічильник працював також впродовж періоду, за який позивач просить стягнути борг;

2)15.09.11 року, без отримання дозволів, передбачених чинним законодавством, він зняв саморобну батарею опалення (калорифер), який був встановлений у опалюваному приміщенні по вул. Донецькій, 60, вважаючи, що у такий спосіб повністю відєднав його від мереж теплопостачання, а тому має право не сплачувати рахунки за спожиту теплову енергію, виставлені позивачем;.

(Згідно доданим до справи доказам за вчинення цих дій на підставі постанови адміністративної комісії при виконкомі Сєвєродонецької міської ради його за порушення вимог ст.150 Кодексу України про адміністративні правовідносини притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді попередження (а.с.59-60));

3)він: не пропонував ДП «СТЕЦ»укласти будь-які додаткові угоди до основного договору №848 від 15.10.01 року з метою внесення змін до нього; у встановленому законом порядку не оспорював будь-які його положення; у порядку, визначеному пунктом 10.2 договору, не звертався до позивача як сторони за договором з заявою про відмову від пролонгації терміну його дії.

Відповідач заявив наступні клопотання:

а)у судовому засіданні, яке відбулося 15.12.11 року, про витребування від позивача (вих. №б/н від 15.12.11 року):

1)температурного графіку роботи теплових мереж ДП "СТЕЦ" на опалювальний період 2010-2011 років;

2)розширених розрахунків згідно з нормами КТМ 204 України 244-94 за формулами СНИП 2,04.07-86 на опалювальний сезон 2010-2011 років по реальному режиму, тобто з урахуванням температури на вході енергоносія до рамки управління, де встановлений прилад обліку теплової енергії, температуру енергоносія на виході та температуру навколишнього середовища за кожний день опалювального періоду (а.с.88).

З огляду на те, що клопотання не містить будь-якого визначення мети витребування цих доказів, судом вирішення його по суті було відкладено до наступного судового засідання з метою надання відповідачу можливості усунути недоліки клопотання;

б)у судовому засіданні, яке відбулося 05.01.12 року, - про витребування від позивача (без вих. номеру та без дати):

1)затверджених температурних графіків теплових мереж ДП "СТЕЦ" на опалювальний період 2010-2011 років;

2)дані про середньодобову температуру навколишнього повітря у м.Сєвєродонецьку за опалювальний період 2010-2011 років;

3)дані про середньодобову температуру теплоносія у централізованій мережі теплопостачання у опалювальний сезон протягом опалювального періоду 2010-2011 років;

4)довідку про наявність або відсутність вузла обліку теплової енергії будинку АДРЕСА_1;

5)щомісячні облікові картки (табуляграми) відпуску теплової енергії для централізованого опалення будинку АДРЕСА_1 протягом опалювального періоду 2010-2011 років;

6)зведені акти звірки нарахувань за спожиту теплову енергію для потреб централізованого опалення за розрахункові опалювальні періоди 2010-2011 років по житловому будинку АДРЕСА_1 за типовою формою;

7)інформацію про проведення перерахунків за надані послуги централізованого опалення за розрахунковий опалювальний період 2010-2011 років для будинку АДРЕСА_1 за типовою формою;

8)повідомлення про проведення перерахунків за надані послуги централізованого опалення за розрахунковий опалювальний період 2010-2011 років власнику нежитлового приміщення ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_1 за типовою формою;

9)норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні (затверджені Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству, - КТМ 204 України 244-94) (далі КТМ 204).

Позивач заперечив проти задоволення клопотань, пославшись на те, що:

затверджені температурні графіки теплових мереж ДП "СТЕЦ" на опалювальний період 2010-2011 років він поштою спрямував на адресу представника відповідача на його запит (документи про спрямування надав для огляду у судовому засіданні);

КТМ 204 є загальнодоступним нормативним актом, а тому відповідач не позбавлений можливості самостійно ознайомитися з ним;

позивач за своєю виробничою діяльністю не є власником (розпорядником) даних про середньодобову температуру навколишнього повітря у м.Сєвєродонецьку за опалювальний період 2010-2011 років, оскільки такі дані маються у розпорядженні обласної метеослужби;

облік середньодобової температури теплоносія у централізованій мережі теплопостачання у опалювальний сезон протягом опалювального періоду 2010-2011 років позивачем не здійснювався;

усі інші клопотання, на думку позивача, не стосуються предмету спору по даній справі.

Розглянувши обидва клопотання відповідача, заслухавши думку позивача з цього приводу, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, суд дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню, оскільки:

1)позивач частково задовольнив їх, надавши на запит відповідача затверджені температурні графіки теплових мереж ДП "СТЕЦ" на опалювальний період 2010-2011 років;

2)КТМ 204 є загальнодоступним нормативним актом, а тому відповідач не позбавлений можливості самостійно ознайомитися з ним;

3)позивач за характером своєї господарської діяльності не є власником (розпорядником) даних про середньодобову температуру навколишнього повітря у м.Сєвєродонецьку впродовж опалювального періоду 2010-2011 років, оскільки такі дані маються у розпорядженні обласної метеослужби; крім того, суд вважає, що ці дані не мають істотного значення для вирішення даного спору;

4)відповідач в ході розгляду спору особисто підтвердив факт встановлення приладу комерційного обліку спожитої теплової енергії на вході теплової мережі будинку АДРЕСА_1, - а тому його клопотання про надання даних про наявність такого приладу суперечить фактичним обставинам справи;

5)як вбачається з умов договору №848 від 15.10.01 року, відповідач як сторона за договором мав право та реальну можливість отримати інформацію, зазначену ним у пунктах 5-9 клопотання від 05.01.12 року, але не зробив цього; крім того, суд тричі (ухвалами від 15.11.11 року, від 28.11.11 року та від 15.12.11 року) пропонував сторонам здійснити взаємозвірку стану розрахунків, що надало б відповідачеві можливість перевірити (отримати) від позивача ту інформацію, про яку йдеться у пунктах 5-9 вищезазначеного клопотання, - але такі дії ними не вчинені;

6)інформація, про витребування якої йдеться у пунктах 5-9 клопотання від 05.01.12 року, не має прямого відношення до предмету спору по даній справі, оскільки останнім не є стан опалення усього будинку АДРЕСА_1, а лише приміщення, яке належить відповідачеві;

7)відповідач у встановленому законом порядку не оспорив жодної з умов договору №848 від 15.10.01 року та не запропонував укласти додаткову угоду до нього, у т.ч. і з питань, зазначених у клопотаннях про витребування доказів.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

15.10.01 року між позивачем (енергопостачальна організація) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі укладено договір №848 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до якого енергопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобовязується оплачувати її за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1).

Теплова енергія постачається у приміщення фотосалону, який знаходиться за адресою: м.Сєвєродонецьк, вул. Донецька,60, що вбачається з розрахунку максимальних погодинних та річних навантажень по опаленню до договору №848 від 15.10.01 року) (а.с.10).

Згідно пунктам 2.1-2.2 договору теплова енергія постачається споживачу на опалення в межах 12 Гкал/рік, з максимальним тепловим навантаженням 0,0063 Гкал/год.

Обовязки енергопостачальної організації зазначені у підпунктах 3.2.1-3.2.3 п.3.2 договору, у т.ч. - забезпечувати постачання теплової енергії споживачу у обсягах згідно з договором (п.3.2.1).

Споживач має низку прав, у т.ч. на отримання інформації щодо якості теплової енергії, тарифів, умов та режимів споживання (п.4.1.1).

Він зобовязаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (п.4.2.2).

Відповідно до п.5.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, а у разі їх відсутності розрахунковим способом.

Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії не пізніше 26-го числа поточного місяця (п.5.2).

При відсутності приладу обліку або виході його з ладу кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом, відповідно до діючих правил обліку, відпуску та споживання теплової енергії (п.5.3).

Згідно п.6.1 договору розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться за платіжними дорученнями, виписаними на підставі показань приладів обліку або розрахунковим способом виключно у грошовій формі.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2).

Орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається споживачу за поточний рік, відповідно до тарифів, що діють на момент укладення договору, становить 1390 грн. (п.6.3).

Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період (п.6.4).

Якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку, то у випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо сплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця; у разі, коли фактично використана теплова енергія нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку (п.6.5).

Споживачі, що не мають приладів обліку, різницю між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачують не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п.6.6).

З розділу 7 договору (Відповідальність сторін) вбачається, що енергопостачальна організація у разі обліку спожитої теплової енергії за допомогою приладу обліку несе відповідальність за фактичні обсяг та якість поставленої теплової енергії лише за умов, зазначених у підпунктах 7.1.1 та 7.1.2 договору.

Споживач несе відповідальність за:

несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - шляхом сплати пені у розмірі 1% належної до сплати суми за кожний день прострочення (п.7.2.3);

самовільне, без погодження з енергопостачальною організацією, переобладнання систем опалення будинків та інших обєктів теплоспоживання (7.2.5).

Як зазначено у пунктах 8.1-8.2 договору, розбіжності та спори між сторонами за договором вирішуються шляхом переговорів, укладення додаткових угод та ін., а у разі недосягнення згоди у судовому порядку.

Договір набирає чинності з 15.10.01 року та діє до 15.10.02 року (п.10.1).

Він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Припинення дії договору не звільняє споживача від обовязку повної сплати спожитої теплової енергії (п.10.2) (а.с.8-9;10).

Позивач додав до справи розрахунок максимальних погодинних та річних навантажень по опаленню до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №848 від 15.10.01 року, відповідно до якого орієнтовна вартість отриманого за договором тепла становить 3354,00 грн. (а.с.10).

Зі змісту договору видно, що сторони не врегулювали у ньому порядок та строки розгляду та вирішення претензій споживача з приводу неналежного виконання енергопостачальною організацією умов договору, - цей порядок врегульовано статтею 18 Закону України від 24.06.04 року №1875-ІУ "Про житлово-комунальні послуги".

Оцінивши доводи відповідача щодо того, що договір №848 від 15.10.01 року є нечинним на час виникнення спірних правовідносин з підстав, на які він посилається та про які йдеться вище у цьому рішенні, а тому між сторонами за цим спором взагалі відсутні договірні відносини, - суд не погоджується з ними з огляду на таке.

Порядок пролонгації терміну дії договору №848 від 15.10.01 року врегульовано пунктом 10.2, відповідно до якого він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Дослідження судом змісту заяв, з якими відповідач звертався до позивача у період з 12.11.09 року по 28.02.11 року (а.с.50,54,56), показало, що, по-перше, відповідач у жодній з них не доводить до відома позивача про відмову від подальшого продовження терміну дії договору; по-друге, жодна з заяв не подана з дотриманням приписів пункту 10.2 договору №848 від 15.10.01 року, - тобто за місяць до закінчення терміну його дії.

Зі змісту договору №848 від 15.10.01 року видно, що він не містить обовязку сторін (сторони) укласти новий договір на теплопостачання у разі зміни власника вищезгаданого нежитлового приміщення.

Факти відмови відповідача від підписання нового (переукладення попереднього) договору, а також відсутності заяви однієї із сторін за договором, про яку йдеться вище (пункт 10.2 договору), свідчить про те, що термін дії договору №848 від 15.10.01 року був пролонгований на новий річний період, у тому числі на період з 15.10.10 року до 15.10.11 року, а потім і на період з 15.10.11 року до 15.10.12 року.

Таким чином, станом на день виникнення спірних правовідносин між сторонами договір №848 від 15.10.01 року був чинним; він також є чинним на день вирішення цього спору по суті.

По справі належним чином доведено (у т.ч. і відповідачем), що облік спожитої теплової енергії в цілому у будинку АДРЕСА_1 здійснюється за допомогою приладу обліку (лічильника); безпосередньо у нежитловому приміщенні, яке займає відповідач та є його власником, такий лічильник не встановлено.

Позивач на підтвердження факту надання теплової енергії відповідачу у період з грудня 2010 року по квітень 2011 року на загальну суму 7614,47 грн. надав до справи рахунки:

за грудень 2010 року - №848 від 18.01.11 року на суму 1606,64 грн.;

за січень 2011 року - №848 від 28.02.11 року на суму 1770,06 грн.;

за лютий 2011 року - №848 від 31.03.11 року на суму 2209,93 грн.;

за березень 2011 року - №848 від 28.04.11 року на суму 1675,33 грн.;

за квітень 2011 року - №848 від 28.04.11 року на суму 352,51 грн. (а.с.11-15), - кожен з яких містить докази їх отримання відповідачем.

Вказану суму вартості спожитої теплової енергії відповідач частково сплатив 26.07.11 року (865,65 грн.) та 30.08.11 року (500,00 грн.) у сумі 1365,65 грн. (7614,47 грн. 6248,82 грн.), у звязку з чим станом на 29.09.11 року залишок основного боргу склав 6248,82 грн. (а.с.2-5; 17).

З метою спонукання відповідача до його сплати позивач 03.10.11 року за вих. №16-20-420 спрямував на його адресу претензію з вимогою погасити борг до 31.10.11 року (а.с.16), але відповідач не вчинив таких дій.

Отже, термін сплати боргу є таким, що настав.

У звязку з невжиттям відповідачем заходів до сплати боргу позивач, керуючись умовами договору та чинним законодавством, на суму основного боргу нарахував:

пеню з розрахунку 1% від суми боргу (п.7.2.3 договору):

за період з 16.02.11 року по 16.08.11 року з суми боргу 240,99 грн. - у сумі 240,99 грн.;

за період з 16.03.11 року по 13.09.11 року з суми боргу 1770,06 грн. - у сумі 1770,06 грн.;

за період з 16.04.11 року по 14.10.11 року з суми боргу 2209,93 грн. - у сумі 2209,93 грн.;

за період з 16.05.11 року по 30.10.11 року з суми боргу 2814,55 грн. - у сумі 1675,33 грн.;

за період з 16.05.11 року по 30.10.11 року з суми боргу 592,22 грн. - у сумі 240,99 грн., - а разом 6248,82 грн.;

інфляційні нарахування за період з лютого по вересень 2011 року у сумі 66,30 грн.;

3% річних за період з 16.02.11 року по 30.10.11 року у сумі 102,37 грн. (а.с.2-5), - а разом 12666,31 грн., які просить стягнути з відповідача.

Останній позов не визнав, у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, його не спростував.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу укладеного сторонами договору вбачається, що він належить до числа господарських.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобовязань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГКУ) господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Одностороння відмова від зобовязання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Конкретний термін сплати вартості отриманої теплової енергії сторони визначили у п.6.4 та 6.6 договору, однак відповідач порушив їх умови та не вжив заходів до своєчасної сплати вартості спожитої теплової енергії та погашення боргу.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та 276 ГКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість теплової енергії.

Відповідно до п. 20 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 №1198, облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці.

У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

З огляду на викладене відповідач, отримавши від позивача теплову енергію на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити її вартість, однак не зробив цього, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Суд вважає належним чином встановленим факт невиконання відповідачем основного грошового зобовязання за договором №848 від 15.10.01 року у сумі 6248,82 грн.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Що стосується розміру пені, визначеного сторонами у п. 3.1 договору, то він відповідає приписам ст. 1 спеціального Закону України від 20.05.99 року №686-ХІУ "Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Таким чином, позивач дотримався вищеперелічених вимог чинного законодавства та умов договору щодо розміру та періоду стягнення пені.

При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

Суд зазначає, що позивач припустився помилки при визначенні суми пені, 3% річних та інфляційних нарахувань з огляду на наступне.

З наданих ним до справи доказів вбачається, що борг зі сплати вартості теплової енергії, спожитої відповідачем у грудні 2010 року, частково був сплачений 26.07.11 року у сумі 865,65 грн. та 30.08,11 року у сумі 500,00 грн., - тобто при визначенні кожного з трьох зазначених платежів (пені, 3% річних та інфляційних нарахувань) позивач повинен був брати до уваги: з 16.02.11 року до 26.07.11 року суму основного боргу за грудень у розмірі 1606,64 грн.; з 27.07.11 року до 16.08.11 року у розмірі 740,99 грн. (1606,64 грн. 865,65 грн.), а не 240,99 грн.

При вирішенні спору у цій частині суд виходить з того, що:

позивач впродовж судового розгляду спору не змінив суму заявлених позовних вимог;

у разі вірного визначення суми 3-х вищезгаданих платежів загальна сума позову збільшилася б, - але чинним законодавством господарському суду не надано права виходити за межі позовних вимог шляхом їх збільшення, - з огляду на що суд вирішив спір у межах сум, фактично заявлених позивачем до стягнення.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України суд покладає судові витрати на відповідача як на сторону, яка порушила вимоги закону, умови закону та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст.11.16,509,525,526,529,530,549,611,612,614,623-625,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України від 20.05.99 року №686-ХІУ "Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,43,44,47-1,49,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, - на користь Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", ідентифікаційний код 00131050, яке знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк Луганської області, - основний борг за отриману теплову енергію у сумі 6248 (шість тисяч двісті сорок вісім) грн. 82 коп., пеню у сумі 6248 (шість тисяч двісті сорок вісім) грн. 82 коп., інфляційні нарахування у сумі 66 (шістдесят шість) грн. 30 коп., 3 % річних у сумі 102 (сто дві) грн. 37 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 05.01.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 10 січня 2012 року.

Суддя А.П.Середа