Рішення № 20702676, 29.12.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.11 Справа № 7/5009/7944/11

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Екваторг”, м. Запоріжжя

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК”, м. Запоріжжя

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 17.03.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 25.08.2011р.

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екваторг» 133660,35 грн. основного боргу, 1219,42 грн. 3% річних, 6231,25 грн. пені.

Ухвалою суду від 19.12.2011р. порушено провадження по справі № 7/5009/7944/11, розгляд якої призначено на 29.12.2011р.

Ухвала суду була направлена на адреси сторін в установленому законом порядку.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Повідомлення про вручення поштового відправлення свідчать, що сторони належним чином сповіщені про дату, час та місце проведення судового засідання

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В судовому засіданні 29.12.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обємі з підстав, зазначених у позовній заяві, надав видаткові накладні на поставлений товар (копії накладних долучено до матеріалів справи).

Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві.

Судове засідання велося із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу.

Розгляд справи закінчено 29.12.2011р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення суду.

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екваторг»(продавець по договору, по змивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК»(покупець по договору, відповідач по справі) було укладено договір поставки № 10-10-01/02 від 01.10.2010р.

Згідно п. 1.1. договору, продавець зобовязується поставити, а покупець прийняти і оплатити на умовах, передбачених даним договором, товарно-матеріальні цінності, в подальшому товар.

Відповідно до п. 1.2. договору, асортимент, кількість та вартість товару, що підлягає поставці по даному договору, зазначається в рахунках та видаткових накладних на товар, які є невідємною частиною договору.

Згідно з п. 3.1. договору, поставка товару здійснюється в строки, додатково погоджені сторонами в формі, яка не суперечить діючому законодавству України.

Відповідно до п. 3.3. договору, підписання уповноваженою особою покупця накладної на фактично поставлений товар свідчить про факт прийняття його по кількості та якості і відсутність претензій до продавця з боку покупця.

Згідно з п. 5.1. договору, загальна сума договору визначається як загальна вартість фактично поставленого по даному договору товару згідно з підписаними сторонами видатковими накладними.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди №1 до договору поставки № 10-10-01/2 від 01.10.2010р., сторонами внесено зміни до п. 4.1. договору та погодили дату розрахунків за поставлений товар 31.07.2011р.

Відповідно до умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 36759777,16 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

Позивач просить суду стягнути з відповідача 133660,35 грн. боргу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань крім випадків, передбачених законом.

Аналогічну норму містить ст. 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач належним чином взяті на себе зобовязання не виконав, частково сплативши за поставлений товар суму 25403533,29 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в розмірі 133660,35 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини та той факт, що відповідач не надав суду належних документальних доказів сплати заборгованості і заборгованість підтверджена матеріалами справи, вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 133660,35 грн. основного боргу є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 6231,25 грн. пені.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п.6.3. договору, за порушення покупцем строків розрахунків за продукцію, передбачених у п. 4.1. даного договору, покупець зобовязується сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми неоплаченого в установлений строк товару.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З врахуванням вищезазначених норм законодавства, вимога позивача про стягнення з відповідача 6231,25 грн. пені підлягає частковому задоволенню, згідно перерахунку, здійсненому судом в судовому засіданні, в розмірі 5675,99 грн. В решті предявленої до стягнення пені слід відмовити, як заявлену з порушенням норм діючого законодавства.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1219,42 грн. суми 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок 3% річних, згідно якого сума 3% річних складає 1098,58 грн. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 1219,42 грн. 3% річних підлягає частковому задоволенню в розмірі 1098,58 грн. В решті предявленої до стягнення суми 3 % річних слід відмовити, як заявленій необґрунтовано.

Заперечення відповідача, викладені в відзиві, до уваги судом не приймаються, поскільки не підтверджені належними доказами і суперечать матеріалам справи.

Судові витрати, в частині задоволених вимог, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, поскільки спір доведено до судового розгляду з його вини.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 610 ЦК. України, ст. 193, 230, п. 6 ст. 232 ГК України, ст. 3, 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Екваторг” до Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК” задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК»(69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69 а, р/р № 26002055896248 в ЗРУ КБ «Приватбанк», МФО 813399, код ЄДРПОУ 30105738) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екваторг»(69014, м. Запоріжжя, вул. Виробнича, 13, р/р № 26007290795600 в АТ «УкрСіббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 37221391) 133660 грн. 35 коп. боргу, 5675 грн. 99 коп. пені, 1098 грн. 58 коп. 3% річних, 2808 грн. 70 коп. судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Дата підписання: 03.01.2012р.

Суддя Н.С. Кутіщева-Арнет

03.01.2012