Постанова № 20692398, 14.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2011 року 15:40 № 2а-10379/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клочкової Н.В. при секретарі судового засідання Пошелюзному О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Полімет» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

провизнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0004092302 від 05.05.2011 р.,

за участю представників сторін:

представник позивача Дроботько О.В.;

представник відповідача Бевза В.І.,

свідок ОСОБА_3

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18 липня 2011 року приватне підприємство «Полімет»(далі позивач, ПП «Полімет») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі відповідач, ДПІ у Печерському р-ні м. Києва) про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 05.05.2011 р. № 0004092302 (далі ППР № 0004092302). Позовні матеріали передані на розгляд судді 19 липня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-10379/11/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2011 року закінчено підготовче провадження у справі № 2а-10379/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

Судом неодноразово оголошувалися перерви в судових засіданнях по справі для надання представникам сторін можливості ознайомитися з матеріалами справи № 2а-10379/11/2670 та подати додаткові докази на обґрунтування своїх правових позицій.

22 листопада 2011 року в судовому засіданні по даній справі в якості свідка був допитаний ОСОБА_3 з питань здійснення позивачем фінансово-господарської діяльності.

Крім цього, 03 листопада 2011 року судом задоволено клопотання відповідача та направлено запит від 03.10.2011 р. № 2а-10379/11/2670/1588/11 до Центру з безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при МВС України. Відповідь від 11.11.2011 р. № 45/4807 на запит суду надійшла 18 листопада 2011 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ППР № 0004092302 від 05.05.2011 р. (форма «Р») ДПІ у Печерському р-ні м.Києва згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (далі ПК України) та відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України за порушення за порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР) ПП «Полімет» визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 36 441,00 грн., в тому числі за основним платежем 24 294,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 12 147,00 грн.

Зазначене ППР прийнято на підставі акта від 16.11.2010 р. № 927/23-2-32912448 «Про результати невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства «Полімет»(код ЄДРПОУ 32912448) з питання правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість пр. взаємовідносинах ПП «Полімет»з ПП «Європром»(код ЄДРПОУ 31719721), ТОВ «Вторметіндастрі»(код ЄДРПОУ 34705355), ТОВ «Загіп» (код ЄДРПОУ 36616152), ТОВ «Востокметалінвест»(код ЄДРПОУ 34525210) за період з 01.03.2010 року по 31.05.2010 року, з 01.07.2010 року по 31.08.2010 року»(далі Акт № 927/23-2-32912448), рішення Державної податкової адміністрації України (далі ДПА України) від 07.07.2011 р. № 12301/6/25-0515 про результати розгляду повторної скарги.

Як свідчить Акт № 927/23-2-32912448, в ході проведення документальної перевірки працівниками ДПІ у Печерському р-ні м.Києва встановлено, що за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Вторметіндастрі»позивачем завищено суму податкового кредиту за травень 2010 року на загальну суму 24 294,00 грн.

В Акті № 927/23-2-32912448 відповідач зазначив наступні обставини: за результатами аналізу даних системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено відхилення між виявленим задекларованим податковим кредитом ПП «Полімет», сформованим за рахунок ТОВ «Вторметіндастрі»та задекларованими податковими зобовязаннями ТОВ «Вторметіндастрі». Обсяг придбання ПП «Полімет»згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року склав 121469,00 грн., сум ПДВ 24293,80 грн. Обсяг поставки ТОВ «Вторметіндастрі»згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року 0,00 грн., взаємовідносини ТОВ «Вторметіндастрі»з ПП «Полімет»відсутні. Податкову декларацію ТОВ «Вторметіндастрі»з податку на додану вартість та додаток 5 за травень 2010 року подані 04.11.2010 р. визнано недійсними.

Викладене вище, на думку відповідача, свідчить про те, що податкова накладна ТОВ «Вторметіндастрі»надана ПП «Полімет»виписана всупереч нормам Закону № 168/97-ВР. Оскільки постачальником ТОВ «Вторметіндастрі»не було включено до складу податкових зобовязань суму податку на додану вартість в розмірі 24293,80 грн., що була відображена ПП «Полімет»у складі податкового кредиту за травень 2010 року право на податковий кредит у ПП «Полімет»за результатами таких господарських операцій відсутнє. Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта № 927/23-2-32912448.

Позивач не погоджується з висновками Акта № 927/23-2-32912448 та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи свої позовні вимоги наступним чином: на момент здійснення спірних операцій ТОВ «Вторметіндастрі» було зареєстроване як юридична особа та платник податку на додану вартість; дані системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України не відносяться до документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів, а отже вони не можуть бути використані під час проведення документальної перевірки як доказ; господарські відносини між ПП «Полімет»та ТОВ «Вторметіндастрі»були направлені на створення юридичних наслідків, що підтверджуються копіями відповідних первинних документів.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ПП «Полімет», виходячи з наступних мотивів.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України); Податкового кодексу України (далі ПК України); Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР); Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями); Закону України «Про автомобільний транспорт»від 05.04.2001 р. № 2344-ІІІ (із змінами та доповненнями); Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/7040); Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. № 363 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568); наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»від 29.12.1995 р. № 488/346.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як підтверджують матеріали справи, між Позивачем (Покупець) та ТОВ «Вторметіндастрі» (Постачальник) було укладено договір постачання товару № 10/16 від 05.05.2010 р. (далі Договір № 10/16), який від імені ПП «Полімет»підписаний директором ОСОБА_3, а від імені ТОВ «Вторметіндастрі»- директором Тодуровим І.П.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору № 10/16 предметом постачання є металеві чушки, сплави, металомістке і металеві вироби зношені і непридатні до подальшого використання; вироби з чорних та кольорових металів, інші вироби. Асортимент, кількість та вартість товару визначається сторонами в додатках до договору (накладних), які є невідємною частиною даного договору. Постачальник зобовязується систематично та по мірі накопичення на складі товару передавати у власність Покупця товар, а Покупець зобовязується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 14-ти днів з дати підписання сторонами накладних на передачу товару. За погодженням сторін по договору може здійснюватись передоплата за поставку окремих партій товару (пункти 6.1, 6.2 Договору № 10/16).

Згідно розділу 7 Договору № 10/16 постачання здійснюється Покупцем на умовах самовивозу зі складу Постачальника (м. Донецьк). Транспортні витрати оплачує Покупець. Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання сторонами накладних на передачу товару.

На виконання умов Договору № 10/16 ТОВ «Вторметіндастрі»здійснило поставку товарів (а саме, алюмінієвих стовпів в кількості 5,888 тон, прокату мідного в кількості 0,575 тон). За результатами поставки товарів позивачу ТОВ «Вторметіндастрі»складено накладну від 21.05.2010 р. № 210507 та податкову накладну від 21.05.2010 р. № 210507 на суму 145762,78 грн. (в т.ч. податок на додану вартість 24293,80 грн.).

З метою підтвердження факту транспортування товарів придбаних за Договором № 10/16 позивачем надана до суду копії товарно-транспортної накладної від 21.05.2011 р. № 0000000056, договору транспортної експедиції від 05.05.2010 р. № 10/17 укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (ідент. ном. НОМЕР_5), акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2011 р.

Позивачем перераховано безготівкові кошти на розрахунковий рахунок ТОВ «Вторметіндастрі»в банківській установі на загальну суму 145762,78 грн. (з ПДВ). На підтвердження факту перерахування вартості товарів позивачем надано до суду копії банківських виписок ПАТ «Український інноваційний банк» від 21.05.2010 р., 27.05.2010 р. і 01.06.2010 р. та АТ «Сведбанк»(публічне) від 27.05.2010 р., 02.06.2010 р. і 10.06.2010 р., незавірені цими банківськими установами.

Сума податку на додану вартість по податковій накладній від 21.05.2010 р. була повністю включена позивачем до складу податкового кредиту за травень 2010 року.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для зясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР (діяв на момент вчинення правочину) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктами 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд дійшов висновку, що вимога закону щодо підтвердження сум податку на додану вартість податковою накладною, як умова включення цих сум до податкового кредиту, передбачає видачу податкової накладної на підтвердження операції з поставки товару (послуги), доказами факту якої в свою чергу є, зокрема, документи, що підтверджують сплату покупцем грошових коштів за придбаний товар (послугу), транспортування товару, його зберігання, складський облік, відповідність встановленим стандартам якості, стандартизації, подальше використання в господарській діяльності тощо.

Досліджуючи питання щодо реальності придбання та отримання позивачем товарів (виробів з кольорових металів) з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зважає на наступне.

Відповідно до наданої позивачем копії ліцензії Міністерства промислової політики України серії АБ № 111194 від 20.10.2005 р. ПП «Полімет»має право здійснювати такий вид діяльності як «заготівля, переробка металобрухту кольорових металів». Термін дії ліцензії з 13.05.2005 р. по 13.05.2010 р.

Статтею 4 Закону України «Про металобрухт» від 05.05.1999 р. № 619-XIV операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами. Діяльність, пов'язана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, провадиться на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством.

Під заготівлею металобрухту згідно абзацу 6 статті 1 цього Закону розуміється діяльність, пов'язана із збиранням, купівлею, зберіганням та реалізацією металобрухту юридичними або фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з металобрухтом.

Таким чином, на момент оформлення накладної та податкової накладної від 21.05.2010 р., товарно-транспортної накладної від 21.05.2010 р., ПП «Полімет»не мало права здійснювати діяльністю повязану з придбання та реалізацією брухту кольорових металів.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 3 цього Закону України на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності.

При цьому одним із первинних документів бухгалтерського обліку виступає, зокрема, товарно-транспортна накладна (далі ТТН). Закон України «Про автомобільний транспорт»від 05.04.2001 р. № 2344-ІІІ та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. № 363 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568), визначають ТТН обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні ТТН та дорожні листи є основними документами на перевезення вантажів, ТТН це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

Згідно з пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/7040), первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України. Форма товарно-транспортної накладної встановлена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»від 29.12.1995 р. № 488/346.

ТТН, яка виписується при перевезеннях на договірних засадах, то необхідно дотриматися загальної процедури її оформлення, яка регламентована пунктами 11.5-11.10 Правил. Відповідно до зазначених вимог ТТН виписує замовник (вантажовідправник). ТТН виписується в кількості не менше чотирьох екземплярів, і кожен з цих екземплярів засвідчується підписом і при необхідності печаткою (штампом) вантажовідправника. Після прийняття вантажу всі екземпляри ТТН підписує водій (експедитор). Перший екземпляр ТТН (з підписом водія) залишається у вантажовідправника, другий передається водієм вантажоодержувачу, а третій і четвертий, засвідчені підписом, а в разі потреби також печаткою або штампом, вантажоодержувача, передаються перевізнику (транспортній організації чи фізичній особі-суб'єкту господарювання).

Крім цього, ТТН повинна бути складена з урахуванням загальних вимог встановлених для первинного документу згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 та частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, з вище викладеного випливає що, якщо ТТН оформлена невірно, вона не може вважатися належним первинним документом бухгалтерського обліку, і як наслідок вона не може бути належною документальною основою і податкового обліку.

За результатами дослідження копій накладної та товарно-транспортної накладної від 21.05.2010 р. наданих позивачем до матеріалів справи, судом встановлено, що дані документи не відповідають змісту первинного документу у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містять обовязкових реквізитів первинних документів, а саме: відсутні посади та П.І.Б. осіб, відповідальних за проведення господарських операцій; відсутні дані щодо пункту навантаження, дані та підписи водіїв (водіїв-експедиторів) відповідальних за прийняття та перевезення вантажу, дані щодо марки автомобіля за допомогою якого здійснювалося транспортування вантажу до пункту розвантаження, дані щодо номерів подорожніх листів (стосується накладної та ТТН); відсутні відомості щодо обсягу та змісту наданих транспортно-експедиційних послуг (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2010 р.).

При цьому, відповідно до листа Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при Міністерстві внутрішніх справ України від 11.11.2011 р. № 45/4807 згідно з відомостями бази даних АІС «ІНБД «Автомобіль»станом на 21.05.2010 р. номерний знак НОМЕР_4 закріплено за автомобілем марки МАЗ 53362, червоного кольору, 1989 року випуску (шасі № НОМЕР_6), тип вантажний та зареєстрований в Фастівському ОРЕВ УДАІ ГУМВС України в Київській області, який належить гр-ну ОСОБА_7. Відомості щодо ОСОБА_6 або ОСОБА_8 як власників вище зазначеного автомобіля в період з 21.05.2010 р. відсутні.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 за результатами узагальнення висновків, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

Крім того, правова позиція Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії також полягає у тому, що фактичне здійснення господарської операції є визначальною умовою формування податкового кредиту (постанова Верховного Суду України від 29.10.2010 р. у справі за позовом Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення).

В ході розгляду даної справи в якості свідка було викликано гр-на ОСОБА_3 (обіймає посаду директора ПП «Полімет»), який особисто не зміг пояснити відсутність перелічених вище реквізитів у первинних документах складених на виконання Договору № 10/16.

Документів на підтвердження факту оприбуткування товару на складі та їх руху по складу позивач не надав.

На підтвердження того, що ТОВ «Вторметіндастрі»не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань по Договору № 10/16, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобовязань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобовязань третіх осіб, відповідачем до суду надано копії податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) ТОВ «Вторметіндастрі»за І ІІІ квартали 2010 року, згідно яких протягом цього періоду на підприємстві працювала лише одна людина.

Відповідно до листа Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 05.11.2010 р. № 28244 податкову декларацію з податку на додану вартість ТОВ «Вторметіндастрі»за травень 2010 року (вх. № 117413 від 04.11.2010 р.) не визнано як податкову звітність в звязку з поданням її підприємством після анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість. За даними ДПІ у Київському районі м. Донецька ТОВ «Вторметіндастрі»за своїм місцезнаходженням не знаходиться.

Станом на 26.07.2011 р. згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Вторметіндастрі»припинено як юридичну особу (копія витягу наявна в матеріалах справах), статус відомостей «не підтверджено»..

Враховуючи вище наведене та відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем вищевказаних товарів: належним чином оформлених товарно-транспортних накладних із всіма необхідними реквізитами, які б засвідчували фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей, місця поставки або інші документи щодо реальності та товарності проведених операцій, з яких би можливо було встановити місця відвантаження товару, осіб, які здійснювали перевезення, приймання та відвантаження цього товару, суд дійшов висновку про непідтвердження реальності проведення господарських операцій, тобто, про відсутність операцій, які можуть бути обєктом оподаткування ПДВ.

Зокрема, суд не приймає до уваги копії первинних документів складених за результатами фінансово-господарських взаємовідносин позивача з іншими субєктами господарської діяльності ТОВ «ТПК Хіммаш», ТОВ «Катех-енерго», ПП «Ресурсінвест-1», оскільки останні не стосуються спірних правовідносин та не містять жодних відомостей щодо укладення та виконання позивачем і ТОВ «Вторметіндастрі»зобовязань за Договором № 10/16.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є доказами, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

З огляду на зазначене вище, суд вважає, що ПП «Полімет»незаконно сформовано суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Вторметіндастрі», а висновки Акта № 927/23-2-32912448 про порушення позивачем Закону № 168/97-В є правомірним, а відтак визначення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 36 441,00 грн. згідно оскаржуваного ППР 0004092302 є таким, що здійснено в межах норм чинного законодавства України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналогічна правова позиція викладена у листі ВАСУ від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11. Зокрема, вказано: якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову Приватного підприємства «Полімет»відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги

Суддя Н.В. Клочкова повний текст постанови виготовлено та підписано 23.12.2011 р.