Постанова № 20691094, 26.09.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/7265/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2011 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К.

при секретаріБесарабі І.А.

за участі:представника позивача Місяця А.П.

представників відповідача 1 Бартюка А.В., Шахрай М.А.Ланчук Т.В.

представника відповідача 2 Орлова О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом <в особі ><в чиїх інтересах >товариства з обмеженою відповідальністю "ДН Транс" <3-тя особа >до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому , Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області <3-тя особа >про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові з урахування змінених та уточнених позовних вимог (заяви від 10.06.2011 року вх.№25590 і від 26.09.2011 року вх.№41264) позивач просить визнати протиправною відмову державної податкової інспекції у м. Хмельницькому у бюджетному відшкодуванні ПДВ та стягнути з державного бюджету 93339,0 грн. бюджетного відшкодування податку на додану вартість, в тому числі за квітень 2010 року в сумі 31194,0 грн., липень 2010 року в сумі 31886,0 грн. і грудень 2010 року в сумі 30259,0 грн.

Вважає, що відповідач незаконно позбавив його права на бюджетне відшкодування у зазначеній вище сумі, оскільки перевірками не встановлено порушення позивачем правил ведення податкового обліку в частині формування податкового кредиту по операціях з придбання товарів та послуг, підтверджених первинними документами та належним чином складеними податковими накладними, який став основою для визначення відємного значення з ПДВ та заявлення до відшкодування ПДВ в сумі 93339,0 грн. Вважає, що несплата його контрагентами до бюджету ДПВ не позбавляє позивача права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві, просить суд задоволити позовні вимоги, в повному обсязі.

Представник відповідача 1 проти позову заперечив, вказує, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування в розмірі сумі 93339,0 грн. у звязку з відсутністю відомостей, що підтверджують дані позивача по взаємовідносинах з постачальниками та відсутністю факту надмірної сплати цими постачальниками податку до бюджету. Посилаючись на п.1.8 ст.1 та пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (надалі Закону №168/97-ВР), зазначає, що вказаними нормами встановлений прямий звязок між сплатою ПДВ до бюджету контрагентами позивача та відшкодуванням такого податку і відшкодуванню підлягають лише ті суми ПДВ, які сплачені до бюджету.

Представник відповідача 2 також заперечив проти позову, вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки відсутні документи, передбачені спільним наказом ДПА, Міністерства Фінансів України та Державного казначейства України від 03.08.2004 року №541/501/1323, які є підставою для перерахування позивачеві сум бюджетного відшкодування.

Заслухавши представників сторін та третьої особи, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному звязку та сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з урахуванням викладеного.

Суд встановив, що позивач товариство з обмеженою відповідальністю «ДН Транс» 07.05.2003 року зареєстроване виконавчим комітетом Хмельницької міської ради (Свідоцтво про державну реєстрацію Серії А00 №27352). З 12.01.2003 року перебуває на обліку як платник податків.

Основними видами діяльності позивача є: діяльність автомобільного транспорту; оптова торгівля, меблями, організація перевезення вантажів; технічне обслуговування та ремонт автомобілів; будівництво будівель.

У податковій декларації з ПДВ за квітень 2010 року від 19.05.2011 року позивач задекларував у рядку 25.1 декларації «ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку» суму 31194,0 грн. та одночасно подав заяву про повернення з державного бюджету суми бюджетного відшкодування у вказаному розмірі.

Здійснивши позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку в банку за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в березні 2010 року, результати якої оформлені актом №6393/23-7/32452015 від 15.07.2010 року, відповідач вказав неможливість підтвердження позивачеві задекларованої суми бюджетного відшкодування у звязку з відсутністю матеріалів перевірок щодо підтвердження відомостей, отриманих від контрагентів позивача у березні 2010 року (ЗАТ «Український мобільний звязок» та ТОВ «Континент Нафто Трейд»).

У податковій декларації з ПДВ за липень 2010 року від 20.08.2010 року позивач задекларував ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, в сумі 68873,0 грн. та одночасно подав заяву про повернення з державного бюджету суми бюджетного відшкодування у вказаному розмірі.

В результаті позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку в банку за липень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в червні 2010 року, оформленої актом №10614/23-7/32452015 від 02.11.2010 року, відповідач підтвердив заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2010 року в сумі 36986,0 грн. одночасно вказавши на неможливість підтвердження позивачеві задекларованої суми бюджетного відшкодування за липень 2010 року в сумі 31886,0 грн. у звязку з відсутністю матеріалів перевірок щодо підтвердження відомостей, отриманих від контрагентів позивача у червні 2010 року (ПП «Славутич 2005» і ТОВ «Континент Нафто Трейд»).

У податковій декларації з ПДВ за грудень 2010 року від 20.01.2011 року позивач задекларував ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, в сумі 84321,0 грн. та одночасно подав заяву про повернення з державного бюджету суми бюджетного відшкодування у вказаному розмірі.

В результаті позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку в банку за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в листопаді 2010 року, оформленої актом №1900/23-7/32452015 від 21.03.2011 року, відповідач підтвердив заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2010 року в сумі 32500,0 грн., одночасно вказавши на неможливість підтвердження задекларованої позивачем суми бюджетного відшкодування за грудень 2010 року в сумі 51821,0 грн. у звязку з відсутністю матеріалів перевірок щодо підтвердження відомостей, отриманих від контрагентів позивача у листопаді 2010 року (ТОВ «Континент Нафто Трейд» і ТОВ «Альянс Ойл Україна).

Станом на день звернення до суду бюджетне відшкодування податку на додану вартість в загальній сумі 93339,0 грн., в тому числі за квітень 2010 року в сумі 31194,0 грн., липень 2010 року в сумі 31886,0 грн. і грудень 2010 року в сумі 30259,0 грн. відповідачем не відшкодоване.

Досліджуючи право позивача на отримання зазначеного бюджетного відшкодування в загальній сумі 93339,0 грн., яке виникло за рахунок відємного значення податку на додану вартість, визначеного з урахуванням податкового кредиту з ПДВ, сформованого на підставі податкових накладних, виписаних ЗАТ «Український мобільний звязок», ТОВ «Континент Нафто Трейд», ТОВ «Альянс Ойл Україна» і ПП «Славутич 2005», суд встановив наведене нижче.

На виконання укладених з позивачем договорів протягом 2010 року ТОВ «Континент Нафто Трейд» (договір поставки №К-270 від 15.01.2010 року), ТОВ «Альянс Ойл Україна» (договір поставки №20/410/НП/1/12 від 21.04.2010 року) і ПП «Славутич 2005» (договір купівлі-продажу №41 від 28.06.2010 року) здійснювали щомісячні поставки позивачеві бензину та дизельного пального, а на виконання договору №25-17 від 01.01.2008 року, пролонгованого на невизначений строк, ЗАТ «Український мобільний звязок» щомісячно надавало позивачеві послуги мобільного звязку.

Досліджені судом первинні документи (видаткові та податкові накладні, картки на пальне, відомості руху паливно-мастильних матеріалів, чеки про відпуск паливно-мастильних матеріалів, шляхові листи, акти на списання пального рахунки на оплату послуг, акти приймання передачі послуг звязку, виписки банку, тощо) підтверджують факт поставки позивачеві пального та послуг мобільного звязку зазначеними контрагентами використання в господарській діяльності цих товарів та послуг та їх оплати позивачем.

В судовому засіданні представники відповідача 1 не заперечили щодо реального здійснення операції з поставки пального та послуг мобільного звязку ЗАТ «Український мобільний звязок», ТОВ «Континент Нафто Трейд», ТОВ «Альянс Ойл Україна» і ПП «Славутич 2005», їх оплати позивачем та звязку цих послуг з господарською діяльністю позивача.

Операції з поставки товарів та послуг у відповідні звітні періоди відображені позивачем та його контрагентами в бухгалтерському та податковому обліку.

Крім того, описаними вище перевірками (акти №6393/23-7/32452015 від 15.07.2010 року, №10614/23-7/32452015 від 02.11.2010 року і №1900/23-7/32452015 від 21.03.2011 року) встановлено, що позивач має всі первинні документи, які підтверджують його взаємовідносини з контрагентами щодо придбання товарів та послуг у відповідних звітних періодах, оплату придбаних товарів (послуг) та право на формування податкового кредиту за наслідками цих операцій, а також той факт, що всі контрагенти позивача, задекларували податкові зобовязання з ПДВ в розмірах, відображених позивачем в податковому обліку.

Отримуючи належним чином оформлені постачальниками пального (послуг) податкові накладні, позивач включав до податкового кредиту ПДВ, сплачений в ціні придбаного товару (послуги).

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР, який діяв на час існування спірних відносин, встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В силу пп. 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону № України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час існування спірних відносин, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Таким чином, платник податку покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів та зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, який складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) і є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97). Підпунктом 7.4.5 п.7.5. ст.7 вказаного Закону заборонено включати до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За змістом п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР лише у випадку відсутності податкової накладної покупець позбавлений права включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку даним пунктом не передбачено.

Дослідивши всі наявні докази у справі у їх сукупності, суд вважає, що наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, виданих постачальниками пального та послуг мобільного звязку (ЗАТ «Український мобільний звязок», ТОВ «Континент Нафто Трейд», ТОВ «Альянс Ойл Україна» і ПП «Славутич 2005»), які підтверджують факт придбання товару та послуг від цих контрагентів, є достатньою підставою для віднесення сум ПДВ, сплаченого в ціни цих товарів, до податкового кредиту.

При цьому, суд враховує, що факт поставки товару від вказаних постачальників, факт сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару та факт отримання позивачем належним чином оформлених податкових накладних підтверджений не тільки дослідженими в судовому засіданні первинними документами, а й актами документальних перевірок , та не спростовані відповідачем в судовому засіданні.

За змістом підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3. 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду при її від'ємному значенні. При цьому бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Рішення платника податку про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування відображається платником податку у податковій декларації та заяві про повернення суми бюджетного відшкодування, які подаються податковому органу і в копії органу Державного казначейства України.

Аналогічні норми закладені і у п.200.1 п.200.4 і п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України (надалі ПК України).

Прийнявши рішення про повернення суми відшкодування ПДВ, з дотриманням вимог пп.7.7.4 п.7.7. ст.7 Закону 168/97-ВР позивач подав податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку.

Відповідно до положень п. 1.8 ст. 1 Закону N 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 14.1.18 ст.14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Неодноразовими документальними перевірками не встановлено порушення позивачем порядку визначення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового та підтверджена задекларована позивачем сума податкового кредиту в сумі 93339,0 грн. та фактична сплата постачальникам ПДВ в ціні придбання товарів та послуг .

Судом встановлено, що позивач виконав вимоги Закону N 168/97-ВР та ПК України щодо формування податкового кредиту та визначення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ та відповідно суми бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 93339,0 грн.

Суд відхиляє як необґрунтовані, доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог п.14.1.18 ст.14, абзацу «а» п.200.4 ст.200, ст.180 ПК України у звязку з відсутністю факту надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету одним з його контрагентів та відсутністю за місцезнаходженням іншого контрагента з урахуванням наведеного нижче.

За змістом Закону №168/97-ВР та ПК України підставою для отримання бюджетного відшкодування ПДВ є дані тільки податкової декларації за звітний період і не передбачають надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків. Водночас, ні Закон №168/97-ВР, ні ПК України не ставлять у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами його постачальників податку до бюджету. Питання відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до вимог ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Відповідачем не наведено та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої ним податкової вигоди як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування відємного значення ПДВ в загальній сумі 93339,0 грн, заявленого ним до бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з ПДВ за квітень 2010, липень 2010 року і грудень 2010 року.

При цьому, судом враховується, що перевірками не зафіксовано та не доведено в судовому засіданні відповідачем, що контрагенти позивача порушили вимоги Закону № 168/97-ВР в частині формування податкових зобовязань з ПДВ за наслідками господарських операцій з позивачем та їх відображення в деклараціях з ПДВ.

Суд не бере до уваги твердження відповідача щодо порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР і п.14.1.18 ст.14 ПК України, оскільки зазначені норми дають загальне розуміння поняттю “бюджетне відшкодування”, безпосередньо не встановлюючи порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилають до інших норм цих нормативно-правових актів.

В той же час в судовому засіданні судом не встановлено та всупереч ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не наведено жодного доказу порушення позивачем вимог п.7.1 ст.7 Закону №168/97-ВР та ст.200 ПК України, які встановлюють порядок визначення відємного значення ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

За змістом пп.7.7.5. п.7.7. ст. 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Пунктами 200.12, 200.13 ст. 200 ПК України визначено, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Порядок відшкодування податку на додану вартість затверджений спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 20.12.2010р. № 960/495, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12. 2010 р. за N 1387/18682, пунктом 2 якого передбачено, що податкові органи надають органам Державного казначейства України висновки про суми відшкодування податку на додану вартість та Реєстр висновків про суми відшкодування податку на додану.

Оскільки відповідачем не був направлений висновок до головного управління Державного казначейства України з визначенням суми бюджетного відшкодування, то відповідно не було здійснено і саме відшкодування.

В силу п.200.17 ст. 200 ПК України, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Положеннями ст.200 ПК України визначено, що відшкодування сум ПДВ здійснюється органами Державного казначейства України. Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Виходячи із змісту підпунктів 7.7.5, 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, п. 2.1-2.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість (що діяли на момент звернення позивача до суду за захистом порушеного права) та ст. 200 Податкового кодексу України право на відшкодування податку на додану вартість є матеріальним правом позивача, захист якого гарантовано частиною першою ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.97р. і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Неправомірне позбавлення бюджетного відшкодування податку на додану вартість порушило право власності позивача, зокрема право на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, отримати це відшкодування із бюджету при відсутності з його боку порушень цих законів.

Суд відхиляє як необгрунтовані доводи відповідача про обовязковість наявності такої підстави для виникнення у платника права на бюджетне відшкодування як факт надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету від постачальника товарів.

Адже згідно з визначенням, що міститься у пункті 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР, бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, законодавче визначення бюджетного відшкодування повязане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.

Аналіз норм Закону № 168/97-ВР свідчить, що термін «сплата податку» вживається в розумінні сплати податку покупцем у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг) (пункт 1.3 статті 1, підпункти 7.4.1 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Так, пункт 1.3 статті 1 названого Закону, даючи визначення платника податку як особи, яка зобовязана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

З огляду на зазначене вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно з цим Законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

З урахуванням принципу персональної відповідальності підстави для позбавлення такого платника права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у звязку з невиконанням іншими платниками податку постачальниками по ланцюгу - покладеного на них законом обовязку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) відсутні.

Наведена правова позиція цілком узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява №3991/03) зазначив, що якщо національні органи влади за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, повязаним із сплатою ПДВ, який нараховується з операції в ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовує заходи відповідальності до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої обовязки, за дії або бездіяльність постачальника, що перебував поза контролем такого отримувача та відносно якого у останнього не було засобів відстеження та забезпечення виконання зобовязань, то органи влади виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з державного бюджету задекларованого бюджетного відшкодування ПДВ у сумі ) 93339,0 грн. є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною відмови відповідача 1 у бюджетному відшкодуванні ПДВ, підставою для якої слугувала відсутність порядку відшкодування сум податку, заявленого до 01.01.2011 року, оскільки відповідно до ст.19 Конституції України відповідач діє лише в порядку та в межах повноважень, наданих йому Законом.

Враховуючи часткове задоволення позову, згідно до ч.ч. 1, 3 ст.94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем (держмито згідно до платіжного доручення № 2775 від 27 травня 2011 року), присуджуються з Державного бюджету України.

Керуючись, Податковим кодексом України, Законом України «Про податок на додану вартість» та ст.ст. 11, 70, 71, 99, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДН Транс" (м.Хмельницький, вул.М.Рибалко,32/1, код ЄДРПОУ 32452015) 93339,0 (дев"яності три тисячі триста тридцять дев"ять) грн. бюджетного відшкодування податку на додану вартість, в тому числі за квітень 2010 року в сумі 31194,0 грн., липень 2010 року в сумі 31886,0 грн. і грудень 2010 року в сумі 30259,0 грн.

Стягнути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДН Транс" (м.Хмельницький, вул.М.Рибалко,32/1, код ЄДРПОУ 32452015) судовий збір в сумі 933,40 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Повний текст постанови виготовлено 28 вересня 2011 року

< чи набрала законної сили ><Дата набрання законної сили >

Суддя/підпис/О.К. Ковальчук

"Згідно з оригіналом" СуддяО.К. Ковальчук