Постанова № 20689566, 23.12.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

10:55 год.

23.12.2011 р.                                                                                справа № 2а-8273/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 19.10.11 р.,

представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 3/9/10-007 від 04.01.11 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПАТ "Промбуд-2", вул. 28 Армії, 9-Б, м. Миколаїв, 54018 доДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028 проскасування податкових повідомлень-рішень від 02.06.10 р. № № 0001132301/0, 0001142301/0 керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                                                                                                                        А. О. Мороз

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв,, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

10:55 год.

23.12.2011 р.                                                                                справа № 2а-8273/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 19.10.11 р.,

представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 3/9/10-007 від 04.01.11 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПАТ "Промбуд-2", вул. 28 армії, 9-Б, м. Миколаїв, 54018 доДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028 проскасування податкових повідомлень-рішень від 02.06.10 р. № № 0001132301/0, 0001142301/0 В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось акціонерне товариство закритого типу «Промбуд-2». Під час розгляду адміністративної справи, судом допущено процесуальне правонаступництво АТЗТ «Промбуд-2»його правонаступником - приватним акціонерним товариством «Промбуд-2»(далі - позивач, ПАТ «Промбуд-2») (т. 2, а. с. 7-8).

Позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 2 червня 2010 р. № № 0001132301/0, 0001142301/0, прийняті державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва (далі - відповідач, ДПІ). Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що висновки ДПІ про порушення ним вимог податкового законодавства безпідставні, оскільки вони цілком побудовані на виявлених фактах протиправної діяльності інших підприємств. Позивач зазначає, що цілком правомірно включив до складу валових витрат кошти сплачені контрагентам, як оплату за договорами та на підставі отриманих податкових накладних сформував податковий кредит, відповідно, ним вірно визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Відповідач позов не визнав, подавши заперечення (т. 1, а. с. 134-136), в яких навів такі доводи. Під час перевірки позивача ним встановлено факти укладення договорів з підприємствами, які мають ознаки фіктивності, що підтверджується матеріалами кримінальних справ. Крім цього, ним не встановлено руху матеріальних активів від контрагентів до позивача, а тому відповідач вважає, що договори не мають під собою реального виконання.

У відповідності до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у судовому засіданні 23 грудня 2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані ними письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Позивач є юридичною особою, внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1, а. с. 162-165).

З 12 квітня до 12 травня 2010 р. ДПІ проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2008 р. до 31 грудня 2009 р., валютного та іншого законодавства за той же період. Результати перевірки оформлені актом від 19 травня 2010 р. № 4320/23-200/01273071 (далі - акт перевірки) (т. 1, а. с. 10-67).

Як зазначено у висновку цього акту перевірки (т. 1, а. с. 66-67), позивачем порушено:

- ст. 5 п. 5.1, 5.2. пп. 5.2.1., п. 5.3. пп. 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час перевірки позивача, у результаті чого останнім занижено податок на прибуток підприємств у загальній сумі 330268,0 грн.;

- ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.1, 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час перевірки позивача, у результаті чого останнім занижено ПДВ у загальній сумі 269213,0 грн.;

- ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в чистині недотримання вимог наведених статей при укладені правочинів з ПП «Меганом-1», ПП «Верона-Буд», ПП «Юг-Новий Век», ТОВ «Стройтех-Ком», ТОВ ВКФ «Транс-Ойл»;

- ст. 8 п. 8.1. пп. 8.1.1., 8.1.2., ст. 19 п. 19.2. пп. «а»Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», чинного на час перевірки позивача, у результаті чого останнім занижено податок з доходів фізичних осіб у загальній сумі 384,90 грн. (в частині виявлених порушень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»спір між сторонами відсутній).

На підставі висновків акту перевірки, 2 червня 2010 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001132301/0, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 330268,0 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 154079,0 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001142301/0, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 269213,0 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 134607,0 грн. (т. 1, а. с. 8-9).

Як встановлено судом, у періоді охопленому перевіркою ДПІ, позивачем було укладено низку договорі, а саме:

- усний договір поставки з ПП «Меганом-1», за умовами якого позивач придбав у цього підприємства хвойну дошку, сплативши за товар 32520,0 грн.;

- договори підряду з ПП «Верона-Буд»без дати від липня 2008 р., без дати від вересня 2008 р., від 17 листопада 2008 р., від 1 січня 2009 р., згідно яких ПП «Верона-Буд»виконувало загальнобудівельні роботи з реконструкції об'єктів на загальну суму 1179824,40 грн. (т. 2, а. с. 45-48, 53-55, 67-69, 79-92);

- усний договір поставки з ПП «Юг-Новий Век», за умовами якого позивач придбав у цього підприємства підлогове покриття та лінолеум на загальну суму 192149,0 грн.;

- договір підряду з ТОВ «Стройтех-Ком»від 4 серпня 2008 р., за умовами якого останнє підприємство на замовлення позивача виконувало загальнобудівельні роботи на загальну суму 137167,20 грн. (т. 2, а. с. 22-24);

- усний договір з ТОВ ВКФ «Транс-Ойл», за умовами якого ТОВ ВКФ «Транс-Ойл»поставило позивачу матеріали на загальну суму 43618,54 грн.

Проводячи перевірку, відповідач прийшов до висновку про те, що позивач уклав вищезазначені договори без мети настання правових наслідків обумовлених змістом правочинів, з метою штучного формування валових витрат, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та ПДВ, що і стало підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи позивача, якими він обґрунтовує свої вимоги, фактично зводяться до того, що він не несе відповідальність за діяльність контрагентів, для формування податкового кредиту Закон України «Про податок на додану вартість»вимагає від платника податків тільки наявності податкових накладних, які у нього на час перевірки мались, а тому висновки відповідача про заниження податкових зобов'язань безпідставні.

Суд зазначає, що будь-який нормативний акт при регулюванні правовідносин, виходить в першу чергу з добросовісності дій суб'єктів, яким він адресується. Стосовно спору що розглядається судом, це слід розуміти таким чином, що акти приймання виконаних робіт, податкові накладні мають силу документів, на підставі яких платник податків визначає власні податкові зобов'язання і має право формувати податковий кредит, тільки в тому разі, коли за такими документами стоїть реальна господарська операція, яка призвела до зміни в активах платників податків - сторін правочину. Сам по собі факт наявності у позивача первинних бухгалтерських документів, не може слугувати єдиним та беззаперечним доказом здійснення господарських операцій.

Досліджуючи питання виконання позивачем та його контрагентами договірних зобов'язань, суд зазначає наступне.

В акті перевірки ДПІ наведені наступні обставини, які стали підставою для її висновку про відсутність реального виконання договорів. Так, відповідач зазначає, що в провадженні слідчого відділу управління податкової міліції ДПА у Миколаївській області знаходиться кримінальна справа № 107800016, порушена відносно подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 205 ч. 2, 212 ч. 3 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво, ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) відповідно), досудовим слідством у якій встановлено, що за ініціативи зазначених осіб створені такі підприємства, як ПП «Меганом-1», ПП «Верона-Буд», ПП «Юг-Новий Век», діяльність яких була спрямована на надання податкової вигоди платникам податків. Допитані в якості свідків особи, які номінально зазначені в якості директорів ПП «Меганом-1»і ПП «Верона-Буд» - ОСОБА_5 і ОСОБА_6 відповідно, надали пояснення, з яких слідує, що за грошову винагороду з боку ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вони погодились створити зазначені підприємства, після чого участі в управлінні ними не приймали, розпорядчих, фінансових або господарських документів ніколи не підписували (т. 1, а. с. 13-20, 25-27).

Аналогічні обставини наведені в акті перевірки і щодо ТОВ «Стройтех-Ком», а саме, наявність кримінальної справи, під час розслідування якої допитані засновник і директор ТОВ «Стройтех-Ком»надали пояснення щодо відсутності наміру здійснювати підприємницьку діяльність (т. 1, а. с. 20-23).

Кримінальна справа порушена і щодо ТОВ ВКФ «Транс-Ойл». Зокрема в акті перевірки зазначено, що допитаний в якості свідка засновник і директор товариства ОСОБА_7 пояснив, що підприємство ним створено за винагороду, він не замовляв печатку, якою завірені всі документи товариства, жодних документів він не підписував (т. 1, а. с. 23-25).

Таким чином, стосовно всіх вищеперелічених підприємств, які є безпосередніми контрагентами позивача, порушені кримінальні справи, посадові особи надали пояснення про непричетність до їх господарської і фінансової діяльності.

Суд вважає за необхідне зазначити, що він не надає оцінки таким доказам, як протоколи допиту та висновки експерта, які були подані відповідачем та приєднані до матеріалів справи (т. 1, а. с. 240-246, т. 2, а. с. 98-110), адже ці докази зібрані під час досудового слідства у кримінальних справах, вироки у яких відсутні, але оскільки ці обставини зазначені в акті перевірки і позивач проти існування таких обставин заперечень не висловив, суд має право оцінювати в якості доказу саме акт перевірки, в якому містяться посилання на ці обставини.

Крім цього, суд має вказати на наступне.

Як слідує з акту перевірки, порушення кримінальних справ відносно всіх контрагентів позивача було не єдиною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В акті перевірки зафіксовано, що ПП «Меганом-1», ПП «Верона-Буд», ПП «Юг-Новий Век»і ТОВ ВКФ «Транс-Ойл»не мають основних засобів, виробничих потужностей, транспортних засобів, окрім директорів інші працівники на підприємствах відсутні, за виключенням ТОВ «Стройтех-Ком», де працює 7 осіб, тобто у контрагентів позивача відсутні ресурси для виконання покладених на них договірних зобов'язань. Статутний фонд ПП «Меганом-1»складає 100,0 грн., ПП «Верона-Буд»- 10,0 грн., у ПП «Юг-Новий Век»статутний фонд відсутній.

Також судом взято до уваги те, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2009 р. ТОВ «Стройтех-Ком»припинено (т. 2, а. с. 95-97). Суд відзначає, що договір підряду між позивачем та ТОВ «Стройтех-Ком»укладений у серпні 2008 р. і згідно п. 4.1. договору, товариство повинно було виконати роботи протягом 9 місяців після сплати авансу (т. 2, а. с. 22-24), а згідно актів приймання виконаних робіт, вони виконані в тому ж місяці, коли укладений договір, тобто у серпні 2008 р. (т. 2, а. с. 31-33, 36-38).

Як зазначено ДПІ в акті перевірки, ТОВ ВКФ «Транс-Ойл»також припинено (т. 1, а. с. 23).

Крім того, у суду викликає сумнів укладення позивачем саме усних договорів поставки з ПП «Меганом-1», ПП «Юг-Новий Век»і ТОВ ВКФ «Транс-Ойл».

ЦК України передбачає можливість укладення правочину в усній формі, але, як зазначено в ст. 206 ч. 1 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність, тобто ЦК України допускає укладення усного правочину тільки у випадку, коли він повністю виконується сторонами в момент його укладення.

Як свідчить аналіз документів поданих самим позивачем, всі договори поставки позивача виконувались протягом певного часу: договір поставки з ПП «Меганом-1»виконувався 6 квітня, 5 травня 2009 р. і 12 травня 2000 р.; договір поставки з ПП «Юг-Новий Век»виконувався 14 і 30 квітня 2009 р.; договір поставки з ТОВ ВКФ «Транс-Ойл»виконувався 11 липня, 1 серпня, 6 серпня, 9 жовтня, 17 жовтня, 18 і 19 грудня 2008 р. (т. 2, а. с. 118-120).

Якщо вищезазначені договори поставки укладались позивачем письмово, шляхом обміну документами, листами, телеграмами, як це передбачено ст. 207 ч. 1 ЦК України, на вимогу суду, позивач такі документи не подав.

Аналізуючи можливість виконання договорів підряду, укладених позивачем з ПП «Верона-Буд»і ТОВ «Стройтех-Ком», суд приходить до наступного.

Згідно укладених договорів, позивач, який виступив генеральним підрядником, поклав на ПП «Верона-Буд»і ТОВ «Стройтех-Ком»обов'язок виконати загальнобудівельні роботи, при чому за умовами договорів ПП «Верона-Буд»і ТОВ «Стройтех-Ком»зобов'язані були виконати будівельні роботи власними силами та використовуючи власні матеріали.

Виконання будівельних робіт передбачає наявність у підрядника певних ресурсів: кваліфікованих фахівців, обладнання, матеріалів, які споживаються під час будівництва. У той же час в акті перевірки зафіксовано, що ці підприємства взагалі не мають власних основних фондів, обладнання, у ПП «Верона-Буд»працює 1 особа, у ТОВ «Стройтех-Ком»7 осіб.

Крім того, слід зазначити, що згідно ст. 9 ч. 1 п. 11 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як будівельна діяльність, тобто законодавцем до виконавців будівельних робіт висуваються певні вимоги у виді ліцензійних умов, під якими ст. 1 абз. 6 вказаного Закону розуміє установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Як вбачається з актів приймання виконаних робіт та довідки позивача, будівельні роботи на об'єктах було закінчено у серпні, грудні 2008 р. та січні і лютому 2009 р. (т. 2, а. с. 31-33, 36-38, 50-52, 57-61, 71-74, 84-85, 88-89, 118-120).

На час провадження будівельних робіт мали чинність Ліцензійні умови провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж), затверджені наказом Держпідприємництва, Держбуду від 13 вересня 2001 р. № 112/182, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 8 листопада 2001 р. за № 939/6130 (втратили чинність на підставі Наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 29/70 від 16 лютого 2009 р.) (далі - Ліцензійні умови).

Відповідно до п. 1.2., 1.3. Ліцензійних умов, вони встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги провадження будівельної діяльності. Ліцензійні умови є обов'язковими для суб'єктів господарювання, які виконують види робіт, визначені у додатку.

В загальному вигляді кваліфікаційні умови передбачають наявність у керівника вищої освіти за напрямком роботи; організаційні умови передбачають наявність організаційно-функціональної структури підприємства з розподілом обов'язків, повноважень та відповідальності посадових осіб; укомплектованість підприємства інженерно-технічними працівниками і робітниками необхідних професій та кваліфікації; технологічні умови передбачають виконання робіт згідно з діючими в Україні нормативно-технічними документами, дотримання вимог із забезпечення охорони навколишнього середовища, дотримання вимог із забезпечення техніки безпеки та охорони праці.

Як вже неодноразово зазначалось судом, актом перевірки зафіксовано відсутність у ПП «Верона-Буд»і ТОВ «Стройтех-Ком»матеріально-технічної бази для виконання будівельних робіт.

Крім того, на думку суду виглядає невиправданим укладення позивачем з цими підприємствами договорів підряду, з огляду на те, що позивач сам є будівельною організацією і як зафіксовано в тому ж акті перевірки, має основні фонди та штат працівників понад 100 осіб, тобто позивач міг сам виконати роботи, які були покладені на контрагентів.

Також суд має звернути увагу позивача на надані ним документи. Договори позивача з ПП «Верона-Буд»не датовані, а пункти, які визначають строк початку і закінчення будівельних робіт, не заповнені (т. 2, а. с. 53-55, 67-69, 79-82). Так само, відсутня дата підписання на актах приймання виконаних робіт між позивачем та ПП «Верона-Буд»(т. 2, а. с. 50-52, 57-61, 71-74, 84-85, 88-89).

Позивачем були надані суду довідки Миколаївського державного аграрного універсітету, ТОВ «Родное», ДП «НВКГ «Зоря-Машпроект»(т. 1, а. с. 159-161), якими зазначені суб'єкти підтвердили виконання позивачем робіт на об'єктах будівництва, при виконанні яких залучались ПП «Верона-Буд»і ТОВ «Стройтех-Ком». Цим доказам суд надає таку оцінку. Зазначені довідки підтверджують тільки факт виконання кінцевих робіт самим позивачем, який виступив генеральним підрядником, але жодним чином не доводять виконання проміжних робіт ПП «Верона-Буд»і ТОВ «Стройтех-Ком». Крім того, слід відзначити, що в акті перевірки відповідач не ставить під сумнів виконання позивачем своїх зобов'язань перед замовниками, ДПІ наведено доводи проти того, що субпідрядні роботи не могли бути виконані ПП «Верона-Буд»і ТОВ «Стройтех-Ком».

Оцінюючи достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що сукупність встановлених ним обставин та доказів, якими такі обставини підтверджуються, а саме: порушення кримінальних справ проти всіх безпосередніх контрагентів позивача, надання їх номінальними директорами пояснень про непричетність до господарської і фінансової діяльності підприємств, відсутність у контрагентів матеріальних і людських ресурсів для виконання будівельних робіт, які за своєю суттю потребують наявності у виконавців матеріальної бази, так само і відсутність у постачальників будівельних матеріалів майна, сумнівність виправданості покладення на інших суб’єктів робіт, які позивач міг здійснити власними силами, так само як і сумнівність укладення позивачем усних договорів поставки, відсутність на деяких договорах обов’язкових реквізитів, дозволяє суду стверджувати, що доводи ДПІ про відсутність реального виконання сторонами договорів своїх зобов’язань, є цілком обґрунтованими і такими, що підтверджуються дослідженими судом доказами.

Оскільки ДПІ встановлено порушення податкового законодавства з боку позивача, на підставі ст. 17 п. 17.1. пп. 17.1.3. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, у податкового органу виникло право нарахувати позивачу штрафні санкції.

Як встановлено зазначеною статтею Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до цих приписів, відповідач застосував до позивача штрафні санкції у сумі 154079,0 грн. та 134607,0 грн. Позивач своїх заперечень проти розміру штрафних санкцій суду не надавав.

За правилами ст. 2 ч. 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, діяв у межах, спосіб та на підстави своїх повноважень, відповідно до вимог ст. 71 ч. 2 КАС України перед судом ним доведено їх законність, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

27 грудня 2011 р.

Суддя                                                                                                                        А. О. Мороз