Постанова № 20689492, 27.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2011 р. № 2а-11137/11/1370

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кампен"

Львівський окружний адміністративний суд

в складі: головуючої cудді Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання Гойни Є.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності,

від відповідача: ОСОБА_2, згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кампен" до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

товариство з обмеженою відповідальністю "Кампен" (далі ТзОВ "Кампен") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області (далі ДПІ у Миколаївському районі), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.05.2011 року № 0000182321 та № 00002123212, що прийняті за наслідками планової виїзної перевірки ТзОВ "Кампен" з питань дотримання податкового законодавства за період з 26.05.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 26.05.2009 року по 31.12.2011 року, оформленої актом № 156/230/36287844 від 15.04.2011 року, та від 21.07.2011 року № 0000372321 та № 0000382321, від 29.09.2011 року № 0000512321 та № 0000522321, що прийняті за наслідками адміністративного оскарження до ДПА у Львівській області та ДПА України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта ДПІ у Миколаївському районі, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до податкових накладних, отриманих від ТзОВ "Іртас", та вартості наданих останнім послуг до валових витрат цілком обґрунтовано нормами законодавства, зокрема Законами України “Про податок на додану вартість” та "Про оподаткування прибутку підприємств". Підставою для нарахування податкового кредиту є податкові накладні, видані у відповідності до вимог чинного законодавства, первинні бухгалтерські документи, які підтверджують суми податкового кредиту, оформлені належним чином, а операції, по яких сформовано податковий кредит, повязані з власною господарською діяльністю позивача. Аналогічно по валових витратах на придбання послуг. Сама по собі несплата податків продавцем послуг в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового зобов'язання покупцем. Відповідно, ТзОВ "Кампен" жодним чином не порушувало норм законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, пояснив, що інших документів, ніж ті, що долучені до матеріалів справи, суду на підтвердження своїх вимог представити не можуть в зв'язку з їх відсутністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, наведених у письмових запереченнях від 31.10.2011 року, суть яких зводиться до наступного. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні бухгалтерські документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Актом позапланової перевірки контрагента позивача - ТзОВ "Іртас" - від 17.02.2011 року встановлено нікчемні правочини підприємства з контрагентами, в тому числі і з ПП "Кампен". В процесі проведення перевірки встановлено, що ТзОВ "Іртас" не має основних засобів та виробничих потужностей, відсутні трудові ресурси та транспортні засоби, що вказує на неможливість проведення господарської діяльності. Крім того, всі первинні бухгалтерські документи підписані не директором підприємства ОСОБА_3, а невстановленою особою ОСОБА_4 По даному факту порушено кримінальну справу. З урахуванням наведеного податковий орган вважає, що позивачем перераховувались кошти на контрагента без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Звідси, формування податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого в складі вартості послуг, та валових витрат, є безпідставним, незважаючи на наявність податкових накладних, які за формальними ознаками відповідають вимогам чинного законодавства та актів здачі-прийняття робіт. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Позивач ТзОВ “Кампен” - зареєстроване 25.05.2009 року Миколаївською РДА, як юридична особа, код ЄДРПОУ 36287844, місцезнаходження юридичної особи: м. Миколаїв Львівської області, вул. Лисенка, 37д. Позивач взятий на облік як платник податків в ДПІ у Миколаївському районі, зареєстрований платником ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Миколаївському районі проведена планова виїзна перевірка ТзОВ "Кампен" з питань дотримання податкового законодавства за період з 26.05.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 26.05.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт № 156/230/36287844 від 15.04.2011 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

-п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями (надалі Закон № 168), у звязку з чим занижено податок на додану вартість в сумі 42043,00 грн., в тому числі: за вересень 2010 року на суму 38977,00 грн., за жовтень 2010 року на суму 1022,00 грн., за листопад 2010 року на суму 1022,00 грн., за грудень 2010 року на суму 21022,00 грн.;

-п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.4.1 ст. 4, п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями (надалі Закон № 283), внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 52554,00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2010 року на суму 5852,00 грн., ІІІ квартал 2010 року 42871,00 грн., ІV квартал 2010 року на суму 3831,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Миколаївському районі прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.05.2011 року № 0000182321, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 65693,00 грн. (в тому числі основний платіж - 52554,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 13139,00 грн.), в тому числі донараховано із застосуванням звичайних цін 17516,30 грн., (в тому числі основний платіж - 14012,75 грн., штрафна (фінансова) санкція - 3503,55 грн.) та № 0000212321, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 52554,00 грн. (в тому числі основний платіж - 42043,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 10511,00 грн.), в тому числі донараховано із застосуванням звичайних цін - 14012,75 грн. (в тому числі основний платіж - 11210,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 2802,75 грн.).

За наслідками адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень підставі рішення ДПА у Львівській області від 14.07.2011 № 19246/10/25-005/1509 та рішення ДПА України від 29.09.2011 № 1673/7/10-2115, ДПІ у Миколаївському районі прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.07.2011 № 0000372321 з податку на прибуток в сумі 48176,70 грн., № 0000382321 з податку на додану вартість в сумі 38541,25 грн., № 0000402321 з податку на прибуток, визначеного із застосуванням звичайних цін, в сумі 17516,30 грн. та № 0000412321 з податку на додану вартість, визначеного із застосуванням звичайних цін, в сумі 14012,75 грн. та податкові повідомлення-рішення від 29.09.2011 № 0000512321 з податку на прибуток в сумі 48176,70 грн., № 0000522321 з податку на додану вартість в сумі 38541,25 грн.

Предметом розгляду даної справи є податкові повідомлення-рішення, якими визначено податкове зобов'язання з податку на додатну вартість та податку на прибуток по операціях з ТзОВ "Іртас" від 05.05.2011 року № 0000182321 та № 00002123212, від 21.07.2011 року № 0000372321 та № 0000382321 та від 29.09.2011 року № 0000512321 та № 0000522321.

Судом встановлено, що на формування валових витрат ІІ кварталу 2010 року - ІV кварталу 2010 року та податкового кредиту у вересні 2010 року, жовтні 2010 року, листопаді 2010 року та грудні 2010 року ТзОВ “Кампен” мали вплив операції з придбання у ТзОВ "Іртас" агентських послуг.

Так, відповідно до наданих позивачем документів, між ТзОВ "Кампен" та ТзОВ "Іртас" 05.07.2010 року укладено агентський договір № 05/07, згідно з яким ТзОВ "Кампен" (Довіритель) замовляє, а ТзОВ "Іртас" (Комерційний агент) за агентську винагороду бере на себе обов'язок по наданню послуг із сприяння у вчиненні від імені та за рахунок Довірителя правочинів у сфері закупівлі сільськогосподарської продукції, а саме: ріпаку, пшениці 2-ого, 3-ого, 4-ого та 5-ого класу.

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту вищенаведених договорів не можливо встановити, про які істотні умови надання послуг сторони дійшли згоди, а саме: в договорах відсутні конкретизація та обсяг послуг, що належало виконати (надати), строки надання таких послуг, місце та час надання.

На підтвердження виконання вищевказаного договору між ТзОВ "Кампен" та ТзОВ "Іртас" було підписано акт № 2601 від 10.09.2010 року здачі-прийняття робіт на загальну суму 150000,00 грн., в тому числі ПДВ 20%, акт № 2605 від 14.09.2010 року здачі-прийняття робіт на загальну суму 35000,00 грн., в тому числі ПДВ 20%, та видано відповідні кожному акту податкові накладні - № 2662 від 10.09.2010 року на загальну суму 150000,00 грн. та № 2663 від 14.09.2011 року на загальну суму 35000,00 грн.

За наслідками підписання актів здачі-приймання робіт, ТзОВ "Кампен" перераховано на розрахунковий рахунок ТзОВ "Іртас" грошові кошти, що платіжними дорученнями № 155 від 10.09.2010 року та № 158 від 14.09.2010 року.

З долучених до матеріалів копій податкових накладних вбачається, що такі підписані ОСОБА_4. В той же час в матеріалах справи наявна копія акта позапланової перевірки ТзОВ "Іртас" № 117/23-2/34419121 від 17.02.2011 року, копії звітів по 1ДФ за І, ІІ, ІІІ, IV кв. 2010 року, які подані ТзОВ «Іртас»в електронній формі до податкового органу, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.09.2011 року, з яких вбачається, що керівником та головним бухгалтером підприємства протягом 2010 року була ОСОБА_3.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що агентський договір № 05/07 від 05.07.2010 року підписано невстановленою особою, в тексті самого договору та актів здачі-прийняття робіт відсутні будь-які вказівки на особу, що їх підписала, а підписи суттєво відрізняються один від одного.

Підчас розгляду справи позивачем не представлено первинних бухгалтерських документів (накладних, податкових накладних, актів виконаних робіт тощо), які б з сторони виконавця ТзОВ «Іртас»були підписані належними посадовими особами підприємства (ОСОБА_3).

Відповідно до п.1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість»право на податковий кредит, в тому числі на відшкодування податку виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Крім того, згідно з п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а)порядковий номер податкової накладної;

б)дату виписування податкової накладної;

в)повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на долану вартість;

г)податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д)місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е)опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж)ціну поставки без врахування податку;

з)ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и)загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону у разі коли платник придбаває товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

У відповідності до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Проте, згідно з п.п. 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість», підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана постачальником товарів (послуг), яка оформляється з дотриманням вимог пп. 7.2.1 Закону про ПДВ та Порядку заповнення податкової накладної (далі - № 165). Зокрема, у п. 18 Порядку № 165 зазначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), і скріплюються печаткою такого платника податку - Продавця.

Також, згідно з п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 283, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 283, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Згідно п.2.15 та п.2.16 даного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарів (робіт, послуг) повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне здійснення господарської операції.

Суд погоджується з твердженнями представника відповідача про те, що, оскільки, первинні бухгалтерські документи ТзОВ "Іртас", виписані в адресу ТзОВ "Кампен", підписані не уповноваженими особами, такі (документи) не мають юридичної сили.

З матеріалів справи вбачається, що акти здачі-прийняття робіт, підписані нібито за наслідками наданих послуг, оформлені не належним чином у них відсутні будь-які посилання на конкретизацію послуг, які надавались, формування ціни послуги, не зазначено строку, протягом якого надавались послуги, місце та час надання послуг, відсутній детальний та повний опис організації зустрічей і переговорів між Довірителем та його можливими контрагентами. Також, враховуючи специфіку агентських послуг, у Довірителя, який споживав дані послуги, для віднесення вартості послуг до валових витрат, мав б бути детальний звіт, який би містив дані про те, яку саме роботу по пошуку контрагентів було проведено і які договори укладено.

Натомість позивачем на вимогу суду не надано жодних підтверджень того, яку саме роботу провів Комерційний агент (ТзОВ "Іртас") та яку саме послугу надав Довірителю (ТзОВ "Кампен").

На думку суду, представлених ТзОВ "Кампен" документів не достатньо для того, що б зробити висновок про реальність операцій з ТзОВ "Іртас".

Відтак, валові витрати сформовано неправомірно.

З врахуванням висновків суду щодо неправомірності включення до валових витрат вартості рекламних послуг, а також беручи до уваги положення Закону України «Про податок на додану вартість», у позивача виключається можливість формування податкового кредиту із вищевказаної операції. А наявність лише отриманих податкових накладних без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім того, відповідно до акта про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ "Іртас" № 117/23-2/34419121 від 17.02.2011 року, у ТзОВ "Іртас" відсутні основні фонди та виробничі потужності, складські приміщення, трудові ресурси у достатній кількості, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності, в тому числі і надання будь-яких послуг ТзОВ "Кампен", що, в свою чергу, унеможливлює включення позивачем до складу валових витрат сум вартості послуг та формування податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого в ціні таких послуг.

Щодо долучених до матеріалів справи листів, скерованих ТзОВ "Іртас" в адресу ТзОВ "Кампен", то суд вважає, що в силу приписів ст. 70 КАС України, такі не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки не підписані ні керівником товариства, ні будь-якою іншою уповноваженою особою, представником позивача в судовому засіданні не було пояснено походження даних листів, деякі листи не містять дати їх написання тощо.

Суд вважає безпідставним покликання позивача на наявність договорів ТзОВ "Кампен" з ТзОВ "Княжі лани", ПП "Поділля-Агрохімсервіс", ПП "Оліяр" та ПП "Агрофірма "Славутич", укладених, нібито, внаслідок наданих ТзОВ "Іртас" агентських послуг. Жоден з перелічених договорів не містить вказівки на той факт, що укладений за участю чи допомогою ТзОВ "Іртас". А сам по собі факт укладення таких договорів не свідчить про реальність операції з ТзОВ "Іртас".

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі наведеного, суд погоджується з висновками податкового органу про те, що ТзОВ "Кампен"" було допущено порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим неправомірно включено до податкового кредиту вересня 2010 року ПДВ в сумі 30833,33 грн.; п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого зайво включено до валових витрат ІІІ квартала 2010 року 154166,67 грн.

Отже, з урахуванням приписів ст. 17 Закону України ""Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", прийняті відповідачем спірні податкові повідомлення-рішення від 05.05.2011 року № 0000182321 та № 00002123212 в частині донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по операціях з ТзОВ "Іртас", а також податкові повідомлення-рішення від 21.07.2011 року № 0000372321 та № 0000382321 та від 29.09.2011 року № 0000512321 та № 0000522321, є правомірними.

Відтак, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 31.12.2011 року.

Суддя Потабенко В.А.

З оригіналом згідно

Суддя Потабенко В.А.