Постанова № 20688254, 13.12.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/14802/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12.50

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Стойки В.В.

при секретарі Сальковій В.О.

за участю

представника позивача Корокозовій О.С., Воробйовській І.О.

представників відповідача Сергєєва В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтолюкс”

до Державної податкової інспекції у місті Сніжному

про визнання дій незаконними, визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000412342 від 06 червня 2011 року, №0000222342 від 08 квітня 2011 року,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Нафтолюкс” звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Сніжному про визнання дій незаконними, визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000412342 від 06 червня 2011 року, №0000222342 від 08 квітня 2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що дії відповідача щодо проведення позапланової перевірки протизаконні, не відповідають вимогам ст.ст. 77, 78, 79 Податкового кодексу України, оскільки жодної обставини, що стала би приводом для проведення позапланової перевірки позивача, враховуючи те, що підприємство було створене у лютому 2010 року, не має. На думку позивача, дії ДПІ у м. Сніжному щодо проведення позапланової перевірки безпідставні та протизаконні, а складення акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме у порушення п.3.11 Наказу ДПА України від 22.12.2010р. №984 «Про затвердження порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» в загальних положення акта не зазначена інформація про документи, які використані при перевірці, не згруповані за типами з вказанням періоду охоплення їх перевіркою та методом суцільний, вибірковий. Крім того, на стор.5 акту викладена інформація, як суперечить дійсності, оскільки до перевірки були надані усі документи, що витребували перевіряючи та надавались виключно оригінали первинних документів. Позивач вважає, що всі відображені в акті порушення надумані і не відповідають дійсності, складений у порушення встановлених вимог, що не містить достовірних даних, ніяк не може бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення. У зв*язку з викладеним, позивач вважає, що відповідач неправомірно визнав угоди ТОВ «Нафтолюкс» з ТОВ «Актив ХХІ» та ПП «Лугтрейрегіон-М» нікчемними, неправомірно не прийняв декларацію за лютий 2011р. з виправленою помилкою, що була зроблена у листопаді 2010 року, та неправомірно виключив з податкового обліку підприємства. Крім того, У березні, до початку перевірки, позивач направив декларацію за лютий 2011р, в якої по рядку 8.1 самостійно виправив помилку, припущену у декларації за листопад 2010р. Декларація була прийнята податковою інспекцією, проте відповідач безпідставно не прийняв виправлену помилку до уваги. Отже позивач вважає, що відповідач неправомірно прийняв спірні податкові повідомлення-рішення.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення викладені у позовній заяві та просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, які викладені у письмових запереченнях від 27 вересня 2011 року, пояснивши, що спірні податкові повідомлення-рішення винесено на підставі діючого законодавства та в межах компетенції, визначеної законами України, у зв*язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог /а.с. 145-147 Т.1/.

Розгляд справи здійснювався за допомогою автоматизованої системи звукозапису та протоколювання судових засідань «Камертон».

Заслухавши представників позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

На виконання письмового завдання ДПА у Донецькій області від 01.02.2011 № 1274/7/20-213-2 відповідачем 01.02.2011 було направлено запит ТОВ «Нафталюкс» про надання інформації та її документального підтвердження для проведення зустрічної звірки за період з 01.11.2010 по 30.11.2010.

Листом № 2 від 11.02.2011 ТОВ «Нафтолюкс» відмовило у наданні копій документів.

Державною податковою інспекцією у місті Сніжному на підставі направлення від 04 березня 2011 року №75/23-012 та наказу від 03 березня №121 було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Нафтолюкс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за листопад 2010 року, за результатами якої було складено акт №175/23-36548753 від 22 березня 2011 року та встановлено порушення:

-п.п. 7.3.1. п.7.3., п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-Р із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад 2010 року на 234607грн.;

-п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ ТОВ «Нафтолюкс» для перевірки не надані виписки банку по розрахунковим рахункам за період з 18 жовтня 2010 року по 30 листопада 2010 року, журнал ордер по рахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті» за жовтень-листопад 2010 року.

31 березня 2011 року ТОВ «Нафтолюкс» до ДПІ у м.Сніжному було направлено заперечення до акту перевірки №175/23-36548753 від 22 березня 2011року.

08 квітня 2011 року ДПІ у м.Сніжному було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000222342 згідно з п.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.123 ст.123 Податкового кодексу України, яким ТОВ «Нафтолюкс» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за порушення п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-Р із змінами та доповненнями, шляхом збільшення суми грошового зобов*язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 293259грн. (основний платіж - 234607грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 58652грн.) /а.с. 139 Т.1/.

8 квітня 2011 ДПІ у м.Сніжному було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000232342 згідно зі ст.44 Податкового кодексу України за порушення п.121.1 ст. 121 Податкового кодексу України та було збільшено суму грошового зобов*язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 510грн.

19.04.2011 ТОВ «Нафтолюкс» було подано скаргу на вищезазначені податкові повідомлення рішення до ДПА у Донецькій області.

31.05.2011 ДПА в Донецькій області було прийнято рішення про залишення без змін податкового повідомлення рішення № 0000222342 від 08.04.2011 про визначення податкового зобовязання з податку на подану вартість, та про скасовування податкового повідомлення-рішення № 0000232342 від 08.04.2011 в частині визначення штрафної фінансової санкції у сумі 509 грн. , оскільки відповідно до п.7 підрозділу ХХ «Перехідних положень» кодексу штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 застосовуються не більше 1 гривні за кожне порушення.

06 червня 2011 року ДПІ у м.Сніжному було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000402342 згідно з.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.123 ст.123 Податкового кодексу України, яким визначено ТОВ «Нафталюкс» суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за порушення п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-Р із змінами та доповненнями у розмірі 293259грн. 00 коп.(основний платіж 234607грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 58652грн.) /а.с. 101 Т.1/.

06 червня 2011 ДПІ у м.Сніжному було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000412342, яким ТОВ «Нафталюкс» визначено суму податкового зобов'язання за порушення п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.123 ст.123 Податкового кодексу України за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 1 грн. /а.с. 100 Т.1/.

Листом № 1496/10-23-013 від 24.06.2011 відповідачем на підставі ст.60 Податкового кодексу України було відкликано податкове повідомлення-рішення №0000402342 від 06 червня 2011.

07 червня 2011 року ТОВ «Нафтолюкс» було направлено до ДПА України скаргу на рішення ДПА у Донецькій області про результати розгляду скарги на податкові повідомлення рішення форми «Р» ДПІ у м. Сніжному від 08.04.2011 року №0000222342, від 08 квітня 2011 року №0000232342 від 31 травня 2011 року, №10225/10/25-113-1 та на податкові повідомлення-рішення форми «Р» ДПІ у м. Сніжному від 08 квітня 2011 року № 0000222342, від 08 квітня 2011 року №0000232342 /а.с. 106-125 Т.1/.

10 серпня 2011 року Державною податковою адміністрацією України було повідомлено позивача про залишення без змін податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сніжному від 08.04.2011р. №0000222342, №0000232342 та рішення, прийняте за розглядом скарги, а скаргу без задоволення.

Питанням даного спору є правомірність проведення перевірки ТОВ «Нафтолюкс» відповідачем та прийнятих за її результатами оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, при прийнятті рішення судом застосовуються норми законів, що діяли на момент правопорушення.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього кодексу документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пунктом 78.1 ст. 78 кодексу визначені підстави проведення документальних позапланових перевірок.

Так відповідно до пп. 78.1.1. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як було встановлено у судовому засіданні проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Нафтолюкс» було здійснено органом державної податкової служби на підставі приписів пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, оскільки позивач письмово, листом за № 2 від 11.02.2011 відмовив у наданні інформації та копій документів відповідачу.

Суд не приймає доводи позивача, щодо надання ним документів відповідачу раніше, на іншій його запит.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем була здійснена перевірка на підставах зазначених у правовій нормі, яка дає відповідачу повноваження на проведення позапланової виїзної документальної перевірки.

За таких обставин позовна вимога позивача щодо визнання дій відповідача по проведенню позапланової перевірки незаконними задоволенню не підлягає.

Що стосується позовної вимоги про визнання податкового повідомлення-рішення № 0000412342 від 06.06.2011 недійсним та його скасування, суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом зазначене податкове повідомлення рішення було прийнято відповідачем у звязку з ненаданням позивачем в ході перевірки копій документів.

Згідно пояснень свідка ОСОБА_1 старшого державного податкового інспектора ревізора інспектора ДПІ у м.Сніжному вона проводила документальну виїздну перевірку ТОВ «Нафтолюкс», в ході якої посадові особи позивача відмовились надати копії документів наданих до перевірки, а також копії банківських виписок, за фактом чого було складено відповідний акт.

Відповідно до акту № 24/23-36548753 від 13.03.2011 про відмову від надання копій документів директор Гозуватенко П.І. відмовився від надання копій документів, які засвідчують факт замовлення та перевезення товару за жовтень-листопад 2010, а також виписок банку за жовтень листопад 2010.

Зазначений акт зареєстрований у відповідному журналі реєстрацій відповідачем 15.03.2011 за № 24, копія якого долучена до матеріалів справи.

У судовому засіданні факт ненадання копій документів, а саме банківських виписок було підтверджено представником позивача, який зазначив, що виписки банку не було на підприємстві на час проведення перевірки та їх потрібно було заказувати у банківській установі.

Втім, суд зазначає, що позивачем після отримання зазначених банківських виписок не було надано їх відповідачу. Зазначена обставина також була визнана представником позивача.

Пунктом 44.6. ст.44 Податкового кодексу встановлено, що у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до п.85.4. ст..85 Податкового кодексу при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п. 85.6. ст.85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отже суд вважає, що відповідачем у відповідності до п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України правомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0000412342 від 06.06.2011 щодо ненадання позивачем копій документів при здійсненні ним податкового контролю.

Щодо позовної вимоги про скасування та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000222342 від 08 квітня 2010 суд зазначає наступне.

23 листопада 2010 року між ТОВ «Актив ХХІ» («Продавець») та ТОВ «Нафтолюкс» («Покупець») було укладено договір поставки №11/03 нафтопродуктів, за умовами якого поставка товару здійснюється на підставі замовлень Покупця, Продавець зобов*язується підготувати для відрядження товар, що міститься в рахунках-фактурах, виписаних на підтвердження замовлень, протягом 2 робочих днів з дати виписки рахунку-фактури, після його 100% оплати, якщо інше не обумовлено в Додаткових угодах до даного Договору.

26 листопада 2010 року між ТОВ «Актив ХХІ» («Продавець») та ТОВ «Нафтолюкс» («Покупець») було укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №11/03 від 23 листопада 2010 року.

28 листопада 2010 року між ТОВ «Актив ХХІ» («Продавець») та ТОВ «Нафтолюкс» («Покупець») було укладено додаткову угоду №2 до договору поставки №11/03 від 23 листопада 2010 року.

30 листопада 2010 року між ТОВ «Актив ХХІ» («Продавець») та ТОВ «Нафтолюкс» («Покупець») було укладено додаткову угоду №3 до договору поставки №11/03 від 23 листопада 2010 року.

Фактичне виконання умов даного договору підтверджено наступними матеріалами справи:

- податковими накладними № 1704 від 30.11.2010, № 1703 від 28.11.2010, № 1702 від 26.11.2011;

- видатковими накладними №1724 від 26.11.2010р., №1725 від 28.11.2010р., №1726 від 30.11.2010р.,

- копієй паспорта якості № 117 від 15.11.2010;

- актами прийому-передачі по Додатковій угоді №1 до договору поставки №11/03 від 23 листопада 2010 року від 26.11.2010р., від 28.11.2010р., від 30.11.2010р.,

- розрахунками на оплату №1623 від 26.11.2010р., №1624 від 28.11.2010р.,

- товарно-транспортними накладними БЗС №008438 від 26.11.2010р., №008439 від 28.11.2010р., №92 від 30.11.2010р.

- платіжними дорученнями №55 від 08.12.2010р., №56 від 08.12.2010р., №62 від 16.12.2010р., №64 від 17.12.2010р., №90 від 28.12.2010р.,

01 жовтня 2010 року між ПП «Лугтрейдрегион-М» («Продавець») та ТОВ «Нафтолюкс» («Покупець») було укладено договір, яким визначено, що Продавець зобов*язується постачати (продавати), а Покупець покупати товар найменування якого та кількість зазначені у накладних, за умовами договору розрахунок проводиться по безготівковий розрахунок, відповідно до наданого продавцем розрахунку впродовж 10 банківських днів з моменту поставки чи на умовах передоплати.

Фактичне виконання умов даного договору підтверджено наступними матеріалами справи:

-податковими накладними №0911000005 від 09.11.2010р., №0911000006 від 09.11.2010р., №0911000007 від 09.11.2010р., №091100009 від 09.11.2010р.;

- видатковими накладними №РН-0911-009 від 09 листопада 2010р., №РН-0911-007 від 09 листопада 2010р., №РН-0911-006 від 09 листопада 2010р., №РН-0911-005 від 09 листопада 2010р.,

- копієй сертифіката відповідності;

- товарно-транспортними накладними №0911-005 від 09.11.2010 року, №0911-006 від 09.11.2010 року, №0911-007 від 09.11.2010 року,

- платіжними дорученнями №22 від 08.11.2010р., №23 від 08.11.2010р,;

Крім зазначених документів позивачем було надано журнал обліку отриманих нафтопродуктів, в яком відображено отримання палива від ПП «Лугтрейдрегион-М», ТОВ «Актив ХХІ», журнал обліку довіреностей виданих на отримання товару та оборотно-сальдова відомість.

Як було встановлено у судовому засіданні для перевірки позивачем були надані всі вищезазначені документи.

Між тим, відповідачем було зроблено висновок про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Лугтрейдрегион-М», ТОВ «Актив ХХІ».

Суд не погоджується з даною позицією відповідача з огляду на наступне.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, відповідач у акті перевірки не зазначив та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та розяснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів - договорів, укладених позивачем з ПП «Лугтрейдрегион-М», ТОВ «Актив ХХІ». Також, вказані правочини не визнані недійсними у судовому порядку.

Відповідач, в обґрунтування своєї правової позиції вказує, що ТОВ «Актив ХХІ» та ПП «Лугтрейдрегион-М» не знаходяться за місцем реєстрації та не задекларували взаємовідносини з ТОВ «Нафтолюкс». Ці обставини, на думку податкового органу, вказують на неможливість постачання товарів (послуг), що, в свою чергу, свідчить, що господарські угоді, укладені позивачем з ТОВ «Актив ХХІ» та ПП «Лугтрейдрегион-М», не спричинили реального настання правових наслідків.

На час укладення та виконання договорів між ТОВ „ Нафтолюкс» та ТОВ «Актив ХХІ», ПП «Лугтрейдрегион-М» останні здійснювали господарську діяльність, не були визнані банкрутом, не були ліквідовані, були платниками податку на додану вартість.

Ці обставини підтверджені актами про неможливість проведення перевірки «Лугтрейдрегион-М» від 14.11.2011 та ТОВ «Актив ХХІ» від 28.02.2011.

З огляду на те, що у позивача є всі необхідні первинні документи, які підтверджують виконання вищезазначених угод з ПП «Лугтрейдрегион-М», ТОВ «Актив ХХІ», суд вважає, що висновки зазначені у акті ДПІ у м. Сніжному про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Нафтолюкс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за листопад 2010 року не може бути підставою для визнання угод між позивачем та ПП «Лугтрейдрегион-М», ТОВ «Актив ХХІ» нікчемними.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про неправильне заповнення товарно-транспортних накладних та журналу обліку отриманих нафтопродуктів оскільки наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, відповідач не довів суду обставин, які б свідчили про нікчемність договорів, укладених позивачем з ПП «Лугтрейдрегион-М», ТОВ «Актив ХХІ».

Натомість, позивачем надано достатній обєм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про звязок витрат по придбанню товарів (паливно-мастильних матеріалів) за вказаними договорами та відображення його у податковому та бухгалтерському обліку.

Як було встановлено у судовому засіданні та підтверджено сторонами позивач є платником податку на додану вартість.

Судом було встановлено та підтверджено сторонами, що суми податку на додану вартість за податковими накладними отриманими від ПП «Лугтрейдрегион-М», ТОВ «Актив ХХІ» позивач відніс до складу податкового кредиту з цього податку за листопад 2010.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", який був чинним на час укладання та виконання договорів між позивачем та ПП «Лугтрейдрегион-М», ТОВ «Актив ХХІ» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до п.7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт,послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм діючого на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Оплата за товари, поставлені позивачу є витратами, понесеними у звязку із здійсненням господарської діяльності підприємства, а також діяльність щодо відносин позивача із цими контрагентом, є такою, що повязана з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), у звязку з чим є безпідставним висновок відповідача щодо неправомірності включення позивачем зазначених у податкових накладних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Таким чином, з урахуванням наведених правових норм та наданих письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про завищення податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 234109 грн. за листопад 2010 є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у звязку з чим податкове повідомлення - рішення №0000222342 від 08 квітня 2011 року в цій частині є необґрунтованим.

Що стосується позовної вимоги про скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення в частині заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 498 грн. суд зазначає наступне.

Як було встановлено у судовому засіданні позивачем самостійно була виявлена помилка щодо заниження суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 498 грн. за листопад 2010. З метою виправлення помилки 03.03.2011 позивачем в електронному виді було направлено уточнюючу декларацію за листопад 2010 року, в якій самостійно він виправив помилку. Факт про отримання уточнюючої декларація підтверджується відповідною квитанцією № 2.

Відповідно до п.7.5 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року N 233 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 р. за N 320/15011 (далі - Інструкція), підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Крім того, п. 7.6 Інструкції передбачає, що якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Як було встановлено у судовому засіданні та підтверджено сторонами відповідачем не було прийнято зазначену податкову декларацію, у звязку з порушенням у її заповненні, отже на час проведення перевірки помилку у податковій звітності усунуто не було.

У своїх поясненнях представник позивача зазначив, що про неприйняття податкової звітності позивач дізнався вже після проведення перевірки.

Втім, дії відповідача по неприйняттю податкової декларації та неналежне повідомлення про це, не були оскаржені позивачем, отже суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як передбачено п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом із тим, заявляючи вимогу про визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення та, водночас, про його скасування, позивачем не враховано, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання нечинним рішення субєкта владних повноважень або про його скасування. Наслідком висновку про недійсність рішення субєкта владних повноважень є його скасування. Отже вимога про визнання недійсним рішення субєкту владних повноважень виключає вимогу про скасування цього ж рішення, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають.

Враховуючи викладене, а також те, що приписами ст. 55 Податкового кодексу України передбачено можливість скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу, з урахуванням приписів статті 11 КАС України, для повного захисту прав позивача, суд часткового задовольняє позовні вимоги шляхом скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у у м.Сніжному №0000412342 від 08 квітня 2011 року про сплату податку на додану вартість у сумі 234109 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 58527 грн.

Згідно ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 3,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтолюкс” до Державної податкової інспекції у місті Сніжному про визнання дій незаконними, визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000412342 від 06 червня 2011 року, №0000222342 від 08 квітня 2011 року задовольнити частково.

Скасувати частково податкове повідомлення-рішення №0000412342 від 08 квітня 2011 року про сплату податку на додану вартість у сумі 234109 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 58527 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтолюкс” судові витрати у сумі 1 грн. 70 коп.

Вступна та регулятивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 13 грудня 2011 року у присутності представників сторін.

Повний текст постанови буде виготовлений 16 грудня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Стойка В. В.